Окрема думка від 11 жовтня 2026 р. у справі №990/251/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

12 жовтня 2026 року

м. Київ

справа №990/251/26

адміністративне провадження №П/990/251/26

Рішенням від 30 вересня 2026 року Верховний Суд задовольнив позов ОСОБА_1 (далі - також ОСОБА_1 , позивач) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - також ВККС України, Комісія, відповідач), а саме:

визнав протиправним та скасував рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 17-20 березня 2026 року №173/вс-26, яким ОСОБА_1 визнано таким, що не відповідає критеріям, визначеним частиною четвертої статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» та припинив участь у конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду.

зобов`язав Вищу кваліфікаційну комісію суддів України у спільному засіданні у пленарному складі повторно розглянути питання про відповідність кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 передбаченим законом критеріям для цілей кваліфікаційного оцінювання.

З висновком Суду про наявність підстав для задоволення поданого ОСОБА_1 позову до ВККС України та наведеними на його обґрунтування мотивами (про які піде мова нижче у тексті цієї окремої думки) я не погоджуюсь, у зв`язку з чим та в порядку частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України викладаю окрему думку щодо зазначеного вище судового рішення.

Викладаючи окрему думку, перш за все звертаю увагу на те, що Комісія та ГРМЕ у спірних відносинах здійснювали оцінювання ОСОБА_1 на відповідність критеріям доброчесності та професійної за показниками, визначеними у Єдиних показниках для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджених рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 (далі - також Єдині показники).

За визначеннями понять, які вживаються у Єдиних показниках та розкриваються у їх пункті 1, обґрунтований сумнів - наявність відповідних та достатніх фактичних даних, які є переконливими для звичайної розсудливої людини щодо того, що суддя (кандидат на посаду судді) може не відповідати критеріям доброчесності та професійної етики; звичайна розсудлива людина - законослухняна людина, яка, достатньою мірою інформована про факти та процеси, що відбуваються, об`єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони.

У пункті 8 Єдиних показників містяться приписи й про те, що під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) Показникам використовуються інформаційні та довідкові системи, реєстри, бази даних та інші джерела інформації, зокрема суддівське досьє (досьє кандидата), та декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подані відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».

Інформація, джерела походження якої установити неможливо, не має доказової сили під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) Показникам.

Суддя (кандидат на посаду судді) має право надати пояснення та повідомити інформацію щодо обставин, які, на його / її думку, мають значення для оцінювання відповідності критеріям доброчесності та професійної етики.

Вважаю за необхідне наголосити, що згідно з обставинами, з`ясованими у справі № 990/251/26, позивачу в повному обсязі була забезпечена можливість реалізувати усі наявні у нього процедурні права та гарантії, якими ОСОБА_1 фактично скористався, зокрема, надавав Комісії письмові пояснення та докази, висловлював усні міркування щодо фактів та обставин, які були предметом обговорення під час спільного засідання ВККС України та ГРМЕ, у якому позивач брав безпосередню участь.

За наведеного, вважаю необґрунтованими викладені у пункті 98 рішення висновки Суду про те, що Комісія не створила умов, за яких позивач як кандидат на посаду судді мав би змогу глибше пояснити ситуацію, щодо якої у ВККС України виникли сумніви. Такий висновок Суду, на мою думку, є узагальненим й не узгоджується з фактичними обставинами справи № 990/251/26.

Також переконана у тому, що Суд дійшов необґрунтованого висновку про невмотивованість спірного рішення Комісії, зокрема, про те, що надані позивачем матеріали Комісією, зокрема первинні документи в підтвердження отримання позивачем прибутку, спільно з ГРМЕ не досліджувалися, а в основу оскарженого рішення покладена лише інформація про набуте позивачем майно і дані з Державного реєстру фізичних осіб.

З цього приводу підкреслюю, що відповідно до мотивів, наведених у пунктах 3 та 3.1 оскарженого рішення, Комісія та ГРМЕ ретельно проаналізувала всю зібрану інформацію, що могла мати значення для цілей кваліфікаційного оцінювання відповідності кандидата критеріям доброчесності, зокрема, досліджували обставини стосовно відповідності рівня життя задекларованим доходам, послуговуючись даними з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - ДРФО) щодо загального доходу кандидата в період з 1999 по 2011 року.

У вказаній частині спірного рішення ВККС України також зазначається про надходження від кандидата пояснень, наданих у межах конкурсу на зайняття посади судді в апеляційному суді, які перебували в розпорядженні Комісії та ГРМЕ, і якими кандидат пояснював можливість здійснювати відповідні витрати.

Представник ВККС України у судових засіданнях, проведених у справі № 990/251/26, та в поданих ним заявах по суті, заперечував доводи позивача про недослідження Комісією та ГРМЕ окремих матеріалів та пояснень позивача, й щодо цього зазначав, що викладений в оскарженому рішенні висновок суб`єктів оцінювання ґрунтується на підставі проаналізованої всієї зібраної інформації, яка могла мати значення для цілей кваліфікаційного оцінювання відповідності кандидата критеріям доброчесності. Також наголошував, що комісія врахувала всі надані ОСОБА_1 усні та письмові пояснення, та як наслідок, надала їм оцінку під час ухвалення спірного рішення (пункт 23 рішення Верховного Суду від 30 вересня 2026 року у справі № 990/251/26).

Належного спростування таким аргументам Комісії Верховний Суд не навів й більше того, у пункті 47 розділу «ОБСТАВИНИ СПРАВИ» вищезгаданої постанови відобразив такі фактичні обставини: «Комісія та ГРМЕ, заслухавши доповідачів від Комісії та ГРМЕ, дослідивши письмові та усні пояснення кандидата, під час закритого обговорення винесли на голосування 17 березня 2026 питання: «Чи відповідає кандидат критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд»».

Тобто, зміст викладених в оскарженому рішенні Комісії мотивів, зокрема у пунктах 3 та 3.1 рішення, засвідчує врахування суб`єктами оцінювання тих усних та письмових пояснень кандидата та наданих ним документально підтверджених матеріалів, які могли мати значення для цілей його кваліфікаційного оцінювання та перевірки на відповідність показникам доброчесності та професійної етики.

Суд зазначеного не врахував, а також надав неповну оцінку доказам, зокрема тим, які позивач подав на підтвердження отримання ним від матері і тещі грошових коштів у вигляді матеріальної допомоги, а також на підтвердження отримання останніми відповідних коштів як оплату за роботу доглядальницями в Італії.

Хоча позивач у судовому засіданні й наполягав на тому, що і без врахування вказаних вище грошових коштів наявних у нього доходів вистачало для придбання нерухомості, однак надавав до Суду нотаріально засвідчені заяви матері кандидата ОСОБА_2 від 28 січня 2026 року, та нотаріально посвідчену заяву дружини кандидата ОСОБА_3 від 09 лютого 2026 року.

Вважаю, що вказані докази підтверджують лише факт перебування та працевлаштування родичів позивача в Італії, однак не доводять самого факту отримання ними певних доходів, як і надання ними відповідної матеріальної допомоги ОСОБА_1 , оскільки жодних документів, зокрема, але не виключно, виписок з банківських рахунків про перекази, розписок про отримання коштів, інших документів які б підтверджували щорічну матеріальну підтримку його родини у розмірі 4000 євро, починаючи з 2003 року, надано не було, на чому наполягав представник Комісії під час розгляду справи № 990/251/26 і що Суд залишив поза своєю увагою та не навів відповідних мотивів щодо оцінки таких доказів у рішення, що до якого мною викладається окрема думка.

Не врахував Суд і того, що мати і теща позивача, перебуваючи в Італії, й самі несли витрати на проживання (оренду житла), харчування тощо, а тому, беручи до уваги ще й відсутність доказів на підтвердження розміру отриманого ними доходу закордоном, Комісія обґрунтовано засумнівалась в самому факті отримання таких доходів вказаними особами та у тому, що вони перераховували його значну частину або весь такий дохід на користь ОСОБА_1 як матеріальну допомогу з метою придбання ним нерухомості та відповідного рухомого майна. Такий сумнів ВККС України та ГРМЕ посилюється й тим, що сам позивач під час спільного засідання вказаних суб`єктів оцінювання не зміг надати переконливих пояснень щодо зазначених фактів та надавав заплутані й суперечливі пояснення стосовно цього, на що також звертав увагу представник ВККС України у поданих ним заявах по суті та під час виступів у судових засіданнях під час розгляду справи № 990/251/26. Такі доводи відповідача Суд також не перевірив та не надав їм належної оцінки.

Комісія в рішенні, яке оскаржувалось, зазначала, що в межах цього конкурсу ГРМЕ звернулася до кандидата з проханням надати копії контрактів, які б могли підтвердити можливість тещі та матері здійснювати відповідну матеріальну підтримку кандидата та його дружини.

Стосовно своєї матері кандидат не зміг надати відповідних контрактів. Пояснив, що контракти, які укладались під час роботи в Італії, з плином часу та через переїзди з одного місця роботи на інше в межах країни та після повернення додому не збереглися. Однак кандидат надав підтвердження роботи матері доглядальницею в Італії, хоча й без інформації щодо періоду працевлаштування та розміру отриманих доходів.

Тобто, Комісія та ГРМЕ мали обґрунтовані підстави вважати, що факти отримання родичами позивача відповідних прибутків за виконану ними роботу за кордоном, їх розмір, період (час) отримання, переказ їх ОСОБА_1 та надання їх як матеріальної допомоги останньому не є документально підтвердженими, а тому не могли бути взяті до уваги як докази, що спростовують сумнів у відповідності позивача показникам критеріїв доброчесності та професійної етики, визначеним у Єдиних показниках.

З такою оцінкою зазначених доказів, яка відповідає пункту 8 Єдиних показників (інформація, джерела походження якої установити неможливо, не має доказової сили під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) Показникам) я цілком погоджуюсь, тоді як у рішенні Суду, щодо якого викладається окрема думка, не наведені мотиви, які б дозволяли здійснити іншу оцінку цих же доказів і погодитись з відповідними доводами позивача, відхилити аргументи іншої сторони (Комісії) щодо вказаних обставин.

Не можна погодитись й з наданою Судом оцінкою поданим позивачем доказам у вигляді звітів суб`єкта малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку, податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, договорів купівлі продажу, укладених між позивачем та іншими суб`єктами господарювання.

Щодо вказаних документів Суд лише зауважив, що в них міститься відомості про отриманий ОСОБА_1 дохід за період здійснення ним підприємницької діяльності, ціна договорів, яка мала сплачуватися позивачу за продажу товарів (робіт, послуг), квитанції про сплату грошових коштів за період з 2007 по 2012 роки.

Поряд із цим Суд не врахував того, що у вказаних вище документах містились відомості про увесь (валовий, сукупний) дохід, отриманий позивачем від здійснення ним підприємницької діяльності, у складі якого наявні витрати на виробництво (оренду виробничих площ, плату за спожиті комунальні послуги тощо), сировину та матеріали, необхідні для надання послуг (товарів), які реалізовувались, розмір яких позивач не повідомив та відповідних доказів не надав. Це засвідчує, що надані позивачем відомості про отримані ним доходи не відображали реальний та фактичний розмір зароблених ним коштів, які могли бути ним використані для купівлі майна, на яке звертали увагу ВККС України та ГРМЕ.

Зі змісту спірного рішення також можливо встановити, що Комісія та ГРМЕ, за відсутності інших документально підтверджених даних, брала до уваги лише підтверджені доказами та офіційні відомості про доходи та витрати позивача, а зважаючи на відсутність документального підтверджених фактів про отримання позивачем доходів, які були б сумісними з його витратами, та інші, відображені вище обставини, у сукупності були достатніми для того, щоб у стороннього обізнаного позивача виникли обґрунтовані сумніви в отриманні позивачем відповідних коштів, можливості відкладення ним заощаджень, а отже й у спроможності придбання ОСОБА_1 рухомого і нерухомого майна, про яке зазначається у спірному рішенні ВККС України.

Одним з передбачених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критерієм, за якими адміністративний суд перевіряє законність (правомірність) прийнятих (вчинених) рішень, дій або бездіяльності суб`єктів владних повноважень, є обґрунтованість, тобто врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Подані ж ОСОБА_1 у справі № 990/251/26 докази щодо отримання ним доходів від здійснення підприємницької діяльності, навіть за умови надання їм ширшої і більш змістовної оцінки Комісією та ГРМЕ, не спростовують обґрунтованого сумніву у відповідності позивача усім показникам критеріїв доброчесності та професійної етики, визначеним у Єдиних показниках, а тому не могли і не можуть вплинути на результат участі ОСОБА_1 у Конкурсі, не спростовують наведених у спірному рішенні висновків, у зв`язку з чим невідображення відповідачем певних мотивів у повному обсязі щодо наданих кандидатом пояснень та доказів, у цій конкретній ситуації, не перетворюють оспорений адміністративний акт у протиправний і такий, що порушує права позивача.

Помилковість висновків суду стосовно невмотивованості спірного рішення Комісії підтверджується й тим, що таке відображає мотиви стосовно оцінки наданих ОСОБА_1 пояснень щодо обставин отримання ним під час студентської практики в Британії 14000 доларів США. З цього приводу Комісія в оскарженому рішенні звернула увагу на твердження позивача про те, що з часу отримання зазначених коштів у 2000 році минуло достатньо часу, а тому документальні підтвердження ввезення коштів в Україну у нього не збереглися.

Комісія та ГРМЕ врахували і відобразили у оскарженому рішенні те, що пояснення кандидата стосовно суми отриманих доходів як під час його навчання у Британії, так і отриманих від матері та тещі не мають документального підтвердження (пункт 3.1 спірного рішення).

Такі обставини, зміст спірного рішення та докази, які брались до уваги відповідачем та Судом у сукупності підтверджують наявність у Комісії достатніх фактичних підстав для того щоб виснувати недостатність отриманих ОСОБА_1 та членами його сім`ї доходів для придбання відповідного рухомого та нерухомого майна, що позивач не спростував як під час проведення спільного засідання ВККС України та ГРМЕ, так і під час розгляду справи № 990/251/26.

Загалом висновок відповідача щодо невідповідності отриманих ОСОБА_1 доходів його витратам ґрунтується на достатніх фактичних даних, що позивач не спростував. Такий висновок, з огляду на вищевикладене, є належно обґрунтованим з відображенням відповідних і достатніх мотивів у спірному рішенні ВККС України, що змістом рішення від 30 вересня 2026 року, ухваленого у справі № 990/251/26, не спростовується.

З урахуванням вищенаведеного вважаю, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВККС України про визнання протиправним та скасування рішення Комісії від 17-20 березня 2026 року № 173/вс-26, а також зобов`язання відповідача у спільному засіданні у пленарному складі повторно розглянути питання про відповідність ОСОБА_1 передбаченим законом критеріям для цілей кваліфікаційного оцінювання - належало відмовити.

Суддя Наталія КОВАЛЕНКО