Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №536/2727/25 — Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/2727/25

Провадження № 2/536/358/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі: головуючої судді Баранської Ж.О., за участю секретаря Коваль В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кременчуці за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

18 листопада 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3203413331/208066 від 14.01.2020 року в розмірі 7 588,25 грн., яка складається з: 2 500,00 грн. – простроченої заборгованості за сумою кредиту, 5 088,25 грн. – простроченої заборгованості за відсотками та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн.

В обгрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 14.01.2020 між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір №3203413331/208066, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 2 500,00 грн. Договір був укладений в електронному вигляді та підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». 31.05.2021 між ТОВ «ГОУФІНГОУ» і ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» був укладений договір факторингу №1-31/05/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3203413331/208066 від 14.01.2020 року. 03.06.2021 між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» і ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» був укладений договір факторингу №1-03/06/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3203413331/208066 від 14.01.2020 року у загальній сумі 7 588,25 грн.

Ухвалою від 05 грудня 2025 року позовну заяву суддею прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з проведенням судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

19.01.2026 року представник позивача подав до суду заяву про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 500 грн.

Ухвалою суду від 24 серпня 2026 року в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 , про перехід зі спрощеного позовного провадження на загальне позовне провадження відмовлено.

Представник ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час, дату і місце розгляду справи повідомлявся належним чином ? засобами рекомендованого повідомлення поштового зв`язку, а також шляхом публікації оголошення на веб-сайті Кременчуцького районного суду Полтавської області на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Проте відповідач не повідомив причини неявки, до суду не звертався із заявою про відкладення розгляду справи.

В установлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав, тому відповідно до частини 8 статті 178 Цивільного процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, на підставі частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Частиною 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ураховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу без участі сторін на підставі наявних доказів у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 14.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 укладено договір №3203413331/208066 про надання фінансового кредиту, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 2 500,00 гривень, строком на 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,85% в день та застосовується в межах строку кредиту. Договір підписано шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором R43804.

З повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Платежі онлайн» від 19.08.2025 вбачається, що 14.01.2020 на банківський рахунок НОМЕР_1 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу» зараховано кошти в сумі 2 500,00 гривень.

31.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті фінанс груп» укладено договір факторингу №1-31/05/21, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «Сіті фінанс груп» належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників в тому числі право вимоги за кредитним договором № 3203413331/208066 від 14.01.2020 року, укладеним з відповідачем.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №1-31/05/21 від 31.05.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Сіті фінанс груп» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 7 588,25 грн, з яких: 2 500,00 грн. – простроченої заборгованості за сумою кредиту, 5 088,25 грн. – простроченої заборгованості за відсотками.

03.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Сіті фінанс груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» укладено договір №1-03/06/2021 відступлення права вимоги, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» набуло статусу нового кредитора і отримало право грошової вимоги до боржників вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі і за кредитним договором № 3203413331/208066 від 14.01.2020 року, укладеним з відповідачем.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №1-03/06/2021 від 03.06.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 7 588,25 грн, з яких: 2 500,00 грн. – простроченої заборгованості за сумою кредиту, 5 088,25 грн. – простроченої заборгованості за відсотками.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 3203413331/208066 від 14.01.2020 року, станом на 26.05.2025 року відповідач має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» в розмірі 7 588,25 грн.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У справі встановлено, 14.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу» та відповідачем укладено кредитний договір № 3203413331/208066, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України Про електронну комерцію.

В підписаному сторонами договорі відповідач разом із основними даними- ідентифікаційний код; місце реєстрації, місце прописки також зазначив номер рахунку позичальника.

На підтвердження надання кредитних коштів, позивач надав підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, з якого вбачається, що на виконання кредитного договору кредитором здійснено переказ коштів у розмірі 2 500,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , зазначену отримувачем у кредитному договорі.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

Відповідач не надав суду жодних доказів на спростування заявлених позовних вимог.

Відтак судом встановлено, що первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених зазначеним договором. Відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми не повернув.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по вказаному вище кредитному договору є доведеною, а тому вимоги позивача підлягають задоволенню, у зв`язку з чим з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в сумі 7 588,25 гривень.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує наступне.

За правилами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилами ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження обґрунтованості витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді, позивач додав копію договору про надання правової допомоги № 11/07/2025 від 11 липня 2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» та адвокатом Пархомчук С.В., акт про отримання правової допомоги від 30.12.2025 р., платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №9807 про оплату правничої допомоги в сумі 10 500, 00 грн., рахунок №30.12.2025-104 від 30.12.2025 року.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат(встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір -обґрунтованим (РішенняЄСПЛ усправі «East/WestAllianceLimited»проти України»).

Враховуючи вищевикладене, складність справи, яка є малозначною, виконані адвокатом роботи, зміст позовної заяви, обсяг доданих документів, що не є значним, суд вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу підлягають задоволенню у розмірі 5 000 гривень, що відповідає засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги та підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 274-279, 280-289, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» заборгованість за кредитним договором № 3203413331/208066 від 14.01.2020 року в розмірі 7 588,25 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» судові витрати: 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та 5 000 (п`ять тисяч ) гривень за професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня складення його повного тексту. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про учасників справи:

Позивач ? Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Дебт Коллекшн», ЄДРПОУ 44243120, юридична адреса: 01042, м.Київ, вулиця Саперне Поле, будинок 12, інше, нежитлове приміщення 1008.

Відповідач ? ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

СуддяЖ. О. Баранська