Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №554/9266/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 07.10.2026Справа № 554/9266/26

Провадження № 2/554/4654/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

12 жовтня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави в складі:

головуючого судді Михайлової І.М.,

за участі секретаря судового засідання Станкевич Н.О.,

представника позивача – адвоката Кулішова В.П.,

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну форми і способу стягнення аліментів на утримання дитини, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Кулішов В.П., звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про зміну форми і способу стягнення аліментів на утримання дитини, у якому просив суд змінити спосіб та форму стягнення аліментів, що визначений Виконавчим листом Шевченківського районного суду м. Полтави від 31.07.2025 у справі № 554/1381/25, та стягуються з нього на користь ОСОБА_1 на утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, на тверду грошову суму в розмірі 3000 грн, щомісячно, із відповідною індексацією відповідно до чинного законодавства, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття. Також просив суд звільнити його від сплати заборгованості ( або зменшити її розмір) зі сплати аліментів по ВП № 78780955 від 05.08.2025, що виникла у зв`язку з обставинами, викладеними у позові.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 вказує на те, що Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави по цивільній справі № 554/1381/25 від 11.07.2025 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів мого заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з позовом 04 лютого 2025 року та до досягнення дитиною повноліття. З моменту винесення вказаної ухвали суду матеріальне становище позивача суттєво змінилося. На сьогоднішній день позивач об`єктивно не може сплачувати встановлений розмір аліментів у зв`язку з тим, що він офіційно не працює і не має стабільного заробітку чи будь-яких інших джерел доходу для існування. З незалежних від позивача причин, він втратив роботу, наразі офіційно не працевлаштований.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 22.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання по даній справі призначено на 14.07.2026 о 10 год. 30 хв.

14.07.2026 розгляд позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну форми і способу стягнення аліментів на утримання дитини знято з розгляду у зв`язку з розглядом суддею клопотань про невідкладні слідчі дії. Судове засідання відкладено на 12.08.2026 на 10 год. 15 хв.

14.07.2026 представник позивача - адвокат Кулішов В.П. через систему «Електронний суд» надіслав клопотання про витребування доказів, а саме просив витребувати в Головного управління ДПС у Полтавській області відомості про доходи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01 січня 2025 року по день отримання адвокатського запиту від 14.07.2026.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави 12.08.2026 клопотання представника позивача - адвоката Кулішова В.П. про витребування доказів задоволено. Витребувано від Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області відомості про доходи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01 січня 2025 року по день отримання адвокатського запиту від 14.07.2026.

Судове засідання відкладено на 07.10.2026 року на 10 год. 30 хв., з повідомленням сторін.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Кулішов В.П. підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив задовольнити позовну заяву з викладених у ній підстав. Зазначив, що скрутний матеріальний стан позивача підтверджується, зокрема, відповіддю ГУ ДПС у Полтавській області про відсутність доходів за запитуваний період.

Відповідачка ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову. Зазначила, що позивач з 2019 року знаходиться за межами держави Україна, а саме у Республіці Польща, йому 54 роки, працює, у 2024 році неповнолітня донька тривалий час проживала у позивача в Республіці Польща, м. Мелець.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінюючи докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 10.06.2025 по цивільній справі № 554/1381/25 постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з позовом 04 лютого 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.

Постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 05.08.2025 відкрито виконавче провадження №78780955 із примусового виконання виконавчого листа №554/1381/25 виданого 31.07.2025 Шевченківським районним судом міста Полтави про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з позовом 04 лютого 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 25.05.2026, складеного старшим державним виконавцем Терещенко О. у ВП №78780955, станом на 01.05.2026 заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів за виконавчим листом №554/1381/25 складає 66017,94 грн.

Згідно із відповіддю Полтавського обласного центру зайнятості від 22.05.2026 №16/09.1/1319-26 на адвокатський запит ОСОБА_4 №б/н від 14.05.2026 повідомлено, що ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на обліку у статусі зареєстрованого безробітного в Полтавському обласному центрі зайнятості не перебуває.

Крім того, згідно із листом Головного управлінням ДПС у Полтавській області від 27.08.2026 №13790/5/16-31-12-03-09, відповідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня 2025 по липень 2026 по громадянину ОСОБА_2 , інформація про доходи відсутня.

Згідно відповіді Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 50829 від 25.05.2026 на адвокатський запит від 18.05.2026, 25.05.2026 держаним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, відповідно до Інструкції з організації примусовго виконання рішень (пункт 4 розділу XVI), згідно якої заборгованість ОСОБА_2 станом на 01.05.2026 становить 66017,94 грн.

Ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до положень ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Ст. 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 181 СК України стягнення аліментів у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі здійснюється за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, з ким проживає дитина.

Ст. 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 у справі №6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

Згідно роз`яснень, наданих у п. 17 цієї Постанови Пленуму Верховного Суду України зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину, не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки він встановлюється законом, а не судовим рішенням. Відповідно збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для ухвалення нового рішення про збільшення розміру аліментів, як і не може бути підставою для відмови в перерахунку аліментів (постанова Великої палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 755/10947/17).

Відповідно до ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати. Дана норма містить дві підстави для коригування аліментів: а) шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення; б) шляхом звільнення платника аліментів від їх сплати. Аліментні правовідносини існують тривалий час. Тому матеріальний або сімейний стан особи, яка одержує аліменти, а також того, хто їх сплачує, протягом цього часу може істотно змінитися як убік погіршення, так і у бік покращення.

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Із матеріалів справи убачається, що позивач ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_1 є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь якої згідно із рішенням суду від 11.07.2025 стягнуто аліменти до досягнення дитиною повноліття.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги про зміну способу та форми стягнення аліментів погіршенням матеріального стану, а саме – відсутністю офіційно зареєстрованих доходів у 2025 році, тим, що позивач не перебуває на обліку як безробітний, а також наявністю заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 66017,94 грн, на цій підставі просить звільнити його від сплати заборгованості (зменшити її розмір), що виникла у зв`язку із погіршенням матеріального стану.

Згідно із ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Суд відхиляє доводи позивача про зміну матеріального стану за недоведеністю, оскільки відсутність офіційного доходу та не перебування на обліку безробітних не підтверджує скрутне матеріальне становище ОСОБА_2 та не позбавляє його обов`язку утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Доводи позивача про звільнення його від сплати заборгованості зі сплати аліментів, суд оцінює критично, оскільки відсутність офіційного заробітку не припиняє обов`язку батька утримувати дитину. Якщо платник аліментів не працює або не має офіційного доходу, державний чи приватний виконавець нараховує заборгованість виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (регіону). Позивачем не доведено наявності тяжкої хвороби, безробіття, тимчасова відсутність коштів або небажання працевлаштуватися не є «обставиною, що має істотне значення» для звільнення від боргу за аліменти. Платник аліментів зобов`язаний докладати зусиль для пошуку роботи чи отримання доходу.

Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_2 має право в майбутньому звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів у разі погіршення його матеріального стану та стану здоров`я, або зміни сімейного стану відповідно до ст. 192 СК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову за недоведеністю позовних вимог, що спростовані обставинами справи, ураховуючи обставини справи, обов`язок батька утримувати дитину.

Суд дійшов висновку про можливість ОСОБА_2 сплачувати аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з позовом 04 лютого 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики суд вважає вищенаведене обґрунтування судового рішення достатнім, а висновки суду по суті спору обґрунтованими та послідовними.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується вимогами ст. 141 ЦПК України згідно з якою, у разі відмови в задоволені позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст.141, 150, 180, 192, 197 СК України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну форми і способу стягнення аліментів на утримання дитини - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1331,20 грн. покласти на ОСОБА_2 .

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя І.М. Михайлова