Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №529/1169/25 — Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/1169/25

Провадження № 2/529/238/26

РІШЕННЯ

іменем України

08 жовтня 2026 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого – суддя Петренко Л.Є.

з участю секретаря – Звягольської В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання недійсним кредитного договору,

встановив:

Представник позивача АТ "Акцент-Банк" звернувся до суду з позовною заявою, яка сформована в системі "Електронний суд" у якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати.

В обґрунтування позову вказає, що 12.07.2017 відповідач ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної заяви відповідачу було надано кредит у виді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Анкета-Заява про приєднання разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Також відповідачем було підписано Паспорт споживчого кредиту, яким визначені всі основні умови кредитування.

Відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 19.12.2025 утворилася заборгованість у загальному розмірі 37 005 грн. 20 коп., з яких: 30 754 грн. 88 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 6 250 грн. 32 коп. заборгованість за відсотками.

Вказані обставини і слугували підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

29.12.2025 ухвалою судді відкрито провадження по справі та визначено порядок розгляду такої за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін сторін.

16.02.2026 представниця ОСОБА_2 , який є опікуном ОСОБА_1 – адвокат Степаненко О.В., через систему «Електронний суд», подала зустрічну позовну заяву до АТ «Акцент Банк» у якій просить визнати недійсним кредитний договір укладений між товариством та ОСОБА_1 .

В обгрунтування зустрічних позовних вимог вказує, що 28.11.2024 рішенням Диканського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 визнано недієздатним, встановлено над ним опіку та призначено опікуна – брата ОСОБА_2 з огляду на вказане на стороні відповідача може бути виключно опікун ОСОБА_1 – ОСОБА_2 .

Представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 – ОСОБА_3 вказує, що спочатку ОСОБА_1 за вказаним спірним договором АТ «Акцент Банк» встановлено кредитний ліміт 0 грн., а надалі 12.08.2019 самостійно кредитний ліміт збільшувався, останнього разу 23.07.2024 до 35 000 грн. Саме безпідставне збільшення кредитного ліміту на картковому рахунку психічно нездорової людини і призвело до виникнення такої суми заборгованості.

Вказує, що сам недієздатний ОСОБА_1 пояснював про те, що він вносив на картку гроші свої, щоб розраховуватися у магазині. ОСОБА_1 не усвідомлював, що по даній картці може бути заборгованість, а вважав, що там лише кошти, які поклав він.

Вказане твердження підтверджується і інформацією з виписки по картці, з якої однозначно вбачається, що ОСОБА_1 до 23.10.2023 фактично витрачав кошти, які клав на карту, заборгованість була відсутня.

В даному випадку, при оформленні кредитної картки 12.07.2017 шляхом приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ “Акцент-Банку", ОСОБА_1 , хоча і був дієздатним, не усвідомлював значення своїх дій та їх наслідків.

Більш того, з наданої позивачем за первісним позовом довідки вбачається, що за картками ОСОБА_1 , відбулась видача на його ім`я 4 банківських карток.

Однак, жодної інформації щодо дат видачі цих карток, і підстав видачі карток № 5169155153407281 та № 4323347396263086, хоча при цьому ще не закінчився строк дії карти № 5375235106573221 (строком дії до жовтня 2027 року), АТ «Акцент-Банк» не зазначається.

ОСОБА_1 з 2004 року хворіє та має встановлений медичний діагноз - параноїдна шизофренія з галюцинаторно-параноїдним синдромом та елементами онейроїду. У відповідності до епікризу №1591 ОСОБА_1 перебував на лікуванні з 12.03.2004 по 14.04.2004, діагноз - шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно- параноїдний синдром з елементами онейроїду, дебют. При виписці призначено медикаментозне лікування та диспансерний нагляд у лікаря - психіатра за місцем проживання.

Надалі ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в ПОКПЛ ім. Мальцева з 05.11.2008 по 11.12.2008. У відповідності до епікризу - виписки №4690 від 23.12.2008 року значиться діагноз - шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно-параноідний синдром, епізодичний тип перебігу з наростаючим дефектом.

При цьому, ОСОБА_1 був оглянутий ЛКК 06.12.2008, а 11.12.2008 оглянутий МСЕК, визнаний інвалідом III групи до січня 2010 року виписаний із відділення в супроводі матері.

Далі, з 26.11.2011 по 13.01.2012 знаходився на стаціонарному лікуванні в ПОКПЛ ім. Мальцева. У відповідності до епікризу № 4157 від 19.01.2012 діагноз - Шизофренія, параноїдна форма, параноїдний синдром. Епізодичний тип перебігу. У задовільному психосоматичному стані хворий виписаний з відділення в супроводі матері.

ОСОБА_1 пройшов МСЕК 22.12.11 року, підтверджена 3 група інвалідності до 01.01.2013 року.

З 14.11.2013 по 25.12.2013 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в ПОКПЛ ім. Мальцева із діагнозом - шизофренія, параноїдна форма, галюципаторно-параноїдний синдром, безперервний тип перебігу з вираженим дефектом по апатико- абулічному типу.

При цьому, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 оглянутий ЛКК, а 13.12.2013 оглянутий МСЕК, встановлена II група інвалідності до 01.01.2015.

З 18.04.2018 по 17.06.2018 ОСОБА_1 , тобто через 9 місяців після укладення такого договору за психічним захворюванням, знаходився на стаціонарному лікуванні в ПОКПЛ ім. Мальцева із діагнозом -шизофренія, параноїдна форма, афективно - параноїдний синдром епізодичний тип перебігу. Виписаний з відділення в супроводі матері ОСОБА_4 ..

Таким чином, вказаного договору кредиту ОСОБА_1 фактично не укладав, оспорюваний договір позивач за зустрічним позовом вважає недійсним, оскільки останній укладений в супереч його волі та загальним засадам ЦК України. Отже, єдиним вирішенням спірного питання є захист у судовому порядку, шляхом визнання вказаного кредитного договору недійсним, протиправним. Позивач вважає вказаний договір недійсним, обставини укладання вказаного договору є сумнівними, відповідач при укладанні вказаного договору кредиту діяв не добросовісно.

17.02.2026 ухвалою Диканського районного суду Полтавської області задоволено клопотання представника ОСОБА_2 – адвоката Степаненко О.В. Залучено до участі у справі, в якості законного представника недієздатного відповідача ОСОБА_1 – його опікуна ОСОБА_2 .

Крім цього вказаною ухвалою суду прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до АТ «Акцент Банк» про визнання недійсним кредитного договору та об`єднано в одне провадження з первісним позовом АТ «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до розгляду в порядку загального позовного провадження.

26.03.2026 ухвалою Диканського районного суду Полтавської області призначено судово-психіатричну експертизу Горпиничу А.В. Провадження по справі зупинено до одержання висновку експертизи.

02.04.2026 представником позивача за первісним позовом АТ «Акцент Банк» подано відзив на зустрічний позов у якому вказав, що зустрічний позов не підлягає задоволенню, оскільки на дату укладення кредитного договору та отримання кредитної картки позичальник був дієздатним та мав всі права на оформлення вказаних документів. З огляду на вказане просить суд відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.

09.07.2026 до суду надійшов висновок експерта за результатами судово-психіатричної експертизи № 356, складений 23.06.2026 стосовно ОСОБА_1

10.07.2026 постановлено ухвалу про поновлення провадження у справі та призначення справи до розгляду у підготовчому засіданні.

17.08.2026 ухвалою Диканського районного суду Полтавської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

15.09.2026 представником позивача за первісним позовом АТ «Акцент Банк» подано до суду додаткові пояснення, сформовані в системі «Електронний суд» у яких зазначено про те, що в разі задоволення зустрічного позову та визнання правочину недійсним, відповідач повинен відшкодувати на користь банку отриману суму кредиту, посилаючись на п. 2 ч. 3 ст. 226 ЦК України у якій вказано про те, що опікун зобов`язаний повернути дієздатній стороні все одержане недієздатною фізичною особою за нікчемним правочином. Разом з тим, просить суд задовольнити первісні вимоги, однак в протилежному випадку просить стягнути з відповідача суму за тілом кредиту у відповідності ст.. 216 ЦК України в сумі 30 754 грн. 88 коп.

06.10.2026 представницею позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 – адвокатом Степаненко О.В. через систему «Електронний суд» подано до суду додаткові пояснення у яких вказала, окрім іншого наступне. Прохальна частина додаткових пояснень АТ "Акцент-Банк" фактично містить альтернативну вимогу, яка відрізняється від первісно заявлених позовних вимог і потребує оцінки з точки зору зміни предмета/підстав позову та меж розгляду справи. Саме по собі посилання на ст. 216 ЦК не означає, що банк може автоматично стягнути «тіло кредиту».

Тому суд, в разі наявності такої позовної вимоги, повинен встановити, зокрема чи дійсно відповідач отримав саме 30 754,88 грн, коли і яким способом; що саме було передано на виконання правочину; що з отриманого підлягає поверненню, чи були якісь часткові платежі; чи є підстави для застосування інших наслідків недійсності.

Представниця позивача зазначає, що одного лише написання банком у додаткових поясненнях «стягнути тіло кредиту у розмірі 30 754,88 грн» недостатньо.

Представник АТ «Акцент-Банк» не з’являвся в судові засідання та заяву про зміну предмету та підстав позову до суду не подавав, хоча матеріали експертизи були в суді з 10.07.2026 і до 18.08.2026 у відповідача за зустрічним позовом була змога ознайомитися із відповідними висновками та подати процесуальну заяву.

Спірний правочин укладений ще 12.07.2017, тому жодних підстав покладення відповідальності на опікуна, призначеного з 31.12.2024 немає.

Більш того, у відповідності до виписки по картці, що надана Банком, чітко вбачається, що з 31.12.2024 жодних витрат по картковому рахунку не здійснювалося, відбувалося лише поповнення картки та нарахування і списання процентів, що виключає будь - яку вину ОСОБА_2 .

Під час укладення кредитного договору від 12.07.2017 ОСОБА_1 страждав на хронічний, стійкий психічний розлад, що підтверджується висновком експертизи.

Отже, даний договір має бути визнаний недійсним з моменту укладеня і нарахування відсотків, списання страховок комісій та інших платежів є неправомірним.

При цьому, позивач за первісним позовом не подав заяви про зміну предмету і підстав позову та не надав суду відповідного правильного розрахунку суми, яка реально фактично отримана ОСОБА_1 , що нівелює можливість стягнення з відповідача заявлених коштів.

В судове засідання представник позивача за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом АТ «Акцент Банк» не з`явився, в додаткових поясненнях від 15.09.2026 вказав, що просить розгляд справи проводити у відсутність представника АТ «А-Банк».

Представниця позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 – адвокат Степаненко О.В. до суду подала заяву про підтримання заявлених зустрічних позовних вимог, які просила суд задовольнити, стягнути з АТ «Акцент Банк» судові витрати на користь ОСОБА_2 , а також витрати понесені на проведення судової психіатричної експертизи.

Розглянувши первісний та зустрічний позови, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються первісний та зустрічний позови, дослідивши та оцінивши надані сторонами письмові докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спорів по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до договору № SAMABWFС00001121054 від 12.07.2017, який був укладений між АТ «Акцент Банк» та ОСОБА_1 на підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, розмір яких вказано у паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».

З вищевказаної заяви також вбачається, що відповідач засвідчив своїм підписом згоду з умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування основними умовами обслуговування і кредитування розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Анкета-Заява підписана ОСОБА_1 власноручно (а.с.16).

Окрім вказаної Заяви, відповідачем ОСОБА_1 також підписано і Паспорт споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка", з якої вбачається, що останній погодився з базовою відсотковою ставкою, наслідками прострочення або невиконання зобов`язань за договором. Вказаний документ ОСОБА_1 підписано простим електронним підписом шляхом підтвердження дзвінком.

Відповідно до пункту 2.1.1.2.3 Умов та правил клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку у будь який момент змінити кредитний ліміт. Зобов`язання Банку з надання кредитного ліміту відповідно до Заяви виникають з моменту надання платіжною системою операції до списання з відповідного Картрахунку в рахунок кредитного ліміту (пункт 2.1.1.3.4 Умов та Правил). Відповідно до пункт 2.1.1.5.5. Умов та Правил позичальник зобов`язався погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрату платіжного ліміту. Згідно з пунктом 2.1.1.5.6. Умов та Правил надання у разі невиконання зобов`язань за договором на вимогу Банку позичальник зобов`язався повернути кредит (у тому числі прострочений кредит та овердрафт), оплатити Винагороду Банку.

Станом на 12.07.2017 кредитний ліміт становив 0 грн., однак надалі 12.08.2019 збільшився та становив 500 грн., 09.05.2023 збільшено кредитний ліміт на 5 000 грн., 10.08.2023 до 20 000 грн., 10.01.2024 до 30 000 грн., 11.01.2024 кредитний ліміт зменшено до 20 000 грн. Після цього, позивачем за первісним позовом ліміт було неодноразово збільшено та 23.07.2024 кредитний ліміт збільшено до 35 000 грн., в подальшому такий не збільшувався (а.с. 48).

ОСОБА_1 видано АТ «А-Банк» картки: № НОМЕР_1 строком дії до березня 2021 року, № НОМЕР_2 – до жовтня місяця 2027, №5169155153407281 – до грудня місяця 2031 року, 4323347396263086 – до грудня місяця 2031 року (а.с. 49).

Як вбачається із розрахунку заборгованості відповідач ОСОБА_1 користувався наданими кредитними коштами, вносив кошти на погашення заборгованості, однак не регулярно та не у встановленому умовами договору розмірі, внаслідок чого станом на 19.12.2025 утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 37 005 грн. 20 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 30 754 грн. 88 коп., заборгованості за відсотками 6 250 грн. 32 коп..

Спірні правовідносини виникли на підставі укладеного 12.07.2017 року між банком та ОСОБА_1 кредитного договору, дійсність якого у цій справі оспорюється з підстав, передбачених статтею 225 ЦК України.

Відповідно до вимог ст.1054 ч.1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Відповідно до ч.2 ст.1054, ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В той же час, суд зазначає, що у відповідності до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину

є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін.

Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину, має бути категоричним та не може ґрунтуватись на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку експертиз, так і інших доказів.

Тлумачення статті 225 ЦК України свідчить, що правила цієї статті поширюються на випадки, коли фізична особа, хоча і є дієздатною, однак у момент вчинення правочину вона перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України

від 29 лютого 2012 року у справі № 6-9цс12 та підтримані висновками

у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі

№ 554/11179/13 (провадження № 61-30685св18), від 02 листопада 2020 року

у справі № 326/81/15 (провадження № 61-837св19).

Такі ж висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14 (провадження № 61-7835сво19).

Виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним - п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Для визнання правочину недійсним з підстав, передбачених ст.225 ЦК України необхідно встановити наявність хоча б одного з двох факторів, які мали місце в момент вчинення правочину, а саме: дієздатна фізична особа не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-131цс14.

Як роз`яснено у п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Отже, підставою для визнання правочину недійсним за вказаної підстави може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

28.11.2024 рішенням Диканського районного суду Полтавської області, яке набрало законної сили 31 12.2024, ОСОБА_1 визнано недієздатним, встановлено опіку над недієздатним та призначено його опікуном ОСОБА_2 , 28.02.1977 року (а.с.156-157).

Зі змісту висновку судово-психіатричної експертизи від 23.06.2026 року

№ 356, зокрема з пункту 19 вбачається, що погіршення психічного стану досліджуваного – ОСОБА_1 , відбулося в 2003 році. В 2004 році вперше госпіталізований до обласного закладу з наданням психіатричної допомоги. Встановлено наявність тяжкого психічного розладу у вигляді шизофренії праноїдної форми, галюцинаторно –параноїдний синдром з елементами онейроїду. Під час наступної госпіталізації у 2008 році, констатовано вже наявність помірно вираженого апато-абулічного дефекту, а також характерні для ендогенного процесу порушення мислення. Визнано ОСОБА_1 особою з інвалідністю ІІІ групи. В 2011 та 2013 роках відбулись чергові загострення психічного стану з психопатологічними феноменами у вигляді маяних ідей, переоцінки власної особистості. Та ніші явища. Вже в 2013 році у зв`язку з наростанням дефекту по апатико-абулічному типу до рівня вираженого, частими рецидивами галюцинаторного-маяної симптоматики , що мають вплив на всі сфери життєдіяльності ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності. До 2018 року підекспертний перебував на амбулаторному лікуванні. У 2018 році у ОСОБА_1 відбулось чергове загострення наявного психічного розладу з маячними ідеями відношення, агресивною невпорядкованою поведінкою, відмовою від лікування та відсутністю критики, що призвело до направлення його до стаціонару в порядку примусової госпіталізації. В подальшому досліджувано продовжувалась надавалась психіатрична допомога амбулаторно. В 2019 році ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю ІІ групи безтерміново, що вказує на суттєве зниження рівня життєдіяльності (а.с.239, том 1).

Підсумовуючи вище наведене, комісія прийшла до висновку, що підекспертний на час укладення правочину 12.07.2017 року, а саме приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ «Акцент Банк», а також на час встановлення (збільшення) кредитного ліміту АТ «Акцент Банк» та видачі нових кредитних карток, а саме 03.02.2021, 08.08.2023 та 06.04.2024 року, страждав на хронічний, стійкий психічний розлад у вигляді шизоффренії параноїдної форми, епізодичний тип перебігу з стійким дефектом особистості і за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними ( а.с. 239 зворот, том 1).

Як вбачається з Висновку експерта № 356 зі змісту судово-психіатричної експертизи від 23.06.2026 ОСОБА_1 на даний час страждає на хронічний, стійкий психічний розлад у вигляді шизофренії параноїдної форми, епізодичний перебіг з стійким дефектом особистості.

ОСОБА_1 в момент укладення правочину 12.07.2017 року, а саме приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ «Акцент Банк», страждав на хронічний, стійкий психічний розлад у вигляді шизофренії параноїдної форми, епізодичний перебіг з стійким дефектом особистості і за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. На час встановлення (збільшення) кредитного ліміту АТ «Акцент Банк» та видачі нових кредитних карток, а саме 03.02.2021, 08.08.2023 та 06.04.2024 страждав на хронічний, стійкий розлад у вигляді шизофренії параноїдної форми, епізодичний перебіг з стійким дефектом особистості і за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с. 222-240, том1).

Вказана експертиза була призначена і проведена на підставі ухвали Диканського районного суду Полтавської області від 26.03.2026 року.

Після ознайомлення з висновком експерта, АТ «Акцент Банк» не зверталося до суду першої інстанції із клопотанням про призначення повторної або додаткової експертизи.

За приписами частини 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, вирішуючи спір, суд з`ясувавши обставини справи, на підставі оцінених доказів, поданих сторонами, застосувавши положення ч. 1 ст. 225 ЦК України, дійшов висновку про задоволення зустрічного позову про визнання кредитного договору від 12.07.2017 року укладеного між АТ «Акцент Банк» та ОСОБА_1 недійсним, оскільки під час укладення вказаного кредитного договору ОСОБА_1 на момент укладення такого страждав на хронічний, стійкий психічний розлад і за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а також і на момент встановлення кредитного ліміту та видачі кредитних карток за таким договором ОСОБА_1 не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Враховуючи, що кредитний договір від 12.07.2017 підлягає визнанню недійним суд дійшов висновку, що позов АТ «Акцент Банк» не підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги представника позивача за первісним позовом АТ «Акцент Банк» з посиланням на ч. 1 ст. 216 ЦК України та ч. 3 ст. 226 ЦК України, що опікун зобов`язаний повернути дієздатній стороні все одержане недієздатною фізичною особою за нікчемним правочином, та з огляду на це просить стягнути з відповідача суму за тілом кредиту у відповідності до ст. 216 ЦК України у розмірі 30 754 грн. 88 коп. суд зазначає наступне.

За змістом ст. 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Відповідачем є та зі сторін у процесі, яка вказується позивачем як порушник його права. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Тому, неналежним відповідачем є особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом.

Варто зауважити, що від позивача за первісним позовом АТ «Акцент Банк» в процесі розгляду справи не надходило клопотань про заміну неналежного відповідача та щодо залучення в якості відповідача опікуна ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ..

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як вбачається зі змісту ст. 51, 175 ЦПК України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд, при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов`язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень ст. 51 ЦПК України та з урахуванням ч. 5 ст. 12 ЦПК України роз`яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.

Таким чином суд, як державний орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов`язаний визначити суб`єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п. 1 ч. 1 ст. 189 ЦПК України та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.

Отже, визначення відповідачів, предмета спору та підстав позову є правом позивача.

Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Статтею 40 ЦК України передбачено, що фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.

За змістом ст. ст. 41, 60 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун (ст. 1184 цього Кодексу).

Окрім викладеного, варто зазначити, що 03 серпня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 286/798/19 вказав, що згідно з ч. 3 ст. 226 ЦК України опікун зобов`язаний повернути дієздатній стороні все одержане недієздатною фізичною особою за нікчемним правочином.

Позивачем в процесі слухання справи не було заявлено клопотання про застосування реституції, не визначено для таких вимог суб`єктний склад учасників, зокрема не заявлено клопотання щодо залучення до участі у справі опікуна відповідача в якості відповідача, а відтак, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, про залишення позовних вимог АТ "Акцент Банк" без задоволення.

На підставі ст. 141 ЦПК України відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи, що у задоволенні первісного позову відмовлено, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, витрати позивача по сплаті судового збору не підлягають відшкодуванню.

Щодо понесених судових витрат позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 , суд вказує наступне.

Представниця позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 – адвокат Степаненко О.В. просить суд стягнути з позивача понесені позивачем судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 000 грн. та витрати на проведення експертизи в сумі 46 160 грн.

Відповідач за зустрічним позовом не подавав до суду клопотання про зменшення суми судових витрат понесених позивачем ОСОБА_2 .

Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача (ст. 141 ЦПК України).

Оскільки, суд дійшов висновку про задоволення зустрічної позовної вимоги, то судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на відповідача за зустрічним позовом – АТ «Акцент Банк».

В матеріалах справи знаходиться лист експертної установи щодо вартості проведення судово-психіатричної експертизи у розмірі 46 160 грн., а також докази оплати її проведення позивачем ОСОБА_2 (а.с.20 том 2).

Таким чином з відповідача за зустрічним позовом – АТ «Акцент Банк» на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім судові витрати у вигляді витрат за проведення судово-психіатричної експертизи в сумі 46 160 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача на користь позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Аришевський проти України» від 26 лютого 2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10 грудня 2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12 жовтня 2006 року, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30 березня 2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За умовами ч.ч.3, 4 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

До того ж у додатковій постанові КГС ВС від 30.08.2023 № 911/3586/21 Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Представницею позивача Горпинич С.В., через підсистему «Електронний Суд» ЄСІТС було подано в порядку та строки, визначені ч. 8 ст. 141 ЦПК України докази понесених витрат на правничу допомогу, а саме: копію Договору про надання правничої (правової) допомоги від 27.01.2026 року укладеного між АО «Правовий компроміс» та ОСОБА_2 , Акт № 1 прийому-передачі наданих юридичних послуг від 11.09.2026 року, розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу до Акту № 1 від 11.09.2026, копію квитанції про сплату Горпиничем С.В. адвокатському об`єднанню «правовий компроміс» за надання правничої допомоги 25 000 грн..

Водночас, проаналізувавши вартість і обсяг наданих адвокатом позивачу ОСОБА_2 юридичних послуг та виконаних робіт у даній цивільній справі, зважаючи на її складність в контексті пред`явлених вимог та кількість поданих представником процесуальних документів, а також час, який необхідний адвокату на їх підготовку та прийняття участі у розгляді справи, суд прийшов до висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 15 000 грн., яка є обґрунтованою та відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушена була понести сторона позивача у даній справі. При цьому, судом враховано, що заявлена стороною позивача сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною із складністю справи, не відповідає критеріям розумності їхнього розміру та справедливості розміру стягнутих з відповідача на користь позивача коштів.

Разом з тим, беручи до уваги, що за зустрічним позовом позивач ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору, звернувся до суду із зазначеним позовом в електронній формі, суд на підставі ст. 141 ЦПК України, дійшов висновку, що судовий збір у сумі 968,96 грн. (0,8 х 1211,20 грн.) підлягає стягненню з відповідача за зустрічним позовом на користь держави у зв`язку із задоволенням зустрічного позову.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариств «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 , як законного представника (опікуна) ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним.

Визнати кредитний договір № б/н від 12.07.2017, укладений між Акціонерним товариством «Акцент Банк» та ОСОБА_1 недійсним.

Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент Банк» (місцезнаходження: вулиця Батумська, будинок 11, місто Дніпро, код ЄДРПОУ: 14360080) в дохід держави судовий збір в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент Банк» (місцезнаходження: вулиця Батумська, будинок 11, місто Дніпро, код ЄДРПОУ: 14360080) на користь ОСОБА_2 , НОМЕР_3 , понесені ним судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в сумі 15 000 грн. та витрат понесених на проведення судово-психіатричної допомоги в сумі 46 160 грн., а всього 61 160 (шістдесят одна тисяча сто шістдесят) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Головуюча Л.Є. Петренко