Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №357/1558/26 — Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 357/1558/26

Провадження № 2/376/1118/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокуСквирський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді Батовріної І.Г.

за участю секретаря судових засідань Ковальчук Д.С.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди -

в с т а н о в и в :

Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначає, що 28.09.2023 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю RENAULT PREMIUM 420, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та DAF XF 95.380, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. Керуючись п. 2.11 Правил дорожнього руху України та п. 33.2 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», водії транспортних засобів, причетних до ДТП, спільно склали Електронний європротокол (Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду).

Відповідно до Електронного європротоколу (Повідомлення про дорожньо- транспортну пригоду) визначено, що дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху відповідачем. Крім того, 28.09.2023 р. в телефонному режимі відповідач повідомив представнику позивача, що вищевказана ДТП сталася внаслідок невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу RENAULT PREMIUM 420, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , а саме: "машина покотилася на ручніку з горки".

Цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія транспортного засобу RENAULT PREMIUM 420, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР-3235533.

Позивачем було здійснено врегулювання страхового випадку та обчислено розмір страхового відшкодування відповідно до Закону № 1961-IV. Належний кінцевий розмір страхового відшкодування за вирахуванням франшизи до виплати склав 21,300,00 грн.. Позивач, на виконання полісу страхування №АР-3235533, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування з метою відшкодування шкоди третій особі за пошкодження транспортного засобу DAF XF 95.380, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , здійснив виплату відповідного страхового відшкодування в сумі 21,300,00 грн..

На підставі викладеного просив стягнути з відповідача на користь позивача суму виплаченого страхового відшкодування, що підлягає оплаті в порядку регресу в розмірі 21,300,00 грн., штрафні санкції, а саме: інфляційні втрати; пеню та три відсотки річних за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з дати подання позову до суду включно до дати ухвалення судового рішення, розрахунок яких необхідно здійснити судом та судові витрати по справі.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 11.03.2026 р. провадження у вказаній справі відкрито та постановлено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

17.03.2026 р. представник відповідача, адвокат Зінченко П.Л., через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву у якому вказав, що відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначив, що позивачем не доведено підстав для застосування регресу. В матеріалах позову відсутні: висновок технічної експертизи, акт технічного огляду після ДТП, будь-які документи органів поліції, які б підтверджували наявність технічної несправності транспортного засобу. Відсутність доказів причинного зв`язку між технічним станом автомобіля та ДТП. Позивач у позовній заяві фактично посилається на припущення, що транспортний засіб «покотився з горки на ручнику». Однак така обставина сама по собі не свідчить про технічну несправність транспортного засобу. Відповідачу жодних вимог не направлялось, він не перебував у стані прострочення, а тому нарахування штрафних санкцій є безпідставним. Зазначає, що долучений аудіо запис не можна вважати належним та допустимим доказом оскільки позивачем не надано жодних підтверджень, що розмова відбулася з відповідачем. Вказав, що заявлений розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним із складністю справи. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позовної заяви.

23.03.2026 р. (зареєстровано 24.03.2026 р. вх. № 4261/26) представник позивача через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив у якій вказав, що під час складання Електронного європротоколу Відповідач особисто та добровільно визнав власну вину у скоєнні ДТП. Відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", складання європротоколу є процедурою спрощеного оформлення ДТП, яка можлива лише за умови згоди водіїв щодо обставин події. Крім того, факт того, що за наявності активованого стоянкового гальма "ручника", автомобіль самовільно розпочав рух, свідчить про неналежний технічний стан ТЗ, що є прямою підставою для регресу згідно з пп. "г" п. 38.1.1 ст. 38 Закону № 1961-IV. Більше того, сам Відповідач під час телефонної розмови підтвердив прямий причинно-наслідковий зв`язок між технічним станом авто та фактом зіткнення. Вказує, що наданий Відповідачем протокол перевірки технічного стану ТЗ від 01.09.2023 року не спростовує несправність автомобіля на час ДТП, оскільки він складений майже за місяць до вчинення ДТП. Твердження Відповідача про відсутність досудової вимоги не спростовує право Позивача на стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц, право на регрес виникає з моменту здійснення страхової виплати. Положення ж чинного законодавства не передбачає обов`язкового досудового порядку врегулювання спору як умови для звернення до суду. Таким чином, Відповідач, будучи обізнаним про факт ДТП та виплату відшкодування, що підтверджується його участю в телефонних переговорах зі страховою компанією, свідомо ухиляється від виконання обов`язку, що дає Позивачу право на нарахування санкцій, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. На підставі викладеного просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволені позовної заяви з підстав викладених у ній.

У судове засідання відповідач та його представник не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду. У встановлений суд строк надали відзив на позовну заяву. Клопотань про розгляд справи за їх відсутності чи відкладення розгляду не подавали.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 28.09.2023 р. сталася ДТП за участю дорожньо-транспортна пригода за участю RENAULT PREMIUM 420, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та DAF XF 95.380, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 (а.с. 16).

Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.

Керуючись п. 2.11 Правил дорожнього руху України та п. 33.2 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», водії транспортних засобів, причетних до ДТП, спільно склали Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол).

Відповідно до Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від визначено, що дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху відповідачем ОСОБА_1 ..

Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія транспортного засобу RENAULT PREMIUM 420, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АP-3235533 (а.с 79).

Відповідно до п. 17.3 ст. 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон № 1961-IV) при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

Відповідно до Розпорядження Нацкомфінпослуг № 3631 від 31.08.2017 Про затвердження змін до Положення про особливості укладання договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з 07.02.2018 року наявна можливість укладати договір обов`язкового страхування автоцивільної відповідальності в електронному вигляді.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону № 1961-IV Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Позивачем було здійснено врегулювання страхового випадку та обчисленого розмір страхового відшкодування відповідно до Закону № 1961-IV, що підтверджується матеріалами страхової справи. Матеріали страхової справи містять документи щодо порядку обчислення страхового відшкодування, складових та кінцевого результату, ці документи наявні в додатках, які долучені як докази до позовної заяви.

Згідно з частиною першою статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

На виконання умов договору обов`язкового страхування та відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач виплатив потерпілій особі страхове відшкодування за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу в сумі 21 300 грн., що підтверджується страховим актом №45541/1 від 10.12.2023 р. (а.с. 33) та платіжною інструкцією № 7502 від 08.12.2023 р. (а.с. 34).

Відповідно до підпункту «в» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Відповідно до ст. 29 Закону № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до пп. «г» пп. 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону № 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Вина відповідача у настанні ДТП, спричиненої внаслідок невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху підтверджується зокрема наявним у матеріалах справи європротоколом та аудіо записом телефонної розмови ОСОБА_1 з представником страхової компанії.

Суд вважає вказаний аудіо запис належним та допустимим доказом і у свою чергу відповідач та його представник не надали жодного доказу на спростування того, що ОСОБА_1 не розмовляв з представником страхової компанії. Окрім того клопотання про проведення експертизи не заявляли.

Суд критично розцінює наданий протокол перевірки технічного стану транспортного засобу №00424-00693-23 від 01.09.2023 р., оскільки він складений задовго до настання ДТП та не спростовує того факту, що транспортний засіб на час вчинення ДТП був технічно не справним.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що відповідач, будучи водієм забезпеченого транспортного засобу, скоїв ДТП, яке було спричинене внаслідок невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху, що ним було визнано під час складання «Європротоколу», позовна вимога про стягнення з відповідача в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 21,300 грн. є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань, зокрема й ті, що виникають із регресних відносин з моменту пред`явлення вимоги про сплату боргу (частина друга статті 530 ЦК України).

У відповідності до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15.03.2022, доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зазначена норма закріплена у пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та є імперативною гарантією захисту права громадян в охоронних правовідносинах (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22).

Таким чином у задоволені вимог у цій частині слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення пені, суд приходить до висновку про відмову у її задоволенні.

Відповідно до статей 549, 551 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Проте між позивачем та відповідачем будь-яких договірних відносин щодо сплати пені не існує, а нормами чинного цивільного законодавства та спеціального Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» нарахування та стягнення пені на суму регресної вимоги не передбачено. За таких обставин правові підстави для стягнення з відповідача пені відсутні, тому в задоволенні цієї частини вимог слід відмовити.

Окрім того звертаємо увагу, що суд не зобов`язаний самостійно визначати розмір заборгованості та здійснювати розрахунок замість позивача. Саме позивач повинен надати обґрунтований розрахунок заявлених до стягнення сум і докази на його підтвердження (ст.12, 81, 175 ЦПК України).

Перекладення цього обов`язку на суд прямо суперечить принципу змагальності сторін.

У зв`язку з викладеним вище, суд також відмовляє у задоволенні вимоги позивача про здійснення судом самостійного розрахунку штрафних санкцій за період з дати подання позову до суду включно до дати ухвалення судового рішення у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Слід також зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідач у відзиві заперечував проти заявленого розміру витрат на правову допомогу.

Між ТДВ «Страхова група «Оберіг» та Фізичним особою - підприємцем ОСОБА_2 укладено договір про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025 р. та додаткову угоду від 01.01.2026 р. до договору про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025 р., підписано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правову допомогу, на підставі яких вартість надання правової допомоги (ознайомлення та аналіз документів страхової справи, надання консультації. складання позовної заяви та підготовка додатків) склала 8 022,50 грн..

Згідно з ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

До такого висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 13.02.2019 у справі №756/2114/17 (провадження 61-10774св18).

Як убачається з попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат на правову допомогу, адвокатом були надані послуги щодо ознайомлення та аналіз документів страхової справи, надання консультації, складання позовної заяви та підготовка додатків. Також представник позивача брав участь у судових засіданнях, що також враховується при розподілі судових витрат.

Суд вважає заявлені позивачем витрати у сумі 8 022,50 грн. співмірними із складністю цієї справи, наданим представником обсягом послуг у суді, затраченим ним часом на надання правничої допомоги, у той же час враховуючи. що позовні вимоги задоволені частково суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 6 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (50% ) в сумі 1 331,20 грн..

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 352, 354 ЦПК України, ст. 990, 1166, 1188, 1191, 1192 ЦК України, Законом України "Про страхування", Закону України "Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", -

ухвалив:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», код ЄДРПОУ: 39433769, 21 300 (двадцять одну тисячу триста) грн. 00 коп. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», код ЄДРПОУ: 39433769 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн. 20 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», код ЄДРПОУ: 39433769 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Г. Батовріна