Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №357/12796/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12796/26

Провадження № 2-а/357/450/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року місто Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого – судді БондаренкоО.В.,розглянувшив порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

24.07.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом мотивуючи тим, що він з 04 січня 2011 року працює на посаді начальника Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори № 6, що підтверджується копією розпорядження № 224-К від 29.12.2010 року та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 01.06.2026 до КП БМР ЖЕК № 6 надійшло розпорядження № ВОБР/219/410 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 щодо здійснення оповіщення військовозобов`язаних працівників, згідно переліку ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ), щодо прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , 1 поверх, кабінет № 10. КП БМР ЖЕК № 6, було підготовлено наказ по КП БМР ЖЕК №6 за №68ОД від 01.06.2026 «Про уточнення військово-облікових даних», підписано ним, як начальником КП БМР ЖЕП № 6 ОСОБА_7 та оповіщено військовозобов`язаних працівників, згідно переліку про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , 1 поверх, кабінет № 10 та доведено відповідну інформацію під особистий підпис працівників. В наказі по КП БМР ЖЕК №6 за №68ОД від 01.06.2026 «Про уточнення військово-облікових даних» проставлено особисті підписи - ОСОБА_8 (майстер дільниці), ОСОБА_9 (начальник дільниці), ОСОБА_10 (начальник дільниці), ОСОБА_11 (тесляр), ОСОБА_12 (слюсар- сантехнік), ОСОБА_13 (слюсар-сантехнік), ОСОБА_6 (слюсар- сантехнік) від підпису відмовився, про що 02.06.2026 було складено Акт про відмову ознайомитися з наказом. 03.06.2026 за результатами контролю виконання військовозобов`язаними працівниками КП БМР ЖЕК № 6 розпорядження №ВОБР/219/40 та наказу №68ОД від 01.06.2026 «Про уточнення військово-облікових даних», копію акту від 02.06.2026 про відмову ознайомитися з наказом, повідомлення про порушення ІНФОРМАЦІЯ_1 було направлено супровідним листом КП БМР ЖЕК №6 за вихідним № 329а від 02.06.2026, що підтверджується відміткою про прийняття від 03.06.2026 головним спеціалістом групи бронювання ОСОБА_14 . В подальшому 03.07.2026 старшим офіцером відділення мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 капітаном ОСОБА_15 , було складено безпідставний протокол про порушення ним, вимог абз. 6 п. 13 Порядку проведення призову громадянина військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 за № 560, абз. 5 п. 34 та абз. 5 п. 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 за№ 1487. 14.07.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_16 було винесено постанову №2274/2026 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000,00 грн. Зі змісту оскаржуваної постанови нібито вбачається, що: «розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.06.2026 № ВОБР/219/410, директора КП БМР «ЖЕК №6» ОСОБА_1 зобов`язано здійснити оповіщення військовозобов`язаних працівників підприємства ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 про виклик ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09:00 год. 04.06.2026 і забезпечити їх прибуття за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, директор КП БМР «ЖЕК №6» Кошляк Ю.М. не забезпечив прибуття військовозобов`язаних працівників ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 до ІНФОРМАЦІЯ_3 04.06.2026 шляхом їх перевезення від підприємства до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до наданих ОСОБА_1 письмових пояснень до протоколу про адміністративне правопорушення, ним видано наказ № 68 ОД від 01.06.2026 про явку працівників до ІНФОРМАЦІЯ_3 , який було доведено до їх відома та увільнено від роботи в день явки. Також пояснив, що фізичний вплив на громадян не має право застосовувати. Під час розгляду справи ОСОБА_1 дав пояснення аналогічні письмовим та наголосив, що як керівник підприємства не має права застосовувати фізичний вплив до свої працівників, оскільки до нього будуть застосовані норми Кримінального кодексу України. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю доведеним, що директор КП БМР «ЖЕК № 6» ОСОБА_1 в особливий період порушив (ла) вимоги абз. 6 п. 13 Порядку проведення призову громадянина військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 за № 560, абз. 5 п. 34 та абз. 5 п. 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від ЗО. 12.2022 за №1487, чим вчинив (ла) адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП». Він не погоджується з такими висновками та заперечує наявність у його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова ґрунтується на неповному й необ`єктивному з`ясуванні обставин справи. Крім того, оскаржувана постанова не містить посилань на докази, які б підтверджували факт його неправомірності дій, а відтак є протиправною та підлягає скасуванню. Натомість, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_16 не врахованого того що, ним як керівником КП БМР ЖЕК № 6, вимоги розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.06.2026 № ВОБР/219/4Ю виконані у відповідності до вимог нормативно-правових актів, а саме: 1) забезпечено оповіщення військовозобов`язаних (працівників) шляхом видачі наказу № 68 ОД від 01.06.2026 «Про уточнення військово-облікових даних»; 2) доведено наказ до відома військовозобов`язаних працівників, згідно з переліком та під особистий підпис, слюсар-сантехнік ОСОБА_20 відмовився від проставлення свого власного підпису, про що було складено 02.06.2026 Акт про відмову ознайомитися з наказом; 3) проінформовано ІНФОРМАЦІЯ_4 у встановлений строк про виконання отриманого розпорядження з наданням копій підтверджуючих документів та здійснено контроль виконання військовозобов`язаними працівниками КП БМР ЖЕК № 6 розпорядження від 01.06.2026 № ВОБР/219/410 та наказу № 68 ОД від 01.06.2026 «Про уточнення військово-облікових даних» з подальшим письмовим поінформуванням ІНФОРМАЦІЯ_5 про порушення військовозобов`язаними працівниками КП БМР ЖЕК № 6 правил військового обліку. Ним, як роботодавцем вчинено всі регламентовані мобілізаційним порядком заходи із забезпечення прибуття військовозобов`язаних працівників КП БМР ЖЕК № 6 до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Але, він, як керівник КП БМР ЖЕК № 6 бажає повідомити, що звернення від працівників про перевезення їх до ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом надання транспорту не надходило. Даний факт також підтверджується Висновком, який відображено в Акті, складеного Білоцерківською районною військовою адміністрацією Київської області від 06.07.2026 за № 01-11/111 за результатами перевірки організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, забезпечення функціонування системи військового обліку в КП БМР ЖЕК № 6, з якого вбачається: «Організація та стан ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, функціонування системи військового обліку в КП БМР ЖЕК№ 6 задовільний. Пропозиції. Начальнику КП БМР ЖЕК №6 з метою вирішення питань з оцінки ризиків щодо порушень вимог ведення військового обліку: 1) внести результати звірок військово-облікових даних працівників Підприємства, з обліковими документами РТЦК та СП за місцями перебування на військовому обліку до журнал обліку результатів перевірки стану військового обліку, звіряння їх облікових даних з даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів. 2) вивчити результати перевірки та врахувати їх у подальшій діяльності.». Отже, він, ОСОБА_1 не мав умислу порушувати Порядок організації та ведення військового обліку на підприємстві КП БМР ЖЕК № 6 та з його сторони були вжиті всі необхідні заходи щодо направлення працівників до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тому, просив скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_5 №2274/2026 від 14.07.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

29.07.2026 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вчинене ОСОБА_1 , за результатами якої було винесено постанову №2274/2026 від 14.07.2026.

01.09.2026 представник відповідача, за довіреністю у справі – Кірігетов Дмитро Ігорович, подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що відповідач із позовними вимогами не погоджується та вважає їх такими, ще не підлягають задоволенню. 01.06.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 видано розпорядження № ВОБР/219/410, яким керівника КП БМР «ЖЕК № 6» ОСОБА_1 зобов`язано здійснити оповіщення військовозобов`язаних працівників ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_21 про їх виклик на 09:00 04.06.2026 і забезпечити їх прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 . У визначені розпорядженням дату і час зазначені військовозобов`язані до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не прибули. Факт їх неприбуття позивачем не заперечується. 03.07.2026 стосовно ОСОБА_1 у його присутності складено протокол № 399 про адміністративне правопорушення. Позивачу роз`яснено права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, надано можливість викласти пояснення і зауваження до протоколу. 14.07.2026 за результатами розгляду матеріалів справи начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № 2274/2026, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000,00 грн. Позивач посилається на видання наказу № 68 ОД від 01.06.2026, доведення інформації про виклик до відома працівників та звільнення їх від роботи в день явки. Ці обставини підтверджують ужиття ним окремих заходів з оповіщення, проте не спростовують установленого факту невиконання розпорядження в частині забезпечення прибуття працівників. Зі змісту позовної заяви та письмових пояснень самого ОСОБА_1 вбачається, що 04.06.2026 працівники залишили робочі місця, але до ІНФОРМАЦІЯ_1 не прибули. Відомостей про організацію їх перевезення або інших дієвих заходів контролю за виконанням розпорядження позивач не наводить. Посилання на те, що працівники не зверталися із заявами про надання транспорту, не звільняє керівника підприємства від установленого законом обов`язку. Виконання розпорядження територіального центру комплектування та соціальної підтримки не поставлено в залежність від подання працівниками окремого прохання про організацію їх прибуття. Так само безпідставним є ототожнення забезпечення прибуття з примусовим доставленням. Позивачу не ставилося у вину незастосування фізичного примусу. Складене щодо нього адміністративне правопорушення полягає у невиконанні покладених на керівника організаційних обов`язків, а повноваження Національної поліції щодо адміністративного доставлення осіб не підміняють і не припиняють обов`язків роботодавця. ОСОБА_1 як керівник підприємства отримав конкретне розпорядження, знав про перелік працівників, дату, час і місце їх прибуття, а також про покладені на нього обов`язки, але незважаючи на це, визначений розпорядженням результат забезпечено не було. Обставини правопорушення підтверджуються сукупністю матеріалів справи: розпорядженням № ВОБР/219/4Ю від 01.06.2026, документами підприємства щодо його виконання, протоколом № 399 від 03.07.2026, письмовими та усними поясненнями ОСОБА_1 , а також постановою № 2274/2026 від 14.07.2026. Протокол № 399 містить відомості про особу позивача, час і місце його складення, суть установленого порушення та нормативні акти, які передбачають відповідальність. ОСОБА_1 був присутній під час складення протоколу, ознайомлений зі своїми правами та скористався правом надати пояснення. Оскаржувана постанова містить опис установлених обставин, правову кваліфікацію за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, мотиви прийнятого рішення та відомості про накладене адміністративне стягнення. Під час розгляду справи враховано пояснення позивача, однак вони не спростували факту невиконання розпорядження в частині забезпечення прибуття військовозобов`язаних. На виконання вимог ухвали суду, відповідач разом із цим відзивом надає належним чином засвідчені копії наявних матеріалів справи про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду якої винесено постанову № 2274/2026 від 14.07.2026. Тому, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Учасники справи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подали, тому відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини, спірні правовідносини, з посиланням на докази та норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Встановлено, що позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з 04 січня 2011 року працює на посаді начальника Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори № 6, що підтверджується копією розпорядження №224-К від 29.12.2010, №191-К від 28.10.2015 та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно копії протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 03.07.2026 серії БЦРТЦК №2274, складеного старшим офіцером відділення мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 капітаном ОСОБА_15 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , 03.07.2026 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 по АДРЕСА_1 громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , будучи посадовою особою, а саме керівником КП БМР ЖЕК №6, в особливий період не виконав вимоги розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.06.2026 № ВОБР/219/410, а саме не забезпечив прибуття військовозобов`язаних до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 04.06.2026 о 09:00, порушивши вимоги абз. 6 п. 13 Порядку проведення призову громадянина військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 за № 560, абз. 2 п. 34 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 за №1487, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Громадянину ОСОБА_1 роз`яснено ст. 63 Конституції України, його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 12 год. 00 хв. 14.07.2026 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 каб. №30 ( АДРЕСА_1 ), вказаний протокол складений за участю ОСОБА_1 , який засвідчив власноручним підписом про повідомлення щодо дати, часу та місця розгляду справи про адміністративне правопорушення та отримав другий примірник протоколу.

14.07.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 полковником ОСОБА_22 відносно ОСОБА_1 було винесено постанову №2274/2026 по справі про адміністративне правопорушення, у якій вказано, що відповідно до протоколу громадянин ОСОБА_1 , будучи посадовою особою, а саме керівником КП БМР ЖЕК №6, в особливий період не виконав вимоги розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.06.2026 № ВОБР/219/410, а саме не забезпечив прибуття військовозобов`язаних до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 04.06.2026 о 09:00, порушивши вимоги абз. 6 п. 13 Порядку проведення призову громадянина військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 за № 560, абз. 5 п. 34 та абз. 5 п. 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 за №1487, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; відповідно до наданих ОСОБА_1 письмових пояснень до протоколу про адміністративне правопорушення, ним видано наказ № 68 ОД від 01.06.2026 про явку працівників до ІНФОРМАЦІЯ_3 , який було доведено до їх відома та увільнено від роботи в день явки. Також пояснив, що фізичний вплив на громадян не має право застосовувати. Під час розгляду справи ОСОБА_1 дав пояснення аналогічні письмовим та наголосив, що як керівник підприємства не має права застосовувати фізичний вплив до свої працівників, оскільки до нього будуть застосовані норми Кримінального кодексу України. Призначаючи стягнення, враховуються дані про особу правопорушника, його майновий стан, характер вчиненого правопорушення, обставини його скоєння, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.

Згідно із постановою №2274/2026 від 14.07.2026, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34000,00 грн.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року наданого за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (ч.2 ст. 6 Основного Закону України).

За ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Згідно зі ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Нормами п.п. 12-13 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджене Постановою КМУ № 154 від 23.02.2024 (далі - Положення № 154) передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені ст. 235 КУпАП, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов`язки підлеглого йому особового складу.

Отже, закон уповноважує керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки (в тому числі і районні) розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 210-1 КУпАП та від їх імені ТЦК та СП накладати адміністративні стягнення.

Ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності складу адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Ст. 254 КУпАП (чинної на час притягнення позивача до адміністративної відповідальності) визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно зі ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

За приписами ч.1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Крім того, за змістом п. 3 ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення та чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду, зокрема, від 21 березня 2019 року у справі №489/1004/17, від 30 січня 2020 року у справі №308/12552/16-а, у справі №482/9/17, від 6 лютого 2020 року у справі №205/7145/16-а, у справі № 676/752/17 від 31.03.2021.

Як встановлено судом, на час складання протоколу про адміністративне правопорушення –03.07.2026 позивач був присутнім та був належним чином повідомленим про розгляд адміністративної справи на 14.07.2026 – 12:00 год.

Ч. 1 ст. 210-1 КУпАП встановлено, що адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України встановлено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначена норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період – період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період – період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Також, згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Ст. 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України, у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби, здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно ч. 1 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та заклади освіти незалежно від підпорядкування і форми власності зобов`язані на вимогу територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України сповістити призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України, забезпечити їх своєчасне прибуття за цим викликом, у семиденний строк повідомити відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України про прийняття на роботу (навчання) та звільнення з роботи (навчання) призовників, військовозобов`язаних та резервістів..

Відповідно до п. 1 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

При цьому, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з введенням на території України воєнного стану та подальшої мобілізації громадян України, серед іншого встановлено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Ч. 1 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки підприємств, установ і організацій, серед яких обов`язок забезпечувати своєчасне оповіщення і прибуття працівників, які залучаються до виконання обов`язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п`ятою статті 22 цього Закону, на збірні пункти шляхом вжиття відповідних інформаційних та організаційно-технічних заходів із подальшою компенсацією витрат за здійснення такого процесу з Державного бюджету України, яка здійснюється не пізніше ніж через місяць після подання відповідного звернення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; надавати відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування інформацію, необхідну для планування і здійснення мобілізаційних заходів; сприяти своїм працівникам, які є резервістами, у виконанні ними обов`язків служби у військовому резерві та своєчасному їх направленню до органів військового управління, військових частин тощо.

Відповідно до вимог п. 34 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, з метою ведення персонального військового обліку державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації здійснюють, зокрема, оповіщення на вимогу районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів і забезпечення їх своєчасного прибуття.

Відповідно до вимог п. 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 13) щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов`язані:

- видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а у разі виконання такими особами дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у визначені строки, та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів;

- вручити призовникам, військовозобов`язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу (за наявністю);

- письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про осіб з числа призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні;

- забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов`язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Процедура перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу підчас мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок №560).

Згідно з п. 13 Порядку №560 керівники підприємств, установ, організацій з отриманням розпорядження відповідного голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов`язаних районного (міського) територіального центру комплектування:

- видають наказ керівника підприємства (установи, організації) про проведення оповіщення резервістів та військовозобов`язаних, у якому зазначаються підстава та мета видання, перелік осіб, які підлягають оповіщенню, дата, час та місце їх прибуття, способи доставки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який надіслав розпорядження, відповідальні особи за здійснення оповіщення, порядок здійснення контролю за оповіщенням та прибуттям військовозобов`язаних, інші питання;

- організовують через відповідальних осіб здійснення оповіщення у робочий час працівників підприємства (установи, організації) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис;

- здійснюють на підприємстві (в установі, організації) інформаційне забезпечення призову резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації;

- повідомляють письмово у триденний строк районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки про результати оповіщення та виконання резервістами та військовозобов`язаними вимог законодавства;

- забезпечують прибуття резервістів та військовозобов`язаних шляхом їх перевезення від підприємства (установи, організації) до пунктів збору районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або військових частин чи звільнення їх від виконання обов`язків з урахуванням часу, необхідного для прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та у разі потреби часу на зворотній шлях;

- невідкладно інформують відповідний районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про працівників, які відмовилися від отримання повісток, та працівників, які написали заяви про звільнення.

Зі змісту наведеного положення вбачається, що після отримання розпорядження керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов`язаних, обов`язок з його реалізації покладається на керівника установи.

Як вбачається матеріалів справи, 01.06.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_16 видано розпорядження №ВОБР/219/410, у якому вимагав від директора КП БМР «ЖЕК №6» здійснити оповіщення військовозобов`язаних працівників підприємства: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_21 про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 04.06.2026 – 09:00, з метою проходження медичного огляду та поточнення військово-облікових даних і забезпечити їх прибуття до за адресою: АДРЕСА_1 , 1 поверх, кабінет №10.

На виконання вказаного розпорядження, 01.06.2026 начальником КП БМР ЖЕК №6 Кошляком Ю.М. видано наказ №68ОД від 01.06.2026 «Про уточнення військово-облікових даних», яким оповіщено військовозобов`язаних працівників підприємства: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_21 , про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , 1 поверх, кабінет № 10, з метою проходження медичного огляду та поточнення військово-облікових даних на 04.06.2026 – 09:00.дповідну інформацію під особистий підпис працівників.

З вказаним наказом 01.06.2026 ознайомилися: ОСОБА_4 (тесляр), ОСОБА_23 (слюсар- сантехнік) та ОСОБА_5 (слюсар-сантехнік) та від підпису відмовився ОСОБА_6 (слюсар- сантехнік), про що було складено відповідний акт про відмову ознайомитися з наказом від 02.06.2026, з якого вбачається, що 02 червня 2026 року ОСОБА_20 , слюсар сантехнік, відмовився ознайомитися з наказом № 68 від 01 червня 2026 року «Про уточнення військово- облікових даних», текст наказу був зачитаний в голос в кабінеті начальника дільниці ОСОБА_24 в присутності слюсаря - сантехніка ОСОБА_20 та слюсарю ОСОБА_20 повідомлено щодо наслідків відмови від ознайомлення з наказом.

03.06.2026 КП БМР ЖЕК № 6 супровідним листом за №329а від 02.06.2026 повідомило ІНФОРМАЦІЯ_4 про результати виконання розпорядження №ВОБР/219/40 від 01.06.2026, згідно якого на підприємстві був створений наказ за №68 від 01.06.2026 «Про уточнення військово-облікових даних», з яким ОСОБА_18 , ОСОБА_17 та ОСОБА_19 були ознайомлені, а ОСОБА_20 відмовився від підпису та направило копію наказу та копію акту про відмову від підпису, що підтверджується відміткою про прийняття від 03.06.2026 головним спеціалістом групи бронювання ОСОБА_14 .

03.07.2026 старшим офіцером відділення мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 капітаном ОСОБА_15 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП серії БЦРТЦК №2274, оскільки громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , будучи посадовою особою, а саме керівником КП БМР ЖЕК №6, в особливий період не виконав вимоги розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.06.2026 № ВОБР/219/410, а саме не забезпечив прибуття військовозобов`язаних до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 04.06.2026 о 09:00, порушивши вимоги абз. 6 п. 13 Порядку проведення призову громадянина військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 за № 560, абз. 2 п. 34 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 за №1487, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

06.07.2026 ОСОБА_1 подав до ІНФОРМАЦІЯ_3 пояснення до протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1КУпАП, у яких зазначив, що заперечує проти фактів викладених у протоколі від 03.07.2026, складеного старшим офіцером відділення мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 капітаном ОСОБА_15 , оскільки у нього не було умислу порушувати Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 за №1487 та з його боку були вжиті всі необхідні заходи щодо направлення працівників до ІНФОРМАЦІЯ_3 , адже необхідність явки на 04.06.2026 – 09:00 було доведено до відома працівників та працівників було увільнено від роботи в день явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто 04.06.2026.

14.07.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 полковником ОСОБА_22 відносно ОСОБА_1 було винесено постанову №2274/2026 по справі про адміністративне правопорушення, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34000,00 грн.

В оскаржуваній постанові №БЦРТЦК/1/87БП/26 від 22.04.2026 зазначено, що розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.06.2026 № ВОБР/219/410, директора КП БМР «ЖЕК №б» Кошляка Ю.М. зобов`язано здійснити оповіщення військовозобов`язаних працівників підприємства ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 про виклик ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09:00 год. 04.06.2026 і забезпечити їх прибуття за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, директор КП БМР «ЖЕК № 6» Кошляк Ю.М. не забезпечив прибуття військовозобов`язаних працівників ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 до ІНФОРМАЦІЯ_3 04.06.2026 шляхом їх перевезення від підприємства до ІНФОРМАЦІЯ_3 .. а тому, директор КП БМР «ЖЕК № 6» ОСОБА_1 в особливий період порушив (ла) вимоги абз. 6 п. 13 Порядку проведення призову громадянина військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 за № 560, абз. 5 п. 34 та абз. 5 п. 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 за №1487 та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Водночас, слід зазначити, що абз. 6 п. 13 Порядку № 560 передбачає два варіанти забезпечення керівником підприємства прибуття резервістів та військовозобов`язаних до пунктів збору районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, зокрема, шляхом їх перевезення від підприємства (установи, організації) до пунктів збору або звільнення їх від виконання обов`язків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач реалізував розпорядження ТЦК шляхом звільнення працівників від виконання обов`язків, що підтверджується поясненнями начальника КП БМР ЖЕК №6 ОСОБА_1 та не спростовано відповідачем.

При цьому, як вбачається з розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 №ВОБР/219/410 від 01.06.2026, у ньому не конкретизовано, яким чином підприємству слід забезпечити прибуття працівників (шляхом перевезення чи звільнення від виконання обов`язків).

Також, посилання відповідача у цій частині на положення п. 47 Порядку № 1487 визнаються необґрунтованими, оскільки останній не містить конкретної процедури забезпечення прибуття працівників, натомість він конкретизований у пункті 13 Порядку № 560, а тому висновок ІНФОРМАЦІЯ_3 у вказаній частині за відсутності будь-якого мотивування в оскаржуваній постанові є передчасним.

Зі змісту п. 47 Порядку № 1487 вбачається, що керівник підприємства, у разі отримання розпорядження ТЦК, зобов`язаний, зокрема, видати наказ про оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а у разі виконання такими особами дистанційної, роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення повідомити таких осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, начальник КП БМР ЖЕК №6 ОСОБА_1 виконав вказаний обов`язок шляхом ухвалення відповідного наказу та забезпечив ознайомлення з ним особисто під підпис.

Водночас, ІНФОРМАЦІЯ_9 у оскаржуваній постанові не врахував положення п. 47 Порядку №1487 та не мотивував, які саме дії керівника підприємства вказують на неналежне здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов`язаних та резервістів до відповідного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Отже, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_16 , при винесенні постанови №2274/2026 від 14.07.5026 не враховано, що начальником КП БМР ЖЕК № 6 ОСОБА_1 виконані вимоги розпорядження №ВОБР/219/410 від 01.06.2026 у відповідності до вимог нормативно-правових актів, а саме: забезпечено оповіщення військовозобов`язаних (працівників), шляхом видачі наказу № 68 ОД від 01.06.2026 «Про уточнення військово-облікових даних»; доведено наказ до відома військовозобов`язаних працівників, згідно з переліком та під особистий підпис, слюсар-сантехнік ОСОБА_20 відмовився від проставлення свого власного підпису, про що було складено Акт про відмову ознайомитися з наказом від 02.06.2026 та проінформовано ІНФОРМАЦІЯ_4 у встановлений строк про виконання отриманого розпорядження з наданням копій підтверджуючих документів.

Також, суд враховує Акт, складений Білоцерківською районною військовою адміністрацією Київської області за № 01-11/111 від 06.07.2026 за результатами перевірки організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, забезпечення функціонування системи військового обліку в КП БМР ЖЕК № 6, з якого вбачається, що «Організація та стан ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, функціонування системи військового обліку в КП БМР ЖЕК №6 задовільний. Пропозиції: начальнику КП БМР ЖЕК №6 з метою вирішення питань з оцінки ризиків щодо порушень вимог ведення військового обліку: 1) внести результати звірок військово-облікових даних працівників Підприємства, з обліковими документами РТЦК та СП за місцями перебування на військовому обліку до журнал обліку результатів перевірки стану військового обліку, звіряння їх облікових даних з даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.2) вивчити результати перевірки та врахувати їх у подальшій діяльності.»

Таким чином, судом не встановлено обставин щодо порушення ОСОБА_1 вимог абз. 6 п. 13 Порядку проведення призову громадянина військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 за № 560, абз. 5 п. 34 та абз. 5 п. 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 за №1487.

Згідно положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості, який полягає в тому, що рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 від 30.05.2018 у справі №337/3389/16 від 17.07.2019 у справі №295/3099/17 та від 05.03.2020 у справі №607/7987/17.

Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено ст. 251 КУпАП, повинні міститися саме у постанові про адміністративне правопорушення.

Вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

У справі Barbera, Messequeand Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 06 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція. (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98)

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п.21 рішення).

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційного Суду України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а).

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова ВС від 27.06.2019 у справі №560/751/17).

Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 14.05.2020, №240/12/17).

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.02.2019 у справі №127/163/17-а).

У розумінні ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку, відповідач не надав до суду жодних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у тому числі на виконання ухвали суду від 29.07.2026.

Ст. 62 Конституції України передбачено, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено належними та допустимими доказами наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та правомірність винесеної постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскаржувана постанова прийнята без всебічного, повного і об`єктивного дослідження усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, тому відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, постанова №2274/2026 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 14.07.2026 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34000,00 грн, підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, тому з ІНФОРМАЦІЯ_8 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 241, 242, 244, 245, 246, 255, 268-272, 286, 297 КАС України, ст. 210, 235, 245, 251, 252, 254, 256, 277, 277-2, 278, 280, 283, 293 КУпАП, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву задовольнити.

Скасувати постанову №2274/2026 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 14.07.2026, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 полковником ОСОБА_22 , щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34000,00 грн, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_8 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 665,60 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення (складення). Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_10 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

Рішення складено 12.10.2026.

Суддя:О. В. Бондаренко