Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №529/980/26 — Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/980/26

Провадження № 2/529/795/26

РІШЕННЯ

іменем України

06 жовтня 2026 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Петренко Л.Є.

з участю секретаря Звягольської В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представник позивача ТОВ "Бізнес Позика» звернувся до суду з позовною заявою, яка сформована в системі "Електронний суд" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтовування позовних вимог представник позивача зазначає, що 18.01.2026 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № 533597-КС-004, згідно умов якого відповідачу ОСОБА_1 надано кредитні кошти в сумі 75 000 грн., строком на 24 тижня, який останній підписав електронним цифровим підписом. Кредитні кошти перераховано відповідачеві на його картковий рахунок вказаний ним безпосередньо у самому кредитному договорі.

В свою чергу відповідач ОСОБА_2 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 150 712,22грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 57 410 грн. 88 коп., відсотків 59 096 грн. 70 коп., 34 204 грн. 64 коп. відсотків нарахованих за ст. 625 ЦК України,

Вказані обставини і слугували підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

10.09.2026 ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області відкрито провадження по справі та визначено порядок розгляду такої за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у прохальній частині позову вказав про розгляд справи у його відсутність, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, до суду подав заяву у якій вказав, що він на даний час проходить військову службу в Національній гвардії України. Вказує, що на погашення заборгованості за кредитним договором вніс майже 82 000 грн.

Відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

ТОВ «Бізнес Позика» 18.01.2026 направлено відповідачу ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 533597-КС-004 про надання кредиту (а.с. 25).

18.01.2026 відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 533597-КС-004 про надання кредиту, на умовах визначених офертою (а.с. 15).

ТОВ «Бізнес Позика» направило відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-5108 на номер телефону, який було зазначено відповідачем у анкеті в особистому кабінеті, котрий відповідачем було введено/відправлено.

Послідовність дій відповідача щодо отримання кредиту зазначений позивачем у візуальній формі послідовності дій клієнта (а.с.14).

18.01.2026 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 533597-КС-004 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

На підставі вказаного договору про надання кредиту, відповідачу ОСОБА_1 надано кредит в сумі 75 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, на строк 24 тижні з датою повернення 05.07.2026 (а.с. 15 зворот-25).

Сторонами узгоджено сплату комісії за надання кредиту в сумі 15 000 грн. – п. 2.5 договору.

Мета отримання кредиту – для придбання товарів, задоволення потреб – 2.15 Договору.

Відповідно до п. 2.4 цього договору, стандартна процентна ставка за кредитом в день становить 1%. Денна відсоткова ставка – 0,87 % - п. 2.12.

Кредитодавець зобов`язаний протягом 3 робочих днів з дня укладення договору надати позичальнику кредит в сумі вказаній в п. 2.1 договору, шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок позичальника, який відповідає банківській платіжній картці , що наведена в розділі 12 договору – 4.1.

Разом з тим, у розділі 12, позичальником вказано номер електронного платіжного засобу НОМЕР_1 (а.с. 24 зворот).

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 75 000 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , яка позичальником вказана при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті.

Як вбачається з виписки по картковому рахунку, наданої АБ КБ «ПриватБанк» 21.09.2026, на платіжну карту ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , 18.01.2026 перераховано грошові кошти відповідно до кредитного договору, в загальній сумі 75 000 грн. (а.с. 87-88).

Із наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 свої кредитні зобов`язання частково виконував, здійснював платежі на загальну суму 81 530 грн. 93 коп., які зараховані на погашення відсотків, тіла кредиту та комісії. Відповідач ОСОБА_3 платежів на виконання своїх кредитних зобов`язань вносив не регулярно, останній внесений ним платіж датований 21.02.2026, внаслідок чого має заборгованість в загальній сумі 150 712 грн. 22 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 57 410 грн. 88 коп., заборгованості по відсотках 59 096 грн. 70 коп., 34 204 грн. 64 коп. заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до зазначеного розрахунку нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалося до 05.07.2026 в межах строку кредитування.

Норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається із матеріалів справи, договір між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. Навідміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі - ч. 2 ст. 639 ЦК України.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Укладаючи кредитний договір, сторони вчинили дії, визначені ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», хронологія (перелік) таких дій із точним часом їх вчинення міститься в матеріалах справи.

Судом встановлено та підтверджено дослідженими доказами, що сторони договору досягли згоди з усіх істотних умов договору перед його укладанням (сума кредиту, строк кредиту, процентна ставка по кредиту, розмір процентів за користування кредитом в гривні, загальна вартість кредиту для позичальника з урахуванням процентної ставки та виходячи з обраних споживачем умов кредитування), тому в силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним.

Укладений кредитний договір в подальшому розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти в розмірі 75 000 грн. відповідно до умов кредитного договору на його банківську картку.

Перерахування позивачем грошових коштів на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 підтверджується відповідною довідкою, а також випискою з карткового рахунку, наданою АБ КБ «ПриватБанк».

Належність рахунку, зазначеного у кредитному договорі самим ОСОБА_1 у п.12, підтверджено відповідною довідкою, наданою АБ КБ «ПриватБанк», який відкритий у вказаній банківській установі.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до вимоги ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

В свою чергу відповідачем не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором № 533597-КС-004 від 18.01.2026 в частині заборгованості за тілом кредиту в сумі 57 410 грн. 88 коп., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих відсотків за кредитом, а також відсотків за ст.. 625 ЦК України, суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається з копії військового квитка серії НОМЕР_3 , виданого 24.04.2000 та довідки військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України, ОСОБА_1 призваний на військову службу та проходить таку з 27.02.2026, записи про звільнення з військової служби відсутні, тобто останній і на даний час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_5 .

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року №1275-УП (підпунктом 3 пункту 4 Закону) внесено доповнення до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме статтю 14 доповнено пунктом 15 наступногозмісту: «15. Військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».

З моменту оголошення Указу Президента України «Про частковумобілізацію» від 17 березня 2014 року №303/2014 в Україні настав особливий період, скасування особливого періоду буду здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на сході України; на момент подання позову в Україні діяв особливий період.

Національним Банком України дано роз`яснення стосовно перегляду умов кредитних договорів позичальників-військовослужбовців, а саме роз`яснено, що Законом України «Про внесеннязмін до деякихзаконівУкраїнищодоудосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації», який набрав чинності з 8 червня 2014 року, внесено доповнення до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких не підлягають нарахуванню штрафні санкції, пені за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами й організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду

Таким чином, з оголошення Указу Президента України «Про частковумобілізацію» від 17 березня 2014 року №303/2014 в Україні настав особливийперіод, який не булоскасовано на час подачі позову.

ОСОБА_1 як військовослужбовець, який перебуває на військовій службі, в силу положень пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», який набрав чинності з 08 червня 2014 року, не має сплачувати штрафні санкції, пеню за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, проценти за користування кредитом з моменту призову і до закінчення особливого періоду.

Таким чином нараховані відсотки за кредитним довогром з 27.02.2026 по 05.07.2026 в розмірі 59 096 грн 70 коп., стягненню не підлягають, оскільки такі нараховані кредитором в період проходження ОСОБА_1 військової служби.

Разом з тим, як вбачається з розрахунку заборгованості, станом на 26.02.2026 заборгованість за відсотками за користування кредитом становила 8 663 грн. 62 коп.. 01.03.2026 ОСОБА_1 внесено на виконання своїх кредитних зобов`язань на рахунок позивача кошти в сумі 14 480 грн. 96 коп., з яких 10 885 грн. 06 коп. пішли на погашення забогованості за відсотками та сплату таких вподальшому, які йому вже були нарахованими в статусі військовослужбовця.

Отже, враховуюч те, що з 27.02.2026 ОСОБА_1 як військовослужбовцю нарахування відсотків за користування кредитом не повинно здійснюватись, то внесені кошти в сумі 2 221 грн. 44 коп ( 10 885 грн. 06 коп. – 8 663 грн. 62 коп.) необхідно зарахувати на погашення тіла кредиту.

Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 18.03.2026 вніс на погашення кредитної заборгованості 8 000 грн., 20.03.2026 – 10 000 грн., 10.04.2026 - 15 000 грн., 21.05.2026 – 5 000 грн., з яких зараховано кошти на погашення відсотків, нарахованих з 27.02.2026 по 05.07.2026 загальну 20 100 грн. 52 коп., яку з огляду на вказані вище обставини слід зарахувати також на погашення тіла кредиту.

Отже, загальна сума коштів зарахованих на погашення відсотків, нарахованих відповідачеві ОСОБА_1 з 27.02.2026, тобто з дня початку його військової служби, становить 22 321 грн. 96 коп.

Крім цього, як вбачається з детального розрахунку заборгованості, позивачем з 16.03.2026 по 22.04.2026 нараховувались відповідачу ОСОБА_1 відсотки по ст. 625 ЦК України загальною сумою 34 204 грн. 64 коп.

Оскільки нарахування відсотків по ст.. 625 ЦК України не грунтується на вимогах закону, зазначених вище, сплачену ОСОБА_1 суму на погашення такого в сумі 3 295 грн. 36 коп. слід зарахувати на погашення тіла кредиту.

Отже, враховуючи вище викладене реальна заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту становить 31 793 грн. 56 коп. ( 57 410 коп. 88 коп. – 22 321 грн. 96 коп. – 3 295 грн. 36 коп.), яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Отже, враховуючи ту обставину, що в порушення умов кредитного договору № 533597-КС-004 від 18.01.2026 взяті на себе зобов`язання відповідач ОСОБА_1 повністю не виконав, реальна заборгованість за яким становить 31 793 грн. 56 коп., суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути на його користь з відповідача понесені ним судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору в сумі 2662 грн. 40 коп., а також витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд, задовольняючи позов частково, покладає судові витрати, які складаються із судового збору, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено на 21,09 % (31 793 грн. 56 коп. х 100 : 150 712 грн. 22 коп.), з відповідача підлягає стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу 2 109 грн. (10 000 грн. х 21,09%).

Крім того, з відповідача ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір в сумі пропорційно задоволених позовних вимог, а саме 561 грн. 65 коп. (2 662,4 х 21,09:100).

Керуючись статтями 12, 81, 133, 141, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Частково задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика”, (місце знаходження: вул. Лесі Українки, 26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239, IBAN № НОМЕР_7 в АТ «ОТП Банк», 21685166) заборгованість за Договором № 533597-КС-004 від 18.01.2026, що складається із заборгованості за тілом кредиту 31 793 (тридцять одна тисяча сімсот дев`яносто три) грн. 56 коп., а також понесені судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам, які складаються з судового збору в сумі 561 грн. 65 коп., витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 109 грн., а всього 2 670 (дві тисчі шістсот сімдесят) грн. 65 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Головуюча Л.Є. Петренко