Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №548/2437/26 — Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/2437/26

Провадження № 3/548/527/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.10.2026 м. Хорол

Суддя Хорольського районного суду Полтавської області Старокожко В.П., розглянувши матеріали, які надійшли з Хорольського РВ УМВС України в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Оболонь Семенівського району Полтавської області, українця, гр. України, мешканця АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст. 173-2 КУпАП,

установив:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 186104 від 03.10.2026, ОСОБА_1 02.10.2026 о 20 год 00 хв, за адресою АДРЕСА_1 висловлював словесні образи та нецензурну лайку відносно своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 2017 року народження, чим завдав шкоди психічному здоров`ю останньої.

Такі дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковані за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Дослідивши матеріали справи, суддя доходить винсовку про таке.

Суддею встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення від 03.10.2026 відносно ОСОБА_1 складений з грубими порушеннями вимог ст. 256 КУпАП, так як містить неправильну кваліфікацію дій правопорушника.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються зокрема суть адміністративного правопорушення.

Це означає, що звинувачення, викладене в протоколі про адміністративне правопорушення повинно відповідати фабулі статті за якою звинувачується особа, це звинувачення повинно бути конкретним та не містити протиріч, які можуть вплинути на неправильне сприйняття суті звинуваення.

Згідно з ч. ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно з ч. 2 ст. 173-2 КУпАП відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, настає за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Як вбачається зі змісту протоколу ОСОБА_1 інкримінується те, що він вчинив сімейне насильство відносно малолітньої дитини, та мається кваліфікація його дій за ст. 173-2 ч.1 КУпАП.

Разом з тим, суддею встановлено, що дії ОСОБА_1 повинні бути кваліфіковані за ст. 173-2 ч.2 КУпАП.

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі кваліфікацію правопорушення, якщо така зміна передбачає погіршення становища особи, відносно якої вирішується питання про її притягнення до адіміністратиної відповідальності.

Адже, діючи так, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно дост. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має правона справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строкунезалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь - якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У прийнятому рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). Суд зауважує, що рішення у справі «Карелін проти Росії`на даний момент не набрало законної сили, але суд погоджується з одностайною позицією семи суддів ЄСПЛ, викладеною в цьому рішенні.

Згідно зі ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Суд також враховує висновки Конституційного Суду України від 26.05.2015 по справі №1-11/2015, де в п.2.1 мотивувальної частини рішення, зазначено, що: «…згідно з Кодексом ніхто не може бути підданий заходу впливу з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративне правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.1, 2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245)».

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в ч.2 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. за № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.

За таких обставин, відповідно до положень ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 173-2, 247, 251, 283, 284, 285 КУпАП,

постановив:

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду Полтавської області протягом 10 діб з дня її винесення шляхом подачі апеляції через Хорольський районний суд Полтавської області.

Суддя В.П. Старокожко