Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №372/1727/26 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1727/26

Провадження 2-1700/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м. Обухів

Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Рабчуна Р.О.,

за участю секретаря судових засідань Редька Н.Н., Колісник К. С.,

за участю сторін:

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про збільшення розміру призначених аліментів та стягнення додаткових витрат на дітей,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Обухівського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про збільшення розміру призначених аліментів та стягнення додаткових витрат на дітей.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначила, що на підставі судового наказу Обухівського районного суду Київської області від 06 липня 2023 року з ОСОБА_3 , який є батьком дітей, стягуються аліменти. Однак слід враховувати, що станом на день подання даного позову в державі продовжується повномасштабна війна, що спричинила суттєве погіршення економічної ситуації, стрімке зростання цін на продукти харчування, медикаменти, одяг, комунальні послуги та інші життєво необхідні витрати. В умовах постійної інфляції та нестабільності навіть базове забезпечення потреб дітей потребує значно більших фінансових витрат, ніж раніше. Таким чином, основний і фактично переважний тягар матеріального утримання дітей покладено саме на позивача, матір дітей, яка самостійно забезпечує їх харчування, проживання, лікування, навчання та розвиток. Такий дисбаланс у виконанні батьківських обов`язків не відповідає принципу рівності прав та обов`язків батьків щодо утримання дітей і порушує інтереси останніх. Також, з часу видачі судового наказу про стягнення аліментів розмір витрат на утримання спільних із відповідачем дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , значно виріс. Чинне законодавство гарантує право дитини на достатній життєвий рівень та визначає обов`язок батьків забезпечити дитині гідні умови життя, в тому числі фінансово. При цьому, законодавець не обмежує обов`язок батьків утримувати дитину лише сплатою аліментів, а й зобов`язує брати участь в додаткових витратах па дитину.

За таких обставин представник позивача ОСОБА_2 просила суд збільшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_3 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 30 000 (тридцяти тисяч) грн. 00 коп. на кожну дитину, а також стягнути додаткові витрати на спільних дітей сторін, що становить 982 001 грн. 55 коп. (дев`ятсот вісімдесят дві тисячі одна гривня 55 копійок).

Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області від 26 березня 2026 року було відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

10.04.2026 року суд отримав відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_4 , у якому останній заперечує щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що позивачка не наводить чіткої норми права, яка б містилась у СК України, на підставі якої позивач просить змінити розмір позовних вимог окрім статті 192 СК України. В свою чергу, підстави, які називає позивач такі як: недостатність розміру аліментів визначених судом фактичному розміру витрат які вона несе на утримання дітей, припущення, що батько «отримує зарплатню в конверті і приховує офіційні доходи», необхідність нести витрати на оплату судових витрат за рішенням суду про їхнє стягнення з позивача, непропорційна участь батька у вихованні дітей, наявність у користуванні батька автомобіля, відвідування дітьми додаткових курсів та навчання у дорогих приватних школах, які обрала для них матір – не відносяться до підстав ані зазначених у статті 192 СК України, ані зазначених в інших статтях СК України. Жодні обставини, які б могли підпадати під передбачені Сімейним Кодексом України як підстави для збільшення розміру аліментів, після постановлення Обухівським районним судом Київської області у 2023 році судового наказу про стягнення аліментів, не виникали. Позивач не зверталась до суду з заявою про визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі. З урахуванням того, що позивачка свого часу сама визначила спосіб стягнення аліментів як частину від доходів відповідача, і що обставини, які впливають на розмір аліментів не змінилися, наразі відсутні підстави для зміни способу стягнення аліментів. Позивач не надав жодних доказів на підтвердження існування особливих обставин, що могли б викликати її надлишкові витрати на дітей. Виходячи з доводів позивача, розмір додаткових витрат на утримання дітей за її підрахунками склав 1 964 000 грн. до яких позивачка відносить навчання у приватній школі, «планові» обстеження дітей, витрати на «організацію святкування днів народження дітей», витрати на страхування життя, «інші витрати», тощо.

Між тим докази, які надає позивач, в жодному разі не підтверджують ані фактичних розмірів витрат, які вона понесла, оскільки виписки по рахунках не ставлять у причинно-наслідковий зв`язок виховання дітей і витрати на здійснення оплати товарів та послуг.

18.06.2024 року представник позивача ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» направила до суду клопотання про долучення доказів, а саме: копію відповіді податкової служби України від 12.06.2026 року на запит №344936165 Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 12.06.2026 року на підтвердження матеріального становища відповідача.

14.08.2026 року представник позивача ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» направила до суду клопотання про долучення доказів, а саме: копію листа Управління з питань виплат Головного управління Пенсійного Фонду України в Київській області №1000-0501-8/71956 від 17.06.2026 року «Щодо надання інформації» з додатком: довідкою від 17.06.2026 року про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії гр. ОСОБА_3 у період з 23.05.2024 року по 30.06.2026 року. На підтвердження відповідачем пенсійних виплат та спростування доводів відповідача щодо погіршення його матеріального становища.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні просив у задоволені позовних вимог відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні просив у задоволені позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов до висновку, та судом були встановлені наступні обставини.

Встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі від якого мають двох дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 06.12.2022 шлюб між сторонами розірвано.

Судовим наказом Обухівського районного суду Київської області від 06.08.2023 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання двох спільних дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Рішенням № 4 виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 27.06.2023 року «Щодо затвердження висновку про визначення місця проживання малолітніх дітей» було визначено місце проживання дітей з матір`ю.

Так, згідно із Довідкою №4836-33.4 від 03.02.2026 року, виданою AT «Сенс Банк», підтверджується, що за період з 04.09.2023 року по 03.02.2026 року на рахунок Позивача надійшли аліменти від відповідача загальною сумою 155 643 грн. 18 коп. (сто п`ятдесят п`ять тисяч шістсот сорок три гривні 18 коп.) на двох дітей.

Відповідно до копії довідки вих. №ПШК31/12 від 05.12.2025 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 продовжують навчання у ТОВ «ПОЧАТКОВА ШКОЛА «АТЛАНТИК».

До позову також долучено квитанції про оплату освітніх послуг, продуктів харчування, витрат на лікування та обстеження дітей, відпочинку (платником зазначена ОСОБА_1 ).

Відповідно до статті 192 Сімейного Кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз статті 192 Сімейного кодексу дає чітке розуміння, що лише у виключних випадках розмір аліментів може бути змінений і всі ці випадки мають бути передбачені Сімейним Кодексом України або у статті 192, або у іншій його статті. Не допускається зміна розміру аліментів у випадках не передбачених СК України.

У позовній заяві не наведено чіткої норми права, яка б містилась у СК України, на підставі якої позивачка просить змінити розмір аліментів, окрім статті 192 СК України. Окрім того, підстави про недостатність розміру аліментів визначених судом фактичному розміру витрат, які вона несе на утримання дітей. Позивачка вказує, що батько «отримує зарплатню в конверті і приховує офіційні доходи», необхідність нести витрати на оплату судових витрат за рішенням суду про їхнє стягнення з позивача, непропорційна участь батька у вихованні дітей, наявність у користуванні батька автомобіля, відвідування дітьми додаткових курсів та навчання у дорогих приватних школах, які обрала для них матір, не відносяться до підстав ані зазначених у статті 192 СК України, ані зазначених в інших статтях СК України.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що розмір аліментів, присуджений судом не є незмінним, але для його змін потрібні підстави, визначені статтею 192 СК України. При цьому обов`язок зазначення таких підстав покладається на позивача. Постанова Верховного Суду по справах №632/580/17, № 522/8836/23, 712/6313/21, у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".

Позивачкою було реалізовано її право на звернення до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дітей. Відповідно судовий наказ від 06.07.2023 року по справі 372/3039/23 позивачкою не було оскаржено.

Жодні обставини, які б могли підпадати під передбачені Сімейним Кодексом України, як підстави для збільшення розміру аліментів, після постановлення Обухівським районним судом Київської області судового наказу про стягнення аліментів, не виникали.

Сімейним кодексом України прямо не встановлено можливість чи підстави для зміни способу стягнення аліментів проте Верховний Суд в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Відповідно до частини першої статті 184 СК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Визначає спосіб стягнення аліментів позивач при зверненні до суду з заявою про стягнення аліментів (Постанова ВС від 20 жовтня 2021 року у справі № 351/1886/20). В той же час, вирішуючи питання щодо можливості зміни способу стягнення аліментів шляхом присудження аліментів у твердій грошовій сумі, Верховний Суд наголошує на тому, що для такої зміни повинні існувати реальні обставини, яких не існувало на момент прийняття судом рішення про стягнення аліментів, а також обставини, які передбачені статтею 184 СК України.

Суд не може за власною ініціативою визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Але позивач не зверталась до суду з заявою про визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі. З урахуванням того, що позивачка свого часу сама визначила спосіб стягнення аліментів, як частину від доходів відповідача, і що обставини, які впливають на розмір аліментів не змінилися, наразі відсутні підстави для зміни способу стягнення аліментів. Такої позиції дійшов Верховний Суд у своїй постанові у справі № 490/4522/16-ц.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач має нерегулярний, мінливий дохід.

Позивачка також не надала жодних доказів на підтвердження існування обставин, які б свідчили про неможливість стягнення аліментів у формі частки від доходу відповідача або про наявність підстав для визначення аліментів у іншому розмірі у твердій грошовій сумі.

Щодо стягнення додаткових витрат на дітей:

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки додаткових витрат на дітей, остання зазначає, що вважає, що відповідач зобов`язаний сплатити на її користь додаткові витрати, які позивачка була змушена понести на утримання дітей оскільки відповідно до частини першої статті 141 Сімейного Кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

В той же час порядок участі батьків, які не проживають разом у додаткових витратах на дитину визначається статтею 185 СК України, згідно з якою той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Особливі обставини, яких стосується стаття 185 СК України, можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав. (Постанова ВС від 12 січня 2022 року у справі № 640/15771/19).

В свою чергу позивачка не надала жодних доказів на підтвердження існування особливих обставин, що могли б викликати її надлишкові витрати на дітей. Виходячи з доводів позивачки розмір додаткових витрат на утримання дітей за її підрахунками склав 1 964 000 грн., до яких позивачка відносить навчання у приватній школі, «планові» обстеження дітей, витрати на «організацію святкування днів народження дітей», витрати на страхування життя, «інші витрати».

Між тим докази, які надає позивачка, в жодному разі не підтверджують ані фактичні розміри витрат, які вона понесла, оскільки виписки по рахунках не ставлять у причинно-наслідковий зв`язок виховання дітей і витрати на здійснення оплати товарів та послуг.

В аналогічній справі Верховний Суд в своїй постанові від 19.04.2023 у справі № 760/10847/20 зазначив: регулярне відвідування дітьми басейну, придбання спортивного комплексу для вправ, поїздки з дітьми до моря на відпочинок тощо, не є тими додатковими витратами, які викликані особливими обставинами у розумінні статті 185 СК України, а є витратами на утримання дітей, тобто аліментами, які вже стягнуті з відповідача. Крім того, позивачка не довела можливість відповідача сплачувати такі витрати.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про збільшення розміру призначених аліментів та стягнення додаткових витрат на дітей відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 12.10.2026 року.

Суддя Р.О. Рабчун