Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №533/732/26 — Козельщинський районний суд Полтавської області

Справа № 533/732/26

Провадження № 2/533/625/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кругловецького Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

УСТАНОВИВ:

17 липня 2026 року позивач ТОВ «Коллект Центр» звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, у якій просив суд стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором № 014/380805/82/457116 від 14.09.2018 у розмірі 21726,43 гривень.

Також позивач просив стягнути з відповідачки понесені витрати на оплату судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн. Розгляд справи здійснювати без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Разом з позовною заявою позивач подав клопотання про витребування від АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК:

- документального підтвердження щодо надання (видачі) кредитних коштів за договором № 014/380805/82/457116 від 14.09.2018, укладеним між АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), у тому числі: виписки за період з 14.09.2018 по 20.09.2019, меморіальні ордери, розрахункові документи та/або інші підтверджуючі документи щодо здійснення операції з надання кредиту (незалежно від форми - готівкою, безготівково, у вигляді оплати за товар чи послугу) та які підтверджують суму заборгованості на дату відступлення права вимоги;

- детального розрахунку заборгованості за договором № 014/380805/82/457116 від 14.09.2018, укладеним між АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), за період з 14.09.2018 по 20.09.2019, із відображенням суми основного боргу, процентів, комісій (у разі їх нарахування) та здійснених платежів.

Процесуальні рішення та дії у справі

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 29 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, призначено судовий розгляд справи на 12 жовтня 2026 року (а.с. 78-80).

Цією ж ухвалою суду у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів - відмовлено та запропоновано позивачеві ТОВ «Коллект Центр» протягом 20 днів з дня отримання ухвали надати до суду докази на підтвердження власних позовних вимог, зокрема 1) факту видачі кредиту відповідачці (виписку за банківським рахунком, докази належності платіжної банківської картки тощо) за договором; 2) детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором; 3) копію реєстру боржників належної якості. Копії доказів та розрахунку заздалегідь направити відповідачці, а докази направлення - надати суду.

20 серпня 2026 року від позивача надійшла заява про виконання ухвали суду (а.с.86-88), до якої було долучено: виписку за банківським рахунком (а.с. 89-91); детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором (а.с.92-117); копію реєстру боржників (а.с. 118-125).

Справу розглянуто 12.10.2026 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Аргументи сторін

Позиція позивача (а.с. 3-7).

14.09.2018 між Акціонерне товариство «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та ОСОБА_1 (далі - позичальник та/або відповідач) укладено договір № 014/380805/82/457116 (далі - договір).

Підписавши кредитний договір, клієнт підтвердив, що перед підписанням заяви-договору він повідомлений про усі умови споживчого кредитування в АТ «Райффайзен Банк Аваль» та орієнтовну вартість кредиту, що підтверджується підписом клієнта про його ознайомлення з паспортом споживчого кредиту «кредит готівкою», та не має зауважень, претензій щодо наданої інформації. Надана інформація клієнту є повною, необхідною, доступною, достовірно та своєчасною.

Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви.

Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит у строки, передбачені договором. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

20.09.2019 було укладено договір № 114/2-19-F, відповідно до якого АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 014/380805/82/457116.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 014/380805/82/457116.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 014/380805/82/457116.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №014/380805/82/457116 від 14.09.2018, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 21726,43 грн, з яких:

- заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 10146,79 грн;

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 8479,09 грн;

- заборгованість за пенею та/або штрафами - 2298,02 грн;

- інфляційні збитки - 666,60 грн;

- нараховані 3% річних -135,93 грн.

При нормативному обґрунтуванні позову позивач посилався на статті 6, 16, 20, 207, 259, 512, 514, 516, 525-526, 530, 599, 610-611, 615, 625, 626, 627, 638, 1049-1050, 1054-1055, 1056-1 ЦК України, статті 4, 19, 27, 28, 133, 135, 137, 175, 184, 274 ЦПК України та висновки Верховного Суду у справі №6-1824цс15 (постанова суду від 24 лютого 2016 року).

Позиція відповідача

Відповідачка ОСОБА_1 , у розумінні п.4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, належним чином повідомлена про дату та місце судового розгляду справи (а.с. 83-84). Відзив на позовну заяву у порядку, встановленому ст. 191 ЦПК України, та у строки, встановлені в ухвалі суду, не надала.

У зв`язку з ненаданням відзиву відповідачкою суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, що відповідає положенням ч. 7, 8 ст. 178 ЦПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

14.09.2018 ОСОБА_1 заповнено та підписано заяву-анкету для отримання готівкою кредиту «Кредит готівкою» (а.с. 10).

09 вересня 2018 року між ОСОБА_1 (за договором - позичальник) та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (за договором - кредитор) укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/308805/82/457116 (далі по тексту - кредитний договір) (а.с. 11-13), яка містить власноручний підпис від імені відповідачки ОСОБА_1 .

У п. 1.1 кредитного договору зазначено, що відповідно до умов договору кредитор зобов`язується надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору основну суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, а також виконати інші обов`язки, визначені договором. Укладення договору здійснюється у рамках спільної акції, що проводиться кредитором та страховиком, та є підставою для надання клієнту передбачених цим пунктом 1.1 договору спеціальних умов кредитування, а саме: сума (загальний розмір) та валюта кредиту (п. 1.1.1 кредитного договору ) - кредит видається: для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних особистих потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника у розмірі 9700,00 грн (п. 1.1.2.1 кредитного договору); на сплату страхового платежу на користь страховика у розмірі 1631,78 грн (п. 1.1.2.2 кредитного договору).

Тип кредиту - кредит (п. 1.1.2.3 кредитного договору).

Дата надання кредиту - одноразово: 14.09.2018 (п. 1.1.3 кредитного договору).

Дата сплати ануїтетних платежів - 14 числа кожного календарного місяця згідно з графіком погашення кредиту та сплати інших платежів, далі графік (додаток № 1 до договору) (п. 1.1.4 кредитного договору).

Згідно з п. 1.1.5 кредитного договору дата повного погашення кредиту - 14.09.2021.

У п. 1.1.6 кредитного договору передбачено строк кредиту - 36 місяців з дати надання кредиту.

Відповідно до п. 1.1.7 кредитного договору рахунок для обліку заборгованості позичальника за кредитом № 22032554106 в «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805.

У відповідності до п. 1.1.8 кредитного договору процентна ставка - фіксована, становить 35,3 % річних (може бути змінена за згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до договору).

Поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (платіжної кратки), - далі «КР» - № 1028131700 в «Райффайзен Банк Аваль» (п. 1.1.11).

Відповідно до п. 1.1.12 кредитного договору з метою виконання грошових зобов`язань за договором позичальник доручає коридору здійснювати меморіальним ордером договірне списання коштів з КР поточного рахунку з дотриманням умов, зазначених у п. 12.3.1, 12.13 договору. Таке договірне списання здійснюється за такими параметрами: дата переказу коштів з КР 09 числа кожного місяця (п .1.1.12.1 кредитного договору); сума щомісячного переказу з КР 514,53 грн, яка дорівнює сумі ануїтетного платежу згідно з графіком (п. 1.1.12.2 кредитного договору).

Проценти за користування кредитом сплачуються позичальником кредитору у складі щомісячного ануїтетного платежу, вказаного у графіку та розраховується, виходячи з процентної ставки, передбаченої п.п. 1.1.8, п.1.1 договору (п. 2.1 кредитного договору).

Згідно з п. 2.2 кредитного договору проценти нараховуються щомісяця на фактичний залишок заборгованості за весь строк користування кредитом, включаючи надання кредиту виходячи з фактичної кількості днів в місяці та році (метод факт/факт) проценти підлягають сплаті позичальником у складі ануїтетних платежів у порядку визначеному статтею з договору.

У відповідності до п. 3.1 кредитного договору позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними платежами відповідно до умов одговору. Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування.

Кредитор у встановленому законодавству України порядку має право без згоди позичальника відступити свої права вимоги за договором будь-якій особі або обтяжити ці права будь-яким чином(п.8.1 кредитного договору).

Відповідно до п.10.1 кредитного договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань встановлених договором сторони несуть відповідальність згідно з законодавства України та положень договору. До регулювання правовідносин, які неврегульовані договором застосовуються відповідні норми законодавства України.

Згідно з п. 12.1 кредитного договору договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печаткою кредитора (страховика) і діє до повного виконання ними прийнятих відповідно до договору зобов`язань.

У кредитному договорі зазначені такі відомості про позичальника ОСОБА_1 : відомості про паспортні дані, адреса за місцем реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Графіком погашення кредитної заборгованості та сплати страхових платежів, що є додатком № 1 до кредитного договору № 014/380805/82/457116, який містить власноручний підпис ОСОБА_1 , встановлено: планову дата платежу, погашення основної заборгованості за кредитом, погашення процентів за користування кредитом, загальну суму погашення заборгованості за кредитом (а.с. 14).

У розрахунку загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки, що є додатком № 2 до кредитного договору та який містить власноручний підпис відповідачки, наведені основні умови видачі кредитування, а саме: дата видачі - 14.09.2018; дата першого погашення - 14.10.2018; дата останнього погашення - 14.09.2021; сума кредиту - 11331,78 грн; строк на який надається кредит - 36 місяців; процентна ставка (% річних) на пільговий перший місяць - 19,95 %; процентна ставка згідно з умовами договору - 35,30 %; сума щомісячного платежу на перший місяць пільгового періоду - 1592,09 грн; сума щомісячного платежу рівними частинами - 514,53 грн. Загальна вартість кредиту - 18512,49 грн (а.с. 15).

У паспорті споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредит готівкою», який містить підпис від імені ОСОБА_1 , визначено основні умови кредитування, які є аналогічними тим, що викладені у кредитному договорі. Дата надання інформації - 14.09.2018, інформація зберігає чинність та є актуальною до 14.10.2019 (а.с.16).

Графіком погашення кредиту за ануїтентною схемою погашення, що є додатком № 1 до паспорту споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредит готівкою», який містить власноручний підпис ОСОБА_1 , встановлено: щомісячне погашення: місяць; тіло (фактичне); відсотки (планові); всього (фактично); залишок заборгованості (а.с. 17).

Факт руху грошових коштів по рахунку відповідачки підтверджено випискою по рахунку за період з 14.09.2018 по 25.09.2019 (а.с. 89-91).

З виписки по рахунку відповідачки, наданої позивачем, вбачається, що відповідачка 14.09.2018 отримала кредит у розмірі 11331,78 грн та здійснювала платежі на погашення заборгованості за кредитом.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 25.09.2019 (а.с. 92), виконаного первісним кредитором АТ «Райффайзен Банк», у зв`язку з невиконанням відповідачкою грошового зобов`язання утворилась заборгованість у загальній сумі 13857,66 грн, яка складається зі: заборгованість за кредитом - 10146,79 грн (в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 1380,92 грн); заборгованість за процентами - 1413,59 грн (в тому числі прострочена заборгованість за процентами 1305,64 грн); пеня - 2297,28 грн.

З цього ж розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування процентів за користування кредитом відбувалися за період з 14.09.2018 по 25.09.2019 з розрахунку 35,30 % річних.

20 вересня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-19-F(18-19) (далі договір відступлення № 1).

Згідно з п. 2.1 договору відступлення № 1 на умовах та в порядку встановленому цим договором та відповідно до ст.512-519 Цивільного кодексу України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату належні йому права вимоги, а новий кредитор приймає належні первісному кредиторові право вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Внаслідок передачі (відключення) права вимог за цим договором, новий кредитор замінює першого кредитора в кредитних договорах, які входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані в реєстрі (ах) боржників, та набуває прав грошових вимог першого кредитора, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами. Сторони погодилися, що кожен наступний реєстр боржників доповнює, а не замінює попередній. Права вимоги переходять до нового кредитора в повному обсязі, безвідмовно та без можливості зворотного викупу зокрема, але не виключно, до нового кредитора переходити: право здійснювати нарахування та стягнення відсотків за кредитними договорами з дати відступу правові вимоги за умовами дотримання вимог чинного законодавства України, право нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення державними службовцями грошових зобов`язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у державних службовців відшкодування збитків, завданих невідповідним. виконанням грошових зобов`язань, відповідно до законодавства та умов кредитного договору (п. 2.4 договору відступлення № 1).

Відступлення права вимоги за договором здійснюється без згоди боржників за кредитними договорами та/або поручителів за договорами забезпечення (п. 2.7 договору відступлення №1).

Відповідно до копії платіжного доручення № 2 від 20.09.2019 ТОВ «Вердикт Капітал» перерахувало кошти на рахунок АТ «Райффайзен Банк АВАЛЬ» у сумі 1265820,00 грн як оплату портфелю згідно з договором № 114/2-19-F від 20.09.2019 (а.с. 20).

З реєстру боржників (а.с. 118-125) та витягу з реєстру (а.с.24) до договору відступлення № 114/2-19-F від 20.09.2019 вбачається, що ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/380805/82/457116 у загальній сумі 13858,40 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу по кредиту - 10146,79 грн; заборгованість за відсотками -1413,59грн; сума пені - 2298,02 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» станом на 10.01.2023 загальна заборгованість становила 21726,43 грн (а.с. 25), яка складалася зі:

- заборгованості по основній сумі кредиту - 10146,79 грн;

- заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги - 1413,59 грн;

- заборгованість з пені - 2298,02 грн;

- відсотки, нараховані згідно з кредитним договором - 7065,50 грн;

- нараховані 3 % річних за користування грошовими коштами у відповідності до ст. 625 ЦК України - 135,93 грн;

- нараховані інфляційні збитки за користування грошовими коштами у відповідності до ст. 625 ЦК України - 666,60 грн.

З цього ж розрахунку заборгованості вбачається, що ТОВ «Вердикт Капітал» 3 % річних та інфляційні збитки за користування грошовими коштами нараховувало за період з 14.09.2021 по 23.02.2022.

10.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (новий кредитор) укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 (а.с. 26-28).

Відповідно до п. 2.1 договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, надалі за текстом - боржники, зазначених у додатках № 1 та № 3 до цього договору (надалі також - реєстр боржників), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом основні договори, надалі за текстом - права вимоги. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором.

Права вимоги, що є предметом цього договору належать первісному кредитору на підставі…. договору відступлення № 114/2-19-F від 20.09.2019 між первісним кредитором та Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»…

Відповідно до п. 5.1 договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору реєстри боржників (в електронному та друкованому (підписаному) вигляді) та документацію на умовах та в порядку, визначених цим договором. Первісний кредитор має право передавати документацію, в тому числі у вигляді копій договорів. При цьому, умови передачі документації будуть вважатись виконаними. Первісний кредитор не несе будь-якої відповідальності за стан та наявність документації.

Згідно з п. 5.2 договору права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання - передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (додаток № 4).

04.02.2025 було укладено додаткову угоду до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 (а.с. 32-33).

З акту зарахування однорідних вимог від 28.02.2023 (а.с. 34-35) вбачається, що ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» домовилися про зарахування зустрічних однорідних вимог та зобов`язань за договором.

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги від 10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» передало, а ТОВ «Коллект Центр» прийняло реєстр боржників кількістю 207 307. Після цього від первісного кредитора до нового кредитора переходять права вимоги заборгованості до боржників, і новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 36, 37).

Згідно з реєстром боржників та витягом з реєстру до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю - продаж) прав вимоги від 10.01.2023 ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/380805/82/457116 у загальній сумі 21726,43 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням - 10146,79 грн; заборгованість по процентам - 8479,09 грн; «відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно зі ст. 625 ЦКУ» - 802,53 грн; пеня - 2298,02 грн (а.с. 38-40, 41).

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, за період з 10.01.2023 по 09.07.2026, тобто з моменту відступлення ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до відповідачки на користь позивача, будь-які додаткові нарахування за кредитним договором позивачем не здійснювалися (а.с. 42).

З детального розрахунку заборгованості за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/380805/82/457116 від 14.09.2021 (а.с. 93-117) вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 014/380805/82/457116 у загальному розмірі 21726,43 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням - 10146,79 грн; заборгованість по процентах - 8479,09 грн; 3 % річних - 135,93 грн; інфляційні збитки - 666,60 грн; пеня - 2298,02 грн.

Застосовані судом норми права та висновки Верховного Суду

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (у редакції, чинній станом на дату укладення кредитного договору) Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України (у редакції, чинній станом на дату укладення кредитного договору) Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За ст. 642 ЦКУ Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 ЦК України - ЦКУ).

У статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (610 ЦКУ).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до приписів ст. 625 ЦКУ боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Карантин, установлений постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами та доповненнями), діяв на території України з 12.03.2020 до 30 червня 2023 року.

Станом на дату розгляду даної справи судом п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачає таке:

«У разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦКУ).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦКУ).

Відповідно до ст. 517 ЦКУ первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За ст. 518 ЦКУ боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ст. 519 ЦКУ).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що 14.09.2018 між відповідачкою ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк Аваль» (первісний кредитор) було укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/308805/82/457116, за умовами якого відповідачкою отримано кредит у розмірі 11331,78 грн строком на 36 місяців.

Факт укладення кредитного договору та факт видачі кредиту належним чином підтверджено доказами, наданими позивачем.

Відповідно до умов кредитного договору його сторонами врегульовано основні істотні умови кредитування, у тому числі: загальну суму кредиту; строк, на який надається кредит; порядок повернення кредиту (кількість та розмір платежів, періодичність внесення платежів, проценти за користування кредитом тощо).

Згідно з умовами кредитного договору відповідачка зобов`язувалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачені договором.

Відповідачка факт укладення кредитного договору та факт отримання кредиту не заперечила.

Доказів підписання договору від імені відповідачки іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідачкою суду не надано, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надано.

Отже, суд уважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення договору саме відповідачкою.

Також суд уважає доведеним позивачем та не спростованим відповідачем факт видачі первісним кредитором кредиту у сумі 11331,78 грн та зарахування коштів саме у такій сумі у день укладення договору на поточний рахунок відповідачки.

З виписки за договором та з розрахунку заборгованості, наданих позивачем, вбачається, що відповідачка отримала кредит та певний час здійснювала платежі на погашення заборгованості. Проте у повному обсязі кредит не повернула.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Також виписка банку згідно Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерством юстиції України від 12.04.2012 № 578/5, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.04.2012 за № 571/20884, має статус первинного документу, а отже є належним та допустимим доказом по справі.

Факт набуття позивачем права вимоги до відповідачки за договором суд також уважає доведеним належними та достатніми доказами.

Позивач станом на дату розгляду справи в суді є кредитором по відношенню до відповідачки, має законне право вимоги до відповідачки, що ґрунтується на договорі, який відповідачкою не оспорювався.

Здійснюючи перевірку розрахунку заборгованості за процентами за користування позикою та пені суд висновує таке.

У дослідженому судом договорі від 14.09.2018 № 014/308805/82/457116 було встановлено строк користування кредитом - 36 місяців та відповідна кінцева дата строку позики - 14.09.2021. Через 36 місяців сума кредиту, отримана відповідачкою від первісного кредитору, мала б бути повернута повністю.

У договорі була встановлена процентна ставка за користування кредитом - 35,30 % річних.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що проценти нараховані у розмірі 8479,09 грн за період з 14.09.2018 по 14.09.2021. Отже такі проценти нараховувалися до 14.09.2021, як це передбачено договором, тобто у межах договірного строку правомірного користування кредитом.

Щодо заборгованості за пенею у розмірі 2298,02 грн, то суд уважає, що розрахунок заборгованості у повній мірі відповідає вимогам закону. З розрахунку заборгованості вбачається, що така заборгованість за пенею нарахована первісним кредитором та пред`явлена до стягнення позивачем за період з 25.11.2018 по 25.09.2019.

Здійснюючи перевірку розрахунків заборгованості 3 % річних та інфляційних збитків за договором суд висновує таке.

У період нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних збитків не була завершена дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Закон України «Про споживче кредитування» звільняв споживача від відповідальності за прострочення зобов`язань за кредитним договором.

Тлумачення пункту 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції чинній у період нарахування процентів за спірним договором) свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

- у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину

- у договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

- у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від обов`язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) у тому числі, але не виключно, неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Законодавець на рівні акту цивільного законодавстві передбачив спеціальний випадок звільнення від обов`язку позичальника сплатити проценти за неправомірне користування позикою, кредитом. Такий обов`язок припиняється без його виконання.

Окрім того, ТОВ «Вердикт капітал» (другий кредитор) набуло право грошової вимоги на підставі договору відступлення до відповідачки у загальній сумі 13858,40 грн. Заборгованість за інфляційними збитками та відсотками річних другим кредитором не набувалася.

Суд уважає, що відповідачка на підставі п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» звільнялася від відповідальності перед позивачем, за прострочення виконання зобов`язань за договором кредиту; звільнялася від обов`язків сплачувати кредитодавцю інші платежі (3 % річних та інфляційні збитки).

Підсумовуючи все викладене вище суд уважає такими, що є доведеними, обґрунтованими та підставними позовні вимоги у частині стягнення позивачем з відповідачки суми заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 20923,90 грн (10146,79 (кредит) + 8479,09 (проценти за правомірне користування)+ 2298,02 грн (пеня) = 20923,90 грн). У задоволенні решти позовних вимог на суму 802,53 грн (666,60 грн (інфляційні збитки) + 135,93 грн (3% річних)= 802,53 грн) суд відмовляє за безпідставністю.

Розподіл судових витрат

Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 2662,40 грн (а.с. 1, 2).

З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково (96,31 % від ціни позову), суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує з відповідачки на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме - 2564,16 грн (2662,40 х 96,31 % = 2564,16).

Крім того позивач просив стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн, на підтвердження яких надав відповідні докази.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються- на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

У відповідності до ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Зі сторони позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано такі докази (копії):

1) договір про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року № 01-07/2024, укладений між адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (а.с. 52-54), відповідно до якого адвокатське об`єднання на підставі звернення клієнта, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги, приймає на себе зобов`язання з надання юридичної допомоги, а клієнт зобов`язується оплатити надані адвокатським об`єднанням послуги після надання адвокатським об`єднанням клієнту відповідного рахунку. Відповідно до п. 4.3 договору факт надання послуг за договором підтверджується актом про надання юридичної допомоги… Підписанням акту про надання юридичної допомоги сторони підтверджують, що жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу наданих послуг у цілому один до одного не мають;

2) прайс-лист послуг, які надає адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» (а.с. 56);

3) заявку на надання юридичної допомоги № 761 від 01.06.2026 (а.с. 58), відповідно до якої ТОВ «Коллект Центр» та АО «Лігал Ассістанс» погодили надання правових (юридичних) послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , які складаються з: надання усної консультації з вивчення документів - 2 години - 4000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 3 години - 9000,00 грн;

4) витяг з акту № 23 про надання юридичної допомоги від 30.06.2026 (а.с.59), відповідно до якого вартість правничої допомоги складає 13000,00 грн та складається з: надання усної консультації з вивчення документів - 2 години - 4000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 3 години - 9000,00 грн.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Такі висновки зробив Верховний Суд у справі № 922/449/21.

Позивачем надано усі необхідні докази на підтвердження розміру понесених ним витрат на правничу допомогу у строки, що передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, у тому числі: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро, договір про надання правничої допомоги, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги. Такі докази завчасно були направлені відповідачеві.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу, з боку відповідачки заявлено не було.

Разом з тим, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Така правова позиція зроблена Верховним Судом у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 2040/6747/18.

Схожа правова позиція також висловлена Верховним Судом у справі № 340/4492/22 від 25 липня 2023 року.

Також у справі № 922/445/19 Об`єднана палата Верховного Суду зробила такий висновок:

«Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Водночас у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, за якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від зазначеного загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення».

Здійснюючи розподіл витрат на правничу допомогу у даній справі, враховуючи власну практику розподілу судових витрат в аналогічних справах, суд зазначає, що фактично справа розглядалася без участі сторін; така категорія справ є розповсюдженою, а позовні заяви шаблонними; спір є нескладним у правозастосуванні; відповідачка не заперечувала проти позовних вимог та є слабшою стороною у правовідносинах з фінансовою установою (позивачем); сума понесених позивачем витрат на правничу допомогу у сукупності зі сумою боргу, що стягуються судом у результаті задоволення позову, може бути надмірним фінансовим тягарем для відповідачки, тому суд уважає, що пред`явлений до відшкодування розмір витрат на правову допомогу є дещо завищеним, та суд частково відмовляє позивачеві у відшкодуванні здійснених ним витрат на правову допомогу у сумі 8000,00 грн.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково (96,31 % від загального розміру позовних вимог), то керуючись п. 3 ч. 2 ст. 141, 137 ЦПК України, з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, понесені позивачем, на оплату правничої допомоги у сумі 4815,50 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (5000,00 х 96,31 % = 4815,50).

На думку суду, судові витрати позивача у такому розмірі відповідають критеріям реальності (їх дійсності та необхідності), розумності та не є явно несправедливими. Решту суми витрат слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 12, 15, 76-81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, нормами матеріального права та висновками Верховного Суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором від 14.09.2018 № 014/380805/82/457116 у загальному розмірі 20923 гривні 90 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог на суму 802 гривні 53 копійок - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у сумі 2564 гривні 16 копійок.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на правничу допомогу у розмірі 4815 гривень 50 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження: вулиця Мечнікова, буд. 3, офіс 306, місто Київ, 01133; ідентифікаційний код 44276926; електронна пошта: info@collect-center.com.ua; IBAN: НОМЕР_2 в Акціонерному товаристві «Сенс Банк», код банку 300346).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; тел.: НОМЕР_3 ).

Повне рішення складено та підписано суддею 12 жовтня 2026 року.

Суддя В.П. Козир