Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №372/3313/26 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3313/26

Провадження 2-2446/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Проць Т.В.

при секретарі Ковтун А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 році Пархомчук С.В. в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» сформував та надіслав засобами електронного зв`язку через підсистему «Електронний суд» позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та судових витрат. Позов обґрунтований тим, що 26.02.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 277750, за умовами якого відповідачу було надано фінансовий кредит у розмірі 7 300 грн. строком на 90 днів. Позивач вказує, що первісний кредитор ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином та перерахував кредитні кошти відповідачу на платіжну картку. У подальшому, 19.12.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» було укладено договір факторингу № 19122025/1, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 277750 від 26.02.2025 року.

Ухвалою суду від 09 червня 2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

17 серпня 2026 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача - Калніченко Р.Ю., в якому остання вказала, що відповідач заперечує сукупність обставин, на які посилається позивач, а саме: факт належного укладення та підписання відповідачем спірного кредитного договору, факт виникнення саме у відповідача заявленого позивачем грошового зобов`язання, правильність та обгрунтованість розрахунку заборгованості, правомірність нарахування заявлених до стягнення сум, а також достатність доказів, наданих на підтвердження переходу до позивача права вимоги.

Представник позивача у позовній заяві просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності. Разом з цим, адвокат Пархомчук С.В. подав заяву про розподіл/ відшкодування/ компенсацію судових витрат, у якій просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 500 грн.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання за зареєстрованим місцем проживання.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Встановлено, що 26.02.2025 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 277750.

Відповідно до індивідуальної частини договору ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» зобов`язалося надати відповідачу фінансовий кредит у розмірі 7300 грн. на умовах строковості, зворотності, платності. Зокрема, за умовами пункту 1.2 кредитного договору кредит надавався строком на 90 днів до 26.05.2025, у будь-якому випадку договір діяв до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором. Зокрема, пунктом 1.3 договору за користування кредитом відповідач зобов`язався сплатити ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» 262,8 % річних від суми кредиту, що становить 0,72 % на добу; тип процентної ставки - фіксована; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів. Кредит надавався клієнту у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом, а датою укладення договору вважалася дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта.

За умовами пункту 1.4 кредитного договору позичальник зобов`язався сплатити комісію за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту у розмірі 25% від суми кредиту.

Вказаний фінансовий договір відповідач ОСОБА_1 підписав документ електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL6463.

На підтвердження факту видачі кредитних коштів позивачем подано підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, відповідно до якого в межах договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-1 від 30.09.2020 та на підставі платіжної інструкції відправника було здійснено успішний переказ грошових коштів.

Згідно з підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» здійснило переказ коштів у сумі 7300 грн. на картку НОМЕР_1 , призначення платежу: видача кредиту № 277750.

На підставі договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025 встановлено, що 19.12.2025 у м. Києві між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС», як фактором, було укладено договір факторингу № 19122025/1.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025 до реєстру включено відповідача ОСОБА_1 .

У вимозі б/н від 17.03.2026 ТОВ «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» повідомила про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором № 277750 від 26.02.2025 у загальному розмірі 13 907,96 грн, що включає: заборгованість за сумою кредиту - 7300 грн, заборгованість за відсотками - 4782,96 грн, заборгованість за комісією 1825 грн.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття, а якщо правочин відповідно до закону або домовленості сторін має бути підписаний, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За статтями 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися у письмовій, у тому числі електронній, формі, а правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, і воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у спорах, пов`язаних з укладенням кредитних договорів в електронній формі, звертав увагу на необхідність перевірки належної ідентифікації позичальника, факту направлення та використання одноразового ідентифікатора, зв`язку відповідної дії з укладенням конкретного договору, а також підтвердження фактичного надання кредитних коштів. Такий підхід узгоджується з правовими висновками, викладеними, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19 та від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, 612, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі встановлених судом обставин вбачається, що між сторонами виникли договірні правовідносини у сфері споживчого кредитування, в яких ТОВ «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» виступає правонаступником кредитодавця (виконавцем послуги кредитування) ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», а відповідач ОСОБА_1 - споживачем (отримувачем вказаної послуги), та в межах яких виник спір щодо права позивача, як кредитора у цьому зобов`язанні, на повернення відповідачем, як боржником, отриманого ним кредиту та сплати процентів за його користування.

Судом встановлено, що у матеріалах справи наявні документи, які підтверджують укладення відповідачем кредитного договору № 277750 від 26.02.2025 в електронній формі, погодження істотних умов кредитування та підписання електронних документів одноразовим ідентифікатором KL6463.

Разом з цим, відповідач доказів визнання вказаного кредитного договору, припинення зобов`язання, сплати заборгованості або неправильності розрахунку заборгованості суду не надав.

За таких обставин вимога позивача ТОВ «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7300 грн є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 277750 від 26.02.2025 та додатку № 1, сторони погодили платність користування кредитними коштами, строк кредитування, порядок нарахування процентів та фіксовану процентну ставку у розмірі 0,72 % на добу.

Відповідач доказів сплати процентів, неправильності їх нарахування або припинення відповідного зобов`язання як і контррозрахунку, суду не надав.

За таких обставин вимога позивача ТОВ «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» про стягнення з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 4 782,96 грн є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача послуг з надання, обслуговування і повернення кредиту в розмірі 1825 грн. то суд вважає, що дана вимога задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 визначено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Враховуючи імперативне врегулюванням законодавством про захист прав споживачів умов щодо нарахування комісії з обслуговування кредитного договору щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості не підлягає застосуванню, отже відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги в частині стягнення комісії у розмірі 1825 грн по наданню, обслуговуванні та поверненню кредиту.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 12 082,96 грн.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що справа є малозначною, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, предметом спору є стягнення заборгованості за типовим кредитним договором, участі у судовому засіданні представник позивача не брав, справа не містить складних фактичних чи правових питань, а заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15500 грн є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, обсягом виконаної роботи та характером наданих послуг.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача ТОВ «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 281, 282 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 277750 від 26.02.2025 року у розмірі 12 082,96 грн., витрати зі сплати судового збору у сумі 2 313,04 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 3 000 грн., а всього стягнути 17 396 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», код ЄДРПОУ 43561872, адреса: м. Київ, вул. Львівська, буд. 25, офіс 703.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Суддя: Т.В.Проць