Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №580/513/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року

м. Київ

справа №580/513/24

адміністративне провадження №К/990/33780/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Кобаля М.І., суддів: Костюк Л.О., Файдюка В.В.,

У С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної міграційної служби України (далі - ДМС України), Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (далі - ЦПМУ ДМС), у якому просив:

- визнати протиправним і скасувати наказ ДМС України від 13 грудня 2023 року №363-кт «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді рівнозначної категорії і кваліфікації посаді заступника начальника Управління - начальника відділу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області (далі - УДМС у Черкаській області) в ЦПМУ ДМС з 15 грудня 2023 року;

- стягнути з ЦПМУ ДМС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 15 грудня 2023 року;

- стягнути з ДМС України на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в розмірі 30000 грн;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді рівнозначної категорії і кваліфікації посаді заступника начальника Управління - начальника відділу УДМС у Черкаській області в ЦПМУ ДМС та в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

ІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

2. Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 21 березня 2024 року позов задовольнив частково. Визнав протиправним і скасував наказ ДМС України від 13 грудня 2023 року №363-кт «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновив ОСОБА_1 на посаді рівнозначної категорії і кваліфікації посаді заступника начальника Управління - начальника відділу УДМС у Черкаській області в ЦПМУ ДМС з 15 грудня 2023 року. Стягнув з ЦПМУ ДМС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 59790,72 грн з утриманням із указаної суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів. У задоволенні іншої частини вимог відмовив. Допустив до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді рівнозначної категорії і кваліфікації посаді заступника начальника Управління - начальника відділу УДМС у Черкаській області в ЦПМУ ДМС з 15 грудня 2023 року та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 19477,28 грн.

3. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що на виконання рішення суду в справі №580/9838/23 позивач був поновлений на посаді заступника начальника Управління - начальника відділу у справах іноземців та осіб без громадянства УДМС у Черкаській області з 29 вересня 2023 року згідно із наказом від 06 грудня 2023 року №336-кт, а 14 грудня 2023 року звільнений з цієї посади відповідно до наказу від 13 грудня 2023 року №363-кт. Водночас матеріали справи не містять жодних доказів попередження позивача (після його поновлення на посаді) про наступне звільнення у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суд зауважив, що процедура звільнення позивача з посади, зокрема, вручення йому попередження про наступне звільнення від 11 липня 2023 року №10.2/967-23, як одного з етапів такої процедури, завершилась прийняттям наказу про звільнення позивача від 28 вересня 2023 року №256-кт, оцінку якому надав суд під час розгляду справи №580/9838/23. Тож після поновлення позивача на посаді відповідач, відповідно до вимог частини третьої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII), був зобов`язаний попередити позивача про наступне звільнення у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів із пропозицією відповідної посади, однак останньому, після поновлення на посаді, не вручалось попередження про наступне звільнення. Щодо запропонованих посад, суд першої інстанції встановив, що 07 грудня 2023 року відповідач запропонував ОСОБА_1 посаду начальника Головного управління ДМС України в Донецькій області. Водночас згідно із довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААА №256494 від 26 січня 2011 року позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи, встановленою безтерміново, а відповідно до частини третьої статті 41 Закону №889-VIII не допускається переведення в іншу місцевість державного службовця, який у встановленому законодавством порядку визнаний особою з інвалідністю. Таким чином, пропозиція відповідача позивачу вказаної посади не могла бути реалізована у силу прямої вказівки Закону. Також суд установив, що листом від 12 грудня 2023 року №3501.7/16080-23 ЦПМУ ДМС запропонувало позивачу для переведення нижчу посаду державної служби - головного спеціаліста відділу міграційного контролю №2 у місті Черкасах Управління міграційного контролю по протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦПМУ ДМС. Водночас приписи частини третьої статті 87 Закону №889-VIII встановлюють обов`язок суб`єкта призначення або керівника державної служби запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. Отже, пропозиція нижчої посади державної служби є винятковим випадком, що пов`язаний з відсутністю рівнозначної посади державної служби, а відповідач не надав належних доказів неможливості запропонувати позивачу рівнозначну посаду відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому в штатному розписі ЦПМУ ДМС на 2023 рік передбачене Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства, у складі якого наявні, зокрема, керівні посади: начальника управління, заступника начальника управління - начальника відділу, заступника начальника відділу, які, з огляду на займану позивачем раніше посаду, могли бути йому запропоновані відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час прийняття наказу від 13 грудня 2023 року №363-кт «Про звільнення ОСОБА_1 » ДМС України не дотрималася процедури звільнення державного службовця, встановленої Законом №889-VIII, а також не довела вжиття достатніх заходів з метою пропозиції позивачу рівнозначної посади державної служби, що є підставами для визнання протиправним і скасування оскаржуваного наказу. Водночас установлений факт незаконного звільнення позивача є наслідком поновлення його на посаді, яке повинно відбуватись з дня, наступного за днем звільнення. При цьому суд урахував, що відповідно до пунктів 1 та 2 постанови від 06 червня 2023 року №569 Кабінет Міністрів України постановив утворити як юридичну особу публічного права ЦПМУ ДМС, реорганізувавши шляхом злиття УДМС у Кіровоградській області та УДМС у Черкаській області, а також установив, що ЦПМУ ДМС є правонаступником майна, прав та обов`язків УДМС у Кіровоградській області та УДМС у Черкаській області. Таким чином, ЦПМУ ДМС є правонаступником майна, прав та обов`язків УДМС у Черкаській області. Згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр), 15 грудня 2023 року внесено запис про припинення УДМС у Черкаській області та зареєстровано ЦПМУ ДМС (код ЄДРПОУ 45200774). Отже, з метою відновлення порушеного права позивача, враховуючи незаконність його звільнення, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 слід поновити на посаді рівнозначної категорії і кваліфікації посаді заступника начальника Управління - начальника відділу УДМС у Черкаській області в ЦПМУ ДМС з 15 грудня 2023 року, а також стягнути з ЦПМУ ДМС, як правонаступника УДМС у Черкаській області, на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 грудня 2023 року по 21 березня 2024 року в розмірі 59790,72 грн (66 - кількість днів вимушеного прогулу х 905,92 грн - середньоденна заробітна плата). Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд зауважив, що позивач не надав жодних доказів щодо характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких він зазнав, характеру немайнових втрат, тяжкості вимушених змін у його життєвих і професійних стосунках, моральних переживаннях, стану здоров`я тощо, а тому така позовна вимога задоволенню не підлягає.

4. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 09 липня 2024 року апеляційні скарги ДМС України та ЦПМУ ДМС задовольнив частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року змінив у резолютивній частині та виклав у такій редакції: Абзац третій: «Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління - начальника відділу у справах іноземців та осіб без громадянства Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області, з 14 грудня 2023 року». У іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року залишив без змін.

5. Приймаючи вказану постанову, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції, що під час прийняття наказу від 13 грудня 2023 року №363-кт «Про звільнення ОСОБА_1 » ДМС України не було дотримано процедури звільнення державного службовця, встановленої Законом №889-VIII, а також не доведено належними доказами вжиття достатніх заходів з метою пропозиції позивачу рівнозначної посади державної служби, що є підставами для визнання протиправним і скасування оскаржуваного наказу. Водночас суд апеляційної інстанції вказав на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що поновлення позивача має відбутися в ЦПМУ ДМС, зазначивши, що згідно із пунктами 1 та 2 постанови від 06 червня 2023 року №569 Кабінет Міністрів України постановив утворити як юридичну особу публічного права ЦПМУ ДМС, реорганізувавши шляхом злиття УДМС у Кіровоградській області та УДМС у Черкаській області, а також установив, що ЦПМУ ДМС є правонаступником майна, прав та обов`язків УДМС у Кіровоградській області та УДМС у Черкаській області. Таким чином, ЦПМУ ДМС є правонаступником майна, прав та обов`язків УДМС у Черкаській області. Згідно із відомостями Реєстру, 15 грудня 2023 року внесено запис про припинення УДМС у Черкаській області та зареєстровано ЦПМУ ДМС (код ЄДРПОУ 45200774). Натомість позивача було звільнено, відповідно до оскаржуваного наказу ДМС України від 13 грудня 2023 року №363-кт, з посади заступника начальника Управління - начальника відділу у справах іноземців та осіб без громадянства УДМС у Черкаській області, що не заперечується сторонами. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність оскаржуваного наказу, проте помилково виходив із того, що відновлення прав позивача має відбутися шляхом його поновлення в новоствореному ЦПМУ ДМС на рівнозначній посаді, адже зазначене питання не вирішувалося відповідачами, відповідно до встановленого законодавством порядку. Апеляційний суд зауважив, що закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначено у частині першій статті 235 та статті 240-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а відтак, встановивши, що звільнення відбулось з порушенням установленого законом порядку, єдиним можливим рішенням суду є поновлення такого працівника на займаній або прирівняної до займаної посади. При цьому після поновлення позивача на посаді заступника начальника Управління - начальника відділу у справах іноземців та осіб без громадянства УДМС у Черкаській області, ДМС України має розглянути питання про подальше здійснення позивачем державної служби, відповідно до норм чинного законодавства та висновків, зазначених у цій постанові. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що права позивача підлягають захисту шляхом поновлення його в УДМС у Черкаській області на посаді заступника начальника Управління - начальника відділу у справах іноземців та осіб без громадянства з 14 грудня 2023 року, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні. Водночас апеляційний суд погодився з позицією суду першої інстанції про стягнення з ЦПМУ ДМС, як правонаступника УДМС у Черкаській області, на користь позивача середнього заробіток за час вимушеного прогулу з 15 грудня 2023 року по 21 березня 2024 року в розмірі 59790,72 грн.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року в частині, якою змінено абзац третій резолютивної частини рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року, і залишити в цій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року в силі. У іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року залишити без змін.

Як підставу оскарження постанови апеляційного суду в указаній частині скаржник визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Стверджує про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та неврахування висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 11 червня 2020 року в справі №826/5602/16, від 23 вересня 2021 року в справі №807/2322/15, від 21 жовтня 2021 року в справі №809/2894/13-а, від 09 грудня 2021 року в справі №340/588/20, від 06 жовтня 2022 року в справі №260/2642/21, від 12 квітня 2023 року в справі №340/1791/22.

ОСОБА_1 зазначив, що, як установлено судами попередніх інстанцій, згідно із відомостями Реєстру, 15 грудня 2023 року внесено запис про припинення УДМС у Черкаській області та зареєстровано ЦПМУ ДМС (код ЄДРПОУ 45200774), тобто у цьому випадку відбулося повне правонаступництво від УДМС у Черкаській області до ЦПМУ ДМС. Оскільки ЦПМУ ДМС є правонаступником майна, прав та обов`язків УДМС у Черкаській області, то позивач підлягає поновленню на посаді рівнозначної категорії і кваліфікації посаді заступника начальника Управління - начальника відділу у справах іноземців та осіб без громадянства УДМС у Черкаській області в ЦПМУ ДМС з 15 грудня 2023 року, про що дійшов правильного висновку суд першої інстанції. При цьому поновлення позивача на такій посаді не є втручанням суду у здійснення дискреційних повноважень державного органу, зважаючи на те, що у зв`язку з припиненням УДМС у Черкаській області поновити позивача на раніше займаній посаді об`єктивно неможливо, чого не врахував апеляційний суд.

IV. Рух справи у суді касаційної інстанції

7. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Соколова В.М., Уханенка С.А. ухвалою від 18 вересня 2024 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

8. ДМС України подала відзив на касаційну скаргу із проханням залишити її без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року - без змін, оскільки судом апеляційної інстанції правильно з`ясовано обставини справи у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді у тому підприємстві, з якого його було звільнено. Ухвалене апеляційним судом у цій частині рішення відповідає нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та висновкам Верховного Суду.

9. ЦПМУ ДМС подало відзив на касаційну скаргу із проханням залишити її без задоволення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог повністю. Відповідач указав на необґрунтованість та безпідставність вимог касаційної скарги позивача.

10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 08 жовтня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 09 жовтня 2026 року.

V. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

11. ОСОБА_1 з 18 квітня 2012 року працював в УДМС у Черкаській області, з 05 серпня 2016 року був призначений на посаду заступника начальника Управління - начальника відділу у справах іноземців та осіб без громадянства.

12. Згідно із довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААА №256494 від 26 січня 2011 року ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи, встановленою безтерміново.

13. ДМС України у зв`язку із утворенням як юридичної особи публічного права ЦПМУ ДМС - у порядку реорганізації шляхом злиття УДМС у Кіровоградській області та УДМС у Черкаській області на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06 червня 2023 року №569 «Про реорганізацію територіальних органів Державної міграційної служби» - попередила ОСОБА_1 про наступне звільнення (попередження від 11 липня 2023 року №10.2/967-23 (дата ознайомлення 11 липня 2023 року)) у зв`язку з реорганізацією УДМС у Черкаській області на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII, з урахуванням абзацу першого частини третьої статті 87 Закону №889-VIII. Додатково повідомила, що особи, звільнені з посад державної служби у період дії воєнного стану, протягом одного року після припинення чи скасування воєнного стану можуть бути прийняті на рівнозначні або нижчі посади державної служби та служби в органах місцевого самоврядування без проведення конкурсу, з урахуванням вимог частини десятої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

14. 28 вересня 2023 року ДМС України прийняла наказ №256-кт «Про звільнення ОСОБА_1 », яким звільнила ОСОБА_1 28 вересня 2023 року з посади заступника начальника Управління - начальника відділу у справах іноземців та осіб без громадянства УДМС у Черкаській області відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII.

15. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року в справі №580/9838/23 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ ДМС України від 28 вересня 2023 року №256-кт «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління - начальника відділу у справах іноземців та осіб без громадянства УДМС у Черкаській області з 29 вересня 2023 року. Стягнуто з УДМС у Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 40766,40 грн з утриманням із указаної суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління - начальника відділу у справах іноземців та осіб без громадянства УДМС у Черкаській області з 29 вересня 2023 року і в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 19477,28 грн.

16. На виконання рішення суду в справі №580/9838/23 ДМС України прийняла наказ від 06 грудня 2023 року №336-кт «Про поновлення на посаді державної служби ОСОБА_1 », яким поновила ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління - начальника відділу у справах іноземців та осіб без громадянства УДМС у Черкаській області з 29 вересня 2023 року.

17. Листом від 07 грудня 2023 року ДМС України запропонувала ОСОБА_1 для переведення рівнозначну посаду державної служби - начальника Головного управління ДМС України в Донецькій області (робоче місце: м. Покровськ, вул. Кармелюка, 2), наявну в системі ДМС України. Позивач ознайомлений з цим листом 07 грудня 2023 року.

18. 09 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до ДМС України з заявою, у якій повідомив, що є особою з інвалідністю та надав довідку до акта огляду МСЕК серії 10 ААА №256494 від 26 січня 2011 року. Просив урахувати ці обставини при прийнятті рішення по суті пропозиції посади державної служби.

19. Листом від 11 грудня 2023 року ОСОБА_1 повідомив ДМС України, що оскільки він є особою з інвалідністю, переведення його, як державного службовця, в іншу місцевість, в силу приписів частини третьої статті 41 Закону №889-VIII, не допускається, а тому пропозиція посади державної служби в іншій місцевості є такою, що суперечить чинному законодавству.

20. Листом від 12 грудня 2023 року №3501.7/16080-23 ЦПМУ ДМС запропонувало ОСОБА_1 для переведення наявну у ЦПМУ ДМС нижчу посаду державної служби - головного спеціаліста відділу міграційного контролю №2 у місті Черкасах Управління міграційного контролю по протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦПМУ ДМС.

21. 13 грудня 2023 року ДМС України прийняла наказ №363-кт «Про звільнення ОСОБА_1 », яким звільнила ОСОБА_1 14 грудня 2023 року з посади заступника начальника Управління - начальника відділу у справах іноземців та осіб без громадянства УДМС у Черкаській області відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIIІ.

22. Уважаючи наказ ДМС України від 13 грудня 2023 року №363-кт про звільнення протиправним, а свої права та законні інтереси порушеними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

VІ. Джерела права й акти їхнього застосування

23. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Право громадянина на працю та гарантії захисту від незаконного звільнення закріплено статтею 43 Конституції України.

25. Законом, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон №889-VIII (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Цим Законом визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

26. Приписами частин першої-третьої статті 5 Закону №889-VIII закріплено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

27. Згідно із пунктом 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

28. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

29. За приписами частини третьої статті 87 Закону №889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

30. За визначенням, наведеним у пункті 6 частини першої статті 2 Закону №889-VIII, рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.

31. Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону №889-VIII у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

32. Згідно із частинами першою-третьою статті 41 Закону №889-VIII державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу: 1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення; 2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець. Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу. Переведення здійснюється лише за згодою державного службовця. Не допускається переведення в іншу місцевість державного службовця - вагітної жінки або особи, яка є єдиним опікуном дитини віком до 14 років, а також державного службовця, який у встановленому законодавством порядку визнаний особою з інвалідністю. Не допускається таке переведення також у разі виникнення у державного службовця особливо важливих особистих або сімейних обставин.

33. Приписами частин першої та другої статті 235 КЗпП України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

VІІ. Позиція Верховного Суду

34. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

35. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

36. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

37. У касаційній скарзі доводи та вимоги ОСОБА_1 полягають в оскарженні постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року в справі №580/513/24 у частині зміни рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року та поновлення позивача з 14 грудня 2023 року на посаді заступника начальника Управління - начальника відділу у справах іноземців та осіб без громадянства УДМС у Черкаській області.

38. Скаржник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року в частині, якою змінено абзац третій резолютивної частини рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року, і залишити в цій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року в силі. У іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року залишити без змін.

39. Отже, у межах касаційного провадження, відкритого за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року в справі №580/513/24, підлягає розгляду виключно питання, що стосується поновлення позивача, звільненого без законної підстави. У іншій частині постанова суду апеляційної інстанції, як, відповідно, і рішення суду першої інстанції, не оскаржуються.

40. Касаційне провадження відкрите на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зважаючи на доводи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та неврахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

41. Так, ухвалюючи рішення від 21 березня 2024 року, суд першої інстанції виходив із того, що, з метою відновлення порушеного права ОСОБА_1 , враховуючи незаконність його звільнення, він підлягає поновленню з 15 грудня 2023 року на посаді рівнозначної категорії і кваліфікації посаді заступника начальника Управління - начальника відділу УДМС у Черкаській області в ЦПМУ ДМС, про що позивач просив у позовній заяві.

42. Приймаючи постанову від 09 липня 2024 року, апеляційний суд не погодився з указаною позицією суду першої інстанції, виснувавши, що закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначено у частині першій статті 235 та статті 240-1 КЗпП України, а відтак, встановивши, що звільнення відбулось з порушенням установленого законом порядку, єдиним можливим рішенням суду є поновлення такого працівника на займаній або прирівняної до займаної посади. При цьому після поновлення позивача на посаді заступника начальника Управління - начальника відділу у справах іноземців та осіб без громадянства УДМС у Черкаській області, яку він обіймав до звільнення, ДМС України має розглянути питання про подальше здійснення позивачем державної служби, відповідно до норм чинного законодавства. Отож суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що права позивача підлягають захисту шляхом поновлення його з 14 грудня 2023 року в УДМС у Черкаській області на посаді заступника начальника Управління - начальника відділу у справах іноземців та осіб без громадянства.

43. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року в оскаржуваній частині, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.

44. Норми КЗпП України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, передбачають засоби правового захисту працівників, звільнення яких визнане незаконним. Так, за змістом частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

45. Практика Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 235 КЗпП України полягає в тому, що скасування наказу про звільнення працівника із займаної посади (у разі звільнення без законної підстави) є підставою для його поновлення на роботі. При цьому поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи.

46. Зокрема, як зазначив Верховний Суд у постановах від 06 жовтня 2022 року в справі №260/2642/21, від 31 травня 2023 року в справі №640/4922/20, скасування наказу про звільнення працівника із займаної посади, у силу вимог частини першої статті 235 КЗпП України, є підставою для його поновлення на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений у частині першій статті 235 КЗпП України, а отже, встановивши, що звільнення відбулося з порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі. Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. Незаконно звільнений працівник не поновлюється на попередній роботі лише тоді, коли повністю ліквідоване підприємство, установа, організація, що допустили таке незаконне звільнення.

47. Верховний Суд, вирішуючи схожі спори в частині поновлення незаконно звільнених працівників у структурах державних органів, які внаслідок процесів реформування періодично змінюють свою структуру шляхом ліквідації чи реорганізації старих органів та утворення нових, виходить з особливостей публічного правонаступництва.

48. Зокрема, у постанові від 22 січня 2020 року в справі №2а-15057/09/2670 Верховний Суд констатував, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва. Під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів. У такому разі, при реорганізації до правонаступника переходять права та обов`язки юридичної особи, які стосуються не лише майнових правовідносин, але і правовідносин з приводу проходження публічної служби, зокрема, в частині продовження дії трудового договору з працівником.

49. Сталою є практика Верховного Суду щодо того, що при реорганізації, у випадку повного правонаступництва до правонаступника переходять права та обов`язки юридичної особи, які стосуються не лише майнових правовідносин, але і правовідносин з приводу проходження публічної служби, зокрема, в частині продовження дії трудового договору з працівниками. Такий підхід ґрунтується на конституційних принципах безперервності процесу державного управління та відповідальності держави перед людиною за свою діяльність.

50. Згідно із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11 червня 2020 року в справі №826/5602/16, від 23 вересня 2021 року в справі №807/2322/15, від 21 жовтня 2021 року в справі №809/2894/13-а, від 09 грудня 2021 року в справі №340/588/20, від 06 жовтня 2022 року в справі №260/2642/21, від 12 квітня 2023 року в справі №340/1791/22, на неврахування яких апеляційним судом у цій справі послався скаржник, за умови об`єктивної неможливості поновлення незаконно звільненого працівника на попередній роботі (зокрема, при реорганізації/ліквідації (припиненні) юридичної особи), як того вимагають положення частини першої статті 235 КЗпП України, виникає обов`язок вжиття заходів поновлення такого працівника на рівнозначну посаду державної служби у новоутвореному органі - правонаступнику.

51. Таким чином, положення частини першої статті 235 КЗпП України, які визначають обов`язок органу, який розглядає трудовий спір, поновити працівника на попередній роботі у разі його звільнення без законної підстави, застосовуються судом виключно з урахуванням конкретних фактичних обставин справи, що розглядається.

52. Зі встановлених судами попередніх інстанцій у справі №580/513/24 обставин убачається, що УДМС у Черкаській області, в якому ОСОБА_1 до звільнення наказом ДМС України від 13 грудня 2023 року №363-кт обіймав посаду заступника начальника Управління - начальника відділу у справах іноземців та осіб без громадянства, реорганізовано на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06 червня 2023 року №569 «Про реорганізацію територіальних органів Державної міграційної служби». Цією постановою Кабінет Міністрів України постановив утворити як юридичну особу публічного права ЦПМУ ДМС, реорганізувавши шляхом злиття УДМС у Кіровоградській області та УДМС у Черкаській області, а також установив, що ЦПМУ ДМС є правонаступником майна, прав та обов`язків УДМС у Кіровоградській області та УДМС у Черкаській області (пункти 1, 2).

Згідно із відомостями Реєстру, 15 грудня 2023 року внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - УДМС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 37852733) в результаті реорганізації та цього ж дня зареєстровано юридичну особу - ЦПМУ ДМС (код ЄДРПОУ 45200774).

53. Отже, застосовуючи положення частини першої статті 235 КЗпП України та змінюючи рішення суду першої інстанції шляхом поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління - начальника відділу у справах іноземців та осіб без громадянства УДМС у Черкаській області, суд апеляційної інстанції не надав належної уваги тій обставині, що на час вирішення спору, а саме ще 15 грудня 2023 року, юридична особа - УДМС у Черкаській області, де обіймав посаду позивач до незаконного звільнення, була припинена та зареєстрована юридична особа - ЦПМУ ДМС, яка є правонаступником майна, прав та обов`язків УДМС у Черкаській області. За таких обставин, поновити ОСОБА_1 на раніше займану посаду в УДМС у Черкаській області, яке припинено в установленому законодавством порядку в результаті реорганізації, на час вирішення спору було об`єктивно неможливо, і, оскільки ЦПМУ ДМС сформовано як юридичну особу публічного права за наслідком реорганізації шляхом злиття УДМС у Кіровоградській області та УДМС у Черкаській області й воно є правонаступником майна, прав та обов`язків, зокрема, УДМС у Черкаській області, суд першої інстанції виправдано та обґрунтовано обрав такий спосіб захисту порушеного права позивача як поновлення його з 15 грудня 2023 року на посаді рівнозначної категорії і кваліфікації посаді заступника начальника Управління - начальника відділу УДМС у Черкаській області в ЦПМУ ДМС.

54. Варто зауважити, що зайняття певних посад державної служби має свої особливості, визначені законом. Поновлення ОСОБА_1 на посаді рівнозначної категорії і кваліфікації посаді заступника начальника Управління - начальника відділу УДМС у Черкаській області в ЦПМУ ДМС, як зазначено судом першої інстанції у своєму рішенні, не слід розуміти як зобов`язання поновлення позивача саме на таку саму посаду, з якої його звільнено. Відповідна посада має відповідати рівнозначній категорії і кваліфікаційним вимогам (професійній підготовці та професійним компетентностям) позивача.

55. Ураховуючи наведене, поновлення апеляційним судом ОСОБА_1 на посаді у припиненому УДМС у Черкаській області, не є належним способом захисту порушеного права позивача та суперечить принципу ефективності правосуддя.

56. Також необхідно звернути увагу на те, що суд апеляційної інстанції поновив позивача на роботі з 14 грудня 2023 року. При цьому, згідно із оскаржуваним у цій справі наказом ДМС України від 13 грудня 2023 року №363-кт, ОСОБА_1 звільнено 14 грудня 2023 року, тобто цей день був останнім робочим днем позивача і звільненим він уважається з 15 грудня 2023 року. Тому саме з 15 грудня 2023 року ОСОБА_1 мав бути поновлений на роботі, що правильно врахував суд першої інстанції.

57. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

58. За наведених обставин, підстав для зміни рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року, а саме абзацу третього його резолютивної частини (у частині поновлення позивача), в редакції, викладеній у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року, не було. Тому в цій частині постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року підлягає скасуванню, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року - залишенню в силі.

59. У іншій частині постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року, як, відповідно, і рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року, не були предметом касаційного оскарження та перегляду Верховним Судом.

VІІІ. Судові витрати

60. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року в справі №580/513/24 у частині зміни рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року, а саме абзацу третього його резолютивної частини, скасувати і залишити в цій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: В. М. Соколов

С. А. Уханенко