Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №554/12439/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 09.10.2026Справа № 554/12439/26

Провадження № 3/554/1454/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Микитенко В.М., з участю секретаря Уляненка Д.С., особи, що притоягається до відповідальності ОСОБА_1 , захисника Чорняка Є.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого майстром виробництва ПП "Слово 24", проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 745895 від 14 серпня 2026 року, ОСОБА_1 14.08.2026 року о 23 годині 17 хвилин у м. Полтаві по вул. Соборності, 17, керував двоколісним транспортним засобом, оснащеним електричним двигуном потужністю 0,4 кВт - електросамокатом SEGWAY PLUS, бортовий номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови). Також у протоколі зазначено, що від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (ПДР) України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Чорняк Є.В. вину у вчиненні вказаного правопорушення не визнали.

ОСОБА_1 надав суду усні та письмові пояснення, згідно з якими 14.08.2026 року він взагалі не керував електросамокатом. Того вечора він перебував як пасажир в автомобілі BMW Х1 під керуванням свого знайомого ОСОБА_2 , прямуючи до центру міста. Під час руху йому зателефонувала дружина ОСОБА_3 і повідомила, що її подруга ОСОБА_4 впала з орендованого самоката й зазнала серйозної травми ноги. Прибувши на місце, на прохання дружини він виключно руками перемістив (стягнув) вимкнений самокат, який лежав на проїзній частині й заважав іншим учасникам руху, на узбіччя. Будь-яких намірів керувати чи здійснювати рух на самокаті він не мав, ногами на нього не ставав. Працівникам поліції він неодноразово наголошував, що водієм не є, проте відмови як такої не висловлював, а просив розібратися в ситуації. У протоколі також своєї провини не визнавав.

Суд констатує, що ОСОБА_1 має стабільне соціальне становище, раніше до відповідальності не притягувався, є водієм автомобіля з тривалим стажем (а.с.4), а тому підстав недовіряти його свідченням у суду немає, з огляду на таке.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_3 пояснила, що 14.08.2026 року близько 23:10 вона гуляла вул. Соборності з подругою ОСОБА_4 . Через свій мобільний додаток вона орендувала для ОСОБА_4 електросамокат № 1685. Під час руху ОСОБА_4 впала біля будинку АДРЕСА_2 та зламала ногу. Свідок викликала свого чоловіка ОСОБА_1 , який приїхав на автомобілі з ОСОБА_2 . Вона особисто попросила ОСОБА_1 прибрати самокат з дороги. Свідок підтвердила, що її чоловік лише руками відтягнув його на узбіччя, ногами на нього не ставав і не їхав. Поліції вона одразу заявляла, що чоловік не їхав, але реакції не було.

Свідок ОСОБА_2 надав суду аналогічні покази та зазначив, що особисто підвозив ОСОБА_1 на власному автомобілі BMW X1 (д.н.з. НОМЕР_2 ) до місця події на прохання дружин. Він бачив, як ОСОБА_1 виключно руками підняв самокат із асфальту та переставив на узбіччя. У цей момент під`їхав екіпаж поліції.

Свідок ОСОБА_4 в своїх письмових поясненнях суду підтвердила, що саме вона орендувала й керувала електросамокатом № 1685, з якого впала через власну необережність та зламала ногу. ОСОБА_1 з`явився на місці події значно пізніше, самокатом не керував, а лише допоміг звільнити проїзну частину від перешкоди, поки її чоловік оглядав її травмовану кінцівку (а.с. 35-42). З`явитися до суду не змогла через травму ноги та перебування у гіпсі.

Аналізуючи показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , суд вважає їх чіткими, послідовними, логічними та такими, що повністю узгоджуються між собою та з матеріалами справи.

Жодних суперечностей у їхніх свідченнях не виявлено. Вони повністю спростовують факт перебування ОСОБА_1 у статусі водія (керманича) електросамоката.

Окрім показів свідків, позиція захисту повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими та електронними доказами.

Так, згідно зі скріншотом з мобільного додатку прокату електросамокатів, який було безпосередньо досліджено судом із мобільного пристрою свідка ОСОБА_3 (а.с.29), поїздка на електросамокаті з бортовим номером 1685 розпочалася 14.08.2026 року о 23 год. 12 хв. і була повністю завершена (самокат програмно вимкнено та заблоковано) о 23 год. 15 хв.

Водночас у протоколі поліції (а.с.1) час вчинення правопорушення вказано як 23 год. 17 хв., тобто через 2 хвилини після того, як транспортний засіб припинив свою роботу, був знеструмлений та зафіксований програмою як неактивний.

Відповідно до медичних документів свідка ОСОБА_4 , а саме довідки КП «1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» № 12833 від 14.08.2026 та медичного висновку лікаря ортопеда-травматолога ОСОБА_5 від 20.08.2026 (а.с.43), у ОСОБА_4 офіційно діагностовано «перелом заднього краю дистального епіметафізу великогомілкової кістки правої ноги без зміщення». Це підтверджує факт ДТП за участі саме ОСОБА_4 та пояснює її перебування на місці події у травмованому стані.

Вирішальну увагу суд приділяє аналізу відеозаписів з нагрудних бодікамер поліцейських (відеореєстратори БК470047, 470231).

Виклик для ОСОБА_4 та роботу карети швидкої медичної допомоги на місці події, а також перебування там допитаних судом свідків зафіксовано на бодікамери поліції, тому цей факт не викликає жодних сумнівів.

Переглядом відеозаписів також встановлено, що на них взагалі не зафіксовано факту керування (руху) ОСОБА_1 електросамокатом.

Натомість відео чітко відображає, як ОСОБА_1 руками перетягує його на узбіччя (початок запису). Більше того, на відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 та свідки, які перебували поруч, протягом усього спілкування неодноразово та послідовно пояснюють поліцейським, що ОСОБА_1 не є водієм і самокатом не керував.

На дослідженому відеозаписі прямо не зафіксовано і факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння. Навпаки, особа неодноразово висловлює готовність пройти такий огляд, але акцентує увагу на тому, що він є пішоходом (оскільки лише переносив самокат руками), і вимагає належного з`ясування обставин падіння ОСОБА_4 .

Таким чином, твердження інспектора поліції про категоричну відмову особи від огляду є безпідставним припущенням, яке повністю спростовується аудіо- та відео записами з місця події.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність.

Стаття 251 КУпАП визначає, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.

Суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, може бути виключно водій (особа, яка керує транспортним засобом).

Диспозиція цієї статті карає за керування у стані сп`яніння або за відмову особи, яка керує, від проходження огляду.

Оскільки судом беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 не приводив самокат у рух, не перебував на ньому як водій, а лише здійснював його фізичне переміщення руками з метою усунення перешкоди для дорожнього руху, він не набув статусу водія в розумінні ПДР та КУпАП.

Фізичне перенесення чи перетягування несправного/вимкненого двоколісного засобу пішоходом не може прирівнюватися до керування ним.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують практику ЄСПЛ як джерело права. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (зокрема, у справах «Гурепка проти України», «Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain») неодноразово наголошував на принципі презумпції невинуватості, зазначивши, що тягар доведення вини лежить на стороні обвинувачення, а будь-які сумніви та розбіжності повинні тлумачитися судом виключно на користь особи (in dubio pro reo).

Оскільки правовий характер ст. 130 КУпАП за суворістю санкції прирівнюється до кримінального (справа «Гурепка проти України»), стандарт доведення вини має бути найвищим — «поза розумним сумнівом».

У даній справі поліцією не надано жодного беззаперечного доказу керування ОСОБА_1 самокатом. Наявне у справі направлення на огляд водія з метою виявлення ознак алкогольного сп`яніння не підписане ОСОБА_1 , не міститься і даних про відмову від підпису. Відеозаписи поліції взагалі не містять відомостей про те, що таке направлення виписувалось чи надавалось ОСОБА_1 для ознайомлення (а.с. 3, 5).

Таким чином, зібрані та надані стороною захисту об`єктивні докази (показання трьох свідків, дані білінгу програми прокату, медичні документи лікарень) є системними, не містять протиріч і жодним чином не спростовані матеріалами патрульної поліції, які ретельно досліджено судом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 не доведені поза розумним сумнівом подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 247, 283, 284 КУпАП, суддя –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 діб до Полтавського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Полтави.

Суддя Віталій МИКИТЕНКО