Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №570/1058/26 — Корецький районний суд Рівненської області

Cправа № 570/1058/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026 року Корецький районний суд

Рівненської області

у складі: головуючого судді Сірака Д.Ю.

секретар судового засідання Литвинчук Л.Л.

за участю: представника позивача, адвоката Алєксєєва В.В.

відповідачки ОСОБА_1

представника відповідачки, адвоката Павлюк І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу,

в с т а н о в и в :

Представник ТДВ «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» звернувся до суду з позовом вказуючи, що 20.11.2023 року сталася ДТП за участю т/з «FORD TRANSIT», д.н.з. НОМЕР_1 , та т/з «RENAULT MEGANE SCENIC», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Водії зазначених транспортних засобів спільно склали електронний європротокол (повідомлення про ДТП), відповідно до якого визначено, що ДТП сталася в результаті порушення ПДР відповідачкою. Як повідомила сама відповідачка, що ДТП сталася внаслідок невідповідності технічного стану та обладнання її транспортного засобу, а саме: “під час руху відлетіло колесо”. При цьому, цивільно-правова відповідальність відповідачки, як водія т/з «FORD TRANSIT», станом на дату настання ДТП, була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-216806110. На виконання полісу страхування, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування шкоди за пошкодження т/з «RENAULT MEGANE SCENIC», позивачем було здійснено виплату в сумі 30 450,48 грн. Враховуючи винність відповідачки у настанні ДТП, порушення останньою обов`язків, встановлених Законом № 1961-IV, а також здійснення виплати страхового відшкодування, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» отримало право звернутися до ОСОБА_1 за компенсацією виплаченого страхового відшкодування в зазначеному розмірі. Крім того, заявляють вимогу про стягнення з відповідачки штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань, а саме: інфляційних втрат, пені та трьох відсотків річних починаючи з дня подання позову включно до дати ухвалення судового рішення. Також просять стягнути з відповідачки судові витрати пов`язані з розглядом справи, а саме, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 022,50 грн. та судовий збір в розмірі 3 328,00 грн.

Ухвалою суду від 19 травня 2026 року було відкрито провадження у справі, визначивши справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

16.07.2026 року від представниці відповідачки, адвоката Павлюк І.А. до суду надійшли письмові пояснення у справі, в яких зазначають, що 20.11.2023 року технічний стан та комплектність транспортного засобу «FORD TRANSIT», д.н.з. НОМЕР_1 , відповідав вимогам ПДР, протилежного стороною позивача не доведено та не додано відповідних доказів. Перевірка технічного стану (технічний огляд) транспортного засобу, яким керувала відповідачка або автотехнічна експертиза, якими б було встановлено технічну несправність вказаного автомобіля, яка виникла під час його руху безпосередньо перед ДТП, не проводились. Натомість, як на доказ, позивач посилається на те, що відповідачка самостійно повідомила що ДТП трапилася через те, що «під час руху відлетіло колесо». Сама ж ОСОБА_1 не вказує на те, що це сталося внаслідок невідповідності технічного стану та обладнання її транспортного засобу. Відповідно, записана аудіорозмова не може вважатись належним доказом невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу. Крім того, вказує, що нарахування штрафних санкцій не підлягають стягненню у період дії військового стану. Також вважають, що вартість витрат на правничу допомогу у заявленій сумі є завищеною, що не відповідає критеріям розумності та співмірності, а тому просять зменшити таку та стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн., з урахуванням складності справи, наданих адвокатом послуг та витраченим часом. Крім того, у випадку задоволення позовних вимог, просять розстрочити сплату на 12 місяців, зважаючи на скрутне матеріальне становище ОСОБА_1 .

Представник позивача в судовому засіданні в повному обсязі підтримав позовні вимоги з підстав наведених в позові.

Відповідачка в судовому засіданні не визнала позовних вимог. Вказала, що незадовго до ДТП в її автомобілі заварювали дно, у зв`язку з чим знімали задні колеса. Після того вона декілька днів їздила у справах і все було впорядку, ніяких несправностей не помічала. Крім того, вона не впевнена, що ДТП трапилось з її вини, а саме через відірване від її авто колесо, яке згодом так і не вдалось знайти. Також вважає, що у випадку наїзду легкового автомобіля на колесо, пошкодження мали б бути більш суттєвими.

Представниця відповідачки, адвокат Павлюк І.А. в судовому засіданні підтримала подані раніше письмові пояснення у справі. Крім того вказала, що її довірителька не визнає позовних вимог, а саме того, що причиною настання ДТП стала невідповідність технічного стану транспортного засобу вимогам ПДР, доказів протилежного стороною позивача не надано. Поряд з тим, у випадку задоволення позовних вимог, з огляду на матеріальне становище її довірительки, просила розстрочити суму виплаченого страхового відшкодування. Одночасно вказала на те, що нарахування будь яких штрафних стягнень у період дії воєнного стану є незаконним, а розмір правничої допомоги – явно завищеним та таким, що не відповідає обсягу виконаних адвокатом робіт.

Враховуючи позиції сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги належить задоволити частково з таких підстав.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що 20.11.2023 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів марки «FORD TRANSIT», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_3 , та марки «RENAULT MEGANE SCENIC», державний номерний знак НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.

Водії транспортних засобів, причетних до ДТП спільно склали Електронний європротокол № 794178CA1FBB6, зі змісту якого встановлено: 1-й учасник ДТП, водій т/з «FORD TRANSIT», д.н.з. НОМЕР_1 – ОСОБА_1 (цивільно-правова відповідальність застрахована в ТОВ ««Страхова група «Оберіг» за полісом ЕР/216806110); 2-й учасник ДТП, водій т/з «RENAULT MEGANE SCENIC», д.н.з. НОМЕР_2 – ОСОБА_2 (цивільно-правова відповідальність застрахована в ПрАТ «СК «ІНТЕР-ПОЛІС» за полісом ЕР/212547711). Зазначено також обставини ДТП: «під час руху в одному і тому ж напрямку, але в іншій смузі, під час обгону» та долучено фототаблиці.

До матеріалів справи додано диск із аудіозаписом телефонної розмови ОСОБА_1 та співробітника ТДВ «СГ «ОБЕРІГ», в ході якої відповідачка повідомляє подробиці події ДТП, а саме те, що у її транспортному засобі відлетіло колесо, на яке здійснив наїзд автомобіль під керуванням Телешецького. Як наслідок, автомобіль було пошкоджено. Зазначила також те, що розуміє свою винуватість у ДТП, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль потерпілої сторони.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, 24.01.2024 року ФОП ОСОБА_3 (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 11 вересня 2020 року, виданий Фондом державного майна України), регіональним партнером TOB "ЕДАК”, складено Звіт № 150241 про оцінку колісного транспортного засобу «RENAULT MEGANE SCENIC» (дата оцінки - 23.11.2023 року), відповідно до якого вартість ремонту пошкодженого в ДТП ТЗ складає 30 450,48 грн. (згідно розрахунку без ПДВ на запасні частини). Відповідно до ремонтної калькуляції, що долучена до матеріалів справи, вартість ремонту склала 62 482.00 грн.

Враховуючи те, що цивільна відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу «FORD TRANSIT», винуватця ДТП, була застрахована в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ», згідно Полісу серії ЕР № 216806110, власник пошкодженого в ДТП ТЗ «RENAULT MEGANE SCENIC», ОСОБА_2 звернувся до ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» з заявою від 04.02.2024 року про страхове відшкодування.

Згідно з Страховим актом № 46696/1 від 25.04.2024 року, згідно з Договором страхування, вимогами законодавства та документами отриманими під час розслідування та опрацювання страхової справи ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» зроблено висновок, що заявлена подія є страховим випадком. Сума страхового відшкодування склала 30 450,48 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № 8957 від 25 квітня 2024 року, ТДВ "СГ "ОБЕРІГ” перераховано на рахунок потерпілої сторони ОСОБА_4 30 450,48 грн., призначення платежу: Страхове відшкодування згідно страхового акту 46696/1 від 08.02.2024 (RENAULT MEGANE SCENIC НОМЕР_2 ).

Відповідно до ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 1 ЗУ «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 та ст. 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, а у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

За змістом ст. 993 ЦК України та ст. 108 ЗУ «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).

У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди власнику застрахованого автомобіля в порядку суброгації.

Відповідно до ст. 33.2 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

Як убачається з матеріалів справи, дорожньо-транспортна пригода була оформлена шляхом складання європротоколу, що відповідно до ст. 33.2 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» допускається за умови досягнення згоди між водіями щодо обставин її скоєння та відсутності між ними спору щодо цих обставин.

Факт складання європротоколу свідчить про те, що на момент його оформлення між учасниками дорожньо-транспортної пригоди була досягнута згода щодо обставин ДТП, у тому числі щодо дій кожного з водіїв.

Суд звертає увагу на те, що ст. 38 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, в тому числі, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; а також до підприємства, установи, організації, що відповідає за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини та до особи, яка заподіяла шкоду навмисно.

Відповідно до п. 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2022 року, для забезпечення безпеки дорожнього руху в обов`язки водія входить, зокрема, перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу (п.а); бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу у дорозі (п.б).

Таким чином, саме на водія транспортного засобу марки «FORD TRANSIT», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 покладався обов`язок здійснити перед виїздом перевірку та забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, який не був дотриманий, що перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Зазначені обставини підтверджуються відомостями європротоколу, який було підписано відповідачкою і матеріали справи не містять доказів оскарження нею відомостей, внесених до Європротоколу, у встановленому законом порядку, а також доказів примусу чи введення її в оману під час його заповнення.

Таким чином, незважаючи на позицію сторони відповідачки, сукупність доказів у справі, а саме європротокол, заява потерпілого до страховика, а також відсутність звернення відповідачки до страхової компанії з вимогою про виплату страхового відшкодування як потерпілої особи, свідчать про визнання нею свого статусу винної особи у дорожньо-транспортній пригоді.

За таких обставин, позовна вимога ТДВ «СГ «Оберіг» про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, пені та трьох відсотків річних, суд зазначає таке.

Як зазначає позивач, письмова досудова вимога до відповідачки не направлялась, подання цієї позовної заяви є першим пред`явленням вимоги у розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України. Відповідно, боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, з наступного дня після подання позову. Саме з цієї дати підлягають нарахуванню передбачені ЦК України інфляційні втрати, пеня та три відсотки річних до дня фактичного виконання рішення суду. При цьому, розрахунку таких штрафних нарахувань позивачем не здійснено. Водночас, відповідно до чинного законодавства, суд не зобов`язаний самостійно здійснювати розрахунок замість позивача, який має надати обґрунтований розрахунок сум, що стягуються.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України, визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов`язань (Постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (пункт 26).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що: наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК, боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом; стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Тобто, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, на винну сторону нараховуються 3 % річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Позивачем не доведено наявності між сторонами договірних відносин в частині встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов`язання, як і не обґрунтовано вказану вимогу у позовній заяві.

При цьому, згідно з п. 36.5 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Отже, наслідки у виді сплати пені щодо несвоєчасної виплати страхового відшкодування законодавець покладає саме на страховика.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. 1166, 1187 ЦК, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Положення ст. 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, яке виникає з договірних зобов`язань. Винятком є відповідальність страховика (ст. 992 ЦК).

Відтак, суд вважає, що відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені.

За нормою ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо іншій розмір не встановлено законом.

З аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що страховик набуває право зворотної вимоги до страхувальника з моменту відшкодування шкоди, однак, строк виконання такого зобов`язання виникає з моменту пред`явлення вимоги до винної особи, з цього часу право вимоги страховика переходить в обов`язок страхувальника задовольнити вимоги страховика.

У постанові від 23 травня 2018 року в справі № 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (пункт 6.20).

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання й поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Відповідно до ст. 509 ЦК зобов`язання виникають із підстав, установлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема й факту завдання майнової шкоди іншій особі. Отже, на них поширюється дія положень частини 2 статті 625 ЦК.

Однак, в даному випадку, суд також враховує положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно з якими у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, боржник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

З 24.02.2022 року відповідно до ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, який триває дотепер.

Зважаючи на вищезазначене, позов підлягає до часткового задоволення, з ОСОБА_1 на користь ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» підлягає стягненню сума виплаченого страхового відшкодування, в порядку регресу 30 450,48 грн., без штрафних санкцій (інфляційних втрат; пенв та 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов`язань).

Відповідно до ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Стороною відповідачки заявлено клопотання про розстрочення призначеної до стягнення суми, зважаючи на те, що ОСОБА_1 розлучена, на її утриманні є неповнолітній син, її матеріальний стан є важким, вона офіційно не працює, а неофіційний заробіток є незначний та не постійним (долучено свідоцтво про народження сина відповідачки серії НОМЕР_5 від 23.09.2014 року; копія рішення про розірвання шлюбу від 07.11.2023 року у справі № 563/1524/23; Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу за період з червня 2025 року по травень 2026 року; Форму ОК-5 за 2005-2009, 2014-2017 звітні роки).

Тому, вирішуючи клопотання представника відповідачки щодо розстрочки заборгованості, враховуючи відсутність заперечень з цього приводу з боку позивача, суд враховує скрутний майновий стан відповідачки та вважає за можливе розстрочити виконання рішення, на дванадцять місяців. Такий строк розстрочення виконання рішення суду забезпечить баланс між захистом прав позивача та майновою відповідальністю відповідачки з врахуванням її життєвої ситуації.

За правилами ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору в розмірі 3 328,00 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, необхідно зазначити таке.

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеномустаттею 137 ЦПК України. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як зазначено у ч.4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження факту надання адвокатом правничої допомоги у зв`язку із розглядом цієї справи, разом із позовною заявою до суду надані слідуючі документи: Договір надання правничої допомоги від 16.07.2025 року; Додаткову угоду до договору про надання професійної правничої допомоги від 01.01.2026 року; Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правову допомогу в розмірі 8022,50 грн; Акт прийому-передачі наданих послуг № 46696/1 від 08.01.2026 року на суму 8 022,50 грн.

Судом встановлено, що позивач користувався правовою допомогою, поніс витрати на правничу допомогу, при цьому суд зазначає про відсутність обов`язку присуджувати стороні, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, при визначенні суми відшкодування враховується критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд також бере до уваги клопотання сторони відповідача про зменшення стягуваних витрат на правничу допомогу, а також те, що позов задовольняється частково, при цьому, на переконання суду, дії щодо підготовки позову у справі не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, тому приходить висновку про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 4 000 грн. що буде відповідати розумності, виваженості та справедливості по відношенню до обох сторін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареестроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ», код ЄДРПОУ: 39433769, місцезнаходження: м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14, суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 30 450 (тридцять тисяч чотириста п`ятдесят) грн. 48 коп., судовий збір в розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000.00 (чотири тисячі) грн.

Розстрочити виконання рішення в частині стягнення суми виплаченого страхового відшкодування на дванадцять місяців із щомісячною виплатою ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» по 2 537 (дві тисячі п`ятсот тридцять сім) грн. 54 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони по справі:

позивач: Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова група "ОБЕРІГ", адреса місцезнаходження: вул. Васильківська, буд. 14, м. Київ, 03040, код ЄДРПОУ 39433769;

відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареестроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя