Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №363/2513/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"07" жовтня 2026 р. Справа № 363/2513/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(ЗАОЧНЕ)

07 жовтня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді - Рукас О.В.,

за участю секретаря судових засідань - Левковець О.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (адреса місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Садова, буд.31/33; код ЄДРПОУ: 43311346) до ОСОБА_1 (остання відома зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшла вищезазначена позовна заява.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 16.10.2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено кредитний договір ї № 6712445, за змістом якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов`язалося надати ОСОБА_1 у власність грошові кошти (позику), на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок ОСОБА_1 . В свою чергу, ОСОБА_1 зобов`язалася повернути ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» плату (проценти) від суми позики.

ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» свої зобов`язання за договором виконало належним чином, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму позики в розмірі 7 000,00 грн. У свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором позики не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 28 259,00 грн.

25.02.2026 року ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали договір факторингу № 25/02/26, предметом якого є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Відповідно до реєстру прав вимог від 25.02.2026 до договору факторингу № 25/02/26 від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 28 259,00 грн., з яких 7 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 6 051,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 14 000,00 - заборгованість за неустойкою та 1 207,50 грн. - заборгованість за комісією за надання кредиту.

З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» просило стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі було визначено суддю Рукас О.В.

Ухвалою суду від 22.05.2026 року провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання, встановлено строк для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, зокрема, на подачу заяв по суті справи. Задоволено клопотання ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» про витребування доказів. Витребувано в АТ КБ «ПРИВАБАНК» (адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д) інформації, що містить банківську таємницю.

07.07.2026 року до суду надійшла витребувана інформація.

У судове засідання представник позивача не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання. До судового розгляду представником позивача заявлено клопотання, в якому позовні вимоги було підтримано у повному обсязі, висловлено прохання щодо проведення судового розгляду за відсутності сторони позивача, а також надано згоду на ухвалення заочного рішення суду. На момент ухвалення судового рішення від сторони позивача інших заяв, клопотань не надходило.

Відповідач у судове засідання не з`явилась. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялася в належний процесуальний спосіб, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду за її офіційно зареєстрованою адресою проживання, а також шляхом публікації оголошення через офіційний портал «Судова влада України».

Разом з тим, відповідач на виклик до суду не прибула, про причини неявки суд не повідомила та будь-яких заяв і клопотань не подала.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи зворотних поштових повідомлень, поштове відправлення, що направлялося судом відповідачу за зареєстрованою адресою проживання було повернуто до суду через відсутність відповідача за зареєстрованою адресою проживання.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд звертає увагу, що положення чинного процесуального законодавства не передбачають обов`язку суду, в якого відсутні відомості щодо місця проживання чи перебування учасника справи, крім як відомостей про офіційно зареєстроване місце проживання/перебування, повторно направляти судові повістки про виклик до суду. Повернення поштового відправлення з відміткою про закінчення строку зберігання, яке відправлялася за офіційно зареєстрованою адресою проживання відповідача, що є єдиними відомостями про його проживання, які перебувають у володінні суду, є належним виконанням суду свого процесуального обов`язку щодо повідомлення особи про дату, час і місце судового засідання, а відповідно вважається належним чином повідомленням особи про проведення судового розгляду.

У Постанові КЦС ВС від 23.01.2023 року у справі № 496/4633/18 зроблено висновок, що листи, що повернулися з відміткою/довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими, якщо їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань або на адресу місця реєстрації фізичної особи чи адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Оголошення на сайті судової влади України про виклик ОСОБА_1 до суду на 07.10.2026 року було опубліковано 22.09.2026 року.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилися, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про проведення судового розгляду за відсутності представника позивача, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення судового розгляду, суд вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У Постанові КЦС ВС від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Судом встановлено, що 16.10.2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір кредитної лінії № 6712445. Договір підписаний ОСОБА_1 з використанням одноразового ідентифікатора електронного підпису 116553, що був направлений товариством на її номер мобільного телефону, а з боку ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору № 6712445 від 16.10.2025 року, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передало у власність ОСОБА_1 грошові кошти на погоджений строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок ОСОБА_1 на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути позику, сплатити проценти від суми позики в кінці строку позики.

Відповідно до п. 2.2 договору № 6712445 від 16.10.2025 року, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» надає ОСОБА_1 кредит в розмірі 7 000 грн. 00 коп., що надається одноразовим безготівковим переказом на електронний платіжний засіб ОСОБА_1 (п.2.1), строк кредитну - 360 днів (п.2.2.2).

Таким чином, суд приходить до висновку щодо доведеності факту укладення 16.10.2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства кредитного договору № 6712445, у відповідності до умов якого ОСОБА_1 отримав суму грошових коштів у якості кредиту, а також взяв на себе зобов`язання з повернення суми кредитну та сплати процентів за користування нею.

З інформаційної довідки ТОВ «Європейська платіжна система» від 09.03.2026 року № КД-000046871 та копії платіжної інструкції судом встановлено що на платіжний засіб з номером НОМЕР_2 , було перераховано грошові кошти в сумі 7 000 грн. 00 коп.

Вказані обставини також підтверджено відповіддю АТ КБ «Приват Банк» від 24.06.2026 року № 20.1.0.0.0/7-260623/135828-БТ до якої долучено банківську виписку, з якої вбачається, що картковий рахунок НОМЕР_2 належить відповідачу ОСОБА_1 та 16.10.2025 на зазначену вище банківську картку здійснено зарахування коштів в розмірі 7 000,00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» своє зобов`язання за договором кредитної лінії № 6712445 від 16.10.2025 року виконало у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму позики у погоджений сторонами спосіб та строк.

З розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Фінпром Маркет» судом встановлено, що на момент відступлення права грошової вимоги до боржників, заборгованість ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 6712445 від 16.10.2025 року, складала 28 259,00 грн., з яких 7 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 6 051,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 14 000,00 - заборгованість за неустойкою та 1 207,50 грн. - заборгованість за комісією за надання кредиту.

Судом встановлено, що 25.02.2026 року між «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Фінпром Маркет» було укладено договір факторингу № 25/02/26, відповідно до п. 1.1 якого ТОВ «Фінпром Маркет» зобов`язалося передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», а ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов`язалося відступити ТОВ «Фінпром Маркет» право грошової вимоги до боржників.

Відповідно до реєстру прав вимог № 2 від 25.02.2026 до договору факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026 від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ТОВ «Фінпром Маркет» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 28 259,00 грн., з яких 7 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 6 051,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 14 000,00 - заборгованість за неустойкою та 1 207,50 грн. - заборгованість за комісією за надання кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Фактором, у свою чергу, може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Таким чином, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором - банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).

У Постанові ВС від 18.10.2023 року у справі № 905/306/17, а також постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Таким чином, судом встановлено, що право вимоги первісного кредитора ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 , що виникло з договору кредитної лінії № 6712445 від 16.10.2025 року, на підставі укладеного договору факторингу перейшло до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ». Разом з тим, суд звертає увагу на наступне.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 року у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15-ц).

Зважаючи на умови кредитування, визначені в кредитному договорі № 6712445 від 16.10.2025 року, враховуючи погоджений строк кредитування, тип та розмір процентної ставки і порядок її застосування, суд погоджується з наданим стороною позивача розрахунком заборгованості в частині тіла кредиту, процентів за користування та комісією, вважає їх правильним та обґрунтованим.

Разом з тим, судом не встановлено підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованості за пенею/неустойкою, у розмірі 14 000,00 грн. з наступних підстав.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за штрафами, суд вважає зазначити наступне.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 6712445 від 16.10.2025 року не вбачається, який саме порядок обчислення та строк прострочення були застосовані позивачем при розрахунку пені/неустойки в сумі 14 000,00 грн.

Водночас, з огляду на імперативні приписи п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, зважаючи на воєнний стан в Україні, неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, як захід відповідальності, за період включно із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, не нараховуються за кредитними договорами (договорами позики) і підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, вимоги про стягнення із відповідача штрафів за кредитним договором № 6712445 від 16.10.2025 року задоволенню не підлягають.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з огляду та на підставі ст. 16 ЦК України, згідно з якою суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, а також зважаючи на приписи ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджені докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку пояснення, викладені в позовній заяві, а також докази, надані разом із нею.

За результатами, суд, оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи все вищевикладене, прийшов до переконання, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 6712445 від 16.10.2025 року у загальному розмірі 14 259 (чотирнадцять тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) гривень 00 копійок, з яких: з яких: 7 000 (сім тисяч гривень) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом позики, 6 051 (шість тисяч п`ятдесят одна) гривня 50 (п`ятдесят) копійок - заборгованість за процентами, 1 207 (одна тисяча двісті сім) гривень 50 (п`ятдесят) копійок - заборгованість за комісією.

У задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені/неустойки в сумі 14 000,00 грн за кредитним договором слід відмовити, оскільки такі вимоги, з огляду на вищевикладені висновки суду, є необґрунтованими.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З позовної заяви вбачається, що судові витрата позивача по справі складаються з: витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви (2 662 грн. 40 коп.), витрат на професійну правничу допомогу (4 500 грн. 00 коп.).

Відповідно до ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач уклав із адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною договір про надання правової допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025 року на підставі якого 09.03.2026 ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» та адвокат Ткаченко Ю.О. підписали акт наданих послуг щодо отримання правової допомоги відносно боржника ОСОБА_1 із загальною сумою гонорару 4 500 грн.

Відповідно до положень частини 3 ст.141 ЦПК України: при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.

Суд вважає, що витрати з надання правничої допомоги є не співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та затраченим ним часом не відповідають критерію реальності та розумності їхнього розміру. Тому враховуючи, що розмір витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню з урахуванням розміру задоволених вимог, фактичним обсягом наданих адвокатом послуг та сумою заборгованості, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають частковому стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судові витрати, які понесені позивачем та які складаються зі сплати судового збору, підлягають стягненню з ОСОБА_1 пропорційно до розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 11, 526, 610, 612, 626, 1046-1056-1, 1077, 1079 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 133, 141, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (адреса місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Садова, буд.31/33; код ЄДРПОУ: 43311346) до ОСОБА_1 (остання відома зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (остання відома зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (адреса місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Садова, буд.31/33; код ЄДРПОУ: 43311346) суму заборгованості за кредитним договором № 6712445 від 16.10.2025 року у загальному розмірі 14 259 (чотирнадцять тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) гривень 00 копійок, з яких: з яких: 7 000 (сім тисяч гривень) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом позики, 6 051 (шість тисяч п`ятдесят одна) гривня 50 (п`ятдесят) копійок - заборгованість за процентами, 1 207 (одна тисяча двісті сім) гривень 50 (п`ятдесят) копійок - заборгованість за комісією.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (остання відома зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (адреса місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9-А, офіс 204; код ЄДРПОУ: 43311346) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 343 (одна тисяча триста сорок три) гривні 40 (сорок) копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення суду складено 12.10.2026 року.

Позивач:

ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (адреса місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Садова, буд.31/33; код ЄДРПОУ: 43311346).

Відповідач:

ОСОБА_1 (остання відома зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )

Головуючий суддя О.В. Рукас