Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №377/290/26 — Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/290/26

Провадження №2/377/378/26

12 жовтня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю секретарів судового засідання: Кононової Н.О., Приліпко К.М.,

представника позивача - адвоката Березовського О.Д.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славутичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 , від імені якого діє представник - адвокат Березовський Олексій Дмитрович, до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , про зміну розміру аліментів,-

У С Т А Н О В И В:

До суду в підсистемі «Електронний суд» надійшла позовна заява, у якій позивач, від імені якого діє представник - адвокат Березовський Олексій Дмитрович, посилаючись на статті 141-150, 180, 181-182, 192 СК України, просить зменшити розмір аліментів, які стягуються на підставі заочного рішення Славутицького міського суду Київської області від 05 березня 2024 року у справі № 377/22/24 із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на її утримання, як повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, з 1/6 до 1/16 частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно і до закінчення навчання у Комунальному закладі «Чернігівський базовий фаховий медичний коледж» Чернігівської обласної ради, але не більше як до досягнення нею двадцяти трьох років, та стягнути з відповідачки на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати у вигляді правничої допомоги та сплаченого судового збору у розмірі 41 064,96 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Позивач та матір відповідачки перебували у шлюбі, зареєстрованому 29 вересня 2001 року, який було розірвано рішенням Славутицького міського суду Київської області від 08 квітня 2015 року у справі № 377/284/15-ц, що набрало законної сили 21 квітня 2015 року. До ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто до моменту досягнення ОСОБА_1 повноліття, остання проживала разом зі своєю матір`ю. Позивач до повноліття відповідачки у добровільному порядку сплачував аліменти на утримання дочки в розмірі 1/4 частки від заробітку. З метою виконання в добровільному порядку свого обов`язку по утриманню неповнолітньої дочки позивач подав відповідну заяву до бухгалтерії за місцем своєї служби. На момент досягнення ОСОБА_1 повноліття, тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач ОСОБА_2 , як військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, починаючи з 24.02.2022 перебував у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України. Незважаючи на те, що позивач перебував в полоні та знаходився в місцях несвободи на території Російської Федерації, 09 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Славутицького міського суду Київської області з позовом до свого батька ОСОБА_2 та, посилаючись на статті 184, 185, 199, 200 СК України, просила стягнути з останнього на свою користь аліменти на її утримання у зв`язку з продовженням навчання у розмірі 1/4 частки всі видів його доходів щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову і до закінчення навчання. 05 березня 2024 року Славутицький міський суд Київської області ухвалив заочне рішення та стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/6 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця на її утримання, як повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, починаючи з 09 січня 2024 року і до закінчення навчання у Комунальному закладі «Чернігівський базовий фаховий медичний коледж» Чернігівської обласної ради, але не більше як до досягнення нею двадцяти трьох років. Розгляд та ухвалення вищевказаного заочного рішення суд першої інстанції здійснював без участі ОСОБА_2 , який на той момент перебував у полоні в Російській Федерації та був позбавлений можливості викласти свою позицію по суті заявлених позовних вимог і надати відповідні докази, які б мали бути враховані судом при визначенні розміру аліментів. При цьому, на момент ухвалення рішення через відсутність ОСОБА_2 та відповідних доказів судом не досліджувалось питання щодо стану його здоров`я, наявності у нього інших дітей, непрацездатних дружини, батьків та інше. Відповідне заочне рішення Славутицького міського суду Київської області від 05 березня 2024 року набрало законної сили 05 квітня 2024 року. Разом з тим, в межах суми платежу аліментів за один місяць рішення суду було допущено до негайного виконання. Починаючи з 09 січня 2024 року з доходів позивача ОСОБА_2 здійснюється щомісячне відрахування аліментів на користь його повнолітньої дочки ОСОБА_1 , яка продовжує навчання. З огляду на визначений за рішенням суду розмір аліментів з доходів позивача ОСОБА_2 на користь його повнолітньої дочки ОСОБА_1 було стягнуто аліментів для забезпечення її потреб у зв`язку з продовженням навчання в період з січня 2024 року по серпень 2025 року включно в розмірі 390 608,21 гривень. Після звільнення 26 червня 2025 року позивача з полону, де ОСОБА_2 перебував більше трьох років, стан його здоров`я через побиття та тортури, яким він систематично піддавався при перебуванні у полоні, суттєво погіршився. З моменту звільнення з полону у ОСОБА_2 було діагностовано значну кількість захворювань, які потребують тривалого лікування. Наявні медичні документи підтверджують потребу позивачу, як у продовженні лікування, так і потребу у тривалій медико-психологічній реабілітації під наглядом психіатра, а також погіршився його матеріальний стан, оскільки його середній заробіток після звільнення з полону складає 27000 гривень. При ухваленні рішення про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітньої дочки в період її навчання судом не враховувався сімейний стан позивача і наявність на його утриманні інших дітей та непрацездатних батьків. Так, 22 липня 2016 року ОСОБА_2 одружився. ІНФОРМАЦІЯ_3 у позивача від повторного шлюбу народився син ОСОБА_4 . У період з 06 вересня 2017 року по 26 жовтня 2024 року сім`я позивача мала статус багатодітної. На даний час на утриманні позивача перебуває двоє неповнолітніх дітей, оскільки, окрім спільного неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в сім`ї ОСОБА_2 проживає та перебуває на утриманні неповнолітня дочка його дружини від попереднього шлюбу - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Разом з тим, на утриманні ОСОБА_2 на даний час перебувають і двоє його непрацездатних батьків: батько ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та мати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , які є пенсіонерами за віком, що зареєстровані та проживають разом з позивачем за однією адресою. Позивач вважає, що для забезпечення потреб повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, достатнім є 1/16 частина від усіх доходів позивача щомісяця ( том 1 а. с. 2-7).

Ухвалою судді від 27 квітня 2026 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25 травня 2026 року. Вказаною ухвалою судді залучено до участі у справі ОСОБА_3 , як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ( том 1 а. с. 61-63).

11 травня 2026 року до суду відповідачкою ОСОБА_1 було подано відзив на позовну заяву з доданими документами, в якому вона просила відмовити в задоволенні позову, оскільки позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Так, представником позивача у позові було зазначено, що на утриманні позивача перебувають його непрацездатні батьки: ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які разом з ним проживають за однією адресою, що не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Крім цього, в позовній заяві не наведені докази, що батьки позивача потребують матеріальної допомоги. Твердження представника позивача, наведені в позовній заяві, про перебування на утриманні позивача дочки його дружини від попереднього шлюбу - ОСОБА_5 , не підтверджені доказами, оскільки імовірно дружина позивача отримує аліменти на утримання дочки від попереднього шлюбу. Для навчання за спеціальністю «Стоматологія» їй необхідний спеціальний інвентар та спецодяг, що потребує коштів. Витрати на її утримання на період навчання складаються, зокрема, з комунальних платежів за квартиру, в якій вона проживає, спеціального інвентарю та матеріалів, спецодягу, придбання спеціальних друкованих зошитів, витрат на проїзд по місту Чернігову та до міста Славутича, оплати навчання, яка складає 25 234 гривні за семестр, витрат на придбання їжі, одягу, взуття, засобів особистої гігієни, ліків. З вересня 2025 року матеріальні витрати на її навчання і комунальні платежі в розмірі приблизно 12 736 гривень за місяць повністю покриває її мати ОСОБА_3 .. З вересня 2025 року вона не отримує аліменти на своє утримання від позивача. Вона не погоджується із доводами представника позивача, наведеними в позовній заяві, про те, що матеріальний стан позивача погіршився, оскільки після перебування у полоні він має багато хронічних захворювань та потребує лікування і постійного нагляду психіатра, тому що реабілітація звільнених з полону військових в Україні є комплексною, безкоштовною та включає медичну, психологічну, соціальну та професійну допомогу. Крім цього, відповідачка заперечує щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті ( том 1 а. с. 75-82).

13 травня 2026 року позивачем, від імені якого діє представник - адвокат Березовський Олексій Дмитрович, подана відповідь на відзив, в якій він просив задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на безпідставність та беззмістовність наведених відповідачкою у відзиві на позовну заяву, доводів щодо відсутності підстав для задоволення позову. Доводи, на які посилається ОСОБА_1 в обґрунтування відсутності у позивача правових підстав вимагати зменшення розміру аліментів і відповідно відсутності підстав для задоволення позову, зводяться до того, що у зв`язку з продовженням навчання ОСОБА_1 потребує матеріальної допомоги. Це, виходячи з відзиву на позовну заяву, обумовлено тим, що вона навчається на платній основі, винаймає житло в місті Чернігові і несе витрати по сплаті комунальних платежів за орендовану квартиру, через специфіку навчання вимушена кожні 3-4 місяці придбавати спеціальний інвентар та спеціальні друковані зошити, оплачувати проїзд у муніципальному транспорті, а також забезпечувати себе спецодягом, що відповідно потребує коштів. Окрім того, відповідачка апелює до загальновідомих та необхідних кожній людині витрат на придбання їжі, одягу, взуття, засобів особистої гігієни, ліків. Аналіз положень статей 182, 199, 200 СК України дає підстави для висновку, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів : 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Таким чином, серед обов`язкових обставин, що підлягають доказуванню у цій справі, окрім наявності у позивача можливості надавати таку матеріальну допомогу, також є доведення факту існування потреби у матеріальній допомозі. Отже, окрім факту неможливості працевлаштування та відповідно отримання доходів через продовження навчання на денній формі, доказуванню підлягає також і сам факт існування потреби у зв`язку з продовженням навчання у матеріальній допомозі. При цьому розмір матеріальної допомоги має оціночний характер і тому ці потреби, які безпосередньо впливають і на розмір аліментів, підлягають доказуванню у порядку, визначеному діючим ЦПК України. Стороною позивача не заперечується той факт, що ОСОБА_2 на даний час являється військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та отримує дохід у вигляді виплат військовослужбовцям та соціальних виплат. Не заперечується позивачем і право відповідачки на отримання аліментів в період її навчання, що обумовлено неможливістю працевлаштування через навчання на денній формі і відповідно потребою у забезпеченні загальновідомими та необхідними кожній людині витратами на придбання їжі, одягу, взуття, засобів особистої гігієни. У даній справі з`ясуванню підлягає питання зміни матеріального становища ОСОБА_2 , як платника аліментів. Питання зменшення розміру аліментів також обумовлено і тим, що при ухваленні 05.03.2024 Славутицьким міським судом Київської області рішення про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, судом було досліджено лише питання можливості надання позивачем матеріальної допомоги. Визначаючи розмір аліментів, суд залишив поза увагою питання стану здоров`я відповідача та наявності у нього інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, дочки, сина, оскільки матеріали справи не містили доказів цього, і ОСОБА_2 через перебування у полоні був позбавлений можливості надати докази щодо свого сімейного стану. Натомість, відповідачка ОСОБА_1 всупереч покладеному на неї обов`язку сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, чомусь не повідомила про ці факти суду. Факт реєстрації ОСОБА_2 22.07.2016 повторного шлюбу із ОСОБА_8 та народження сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що не було враховано судом, має суттєве значення та свідчить про зміну сімейного стану позивача. З огляду на обставини справи, позивач, звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, має законні підстави посилатись на свій сімейний стан, як на підставу зменшення розміру аліментів. При цьому це є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів. Заперечуючи проти зменшення розміру аліментів та стверджуючи про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, відповідачка ОСОБА_1 посилається на те, що вона навчається на денній формі та не може працювати. Однак жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цьому не надає. У той же час за інформацією КЗ «Чернігівський базовий фаховий медичний коледж» Чернігівської обласної ради незважаючи на те, що коледж здійснює освітній процес за денною формою здобуття освіти, навчання відбувається в змішаному форматі очно та з використанням технологій дистанційного навчання. Вказане спростовує твердження ОСОБА_1 , наведені у відзиві на позовну заяву, як в частині постійного навчання на денній формі, так і ставить під сумнів її твердження щодо не можливості працевлаштування та необхідності несення систематичних витрат на проїзд у вихідні до міста Славутича і назад в місто Чернігів. Звертаю увагу суду також на той факт, що відповідачкою не надана суду жодних доказів на підтвердження того, що на даний час єдиним джерелом її доходів є саме матеріальна допомога батьків, в тому числі у вигляді аліментів, які їй сплачує позивач. Відповідачка стверджує, що її майбутня професія потребує постійної практики з інструментами та приладдям і з першого дня навчання необхідно було придбати спеціальний інвентар та матеріали, які потребують періодичного придбання кожні 3- 4 місяці. На підтвердження витрат з придбання спеціального інвентарю та матеріалів ОСОБА_1 до відзиву на позовну заяву долучила інформацію щодо переліку та вартості інструментів, обладнання та матеріалів з урахуванням тимчасових витрат (розхідники) для освоєння навичок роботи зубного техніка всього на загальну суму 19 765 гривень. Однак, доказів понесення нею витрат на придбання вказаних матеріалів, інструментів та обладнання, в тому числі і доказів несення витрат на їх придбання на систематичній основі, починаючи з 01.09.2025, ОСОБА_1 до суду також не надала ( том 1 а. с. 121-124).

13 травня 2026 року від третьої особи ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення, в яких вона зазначила, що відповідачка ОСОБА_1 є її із ОСОБА_2 дочкою. Після її розлучення із ОСОБА_2 їх спільна дочка ОСОБА_9 проживала разом із нею, батько не виявляв бажання спілкувати та проводити час з нею. З 01.09.2021 відповідачка ОСОБА_10 почала навчатися у КЗ «Чернігівський базовий фаховий медичний коледж» Чернігівської обласної ради. У період навчання ОСОБА_9 отримувала стипендію, оскільки гарно навчалася. У першій третині другого навчального семестру, починаючи з 24.02.2022, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України заняття у коледжі стали проходити дистанційно. У зв`язку з цим вона, ОСОБА_9 та її мати, вирішили виїхати за кордон, де перебували у період з 21.10.2022 по 23.10.2023. Таким чином, вона приклала досить багато зусиль, щоб її дочка мала спокійне життя та навчання. Після повернення в Україну, ОСОБА_9 продовжила навчання у КЗ «Чернігівський базовий фаховий медичний коледж» на п`ятому навчальному семестрі, який проводився у змішаному форматі. З шостого навчального семестру вже був великий обсяг практичних занять у медичних закладах міста, тому ОСОБА_9 потрібно було проживати у місті Чернігові. Виникло питання оформлення місця у гуртожитку коледжу. Одночасно з цими подіями її знайомі, виїжджаючи з України, залишили під її відповідальність квартиру у місті Чернігові за умови сплати комунальних рахунків, тому вони скористалися цією нагодою. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 виповнилося 18 років, надходження аліментів від позивача припинилося, і дочка прийняла рішення звернутися з позовом про стягнення аліментів у зв`язку з продовженням навчання. Це рішення було пов`язано також з бажанням знизити її матеріальні витрати на її утримання, оскільки вона, у зв`язку з навчанням не мала можливості працювати. Рішенням Славутицького міського суду у справі № 377/22/24, провадження № 2/377/98/24 від 05.03.2024 було стягнуто аліменти в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , яка продовжує навчання, але не більше ніж до досягнення двадцяти трьох років. З 01.09.2025 ОСОБА_1 продовжує навчання у КЗ «ЧБФМК» на першому курсі спеціальності «Стоматологія», ОПП «Стоматологія ортопедична», на денній формі за кошти фізичних осіб. Для навчання та роботи по практичним навичкам у коледжі необхідно було придбати інструменти, обладнання, матеріали та спецодяг, також оплатити за навчання та комунальні рахунки за квартиру у місті Чернігові. Вона одноосібно за період з вересня 2025 року по теперішній час матеріально утримує свою дочку. Крім вищезазначених витрат, звичайно потрібні кошти просто на життя - на їжу, засоби гігієни, одяг та взуття, поповнення телефонних рахунків та мобільного Інтернету, ліків та проїзду у транспорті ( том 1 а. с. 126-129).

21 травня 2026 року від відповідачки ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких вона просила відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів за рішенням Славутицького міського суду від 05.03.2024 по справі № 377/22/24 (провадження № 2/377/98/24), посилаючись на їх безпідставність. В позовній заяві позивач заявляє про існування двох самостійних підстав для зменшення розміру аліментів: змінився сімейний стан позивача та погіршився його матеріальний стан. З часу ухвалення судом рішення про стягнення аліментів на її утримання сімейний стан позивача змінився в бік зменшення кола його утриманців. Сім`я ОСОБА_2 у 2024 році втратила статус багатодітної, оскільки старша дочка дружини позивача досягла повноліття. Позовну заяву про стягнення аліментів вона подавала у 2024 році, на той час позивач, її батько ОСОБА_2 , вже перебував у другому шлюбі, та на той час його син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебував на його утриманні, у зв`язку з чим, суд прийняв рішення стягнути аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частки з усіх видів доходу (при існуванні другої дитини), що відповідає частині п`ятій статті 183 Сімейного кодексу України. Аліменти в розмірі 1/6 частки всіх видів доходів платника аліментів відповідає граничному розміру допомоги на утримання однієї з двох рідних дітей батька. Щодо утримання своїх батьків позивачем, то нормою частини першої статті 202 Сімейного кодексу України передбачено, що повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати непрацездатних батьків за певних умов. Станом на звернення позивача до суду з позовною заявою про зменшення розміру аліментів, пройшло 8 місяців та 25 днів з дати його звільнення з полону та на той момент в нього вже була заборгованість зі сплати аліментів. На твердження представника позивача щодо погіршення матеріального становища позивача, як платника аліментів, через тривале стаціонарне лікування та придбання позивачем ліків за власні кошти, слід зазначити, що Закон України № 2010-ІХ від 26.01.2022, Постанова Кабінету Міністрів України № 296 та Наказ Міністерства оборони України № 671 вказують на те, що виплата 100 000 гривень за фактом звільнення, призначена саме для того, щоб людина могла вільно розпоряджатися грошима, зокрема для покриття будь-яких супутніх чи додаткових витрат на свій розсуд, ці кошти є безповоротними і можуть бути використані на будь-які власні потреби, зокрема на додаткові медичні засоби, також нараховується щорічна грошова допомога у розмірі 100 000 гривень за кожен рік перебування в полоні ( том 1 а. с. 135-138).

25 травня 2026 року за клопотанням представника позивача - адвоката Березовського О.Д. оголошено перерву у підготовчому засіданні до 03 червня 2026 року ( том 1 а. с. 146-157).

01 червня 2026 року до суду від відповідачки ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, в яких вона зазначила, що представник позивача додає чеки на діагностику та купівлю ортопедичного взуття для дітей, зокрема на діагностику та придбання взуття 36 розміру для ОСОБА_11 (дочки ОСОБА_8 від попереднього шлюбу). Представник позивача не надав уточнення стосовно оплати відвідування басейну «Дельфін», хто з дітей в який день тижня займається фізкультурно-оздоровчим плаванням і чи застосовується при цих оплатах пільга для членів сімей звільнених осіб та дітей звільнених осіб, у тому числі повнолітніх, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 15.03.2024 року № 296 «Про ствердження порядку проведення відновлювальних (постізоляційних, зеінтеграційних) заходів, заходів з адаптації, підтримки (супроводу) осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення». Звільнені з полону особи мають право на безоплатну санаторно-курортну путівку разом із супроводжуючою особою. Супроводжуючому надається путівка без лікувальних процедур. Вартість такої путівки без лікування компенсується в розмірі 70% від базової граничної вартості, встановленої на поточний рік. Ці умови регулюються Законом України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей». Постанова Кабінету Міністрів України № 187 від 22.02.2006 року (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 1167 від 17.09.2025 року) затверджує «Порядок забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян та виплати їм компенсації». Представник позивача надав копії платіжних квитанцій та чеків за перебування дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_8 разом з сином у санаторії «Перлина Прикарпаття» на загальну суму 57 950 гривень і включає перебування та лікування ОСОБА_8 (19 процедур) на 26 125 гривень, а також перебування та лікуванні ОСОБА_4 (надана копія санаторно-курортної книжки дитини) на суму 26 600 гривень. Витрати ОСОБА_8 на свій особистий відпочинок оздоровлення у санаторії підпадають під «Порядок забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян та виплати їм компенсації». Банківські чеки закупівлі препаратів у аптеках міст Славутича, Трускавця, Чернігова, Полтави, Запоріжжя та Нових Санжар на думку представника позивача демонструють погіршення матеріального становища позивача через придбання ліків за власні кошти. Проте, Закон України № 2010-ІХ від 26.01.2022 року, Постанова Кабінету Міністрів України № 296 та наказ Міністерства оборони України № 671 вказують на те, що виплата 100 000 гривень за фактом звільнення з полону призначена для покриття будь-яких супутніх чи додаткових витрат і може бути використана, зокрема, на додаткові медичні засоби. Також нараховується щорічна грошова допомога у розмірі 100 000 гривень за кожен рік перебування в полоні. Таким чином, чеки, оплачені позивачем за ліки, не можуть бути доказами понесення ним матеріальних витрат на лікування зі своїх особистих коштів. Представник позивача не пояснює суду, на які самі медичні процедури і для кого йдуть кошти за платіжними інструкціями на ім`я ОСОБА_12 від дружини позивача ОСОБА_13 щотижня за період з 29.01.2026 по 11.05.2026, і як вони пов`язані з офіційними медичними рекомендаціями щодо стану здоров`я членів родини ОСОБА_2 ( том 1 а. с. 241-243).

Ухвалою суду від 03 червня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 23 липня 2026 року (а. с. 247-249).

23 червня 2026 року від третьої особи ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення, в яких вона зазначила, що адвокат Березовський О.Д. свідомо маніпулював доказами, наданими відповідачкою суду задля викривлення реального змісту доказів та створення емоційного тиску на відповідачку через дискредитування її репутації перед керівництвом коледжу. Такі дії представника позивача завдали реального морального тиску на її дочку, подолання наслідків якого потребувало часу, психологічної та медикаментозної допомоги. Відповідачка по справі ОСОБА_1 у запереченнях на відповідь на відзив надала пояснення щодо несення витрат на навчання. У відповіді на адвокатський запит до ЧБФМК № 338 від 20.05.2026 зазначається, що «студенти забезпечуються всім необхідним інструментарієм та матеріалами під час занять у коледжі». Проте, це твердження не спростовує факту, що під час повітряних тривог ОСОБА_1 , як і інші студенти, виконує завдання вдома за допомогою власного інструментарію та розхідних матеріалів, які потрібно докуповувати по мірі їх повного використання. Ознаки маніпулювання фактами також просліджуються у складанні представником позивача процесуальних документів по справі, а саме, стверджуючи, що тільки позивач утримував їх дочку, та вона, як мати, самовільно усувалась від виховання та утримання дитини, проживаючи за кордоном, він ігнорував та не зазначив, що його клієнт з вересня 2025 по 08.05.2026 був боржником по аліментах на утримання дочки. Стосовно копій аптечних та банківських чеків, наданих як докази матеріальних витрат на лікування, зазначила, що Постанова Кабінету Міністрів України від 15.03.2024 № 296 визначає порядок надання медичної, реабілітаційної та психологічної допомоги особам, звільненим з полону. Програма медичних гарантій НСЗУ встановлює пакет послуг медичної та реабілітаційної допомоги. Програма покриває 100% вартості послуг, ліків і витратних матеріалів під час стаціонарного або амбулаторного лікування. Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зокрема статтями 12 та 22, гарантується правовий захист у вигляді пільг та допомог, а саме: медичні та реабілітаційні права. Стаття 12 вказаного Закону гарантує надання безкоштовних ліків та виробів медичного призначення, санаторно-курортне лікування раз на рік або отримання грошової допомоги. Також Закон надає 75% знижку на оплату житлово-комунальних послуг у межах встановлених норм. Стосовно виписок з медичних закладів про перебування позивача ОСОБА_2 на лікуванні зазначила, що для звільнених із полону військових, які потребують тривалого стаціонарного лікування через отримані травми чи загострення захворювань, передбачено щомісячну виплату додаткової винагороди у розмірі 50 000 гривень на період безперервного лікування (Закон України № 4632-ІХ /проект № 13627/). Крім того, у відповіді на відзив представник позивача зазначає, що позивач ОСОБА_2 крім доходу у вигляді виплат військовослужбовцям також отримує соціальні виплати. Таким чином, тривале лікування позивача ОСОБА_2 не могло вплинути на його матеріальний стан ( том 1 а. с. 257-260).

Ухвалою суду від 23 липня 2026 року відкладено судовий розгляд справи на 14 серпня 2026 року на підставі пункту 5 частини другої статті 223 ЦПК України. У вказаному судовому засіданні за клопотанням представника позивача - адвоката Березовського О.Д. витребувано із Славутицького міського суду Київської області для огляду в судовому засіданні справи № 377/22/24 (провадження № 2/377/98/24 ( том 2 а.с. 37-38).

12 серпня 2026 року від відповідачки ОСОБА_1 надійшли додаткові письмові пояснення, в яких вона зазначила, що коледж з об`єктивних причин збільшив суму оплати за навчання, в зв`язку з чим плата за перший семестр другого курсу становить 25 234 гривні. За згодою знайомих, які виїхали з України, вона проживає в у їх квартирі в місті Чернігові та сплачує комунальні послуги, вартість яких за період з вересня 2025 року по серпень 2026 року становить 28486,97 гривень. Витрати за комунальні послуги за квартиру в місті Славутичі, в якій вона зареєстрована разом із своєю матір`ю ОСОБА_3 , та в місті Чернігові за 11 місяців становлять 50507,29 гривень, що в середньому за місяць становить 4591,57 гривень. Вартість матеріалів та інструментів з урахуванням тимчасових витрат для освоєння навичок роботи зубного техніка на кінець першого навчального курсу становив 11225 гривень. Вартість проїзду в автобусах в місті Чернігові становить 15 гривень, таким чином вартість такого проїзду в день становить 30 гривень, щомісяця 900 гривень. Вартість проїзду з міста Чернігова до міста Славутича електропоїздом становить з урахуванням студентського квитка 22 гривні в одному напрямку, щомісяця за 8 таких поїздок вартість такого проїзду становить 176 гривень( том 2 а.с 67-72).

14 серпня 2026 року в судовому засіданні оголошено перерву до 28 серпня 2026 року ( том 2 а.с. 111-126).

Представник позивача - адвокат Березовський О.Д. в судових засіданнях, які відбулися 23 липня, 14 серпня, 28 серпня 2026 року, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві, у відповіді на відзив. Суду пояснив, що після ухвалення 05.03.2024 Славутицьким міським судом Київської області рішення у справі № 377/22/24 (провадження № 2/377/98/24), яким стягнуто із позивача на користь відповідачки аліменти у розмірі 1/6 частки від його доходів щомісяця до закінчення нею навчання у Комунальному закладі «Чернігівський базовий фаховий медичний коледж» Чернігівської обласної ради, але не більше як до досягнення нею двадцяти трьох років, у позивача погіршився стан здоров`я, оскільки він перебував з 24.02.2022 і по 26.06.2025 у полоні в Російській Федерації, тому після звільнення з полону потребує лікування та реабілітації. У позивача також погіршився його матеріальний стан, оскільки розмір грошового забезпечення після звільнення з полону становить приблизно 27 000 гривень щомісяця. Також у позивача є неповнолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якого він зобов`язаний утримувати та стан здоров`я якого потребує лікування. Зазначені обставини є підставою для зменшення розміру аліментів з 1/6 до 1/16 частки доходів ОСОБА_2 щомісяця. Відповідачка не надала суду належних доказів того, що вона на даний час потребує аліментів у більшому розмірі ніж 1/16 частка від доходів платника аліментів щомісяця.

Відповідачка ОСОБА_1 в судових засіданнях, які відбулися 14 серпня, 28 серпня 2026 року просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву, запереченні на відповідь на відзив та у письмових поясненнях, які долучені до матеріалів справи. Суду пояснила, що вона не погоджується із доводами представника позивача про те, що матеріальний стан позивача погіршився, тому що після перебування у полоні він має багато хронічних захворювань та потребує лікування і постійного нагляду психіатра, оскільки реабілітація звільнених з полону військових в Україні є комплексною, безкоштовною та включає медичну, психологічну, соціальну та професійну допомогу. Витрати на її утримання на період навчання складаються, зокрема, з комунальних платежів за квартиру, в якій вона проживає в місті Чернігові та орендує у знайомих, і за квартиру, яка знаходиться в місті Славутичі, співвласником якої вона є, спеціального інвентарю та матеріалів, спецодягу, придбання спеціальних друкованих зошитів, необхідних для навчання, витрат на проїзд по місті Чернігову та до міста Славутича, оплати навчання, яка складає 25 234 гривні за семестр, витрат на придбання їжі, одягу, взуття, засобів особистої гігієни, ліків. Вона несе витрати, пов`язані з придбанням спеціального інвентарю та матеріалів, що необхідні їй для практичних занять, які вона продемонструвала в судовому засіданні. Не дивлячись на те, що коледжем надаються матеріали безкоштовно для проведення практичних занять в коледжі, але в результаті постійних повітряних тривог, практичні завдання вона виконує вдома, тому їй необхідно самостійно придбавати спеціальний інвентар та матеріали. На даний час погіршився її стан здоров`я, тому вона несе витрати і на придбання ліків. Загальна сума її витрат становить приблизно 20000 гривень щомісяця. На даний час вона отримує аліменти від батька приблизно в розмірі 4500 гривень щомісяця, іншу частину витрат оплачує її матір ОСОБА_3 .. Крім цього, відповідачка заперечує щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті

Третя особа: ОСОБА_3 в призначені судові засідання не з`явилася, про дату, час та місце судових засідань повідомлена належним чином, в поданих до суду письмових поясненнях просила розглядати справу без її участі.

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що вона є дружиною позивача ОСОБА_2 .. Після звільнення з полону 26 червня 2025 року стан здоров`я її чоловіка значно погіршився, він постійно проходить лікування та реабілітацію, потребує оперативного втручання, в зв`язку з чим його витрати на лікування становлять приблизно 5000 гривень щомісяця. За той час, коли чоловік був у полоні, відповідачка отримала значну суму аліментів, якої їй буде достатньо для забезпечення витрат, пов`язаних з навчанням. Матеріальний стан позивача погіршився, бо він отримує грошове забезпечення на даний час в розмірі приблизно 27000 гривень. На його утриманні перебуває їх спільний син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який має проблеми зі здоров`ям, тому необхідно нести витрати на його лікування, на масажі, заняття плаванням, придбання ортопедичного взуття. Також вони з позивачем несуть витрати, пов`язані з додатковими заняттями їх сином англійською мовою. З ними проживає також її дочка від попереднього шлюбу ОСОБА_15 . Не дивлячись на те, що вона отримує аліменти від її батька приблизно в розмірі 20000 гривень щомісяця, але вони з позивачем також займаються її утриманням. Батьки позивача проживають в селі Миси Чернігівського району, проте вони з чоловіком приїжджають до них та провідують їх.

В судовому засіданні 28 серпня 2026 року оголошено перерву до 04 вересня 2026 року ( том 2 а.с. 191-209).

Судове засідання, призначене на 04 вересня 2026 року, знято з розгляду та призначено на 25 вересня 2026 року ( том 2 а.с. 218).

В судове засідання, призначене на 25 вересня 2026 року, учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Від представника позивача - адвоката Березовського О.Д. та відповідачки ОСОБА_1 до суду надійшли заяви про продовження розгляду справи за їх відсутності.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11, та частин четвертої, п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд вислухавши пояснення представника позивача - адвоката Березовського О.Д., відповідачки ОСОБА_1 , показання свідка ОСОБА_8 , дослідивши матеріали цієї справи, оглянувши матеріали справи № 377/22/24( провадження № 2/377/98/24), дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, з матеріалів цивільної справи № 377/22/24 (провадження № 2/377/98/24), що позивач ОСОБА_2 та третя особа у справі ОСОБА_3 перебували у шлюбі, зареєстрованому 29 вересня 2001 року, який було розірвано згідно з рішенням Славутицького міського суду Київської області від 08 квітня 2015 року, що набрало законної сили 21 квітня 2015 року.

Під час шлюбу у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_8 народилася дочка ОСОБА_1 (том 1 а. с. 13, 86).

Рішенням виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області № 1195 від 17.04.2024 ОСОБА_1 надано статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (том 1 а. с. 118).

Відповідно до Витягу з Реєстру територіальної громади № 2026/006623045 від 25.04.2026, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 10.10.2013 по теперішній час (том 1 а. с. 85).

Згідно з Витягом з Реєстру територіальної громади № 2025/013439548 від 14.09.2025, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , з 27.06.2012 по теперішній час (том 1 а. с. 11).

Заочним рішенням Славутицького міського суду Київської області від 05 березня 2024 року, що набрало законної сили 05 квітня 2024 року, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/6 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця на її утримання як повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, починаючи з 09 січня 2024 року і до закінчення навчання у Комунальному закладі «Чернігівський базовий фаховий медичний коледж» Чернігівської обласної ради, але не більше як до досягнення нею двадцяти трьох років (том 1 а. с. 14-18).

Вказаним рішенням суду було встановлено, що ОСОБА_1 , яка після досягнення повноліття продовжує навчання, потребує матеріальної допомоги батьків у зв`язку з навчанням.

Як вбачається з інформації № 9652, виданої 10.04.2026 Славутицьким відділом державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, на виконанні у Славутицькому відділі державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № НОМЕР_11, яке відкрито 20.03.2024 на підставі виконавчого листа № 377/22/24, виданого 07.03.2024 Славутицьким міським судом Київської області, про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі 1/6 частки заробітку щомісяця на її утримання, як повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, починаючи з 09.01.2024 і до закінчення навчання у Комунальному закладі «Чернігівський базовий фаховий медичний коледж» Чернігівської обласної ради, але не більше як до досягнення нею двадцяти трьох років. Державним виконавцем 22.03.2024 було встановлено, що боржник проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , відтак 22.03.2024 було направлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника за місцем отримання доходу. Відрахування аліментів проводилось згідно звітів про здійснення відрахування та виплати по 31.08.2025. 21.08.2025 до відділу надійшла заява від ОСОБА_8 , яка є представником за довіреністю та діяла в інтересах ОСОБА_2 , про припинення відрахування аліментів із ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що згідно рішення № 377/22/24 від 05.03.2024 встановлено термін закінчення навчання 30 червня 2025 року. Також в даній заяві представник зазначила, що ОСОБА_2 перебував у полоні з 24.02.2022 по 26.06.2025 та потребує коштів для лікування і подальшої реабілітації. 21.08.2025 державним виконавцем було винесено вимогу про припинення відрахування аліментів із заробітної плати ОСОБА_2 та направлено до ВЧ НОМЕР_1 . 02.09.2025 стягувач ОСОБА_1 надала до відділу довідку про те, що вона є студенткою 1 курсу, освітньо-професійної програми «Стоматологія ортопедична» КЗ «Чернігівський базовий фаховий медичний коледж» Чернігівської обласної ради, з 01.09.2025. 08.04.2026 державним виконавцем було проведено розрахунок зі сплати аліментів за період з 01.07.2025 по 31.03.2026, згідно якого заборгованість зі сплати аліментів становить 8 618,15 гривень. 09.04.2026 державним виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника та направлено до ВЧ НОМЕР_1 (том 1 а. с. 92-93).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 25266, виданого 24.08.2026 Славутицьким відділом державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 станом на 01.08.2026 становить 2,00 гривні (том 2 а. с. 163-164).

Як вбачається з Відповіді на запит № 326723586 від 03.04.2026 Славутицького ВДВС у Вишгородському районі Київської області КМУ МЮ до Пенсійного фонду України, ОСОБА_2 не перебуває на обліку в Пенсійному фонді України, як отримувач пенсії (том 1 а. с. 94).

Згідно із інформацією № 4/4, наданої 02.10.2025 КЗ «Чернігівський базовий фаховий медичний коледж» Чернігівської обласної ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінчила навчання у коледжі за спеціальністю 223 «Медсестринство», ОПП «Лікувальна справа» у червні 2025 року та отримала диплом фахового молодшого бакалавра за вказаною спеціальністю. ОСОБА_16 зараховано на навчання з 01.09.2025 згідно наказу № 96-ОС від 14.08.2025 на 1 курс спеціальності І 1 «Стоматологія» ОПП «Стоматологія ортопедична» на денну форму за кошти фізичних осіб (том 1 а. с. 23, 101).

Як вбачається з Витягу з наказу № 68-ОС, виданого 27.06.2025 директором КЗ «Чернігівський базовий фаховий медичний коледж» Чернігівської обласної ради «Про випуск зубних техніків, фельдшерів та сестер медичних у 2025 році», присвоєно кваліфікацію зубних техніків, акушерок, фельдшерів та сестер медичних, видано дипломи і відраховано зі складу студентів коледжу у зв`язку з закінченням повного курсу навчання наступних студентів 2-го, 3-х та 4-х курсів спеціальності 223 Медсестринство за освітньо-профеcійною програмою «Лікувальна справа», зокрема ОСОБА_1 (том 1 а. с. 24).

15 серпня 2025 року між Комунальним закладом «Чернігівський базовий фаховий медичний коледж» Чернігівської обласної ради та ОСОБА_1 був укладений договір про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців № 4. Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ вказаного договору, загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 93 460 гривень (том 1 а. с. 30-31, 104-105).

Відповідно до Витягу з наказу директора Комунального закладу «Чернігівський базовий фаховий медичний коледж» Чернігівської обласної ради № 96-ОС від 14.08.2025, ОСОБА_1 з 01 вересня 2025 року зараховано студенткою першого року навчання очної денної форми здобуття освіти за спеціальностями (освітньо-професійними програмами) за кошти фізичних та/або юридичних осіб - на перший курс спеціальності І1 «Стоматологія», ОТП «Стоматологія ортопедична (том 1 а. с. 25, 103).

Згідно з довідкою № 498, виданою 01.10.2025 Комунальним закладом «Чернігівський базовий фаховий медичний коледж» Чернігівської обласної ради, довідкою № 49, виданою 31.03.2026 Комунальним закладом «Чернігівський базовий фаховий медичний коледж» Чернігівської обласної ради, ОСОБА_1 є студенткою 1 курсу, спеціальності І 1 «Стоматологія» освітньо-професійної програми «Стоматологія ортопедична» КЗ Чернігівський базовий фаховий медичний коледж» Чернігівської обласної ради з 01.09.2025. Навчається на денній формі за кошти фізичних осіб. Строк навчання закінчується 30.06.2027 (том 1 а. с. 26, 102).

Як вбачається з інформації № 29, наданої 19.01.2026 директором Комунального закладу «Чернігівський базовий фаховий медичний коледж» Чернігівської обласної ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є студенткою 1 курсу, спеціальності І 1 «Стоматологія» ОПП «Стоматологія ортопедична». Фінансування навчання здійснюється за рахунок коштів фізичних та/або юридичних осіб на умовах договору № 4 від 15.08.2025 між закладом освіти та замовником освітньої послуги - ОСОБА_17 . Оплата за навчання у 2025 році була здійснена 21.08.2025 у розмірі 23 365 гривень, платіж надійшов від ОСОБА_1 . Коледж здійснює освітній процес за денною формою здобуття освіти, але навчання відбувається в змішаному форматі очно та з використанням технологій дистанційного навчання. Очний формат навчання провадиться з дотриманням всіх безпекових заходів (том 1 а. с. 29).

19 січня 2026 року Комунальним закладом «Чернігівський базовий фаховий медичний коледж» Чернігівської обласної ради та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода № 1 до договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців № 4 від 15.08.2025, якою внесено зміни та доповнення до 1 розділу ІІІ «Плата за надання освітньої послуги та порядок розрахунків договору» договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців № 4 від 15.08.2025 та викладено в наступній редакції: загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 99 067 гривень, вартість навчання за навчальний семестр становить 25234 гривні. Сума доплати за начальний семестр становить 1869 гривень (том 1 а. с. 106).

Як вбачається із квитанції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 21.08.2025 на суму 23 365 гривень, платіжної інструкції АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № 8B37-E679-2TPT-B4TC від 11.01.2026 на суму 23 365 гривень; платіжної інструкції АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № EABA-CE81-64HB-19H7 від 02.02.2026 на суму 1 869 гривень, платіжної інструкції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № b52e3633-292c-4b41-87b3-e1c4bf4e9027 від 13.08.2026 на суму 25 234 гривні, ОСОБА_1 сплатила грошові кошти за перший та другий семестри першого курсу, та перший семестр другого курсу навчання в Комунальному закладі «Чернігівський базовий фаховий медичний коледж» Чернігівської обласної ради (том 1 а. с. 107-109, том 2 а. с. 169).

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що у зв`язку з навчанням у КЗ «Чернігівський базовий фаховий медичний коледж» Чернігівської обласної ради несе витрати на оплату житлово-комунальних послуг, які надаються квартирі, за адресою: АДРЕСА_2 , співвласником якої вона є, та квартирі, яка розташована в місті Чернігові, в якій вона проживає під час навчання в коледжі, а також вона несе витрати на оплату Інтернету, необхідного їй для навчання. На підтвердження витрат на оплату житлово-комунальних послуг відповідачка надала суду: таблицю розрахунків комунальних платежів у місті Чернігові за період з вересня 2025 року по серпень 2026 року в розмірі 22 020,32 гривень; платіжні інструкції, квитанції про сплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 , за період з вересня 2025 року по червень 2026 року з мобільного застосунку банку оплат ОСОБА_1 за житлово-комунальні послуги, оплат за Інтернет та оплату послуг мобільного зв`язку, розрахунок комунальних платежів та оплати Інтернету за квартиру у місті Чернігові за 2025 рік; розрахунок комунальних платежів та оплати Інтернету за квартиру у місті Чернігові за І квартал 2026 року; рахунки на оплату житлово-комунальних послуг в м. Чернігові (том 1 а. с. 115-116, том 2 а. с. 73-89, 183).

Крім цього, відповідачка ОСОБА_1 зазначила, що до витрат, які вона несе у зв`язку з навчанням, також належать витрати на транспортні послуги міського транспорту у місті Чернігові, придбання канцелярських товарів, матеріалів та інструментів, необхідних для практичних занять. На підтвердження вказаних витрат відповідачкою було надано: роздруківку інструментів та обладнання, необхідного для освоєння навичок роботи зубного техніка; інформацію про тимчасові норми витрат матеріалів та інструментів на одиницю виробу при виготовленні зубних протезів; фототаблицю, на якій зображена відповідачка під час практики на виробничій базі коледжу; квитанції про оплату послуг міського транспорту, квитанції, скріншоти оплат із застосунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на придбання книг та канцелярського приладдя; фототаблиці, на яких зображена відповідачка під час проходження виробничої практики в коледжі; розрахунок умовно-стабільних щомісячних витрат відповідачки ОСОБА_1 , які потрібні для проживання та навчання у місті Чернігові; орієнтовний розрахунок щомісячних витрат відповідачки ОСОБА_1 , які потрібні для проживання та навчання у місті Чернігові; розрахунок витрат на матеріали та інструменти (розхідники) для освоєння навичок зубного техніка; скріншоти вартості стоматологічних матеріалів та обладнання з додатками; товарний чек № 231 на придбання канцелярських товарів; роздруківка вартості лупи бінокулярної (том 1 а. с. 110-114, том 2 а. с. 95-102, том 2 зв. ст. а. с. 106, том 2 а. с. 107-109, 170-179, 184-185).

Відповідно до довідки про грошове забезпечення та інші види виплат за період з 01.01.2024 по 11.03.2026 № 139, виданої 11.03.2026 Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України, ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. За період із січня 2024 року по березень 2026 року було нараховане грошове забезпечення в загальній сумі 2 598 639,33 гривень. За період з квітня 2024 року по серпень 2025 року було здійснено утримання по виконавчому листу на загальну суму 390 608,21 гривень (том 1 а. с. 32).

Як зазначено у звіті про здійснені відрахування та виплати, виданого Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України, за постановою від 22.03.2024 ВП № НОМЕР_11 за період з квітня 2024 року по червень 2024 року ОСОБА_2 була нарахована заробітна плата в розмірі 381 258 гривень. За вказаний період було здійснене відрахування аліментів в розмірі 54 935,95 гривень (том 1 а. с. 34).

Із звіту про здійснені відрахування та виплати, виданого Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України, за постановою від 22.03.2024 ВП № НОМЕР_11 за період з квітня 2024 року по серпень 2025 року ОСОБА_2 була нарахована заробітна плата в розмірі 2 044 703,71 гривень. За вказаний період було здійснене відрахування аліментів в розмірі 335 672,26 гривень (том 1 а. с. 35).

На підтвердження отримання аліментів на своє утримання за період з лютого 2022 року по 27 серпня 2026 року в розмірі 889 831,75 гривень відповідачкою ОСОБА_1 суду було надано: довідку-розрахунок надходжень аліментів за банківськими операціями станом на 27 серпня 2026 року; скріншоти із застосунку банку про платіжні операції із надходження на рахунок ОСОБА_1 аліментів за період з лютого 2022 року по 27 серпня 2026 року; зведений реєстр цільових банківських зарахувань від ВЧ НОМЕР_1 на картковий рахунок відповідачки ОСОБА_1 за період з 14 лютого 2022 року по 07 серпня 2026 року (том 2 а. с. 142-158).

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

За змістом частини першої статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Частиною першою статі 20 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини першої статті 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Аналогічний висновок викладено у постанові КЦС у складі Верховного Суду від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143 цс 13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Аналогічна права позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.06.2024 у справі №562/3422/23, провадження № 61-2463св24, від 03.07.2024 у справі №552/2073/23, провадження №61-1193св24, від 22.07.2024 у справі №688/4308/23, провадження №61-5168св24, від 16.09.2024 у справі №591/6388/22, провадження №61-153св24, від 12.03.2025 у справі №522/8836/23, провадження №61-9384св24.

З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому, суд, з урахуванням встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Таким чином, статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає, що саме позивач, звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, повинен довести обставини, які мають істотне значення, та є для нього перешкодою для сплати аліментів у встановленому раніше розмірі.

Підставами для зменшення розміру аліментів представником позивача - адвокатом Березовським О.Д. у позовній заяві зазначено зміну сімейного стану позивача, який не було враховано під час ухвалення рішення суду у справі № 377/22/24 (провадження № 2/377/98/24), погіршення його матеріального стану та стану здоров`я.

Зміну сімейного стану представник позивача - адвокат Березовський О.Д. пов`язує із тим, що позивач зареєстрував шлюб із ОСОБА_18 22 липня 2016 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 22 липня 2016 року Славутицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, після державної реєстрації шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку ОСОБА_19 , дружині - ОСОБА_19 (том 1 а. с. 36). Також під час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 20 червня 2017 року Славутицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, копія якого долучена до матеріалів справи(том 1 а. с. 37).

Суд зазначає, що реєстрація шлюбу позивача та народження дитини відбулося до ухвалення рішення суду від 05.03.2024 у справі № 377/22/24(провадження № 2/377/98/24) про стягнення аліментів із ОСОБА_2 на користь повнолітньої дочки ОСОБА_1 , яка продовжує навчання, тому зазначені обставини не можуть свідчити про зміну сімейного стану позивача та бути підставою для зміни розміру аліментів.

Обґрунтовуючи погіршення матеріального стану позивача, його представник - адвокат Березовський О.Д. посилається на зменшення розміру грошового забезпечення позивача після ухвалення рішення суду від 05.03.2024 у справі № 377/22/24(провадження № 2/377/98/24).

З оглянутої судової справи № 377/22/24 (провадження № 2/377/98/24) вбачається, що на час ухвалення рішення суду про стягнення аліментів із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на період її навчання нарахований дохід ОСОБА_2 за період з липня 2023 року по грудень 2023 року складав 778532 гривні, а сума, з якої здійснювалися утримання по виконавчим документам за вказаний період, становила 766854,02 гривень, тобто щомісячне грошове забезпечення платника аліментів становило приблизно 127 809 гривень. Згідно з довідкою про грошове забезпечення та інші види виплат за період з 01.01.2024 по 11.03.2026 № 139, виданої 11.03.2026 Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України, ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. За період із січня 2024 року по березень 2026 року було нараховане грошове забезпечення в загальній сумі 2 598 639,33 гривень. Як видно із вказаної довідки, починаючи із серпня 2025 року, після звільнення з полону, розмір грошового забезпечення позивача становить 27086 гривень щомісяця (том 1 а. с. 32).

Суд погоджується з доводами представника позивача - адвоката Березовського О.Д., що зазначені обставини свідчать про погіршення матеріального стану позивача.

Стверджуючи про зміни стану здоров`я позивача представник позивача - адвокат Березовський О.Д. зазначив, що внаслідок перебування в місцях несвободи через збройну агресію Російської Федерації проти України, у позивача значно погіршився стан здоров`я та йому встановлені певні діагнози, у зв`язку з чим він несе значні витрати на лікування та реабілітацію.

На підтвердження вказаних обставин надано суду наступні докази: виписку із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2 , особи, звільненої з полону країни агресора № 203, виданої Медичним центром «Нові Санжари» Національної гвардії України, за період з 27.06.2025 по 01.08.2025; консультаційний висновок спеціаліста № 93329, виданий 29.07.2025 нейрохірургом КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського ПОР»; виписку № 25/1226 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2 , видану 15.08.2025 ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області»; виписку із медичної карти стаціонарного хворого відділення радіаційної пульмонології ОСОБА_2 № 4935, видану ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини, гематології та онкології НАМН України» за період з 18.08.2025 по 08.09.2025; рішення про направлення на медико-психологічну реабілітацію № 4819, видане 12.09.2025 Департаментом охорони здоров`я Міністерства внутрішніх справ; довідку № 33-8-1908, видану 02.10.2025 МРЦ МВС України «Перлина Прикарпаття»; виписку із медичної кати стаціонарного хворого ОСОБА_2 № 253412, видану 07.10.2025 МРЦ МВС України «Перлина Прикарпаття»; виписку № 25/1664 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2 , видану ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області» за період з 29.10.2025 по 10.11.2025; консультаційний висновок спеціаліста, виданий 18.12.2025 КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради, виписку із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2 № 26/04337, видану 14.05.2026 ДУ «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України»; виписку із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_2 , видану 03.08.2026 лікарем ОСОБА_20 , копії яких долучені до матеріалів справи (том 1 а. с. 45-52, 200-213, том 2 а. с. 53-54,59).

Відповідно до довідки № 34/3-2612д про перебування громадянина України з числа осіб, визначених пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їх сімей», у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах, виданої 11.07.2025 Службою Безпеки України, майстер-сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , дійсно в період з 24.02.2022 по 26.06.2025 перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України (том 1 а. с. 43).

ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 , виданим 10 лютого 2015 року Головним управлінням Національної гвардії України (том 1 а. с. 44).

Зазначені докази свідчать про погіршення стану здоров`я позивача.

На підтвердження розміру витрат позивача на лікування та реабілітацію суду надано направлення ОСОБА_2 на аналізи крові та квитанцію від 15.07.2025 з оплатою аналізів в сумі 738,50 гривень; фіскальний чек № ICCNKHPBFQQ від 16.05.2026 на придбання ліків в сумі 2317,30 гривень; фіскальні чеки з аптек за період з серпня 2025 року по квітень 2026 року; фіскальний чек № 5972938102 від 03.01.2026 на придбання ліків в сумі 673,86 гривень ; фіскальний чек від 03.08.2026 на придбання ліків в сумі 3067 гривні; рецепт на придбання рецептурних медикаментів від 18.12.2025, фіскальний чек № MXQwznb173Y від 31.07.2026 на придбання ліків в сумі 850 гривень, копії яких долучені до матеріалів справи ( том 1 а.с. 171, 214-218, том 2 а.с. 51-52, 55-59)

Суд приймає до уваги як доказ понесених витрат позивачем на придбання ліків фіскальний чек № ICCNKHPBFQQ від 16.05.2026 на придбання ліків в сумі 2317,30 гривень; фіскальний чек № 5972938102 від 03.01.2026 на придбання ліків в сумі 673,86 гривень ; фіскальний чек від 03.08.2026 на придбання ліків в сумі 3067 гривні; фіскальний чек № MXQwznb173Y від 31.07.2026 на придбання ліків в сумі 850 гривень, оскільки зазначені в них ліки відповідають призначенням, вказаним у відповідних виписках із медичної карти амбулаторного хворого, консультаційних висновках спеціалістів, рецепті на придбання рецептурних медикаментів від 18.12.2025. Разом з тим, надані фіскальні чеки з аптек за період з серпня 2025 року по квітень 2026 року ( том 1 а.с. 215-218) не є належними доказами понесених витрат позивачем на придбання ліків, необхідних для його лікування, оскільки вони не містять інформації про перелік придбаних медикаментів.

Таким чином, суд погоджується з доводами представника позивача - адвоката Березовського О.Д. в частині того, що погіршення стану здоров`я позивача впливає на погіршення його матеріального стану, оскільки відповідне лікування та реабілітація потребує певних витрат.

Проте, твердження представника позивача - адвоката Березовського О.Д. та свідка ОСОБА_8 про те, що вартість витрат на лікування позивача становить 5000 гривень щомісяця не підтверджуються належними і допустимими доказами, оскільки надані чеки не містять відомостей про систематичні витрати позивача на придбання ліків у зазначеному обсязі.

При цьому, суд зазначає, що згідно чинного законодавства позивач має пільги та гарантії від держави, в тому числі і право на отримання ряду компенсацій та виплат, безоплатну медичну допомогу, безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, медичних виробів та допоміжних засобів реабілітації.

Суд відхиляє доводи представника позивача - адвоката Березовського О.Д., наведені в позовній заяві, щодо перебування на утриманні позивача непрацездатних батьків: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , і дочки його дружини від попереднього шлюбу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з таких підстав.

Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданого 17 серпня 1978 року, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 , про що 07 серпня 1978 року зроблено актовий запис за № 209, батьком якого записаний ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_7 (том 1 а. с. 40).

ОСОБА_6 є пенсіонером за віком з 04.05.2000 довічно, що підтверджується посвідченням, виданим Управлінням праці та соціального захисту населення, номер пенсійної справи № 104633 (том 1 а. с. 41).

Згідно із посвідченням серії НОМЕР_6 , виданого 11.04.2001 Славутицьким міським управлінням Пенсійного фонду України Київської області, ОСОБА_7 , 1953 року народження, є пенсіонером за віком (список № 1), за період з 31.10.1998 довічно, номер пенсійної справи № 103885 (том 1 а. с. 42).

Відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 856, виданих 16.09.2025 Управлінням адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради, підтверджено, що за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровані: ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , з 31.10.2018 по теперішній час; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 22.06.2012 по теперішній час; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 27.06.2012 по теперішній час; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 05.09.2017 по теперішній час; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 31.10.2018 по теперішній час; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 31.10.2018 по теперішній час; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , з 27.06.2012 по теперішній час (том 1 а. с. 12).

Як вбачається з опитування мешканців будинку АДРЕСА_4 , проведеного 29.03.2026 відповідачем ОСОБА_1 , у квартирі АДРЕСА_4 протягом останніх 3-5 років та на даний час ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не проживають (том 1 а. с. 95).

Зазначені обставини підтвердила також і свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні, яка показала, що батьки її чоловіка постійно проживають в селі Миси Чернігівського району.

Таким чином, батьки позивача є отримувачами пенсії, і суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на утримання батьків.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , виданого 18 вересня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції у Київській області, копія якого долучена до матеріалів справи, ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_11 у місті Славутичі, Київської області, Україна, про що 18 вересня 2012 року складено відповідний актовий запис № 195, батьком якого є ОСОБА_22 , мати - ОСОБА_18 (том 1 а. с. 39).

Представником позивача - адвокатом Березовським О.Д. на підтвердження понесення витрат на обстеження, лікування та оздоровлення його сина ОСОБА_4 , дочки дружини від першого шлюбу ОСОБА_5 , придбання їм ортопедичного взуття, оплату занять з плавання та англійської мови, суду було надано: протокол ультразвукового дослідження ОСОБА_4 від 25.06.2023, замовлення на проведення аналізів ОСОБА_4 від 10.02.2024; фіскальний чек про сплату коштів за проведення вказаних аналізів; протокол ультразвукового дослідження ОСОБА_4 від 11.07.2023, рахунок-фактуру № 7620 від 18.09.2025 про оплату оздоровлення в МРЦ МВС України «Перлина Прикарпаття» ОСОБА_4 та ОСОБА_8 ; платіжну інструкцію № 9391-3465-6366-2640 від 18.09.2025; квитанцію АТ «ОЩАДБАНК» № 60 від 19.09.2025 на суму 58 529,50 гривень про оплату перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_8 в МРЦ МВС України «Перлина Прикарпаття»; санаторно-курортну книжку № 6330 ОСОБА_4 ; довідку, видану 25.08.2025 лікарем педіатром ОСОБА_23 ; товарний чек на придбання ортопедичного взуття ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на суму 17 000 гривень; товарний чек на придбання ортопедичного взуття та діагностики ОСОБА_4 ; скріншот переписки та скріншот медичної картки ОСОБА_4 в Стоматології «Dental Studio», довідки, виданої 11.05.2026 Стоматологією «Dental Studio» про проведене лікування ОСОБА_4 ; скріншот переписки з тренером по плаванню; платіжні інструкції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про сплату за послуги з тренувань по плаванню ОСОБА_4 та оплату занять з англійської мови ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (том 1 а. с. 165-170, 173-199).

Суд враховує витрати позивача на утримання свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 , оскільки він зобов`язаний його утримувати, проте наявність на утриманні позивача неповнолітньої дитини не є автоматичною підставою для зменшення розміру аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання. Також слід зазначити, що у позивача не виникає обов`язку по утриманню неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , тому що відповідно до положень статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 підтвердила, що вона отримує аліменти від батька своєї дочки ОСОБА_5 в розмірі 20000 гривень щомісяця.

Виходячи з викладеного, судом встановлено, що після ухвалення судом рішення 05.03.2024 у справі № 377/22/24 (провадження № 2/377/98/24) про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , яка продовжує навчання, аліментів, у позивача погіршився стан здоров`я та матеріальний стан і не приймає до уваги доводи відповідачки про те, що зміна стану здоров`я позивача не впливає на зміну його матеріального стану.

Як встановлено в судовому засіданні, сімейний стан відповідачки не змінився, проте погіршився її матеріальний стан, оскільки на час ухвалення 05.03.2024 рішення судом у справі № 377/22/24, провадження № 2/377/98/24 ОСОБА_1 отримувала під час навчання у Комунальному закладі «Чернігівський базовий фаховий медичний коледж» Чернігівської обласної ради за спеціальністю 223 «Медсестринство», ОПП «Лікувальна справа» стипендію в розмірі 890 гривень, на час розгляду даної справи ОСОБА_1 під час навчання за спеціальністю І 1 «Стоматологія» ОПП «Стоматологія ортопедична» на денній формі за кошти фізичних осіб стипендію не отримує. Також в судовому засіданні встановлено, що у відповідачки змінився її стан здоров`я.

Так, відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначила, що 13.06.2026 їй було проведено оперативне втручання, через тривожний розлад вона зверталася до лікаря-психіатра, їй призначено тривале лікування антидепресантами, тому вона також несе витрати на лікування. На підтвердження вказаних обставин відповідачка надала суду наступні докази: довідку лікаря-нарколога та лікаря-психіатра № 39, видану 03.04.2026 КНП «Славутицька міська лікарня» СМР; рецепт № 174 від 03.04.2026 на рецептурні препарати; електронне направлення № 1683-5594-9110-4456 від 31.07.2026 на госпіталізацію; довідку № 20, видану 11.08.2026 КНП «Славутицька міська лікарня» СМР; довідку лікаря-нарколога та лікаря-психіатра № 107, видану 10.08.2026 КНП «Славутицька міська лікарня» СМР; патогістологічне дослідження біопсійного (операційного) матеріалу № 6740, виданого 19.06.2026 КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради; виписку № 3659 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 , видану 16.06.2026 КНП «Чернігівська міська лікарня № 3» Чернігівської міської ради; фіскальні чеки на придбання ліків; виписку із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 № 1644/640, видану 14.08.2026 КНП «Славутицька міська лікарня» СМР; фіскальні чеки на придбання ліків (том 2 а. с. 90-94, 180, 186).

Зазначені обставини свідчать про погіршення стану здоров`я відповідачки ОСОБА_1 ..

Беручи до уваги, що через погіршення стану здоров`я та погіршення матеріального стану позивач не може виконувати обов`язок щодо сплати аліментів, які стягуються з нього на користь відповідачки на підставі рішення Славутицького міського суду Київської області від 05 березня 2024 року у справі № 377/22/24(провадження № 2/377/98/24), в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) його щомісячно, то суд вважає правильним з урахуванням встановлених обставин справи, матеріального стану відповідачки та її стану здоров`я, зберігаючи баланс між потребами повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, та реальною платоспроможністю платника аліментів, задовольнити позов частково і зменшити розмір аліментів, які стягуються з позивача на користь відповідачки на її утримання до 1/8 частки всіх видів заробітку (доходу) його щомісячно, до закінчення нею навчання у Комунальному закладі «Чернігівський базовий фаховий медичний коледж» Чернігівської обласної ради, оскільки такий розмір аліментів буде відповідати вимогам розумності та співмірності витратам, які необхідно нести кожному із батьків на навчання дитини.

В частині стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_1 в іншому розмірі позовні вимоги є недоведеними, доказами не підтвердженими, тому задоволенню не підлягають.

Даючи оцінку іншим доводам учасників справи, викладеними ними у поданих до суду заявах і клопотаннях, з огляду на низку тверджень сторін, що не стали предметом аналізу в даному рішенні, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною другою цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилом частини третьої вказаної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як зазначено у пункті 3 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач, від імені якого діяв представник - адвокат Березовський О.Д., у позовній заяві просив стягнути з відповідачки суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000 гривень.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суду надано: копію договору № 32-2025/ц про надання правничої допомоги, укладеного 15 вересня 2025 року між ОСОБА_2 та адвокатом Березовським Олексієм Дмитровичем; копію посвідчення адвоката № 001049, видане адвокату Березовському Олексію Дмитровичу; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, видане 21 травня 2021 року Березовському О.Д. , копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 32-2025/4 від 19.09.2025 на суму 40000 гривень; копію розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу; копію довідки № 2125060700002 від 31.05.2021 про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру; копію Витягу № 1540 з Реєстру страхувальників (щодо фізичної особи-підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність (том 1 а. с. 53, 223-232).

Судом встановлено, що 15 вересня 2025 року між позивачем ОСОБА_2 та адвокатом Березовським Олексієм Дмитровичем був укладений договір № 32-2025/ц про надання правничої допомоги (том 1 а. с. 223-227).

Відповідно до пункту 1.1. договору № 32-2025/ц клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу ОСОБА_2 у правовідносинах щодо стягнення із ОСОБА_2 на користь його повнолітньої дочки ОСОБА_1 аліментів на її утримання в період навчання у КЗ «Чернігівський базовий фаховий медичний коледж» Чернігівської обласної ради, в тому числі в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_11 з виконання виконавчого листа № 377/22/24, виданого 07.03.2024 Славутицьким міським судом Київської області, а також у правовідносинах щодо визначення розміру аліментів, які має сплачувати ОСОБА_2 на утримання своєї повнолітньої дочки ОСОБА_1 , в період її навчання і до досягнення нею двадцяти трьох років.

Пунктом 4.1. договору № 32-2025/ц передбачено, що отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.

Згідно з пунктом 4.3. договору № 32-2025/ц, за надання правничої допомоги та представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції, відповідно до даного договору, клієнт авансовано сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі в розмірі 40 000 гривень, що відповідає домовленості сторін та узгоджується з Рекомендаціями щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області № 142 від 16 травня 2025 року. Гонорар може бути сплачений як в готівковій формі, так і може бути сплачений в безготівковій формі, шляхом перерахування клієнтом коштів на рахунок адвоката впродовж трьох днів з моменту підписання сторонами даного договору.

Як вбачається з розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу, складеного адвокатом Березовським Олексієм Дмитровичем , адвокатом Березовським Олексієм Дмитровичем згідно договору № 32-2025/ц про надання правничої допомоги від 15 вересня 2025 року надано правничу допомогу ОСОБА_2 наступного зміст та характеру: усна юридична консультація щодо характеру спірних правовідносин, суті порушеного права та способів його захисту, визначення обсягу документів, необхідних для складання позовної заяви - 10.09.2025, 30 хвилин, - 500 гривень; ознайомлення та аналіз документів, встановлення фактичних обставин справи, виготовлення копій наданих документів, підготовка та підписання договору про надання правничої допомоги - 15.09.2025, 1 година, - 2 000 гривень; підготовка та скерування до КЗ «Чернігівський базовий фаховий медичний коледж» адвокатського запиту від 30.09.2025, явка до навчального закладу та отримання адвокатом відповіді особисто - 30.09.2025, 4 години - 3 000 гривень; підготовка та скерування до КЗ «Чернігівський базовий фаховий медичний коледж» адвокатського запиту від 15.01.2026, явка до навчального закладу та отримання адвокатом відповіді особисто - 15.01.2026, 4 години - 3 000 гривень; аналіз чинного законодавства, пошук та аналіз відповідної судової практики, формування правової позиції з максимальним захистом прав та інтересів клієнта, розробка стратегії та методу захисту прав клієнта, надання консультацій та узгодження правової позиції з клієнтом, підготовка позову до Славутицького міського суду Київської області - з 20.01.2026 по 22.03.2026, 60 годин, - 15 000 гривень; роздрукування та завірення одного екземпляру позовної заяви з доданими до неї документами для відповідача, скерування відповідачу позовної заяви з додатками засобами поштового зв`язку, сплата судового збору за подання позовної заяви, подача позовної заяви через електронний кабінет адвоката в ЄСІТС - 23.03.2026, 3 години, - 2 000 гривень; підготовка та скерування одного екземпляру позовної заяви з додатками третій особі та направлення доказів цього до суду - 01.05.2026, 2 години - 1 000 гривень; підготовка та направлення учасникам справи та суду відповіді на відзив - 12.05.2026, 8 годин - 5 000 гривень; підготовка та подання до суду клопотання про приєднання до справи доказів, виклик свідка, скерування клопотання з додатками учасникам справи та суду - з 22.05.2026 по 25.05.2025, 4 години, - 1 500 гривень; представництво інтересів клієнта та участь в судових засіданнях в Славутицькому міському суді Київської області з послідуючим отриманням в канцелярії суду рішень та процесуальних документів по справі - планується (орієнтовні витрати часу від 1 години) - 7 000 гривень, всього фактично підлягає сплаті - 40 000 гривень (том 1 а. с. 229-230).

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 32-2025/ц від 19.09.2025, позивач ОСОБА_2 сплатив адвокату Березовському Олексію Дмитровичу 40 000 гривень на підставі договору № 32-2025/ц про надання правничої допомоги від 15 вересня 2025 року (том 1 а. с. 228).

Вказані вище докази у своїй сукупності підтверджують факт надання адвокатом Березовським Олексієм Дмитровичем правничої допомоги позивачу ОСОБА_2 за договором № 32-2025/ц про надання правничої допомоги від 15 вересня 2025 року.

Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Не належить до інших видів правничої допомоги лобіювання, що здійснюється відповідно до Закону України «Про лобіювання».

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01) , пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Згідно з правовим висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсної вартості та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання зазначених послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має враховувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

У пункті 135 постанови від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що «не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення витання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначити розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Суди мають враховувати, що згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18, від 22 березня 2023 року у справі №758/6113/19, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Відмова стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд, зменшуючи розмір заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу, за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, зазначив, що такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має врахувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України ( у разі недотримання суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу ( у разі недотримання суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні просила суд відмовити у стягненні на користь позивача судових витрат на правничу допомогу в розмірі 40 000 гривень, посилаючись на те, що вони є необґрунтованими та завищеними.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд вважає, що стягнення повної вартості послуг, визначених у договорі № 32-2025/ц про надання правничої допомоги від 15.09.2025, укладеному між ОСОБА_2 та адвокатом Березовським Олексієм Дмитровичем, доданому до нього розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу, не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності, оскільки зазначені витрати не є розумно обґрунтованими та пропорційними до предмета спору у цій справі, враховуючи її суб`єктний склад, характер спірних правовідносин.

Суд зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої вони стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17.

Таким чином, керуючись, зокрема, такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також ураховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що обґрунтованим і таким, що відповідає наведеним критеріям, які мають враховуватися судом при вирішенні розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, буде розмір таких витрат в сумі 10 000 гривень. Інший розмір витрат на професійну правничу допомоги буде становити надмірний тягар для іншої сторони, оскільки відповідачка є студенткою Комунального закладу «Чернігівський базовий фаховий медичний коледж» Чернігівської обласної ради денної форми навчання, яка навчається за кошти фізичних осіб, та немає іншого доходу, крім отримання аліментів.

Враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, то виходячи з положень статті 141 ЦПК України, стягненню з відповідачки на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи із наступного розрахунку: 10 000 гривень х 50 % (відсоток задоволеного позову, оскільки позовні вимоги заявлені про зменшення розміру аліментів до 1/16 частки від заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, суд зменшує розмір аліментів до 1/8 частки від заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця) :100 %= 5 000 гривень (сума витрат на професійну правничу допомогу, пропорційна відсотку задоволеного позову).

За таких обставин, стягненню з відповідачки на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 гривень.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 064,96 гривень, то з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 532,48 гривень, виходячи з наступного розрахунку: 1 064,96 гривень :100 % х 50 % (відсоток розміру задоволеного позову ) = 532,48 гривень (сума судових витрат, пропорційна відсотку задоволеного позову).

На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Зменшити розмір аліментів, що стягуються із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на її утримання згідно з рішенням Славутицького міського суду Київської області від 05 березня 2024 року у справі № 377/22/24, провадження № 2/377/98/24, з 1/6 частки його заробітку (доходу) щомісяця до 1/8 частки його заробітку (доходу) щомісяця.

Стягувати із ОСОБА_2 на користь повнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на її утримання, в розмірі 1/8 частки його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до закінчення нею навчання у Комунальному закладі «Чернігівський базовий фаховий медичний коледж» Чернігівської обласної ради, але не більше як до досягнення нею двадцяти трьох років .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 532 гривні 48 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_9 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП: НОМЕР_10 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Повне рішення суду складено 12 жовтня 2026 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька