Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №369/7003/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/7003/26

Провадження № 2/369/11561/26

РІШЕННЯ

Іменем України

12.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Янченка А.В. при секретарі судового засідання Лисяк К.О., розглянувши у приміщенні суду в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/7003/26 за позовом ОСОБА_1 до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, третя особа Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М. про визнання права власності в порядку спадкування на частину будинку,-

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2026 року позивач звернувся з даним позовом до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, третя особа Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М. про визнання права власності в порядку спадкування на частину будинку.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що після смерті батька позивача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відкрилась спадщина на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла ОСОБА_3 .- дружина ОСОБА_2 - мати позивача, та позивач, шляхом подачі заяви до нотаріальної контори та постійного проживання зі спадкодавцем на моменті. Позивач звернувся з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , проте постановою приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Михальченко М.М. від 12.02.2026 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на належну померлому ОСОБА_2 . Постанова мотивована тим, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , син ОСОБА_1 прийняв спадщину шляхом постійного проживання на день смерті з спадкодавцем, однак не надав документи необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2026 року Янченка А.В. , відкрито провадження у цивільній справі в порядку загального позовного провадження. Витребувано у приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М. належним чином завірену копію спадкової справи до майна померлого ОСОБА_2 .

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2026 року Янченка А.В. , від 10 серпня 2026 року закрито підготовче провадження у справі № 369/7003/26. Призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 06 жовтня 2026 року на 09 год. 30 хв.

У судове засідання представник позивача не з`явився, просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив їх задовільнити.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлялась у передбачений цивільно-процесуальним законодавством спосіб, причини неявки суду не відомі.

Третя особа приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М. про час та місце розгляду справи повідомлялась у передбачений цивільно-процесуальним законодавством спосіб, причини неявки суду не відомі.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відзив на позовну заяву до суду також не надходив.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Так, КЦС ВС у Постанові від 30 вересня 2022 року № 761/38266/14 (61-1091св21) роз`яснив, що якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, Якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відтак, суд зазначає датою ухвалення рішення дату складання повного його тексту, незважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та доведених обставин, приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступе.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть мерії НОМЕР_1 , виданим Виконавчим комітетом Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району 20.03.2011 року та зроблений актовий запис № 11.

Родинний зв`язок ОСОБА_2 та його батька підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим П.П.Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району, про що зроблений актовий запис № 9.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Заповіту ОСОБА_2 не залишив.

Вказаний будинок був побудований в 1976 році.

За рішенням Києво-Святошинського райвиконкому від 20.09.1976 року № 453/1, технічного паспорту, виконаного КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області», свідоцтва на будівництво, перебудову індивідуального житлового будинку, зареєстрованого виконавчим комітетом Києво-Святошинської ради депутатів трудящих , зареєстрованого 1.10.1976 під № 353 будинок зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 .

Таким чином, право власності на вищевказаний будинок зареєстровано за ОСОБА_2 , відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такого права.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1268 даного кодексу, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла ОСОБА_3 .- дружина ОСОБА_2 - мати позивача, та позивач, яка складалась з житлового будинку, АДРЕСА_1 та позивач, шляхом подачі заяви до нотаріальної контори та постійного проживання зі спадкодавцем на моменті. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.09.2012 року у справі № 2-3280/12, провадження 2/1015/1661/2012 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

З мотивувальної частити рішення суду вбачається, що вказаний будинок був побудований в 1976 році під час перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в шлюбі.

Судом встановлено, що син спадкодавця ОСОБА_1 , який зареєстрований у спірному будинку, відповідно до ст. 1268 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину, заяву про відмову від спадщини до нотаріальної контори не подавав.

Рішення суду набрало законної сили 10.10.2012 року.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 , встановлено Рішенням суду у цивільній справі та не підлягає доказуванню.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 11.04.2023 року виконавчим комітетом Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області.

Позивач звернувся з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М., для отримання свідоцтва про право на спадщину.

Постановою приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Михальченко М.М. від 12.02.2026 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на належну померлому ОСОБА_2 частку житлового будинку, що розташований з адресою: АДРЕСА_1 .

Постанова мотивована тим, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , син ОСОБА_1 прийняв спадщину шляхом постійного проживання на день смерті з спадкодавцем, однак не надав документи необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку АДРЕСА_2 .

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Згідно ст. 392 ЦПК власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що право на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини 3 статті 3 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Згідно положень ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що речові права на нерухоме майно, їх обтяжень та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то воно виникає з моменту проведення такої реєстрації.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із угод.

Відповідно до положень ч.1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються Законом (частина четверта статті 182 Цивільного кодексу України, статті 18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності. Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268-1270 ЦК України.

Аналізуючи викладене, суд вважає доведеним наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування після смерті батька позивача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Витрати по сплаті судового збору не стягуються з відповідача з огляду на те, що позивач таких вимог не заявляв.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 626, 628, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 2, 12, 76-77, 82, 141, 263-265, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, третя особа Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М. про визнання права власності в порядку спадкування на частину будинку - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на 14 частину будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 12.10.2026 року.

Суддя А.В. Янченко