Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №376/1552/26 — Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1552/26

Провадження № 2/376/1628/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Сквирський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Батовріної І.Г.

за участю секретаря судових засідань Ковальчук Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «УкрКредит Фінанс» звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №1476-9462 від 27.11.2024 р. у розмірі 26 090,56 грн., а також судові витрати пов`язані з розглядом справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 27.11.2024 року між сторонами за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використання технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1476-9462.

Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А3578 , для підписання кредитного договору №1476-9462 від 27.11.2024 р., підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов договору відповідач отримала кредит у розмірі 2 500,00 грн., строк кредитування 365 днів; базовий період 30 днів; знижена % ставка - 1,00 % в день.

Також Додатковою угодою №1 від 15.12.2024 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1476-9462 від 27.11.2024 року сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2 500,00 грн..

Також Додатковою угодою №2 від 09.01.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1476-9462 від 27.11.2024 року сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 700,00 грн..

Також Додатковою угодою №3 від 03.02.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1476-9462 від 27.11.2024 року сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 500,00 грн..

Також Додатковою угодою №4 від 18.02.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1476-9462 від 27.11.2024 року сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 700,00 грн..

Також Додатковою угодою №5 від 01.03.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1476-9462 від 27.11.2024 року сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 000,00 грн..

Також Додатковою угодою №6 від 04.03.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1476-9462 від 27.11.2024 року сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 600,00 грн..

Також Додатковою угодою №7 від 15.03.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1476-9462 від 27.11.2024 року сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 500,00 грн..

Також Додатковою угодою №8 від 11.04.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1476-9462 від 27.11.2024 року сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 200,00 грн..

Також Додатковою угодою №9 від 17.05.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1476-9462 від 27.11.2024 року сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 600,00 грн..

Також Додатковою угодою №10 від 28.07.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1476-9462 від 27.11.2024 року сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 600,00 грн..

Також Додатковою угодою №11 від 30.07.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1476-9462 від 27.11.2024 року сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 600,00 грн..

Відповідач належним чином умови договору не виконувала лише частково здійснювала погашення наявної у неї заборгованості.

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором станом на 02.03.2026 р. утворилась заборгованість у розмірі 26 090,56 грн., яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом 8 670,71 грн., простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 9 615,95 грн. та простроченими процентами річних на підставі ст. 625 ЦК - 7 803,90 грн..

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 09.06.2026 р. провадження у справі відкрито та постановлено здійснювати розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

09.07.2026 р. представник відповідача, адвокат Шелудько Оксана Олександрівна, через систему «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву у якому вказала, що позивач не надано доказів на підтвердження направлення відповідачу одноразового ідентифікатора «А3578» у вигляді смс-повідомлення. Без належних доказів відправлення відповідачу вказаного одноразового ідентифікатору «A3578» за допомогою СМС-повідомлення, твердження позивача, що про підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором «A3578» не несуть в собі безсумнівну правдивість таких даних та не слугують тією інформацією, яка може встановлювати об`єктивну істинність обставин вчинення товариством та/або його системою дій з надіслання відповідачу ідентифікатора для реєстрації/входу в систему та для акцептування пропозиції укласти договір. Додані до позову документи подані лише у вигляді файлу формату pdf та не містять електронних підписів кредитодавця та позичальника або будь-яких даних, які б свідчили про волевиявлення прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) щодо укладення кредитного договору відповідачем. У даному випаду це лише текст, який складений позивачем одноособово, а тому, в розрізі зазначених вище процесуальних норм стосовно достовірності доказів, дані документи мають бути визнані судом неналежними доказами укладання кредитного договору. Вказує, що матеріали справи не містять підтверджень, що додані до позовної заяви Правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними. До позовної заяви не додано жодного документу, який би підтверджував додержанням позивачем процедури верифікації відповідача за допомогою технології BankID або іншим способом, до підписання договору або під час його підписання, передбаченої як чинним законодавством, так і положенням Правил відкриття кредитної лінії, договору №1476-9462 від 27.11.2024 р.. Зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження отримання відповідачем грошових коштів за кредитним договором. Вказала, що умови договору №1476-9462 від 27.11.2024 р., якими передбачено сплату комісійної винагороди за видачу кредиту є нікчемними. У позовній заяві позивач не заявляє до стягнення заборгованість за комісією за надання кредиту, проте з наданого ним розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування комісії за надання кредиту здійснювалось та було погашено за рахунок внесених коштів. Тому з урахуванням наданих заперечень вважаємо, що сплачені кошти мають бути перераховані в рахунок погашення тіла кредиту. Зазначила, що вимога про стягнення відсотків, тобто штрафних санкцій за кредитним договором є необґрунтованою та такою, що суперечить умовам чинного законодавства. Нарахований розмір відсотків є неспіврозмірним з тілом кредиту. Нарахування відсотків в розмірі більше 50% тіла кредиту є незаконним та таким, що порушує вимоги чинного законодавства, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів». Позивач, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Нарахована позивачем сума по відсоткам кредитним договором в розмірі - 30 258.75 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів, оскільки сума заборгованості за відсотками перевищує 50% суми заборгованості за кредитом. Вказала, що у наданій до справи копії кредитного договору визначаються фактично два строки, в межах який здійснюється повернення отриманих позичальником грошових коштів. Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості не підлягають врахуванню завуальовані, неоднозначні умови, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом, поза чітко вказаного строку кредитування. Окрім того вказала, що відповідач очікує понести витрати на правову допомогу у розмірі 14 000 грн. та відповідні докази будуть подані протягом 5 календарних днів після прийняття рішення по справі. На підставі викладеного просила відмовити у задоволені позовних вимог.

24.09.2026 р. через систему «Електронний суд» представник відповідача подала додаткові пояснення у яких вказала, що позивачем не надано доказів на підтвердження підписання кредитного договору відповідач та отримання останнім грошових коштів. Зазначила, що позивачем неправомірно було зараховано сплачені відповідачем грошові кошти на погашення заборгованості з комісії за надання кредиту, зважаючи на неправомірність стягнення з відповідача такої комісії, а тому сплачені кошти мають бути зараховані на погашення тіла кредиту. На підставі викладено просила відмовити у задоволені позовних вимог.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

У судовому засідання відповідач та її представник не з`явилися, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, подали заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, встановив наступне.

27.11.2024 р. між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1476-9462. Договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (номер пароля) А3578 (а. с. 13-18).

Відповідно до п. 2.2 кредитного договору, кредитодавець ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відкриває позичальнику ОСОБА_1 кредитну лінію шляхом надання позичальнику грошових коштів (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому даним договором.

Згідно з п. 2.3, 4.8 Договору, базовий період кредиту складає 30 календарних днів, тобто до 26.12.2024 р..

Відповідно до п. 3.1 Договору, цей Договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 4.1, 4.2, 4.6 Договору розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту: 2 500,00 гривень. Дата надання/видачі Кредиту: 27.11.2024.Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок Кредиту: Кредит надається Позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, на банківський рахунок Позичальника шляхом використання вказаних Позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Відповідно до п. 4.7. Договору, Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом. Тип процентної ставки за користуванням Кредитом - фіксована. Процентна ставка за користуванням Кредитом не змінюється протягом усього строку користування Кредитом, однак Позичальнику на умовах, вказаних у цьому Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися Кредитом за Промо-ставкою та/або Пільговою, та/або Зниженою процентними ставками. Надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання клієнтом усіх умов відповідної програми лояльності.

Згідно з п. 4.10 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною Стандартною процентною ставкою: - 1.00% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору. В цей період можливе використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою. 0.75% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Відповідно до п. 4.13 Договору, Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 365 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі - Строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 26.11.2025 року.

Згідно з п. 12.1 Договору, цей Договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору та надання Кредиту. Укладаючи цей Договір, Позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись умов цього Договору, а тому добровільно та свідомо укладає цей Договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.

Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А3578, для підписання кредитного договору № 1476-9462 від 27.11.2024 р., підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів.

Додатковою угодою від 28.07.2025 року до договору про відкриття кредитної лінії № 1476-9462 кредитодавець і позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 600,00 грн. (а.с. 31-32).

Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А4926 , для підписання додаткової угоди від 28.07.2025 року до договору про відкриття кредитної лінії № 1476-9462.

Додатковою угодою від 30.07.2025 року до договору про відкриття кредитної лінії № 1476-9462 кредитодавець і позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 600,00 грн. (а.с. 35-36).

Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А5782 , для підписання додаткової угоди від 30.07.2025 року до договору про відкриття кредитної лінії № 1476-9462.

Додатковою угодою від 17.05.2025 року до договору про відкриття кредитної лінії № 1476-9462 кредитодавець і позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 600,00 грн. (а.с. 37-38).

Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А6265 , для підписання додаткової угоди від 17.05.2025 року до договору про відкриття кредитної лінії № 1476-9462.

Додатковою угодою від 11.04.2025 року до договору про відкриття кредитної лінії № 1476-9462 кредитодавець і позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 200,00 грн. (а.с. 39-40).

Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А4623 , для підписання додаткової угоди від 11.04.2025 року до договору про відкриття кредитної лінії № 1476-9462.

Додатковою угодою від 03.02.2025 року до договору про відкриття кредитної лінії № 1476-9462 кредитодавець і позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 500,00 грн. (а.с. 41-42).

Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А9787 , для підписання додаткової угоди від 03.02.2025 року до договору про відкриття кредитної лінії № 1476-9462.

Додатковою угодою від 09.01.2025 року до договору про відкриття кредитної лінії № 1476-9462 кредитодавець і позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 700,00 грн. (а.с. 43-44).

Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А7128 , для підписання додаткової угоди від 09.01.2025 року до договору про відкриття кредитної лінії № 1476-9462.

Додатковою угодою від 04.03.2025 року до договору про відкриття кредитної лінії № 1476-9462 кредитодавець і позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 600,00 грн. (а.с. 45-46).

Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А5561 , для підписання додаткової угоди від 04.03.2025 року до договору про відкриття кредитної лінії № 1476-9462.

Додатковою угодою від 01.03.2025 року до договору про відкриття кредитної лінії № 1476-9462 кредитодавець і позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 000,00 грн. (а.с. 47-48).

Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А0809 , для підписання додаткової угоди від 01.03.2025 року до договору про відкриття кредитної лінії № 1476-9462.

Додатковою угодою від 18.02.2025 року до договору про відкриття кредитної лінії № 1476-9462 кредитодавець і позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 700,00 грн. (а.с. 49-50).

Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А0922 , для підписання додаткової угоди від 18.02.2025 року до договору про відкриття кредитної лінії № 1476-9462.

Додатковою угодою від 15.03.2025 року до договору про відкриття кредитної лінії № 1476-9462 кредитодавець і позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 500,00 грн. (а.с. 51-52).

Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А5833 , для підписання додаткової угоди від 15.03.2025 року до договору про відкриття кредитної лінії № 1476-9462.

Додатковою угодою від 15.12.2024 року до договору про відкриття кредитної лінії № 1476-9462 кредитодавець і позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2 500,00 грн. (а.с. 53-54).

Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А7042 , для підписання додаткової угоди від 15.12.2024 року до договору про відкриття кредитної лінії № 1476-9462.

З довідки про перерахування суми кредиту №1476-9462 від 27.11.2024 р. вбачається що ОСОБА_1 відбулась видача (перерахування) коштів за допомогою системи LiqPay (а.с.55).

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідач використала кредитні кошти, однак, умов договору не виконав і борг не погасила у результаті чого станом на станом на 02.03.2026 р. утворилась заборгованість у розмірі 26 090,56 грн., яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом 8 670,71 грн., простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 9 615,95 грн. та простроченими процентами річних на підставі ст. 625 ЦК - 7 803,90 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за договором №1476-9462 від 27.11.2024 р. (а.с.56-61).

З наданого розрахунку заборгованості також вбачається, що ОСОБА_1 частково погашала наявну у неї заборгованість, а саме здійснила оплату на загальну суму 32 469,19 грн..

23.03.2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відповідно до умов кредитного договору направило ОСОБА_1 вимогу № 1476-9462 про дострокове повернення кредиту, однак дана вимога була проігнорована позичальником, порушення не усунуто (а.с. 62).

За правилом ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Ст. 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1476-9462 у формі електронного документу, який було підписано з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) A3578, на підставі якого відповідачем був отриманий кредит шляхом перерахування на її банківський рахунок (банківська картка) грошових коштів у розмірі 2 500,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,00% (стандартна процентна ставка), 1,00% (знижена процентна ставка), строком на 365 календарних днів до 26.11.2025 року.

28.07.2025 р., 30.07.2025 р., 17.05.2025 р., 11.04.2025 р., 03.02.2025 р., 09.01.2025 р., 04.03.2025 р., 01.03.2025 р., 18.02.2025 р., 15.03.2025 р., 15.12.2024 р. між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 укладено додаткові договори до договору від 27.11.2024 року №1476-9462 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у вигляді електронних документів шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, згідно з Законом України «Про електронну комерцію».

Вказані додаткові договори підписано електронним підписом позичальника ОСОБА_1 відтворений шляхом використання одноразових ідентифікаторів (електронного підпису) А4926 , А5782 , А6265 , А4623 , А9787 , А7128 , А5561 , А0809 , А0922 , А5833, А7042 відповідно.

Таким чином, без реєстрації на сайті товариства та заповнення форми, отримання смс-повідомлення, а також без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір та додаткові угоди між позивачем та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не були би укладеними.

Тобто, підписавши вказаний договір та додаткові угоди, відповідач добровільно погодилася на визначені у ньому умови кредитування, взяла на себе відповідні зобов`язання.

Як вбачається з правового висновку Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 на відносини, які виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Згідно статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Верховний Суд вказав, що використання підпису одноразовим ідентифікатором передбачене Законом України «Про електронну комерцію», де міститься також і його визначення.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога частини першої статті 207 ЦК України).

Однак відсутність матеріально-правових вимог до фіксації змісту електронного договору не означає, що це питання може ігноруватися в ході судового розгляду.

Верховний Суд наголосив, що можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа, залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документа до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством.

За відсутності примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), суд має перевірити цілісність і незмінюваність документа, з`ясувавши, чи надсилався договір відповідачу, в якій формі (файл чи посилання), а також чи існувала технічна можливість його одностороннього редагування. Саме на це вказувала відповідачка.

Суд касаційної інстанції зазначив, що розміщення договору за посиланням у простому PDF-форматі не є підтвердженням цілісності й незмінюваності тексту цього договору, оскільки цей формат дає можливість власнику вебсторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого PDF-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності й незмінюваності електронного документа.

Таким чином можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Достовірність, цілісність і незмінність електронного документа з електронним або удосконаленим електронним підписом суд перевіряє через спеціальні програмні засоби чи онлайн-сервіси. Документи з іншим електронним підписом потребують додаткових процесуальних дій для підтвердження цілісності, зокрема, з`ясування способу надсилання, формату зберігання та можливості односторонніх змін. Паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За правовим висновком Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу.

Так, позивачем було надано паперові копії доказів на підтвердження позовних вимог, зокрема, кредитний договір 1476-9462 від 27.11.2024 р., і додаткові договори від 28.07.2025 р., 30.07.2025 р., 17.05.2025 р., 11.04.2025 р., 03.02.2025 р., 09.01.2025 р., 04.03.2025 р., 01.03.2025 р., 18.02.2025 р., 15.03.2025 р., 15.12.2024 р..

У договорах зазначено особисті дані ОСОБА_1 , зокрема, реквізити паспортного документу, адреса місця реєстрації, РНОКПП, а також вказано номери особистих електронних платіжних засобів.

Доказів на спростування відповідності анкетних даних ОСОБА_1 в зазначених договорах матеріали справи не містять.

Також, доказів про те, що персональні дані відповідача були використані кредитором для укладення кредитного договору від її імені, відповідач та її предстаник до суду не надала. Зокрема, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій відповідачка не зверталася, як і не оскаржувала правомірність (дійсність) укладеного договору.

Вищевикладене спростовує доводи представника відповідача про неналежне ознайомлення з умовами кредитного договору та неукладення його.

Виконання позивачем обов`язку щодо надання грошових коштів у загальному розмірі 18 000,00 грн. відповідачеві (позичальнику) підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту №1476-9462 від 27.11.2024 року. Видача коштів здійснювалася за допомогою системи LiqPay.

У вказаній довідці зазначено номер кожного платежу, дата його здійснення, № платіжної картки НОМЕР_13 , призначення платежу - видача кредиту та сума.

Відповідно до ч. 1 ст. 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто і в такому разі відповідач має прийняти виконання зобов`язання за кредитним договором, запропоноване за позивача третьою особою.

Суд звертає увагу на те, що в кредитному договорі у розділі «Реквізити сторін» зазначено номер особистого електронного платіжного засобу ОСОБА_1 - НОМЕР_13 .

Таким чином, посилання представника відповідача на те, що позивачем не надано суду доказів отримання відповідачем кредитних коштів суд відхиляє, як помилкові та безпідставні, оскільки факти їх надання підтверджуються, наявним у матеріалах справи кредитним договором, який є дійсним в силу приписів ст. 204 ЦК України про правомірність правочинів.

Зазначений правочин підтверджує факт наявності відповідних правовідносин, його зміст та погоджені сторонами обставини щодо передання в позику чи кредит відповідачу коштів у погодженому розмірі.

Доказів того, що на картку НОМЕР_13 не було перераховано суму у загальному розмірі 18 000,00 грн. стороною відповідача не надано, не надано також доказів, що така картка на ім`я відповідача не видавалась, а тому доводи про те, що довідка про перерахування коштів, створена позивачем, не може бути належним доказом суд відхиляє та вважає їх необґрунтованими.

Доказів того, що картковий рахунок на який було здійснено переказ грошових коштів не належить ОСОБА_1 стороною відповідача не надано.

Щодо доводів відповідача та її представника про ненадання стороною позивача первинних документів, які підтверджують отримання відповідачем кредиту, користування ним, нарахування процентів відповідно до укладеного договору на умовах, які вказані у позовній заяві, суд зазначає наступне.

Ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.

Згідно з п. 2 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.

Відповідно до ст. 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» визначено порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема, за рішенням суду.

Отже, виписка по рахунку клієнта, належить до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом.

Водночас, згідно п. 5 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» до надавачів платіжних послуг належать фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг.

Ч. 3 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що фінансові установи мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.

Оскільки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак надані суду документи, зокрема розрахунки позивача, для підтвердження позовних вимог, суд вважає належним та допустимим доказом у справі.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 02.03.2026 р. утворилась заборгованість у розмірі 26 090,56 грн., яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом 8 670,71 грн., простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 9 615,95 грн. та простроченими процентами річних на підставі ст. 625 ЦК - 7 803,90 грн..

З умов кредитного договору вбачається, що заявлений строк користування кредитом, який складає 30 днів є лише обраним позичальником строком користування кредитом, протягом якого може бути використано право користування кредитом за пільговою та/або зниженою процентною ставкою.

За пунктом 4.13 вищевказаного кредитного договору, строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, складає 365 календарних днів (до 26.11.2025 року) з моменту перерахування кредиту позичальнику.

За умовами п. 5.1. Договору, Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю отриманий Кредит в останній календарний день Строку кредитування шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок Кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах. Кредит вважається повернутим Кредитодавцю з моменту зарахування необхідної суми грошових коштів на банківський рахунок Кредитодавця.

Отже, сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування з 27.11.2024 року по 26.11.2025 року за користування кредитними коштами.

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідач здійснила погашення заборгованості на загальну суму 32 469,19 грн., яку позивачем враховано при розрахунку заборгованості.

Доказів на спростування розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідач та її представник не надали.

Розрахунок заборгованості містить розмір відсоткової ставки, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо по відсотках, тілу кредиту, суму нарахувань по кожному з видів зобов`язань, а тому він приймається судом як належний та допустимий доказ заборгованості за договором.

Стороною відповідача не спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості, відповідач до суду не надав власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача або об`єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.

Крім того, відповідач не оспорював даний кредитний договір у судовому порядку.

Відповідачем не спростовано обставин, які встановлені на підставі зазначених вище доказів, доводи відповідача про неналежність вказаних доказів також нічим не обґрунтовані та оцінюються судом, як намагання уникнути відповідальності за кредитним договором.

Щодо посилань на те, що розмір нарахованих відсотків є неспівмірним та суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності суд критично оцінює, оскільки відповідач, укладаючи кредитний договір, погодилася на умови, які передбачені кредитним договором, в тому числі, які передбачають нарахування відсотків за користування кредитними коштами, вони є чіткими, зрозумілими та нарахованими позивачем за умовами кредитного договору в межах строку дії договору.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів; їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори з споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Однак, умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

В розділі 12 кредитного договору зазначено, що позичальник підтверджує, що: Договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору та надання кредиту. Укладаючи цей Договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись умов цього Договору, а тому добровільно та свідомо укладає Договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним (п.12.1 Договору).

П. 12.9.1. передбачено, що до укладення Договору позичальник уважно ознайомився з текстом цього Договору та Правилами, а також отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема частиною другою ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст. ст. 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на веб-сайті Кредитодавця, що забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Згідно п. 12.9.2. Договір не суперечить будь-яким договірним обмеженням, що є обов`язковими для позичальника.

Таким чином, відповідач погодила розмір процентів, підписуючи кредитний договір на визначених у ньому умовах.

Аналіз укладеного договору дозволяє зробити висновок, що сторони погодили процентні ставки за користування кредитом, отже суд вважає необґрунтованими посилання на не співмірність нарахованих відсотків, оскільки проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст. ст. 1048, 1056-1 ІДК України, такі є узгодженим сторонами договору.

Заперечуючи проти розміру заборгованості за відсотками, ОСОБА_1 не надала доказів звернення до позивача з вимогою про перерахунок заборгованості.

Слід зазначити, що розмір відсотків прямо-пропорційний терміну користування кредитом і відповідно, відповідач мала вибір погасити кредит за 30 днів і не сплачувати великі відсотки за користування кредитними коштами цілий рік.

За чітко виписаних умов, та домовленостей відсутні підстави вважати умови договору несправедливими.

У той же час щодо стягнення заборгованості за процентами річними суд зазначає наступне.

У відповідності до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15.03.2022, доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зазначена норма закріплена у пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та є імперативною гарантією захисту права громадян в охоронних правовідносинах (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22).

На підставі наведеного в задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити та враховуючи, що позивачем було зараховано платіж у сумі 172,10 грн. на погашення заборгованості за відсотками нарахованими за ст. 625 ЦК України його слід віднести у рахунок погашення тіла кредиту.

Щодо посилань відповідача та представника відповідача на недопустимість стягнення комісії за надання кредиту суд зазначає наступне.

У додаткових угодах від 28.07.2025 р., 30.07.2025 р., 17.05.2025 р., 11.04.2025 р., 03.02.2025 р., 09.01.2025 р., 04.03.2025 р., 01.03.2025 р., 18.02.2025 р., 15.03.2025 р., 15.12.2024 р. сторонами було погоджено сплату комісії. Пунктами 2.6 у кожній додаткові угоді визначено, що комісія пов`язана з наданням кредиту становить 15 % від суми додаткових грошових коштів.

Розглядаючи питання про правомірність нарахування комісій, суд вважає за необхідне розмежувати їхню правову природу з огляду на умови договору та чинне законодавство. Встановлена договором одноразова комісія за надання кредиту є правомірною, оскільки вона покриває витрати фінансової установи на організацію оперативного безготівкового перерахування коштів споживачу через сторонні платіжні сервіси, що повністю узгоджується зі статтями 1 та 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 18 114,56 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом 8 498,61 грн. та простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 9 615,95 грн..

Згідно із ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (69,43% ) в сумі 1 848,49 грн., оскільки позовні вимоги задоволено частково.

Керуючись ст.ст. 16, 526-530,549, 610-612, 625, 633, 634, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 82, 137,141, 263, 264, 265, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_14 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» код ЄДРПОУ 38548598 - заборгованість за кредитним договором №1476-9462 від 27.11.2024 р. у розмірі 18 114 (вісімнадцять тисяч сто чотирнадцять) грн. 56 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_14 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» код ЄДРПОУ 38548598 - судовий збір у сумі 1 848 (одна тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 49 коп..

У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Г. Батовріна