Вирок від 11 жовтня 2026 р. у справі №293/519/26 — Черняхівський районний суд Житомирської області

Справа №293/519/26

Провадження №1-кп/293/146/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12026065610000055 від 05.03.2026 по обвинуваченню ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Бердичів Житомирської області, РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, механіка-водія-електрика відділення управління командира батальйону взводу зв`язку НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_3 , не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив вирок про наступне:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49 Закону України «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України» зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, берегти державне майно, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки.

Відповідно до вимог ст. ст. 3, 4 Закону України «Про дисциплінарний статут Збройний Сил України», військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів, а також зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.

Однак, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, всупереч зазначеним вимогам законодавства, вирішив стати на злочинний шлях та вчинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.

Так, у невстановлений слідством день та час, але не пізніше 05 березня 2026 року у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на підроблення посвідчення водія на його ім`я за попередньою змовою групою осіб, з метою подальшого його використання під час керування транспортними засобами з метою уникнення встановленої Законом відповідальності за керування такими транспортними засобами особою, яка не має права керування ними, у порушення вимог, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08 травня 1993 року «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», а саме п.16, згідно якого посвідчення водія видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку, установленому МОЗ, а також підготовку або перепідготовку відповідно до встановлених планів і програм та склала теоретичний, практичний іспити у територіальному сервісному центрі МВС.

Надалі, ОСОБА_4 реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на підроблення посвідчення водія на його ім`я за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свою діяння, передбачаючи його наслідки та бажаючи їх настання, з метою керування транспортними засобами, використовуючи всесвітню мережу інтернет, знайшов оголошення у соціальній мережі «Тік-Ток» про виготовлення таких посвідчень та в подальшому використовуючи мобільний додаток «Telegram Messenger»), домовився з невстановленою слідством особою (матеріали щодо якої виділені в окреме провадження) про підроблення посвідчення водія на його ім`я за грошову винагороду.

Користуючись запропонованими послугами невстановленої слідством особи (матеріали щодо якої виділені в окреме провадження), ОСОБА_4 вступив з даною особою у злочинну змову, направлену на підроблення посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорій «А», «В», ОСОБА_5 , «С1» та для реалізації спільного злочинного умислу в подальшому передав даній особі свої особисті дані, а також копію паспорта громадянина України на його ім`я, необхідні для виготовлення даного посвідчення, які він надіслав засобами електронного зв`язку, а саме за допомогою мобільного додатку «Telegram Messenger».

Після цього, невстановлена слідством особа (матеріали щодо якої виділені в окреме провадження), у невстановлений час та місці, термосублімаційним способом друку виготовила підроблений документ – посвідчення водія серії НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_4 , з відкритими категоріями «А», «В», «С», «С1», в яке внесла анкетні дані та фотографію ОСОБА_6 , тим самим за попередньою змовою з останнім підробила офіційний документ, який надає право керувати транспортними засобами та видається в установленому Законом порядку з дотриманням певної процедури, після чого 04.12.2025 року використовуючи послуги ТОВ «Нова пошта», надіслала вказаний підроблений документ ОСОБА_4 .

В подальшому ОСОБА_4 05.12.2025 прийшов на відділення «Нової пошти» № 1, що по вул. Депутатська, 34 у м. Буча Київської області, та отримавши посилку з підробленим посвідченням водія серії НОМЕР_4 виданого 02.12.2025 ТСЦ 8044 на ім`я « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , категорії «А», «В», «С», «С1», маючи прямий умисел на використання завідомо підробленого документа, з метою безпідставного отримання права керувати транспортними засобами, зберігав та використовував даний завідомо підроблений документ під час керування транспортними засобами, будучи обізнаним, що відповідно до п.п. «а» п. 2.1. ч. 2 «Обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Зокрема, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та наслідки, які можуть настати після їх вчинення, 05.03.2026 близько 06 години 50 хвилин, керуючи транспортним засобом марки «Mazda Рremacy», номерний знак NDH: НОМЕР_5 , рухаючись по автомобільній дорозі сполученням «Житомир-Могилів-Подільський» був зупинений в селищі Черняхів навпроти буд.10 по вул. Житомирська працівниками сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Житомирського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Житомирській області на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку із порушенням правил дорожнього руху.

В подальшому, ОСОБА_4 на вимогу працівників поліції пред`явити документи відповідно до вимог п.2.1 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, усвідомлюючи свої протиправні дії, достовірно знаючи, що посвідчення водія на ім`я « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , категорії «А», «В», «С», «С1» серії НОМЕР_4 видане 02.12.2025 ТСЦ 8044, уповноваженим органом не видавалось та є підробленим, пред`явив та передав його поліцейському для перевірки.

Тим самим ОСОБА_4 умисно використав завідомо підроблений офіційний документ - посвідчення водія, що містить зафіксовану на матеріальному носії інформацію, яка підтверджує та посвідчує певні факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру та може бути використаний як документ, що видається уповноваженими (компетентними) особами державних органів.

Згідно висновку судової технічної експертизи документів надане посвідчення водія серії НОМЕР_4 , яке видане 02.12.2025 ТСЦ 8044 на ім`я ОСОБА_4 , не відповідає аналогічним, що знаходяться в офіційному обігу та виготовлене термосублімаційним способом друку.

II. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

У ході судового розгляду справи ОСОБА_4 винним себе у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, дав показання, що у 2025 році домовився із незнайомою йому особою про виготовлення посвідчення водія, яке в подальшому отримав та оплатив через «Нову пошту», був обізнаний про наявність у нього підробленого посвідчення водія, 05.03.2026 був зупинений співробітниками поліції в с-щі Черняхів та пред`явив вказаний підроблений документ.

Покази ОСОБА_4 є послідовними, логічними, та такими, що не викликають у суду сумніву щодо їх достовірності, добровільності та істинності його позиції.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення вказаного злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про обсяг доказів, які потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, враховуючи, що учасниками судового провадження не заперечується обставин, які стосуються пред`явленого обвинувачення, які показали, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд ухвалив визнати недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, відомостей про речові докази у кримінальному провадженні та процесуальні витрати.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

ІІІ. Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України, доведена.

З огляду на вік обвинуваченого, а також відсутність будь-яких фактичних даних, які б вказували на неосудність (обмежену осудність) обвинуваченого або перебування його у такому стані до постановлення вироку, суд вважає, що ОСОБА_4 є суб`єктом цих кримінальних правопорушень.

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 , як підроблення офіційного документа, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такий документ і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою його використання, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, - за ч. 3 ст. 358 КК України, та як використання завідомо підробленого документу, - за ч. 4 ст. 358 КК України.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

ІV. Мотиви призначення відповідного покарання.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_4 на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває, не одружений, не судимий, є учасником бойових дій, проходить військову службу у Збройних Силах України, за місцем служби характеризується позитивно, щиро розкаявся у вчиненому, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується посередньо, відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно класифікації за ст. 12 КК України є нетяжким злочином та кримінальним проступком, особливості й обставини їх вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення протиправних дій.

Враховуючи вищевикладене, дотримуючись засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, керуючись ст.50, 65 КК України, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі, ближче до нижньої межі, та санкції ч.4 ст. 358 КК України у виді штрафу. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим слід призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі.

Підстави звільнення особи від відбування покарання з випробуванням визначив Верховний Суд в постанові від 19.07.2018 (справа №755/6254/17), де зазначив, що згідно з законом ст.75 КК України може бути застосована в тому разі, коли при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, оскільки звільнення з випробуванням має на меті настання позитивних змін в особистості засудженого та створення в нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві. Аналізуючи викладене, умовою звільнення від відбування покарання з випробуванням є наявність таких соціальних чинників, які б давали суду підставу дійти висновку про виправлення і перевиховання без відбування покарання.

Дані про особу обвинуваченого у сукупності з встановленими обставинами провадження та тяжкості вчинених кримінальних правопорушень дають суду підстави для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, адже нагляд з боку органу пробації забезпечить виправлення і перевиховання обвинуваченого.

Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого, виду основного покарання (ст.69 КК України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого особливо тяжкого, тяжкого злочинів або злочину середньої тяжкості, з урахуванням особи винного.

Проте, враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає неможливим застосування ст.69 КК України при призначенні обвинуваченому покарання.

За наведеного вище, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання у виді позбавлення волі, призначивши покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від нього на підставі ст. 75 КК України, якщо протягом встановленого цим вироком іспитового строку обвинувачений не вчинить нового кримінального правопорушення (злочину) та виконає обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

На переконання суду, визначення обвинуваченому такого покарання повністю відповідатиме ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Обрання такого способу призначення покарання у цій ситуації враховує "принцип пропорційності", справедливо співвідноситься із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Арешт на майно необхідно скасувати. Цивільний позов не заявлено.

Питання процесуальних витрат у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено згідно положень ст. 100 КПК України.

Клопотань про застосування запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні не подано, підстав згідно ст. 177, 178 КПК України для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст. 368,370,373,374,376 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч.3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки,

- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ч.1,3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 :

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ст. 165 КВК України засудженому ОСОБА_4 початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку, а саме з 12.10.2026.

Згідно положень ч.3 ст.76 КК України, враховуючи, що ОСОБА_4 являється військовослужбовцем, нагляд за поведінкою останнього покласти на командира військової частини, де він проходить військову службу, а у разі його звільнення із військової служби - на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого.

Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили не обирати.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду міста Житомира від 09.03.2026 на посвідчення водія серії НОМЕР_4 , яке видане 02.12.2025 ТСЦ 8044 на ім`я ОСОБА_4 , - скасувати після набрання вироком законної сили.

Речові докази у кримінальному провадженні після набрання вироком законної сили: посвідчення водія серії НОМЕР_4 , яке видане 02.12.2025 ТСЦ 8044 на ім`я ОСОБА_4 – знищити; оптичний CD-диск із написом «бодікамера № 859611» – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 3565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок можуть бути подані апеляції до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддяОСОБА_7