Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №291/84/26 — Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/84/26

Провадження №2/291/238/26

Р І Ш Е Н Н Я (З АОЧНЕ)

іменем України

12 жовтня 2026 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Митюк О.В.,

з участю секретаря судових засідань Кащук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Ружин Житомирської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилається на таке.

Між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем 23.01.2020 було укладено договір позика №808411538, відповідно до умов якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» надав відповідачу кредит в сумі 5000грн. на строк 30 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки.

В подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 12000,00.

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон плюс`було укладено договір факторингу №28/1118-01, у відповідності до умов якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передає ТОВ «Таліон плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС`приймає належні ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» права вимоги до боржників в тому числі і до відповідача за Реєстром боржників.

05.08.2024 між ТОВ «Таліон плюс`та ТОВ «ФК «Онлай фінанс`було укладено договір факторингу №05/0820-04, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон плюс`передає ТОВ «ФК «Онлай фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлай фінанс» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників в тому числі і до відповідача за Реєстром боржників.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлай фінанс`та ТОВ «ФК «ЕЙС`було укладено договір факторингу №11/07/25-Е, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Онлай фінанс`передає ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС`приймає належні ТОВ «ФК «Онлай фінанс`права вимоги до боржників в тому числі і до відповідача за Реєстром боржників.

Внаслідок невиконня відповідачем своїх зобов`язань по вказаному кредитному договорах у відповідача перед позивачем виник борг по ним в сумі 34472,90грн. з яких 12000,00 грн. -заборгованість по тілу кредиту; 21380,90 грн.- заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 1092,00 – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штраф).

Виходячи з викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача борг за вказаними кредитними договорами в сумі 34472,90 грн. та сплачений при зверненні до суду судовий збір. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Ухвалою від 09.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та витребувано докази.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник позивача разом із позовною заявою надав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Подав відзив на позов, в якому позовні вимоги визнав частково, а саме в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 12000, 00 грн., та в частині стягнення заборгованості по несплачених відсотках 3691,48 грн, всього в сумі 15691, 48 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів кожного окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем 23.01.2020 було укладено договір позика №808411538, відповідно до умов якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» надав відповідачу кредит в сумі 5000грн.. на строк 30 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки. Вказане підтверджується кредитним договором від 23.01.2020.

В подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 12000,00

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон плюс`було укладено договір факторингу №28/1118-01, у відповідності до умов якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передає ТОВ «Таліон плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС`приймає належні ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» права вимоги до боржників в тому числі і до відповідача за Реєстром боржників.

05.08.2024 між ТОВ «Таліон плюс`та ТОВ «ФК «Онлай фінанс`було укладено договір факторингу №05/0820-04, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон плюс`передає ТОВ «ФК «Онлай фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлай фінанс» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників в тому числі і до відповідача за Реєстром боржників.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлай фінанс`та ТОВ «ФК «ЕЙС`було укладено договір факторингу №11/07/25-Е, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Онлай фінанс`передає ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС`приймає належні ТОВ «ФК «Онлай фінанс`права вимоги до боржників в тому числі і до відповідача за Реєстром боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №1 від 15.07.2025 до договору факторингу №15/07/25-Е ТОВ «ФК «ЕЙС`набуло права грошової вимоги до відповідача за цим договором. Вказане підтверджується Реєстром боржників №1 від 15.07.2025.

З позовної заяви вбачається, що позивач ТОВ « ФК «EЙС» просить стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору №808411538 від 23.01.2020р. , укладеному між ним і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» , в сумі 33 380 грн.90 коп., з яких: 12000.00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 21380.90 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 1092.00грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Відповідно до частини першої ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною третьою ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2020 року в справі №911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок грунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Отже, розрахунок заборгованості повинен надавати суду, а також відповідачу, можливість здійснити його перевірку.

З огляду на наведене, такий розрахунок повинен містити, зокрема: обчислення суми боргу, ставки проценту, початок періоду нарахування основного боргу або процентів, закінчення періоду нарахування основного боргу або процентів, кількість днів прострочення, нарахування основного боргу або процентів, розрахунок основного боргу або процентів, розмір основного боргу або процентів та порядок нарахування відповідних сум за кожним відмінним критерієм заборгованості (додавання, множення, нарахування процентів, підсумок тощо) та підстави такого нарахування, передбачені законом або умовами договору.

Позивачем до позовної заяви додано два розрахунки заборгованості, складених ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон плюс».

Проте з вказаних розрахунків не вбачається порядку визначення суми заборгованості за тілом кредиту, суми заборгованості по несплаченим відсотка та суми заборгованості по штрафним санкціям.

Крім того, в розрахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зазначено:

-по тілу кредиту: нараховано 12000.00, сплачено 12000.00;

-по процентам: нараховано 20420.90, сплачено 20420.00;

-до сплати : графа не заповнена.

Тобто, з вказаного розрахунку фактично вбачається, що ніякої заборгованості у відповідача

немає.

Аналогічна ситуація і по розрахунку ТОВ «Таліон плюс», в якому зазначено:

-по тілу кредиту: нараховано 12000.00, сплачено 12000.00;

-по процентам: нараховано 22472.90, сплачено 22472.90;

-до сплати : графа не заповнена.

Крім того у вказаних розрахунках сума нарахованих процентів на одну і ту ж дату різна. Так:

в розрахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зазначено, що станом на 05.05.2020р. сума нарахованих процентів складає 20420.90 грн., а в розрахунку ТОВ «Таліон плюс» зазначено, що станом на цю ж дату - 05.05.2020р. сума нарахованих процентів складає вже 23540.90 грн.

Розрахунку заборгованості в сумі 1092.00грн. за штрафними санкціями (пеня, штрафи) до позовної заяви взагалі не додано.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження руху коштів по рахунках позивача , розрахунку відсотків із зазначенням періоду та ставки їх нарахування , розрахунку штрафних санкцій тощо.

За таких обставин, ознайомившись з матеріалами справи, суд не має можливості здійснити перевірку правильності нарахованих сум, з достовірністю яких погоджується відповідач.

з

При цьому, доказування не може грунтуватися на припущеннях (ч.6ст.81 ЦПК України), а тому позивачем не надано доказів, які б доводили наявність у відповідача заборгованості за тілом, відсотками та штрафними санкціями по кредитному договору.

Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2020 року в справі №911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Таким чином, на підтвердження наявності у відповідача заборгованості позивачем не надано розрахунок заборгованості, який би містив розрахунок заборгованості за тілом кредиту, розрахунок заборгованості по відсоткам із зазначенням періоду та ставки їх нарахування, розрахунок заборгованості за штрафними санкціями.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/ 12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) в п. 95-108, щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28).

На підставі пункту 1.2 договору №808411538 від 23.01.2020р., укладеного між відповідачем і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», кредит відповідачу був наданий строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником .

Додатком №1 до додаткової угоди від 08.02.2020р. до вказаного договору між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» узгоджено графік розрахунків по вказаному договору, з якого вбачається, що загальна сума наданого відповідачу кредиту складає 12000грн., нараховані процент 3691.48 грн. і всього відповідач повинен сплатити по зазначеному договору 15691 грн.48 коп.

З огляду на наведене, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» процентів за користування кредитом в сумі 17689.42 грн. ( 21380.90 -3691.48 грн.), які нараховані позивачем поза межами строку кредитування.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14- Ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Проте вказаних документів до позовної заяви не додано.

Крім того як вбачається з матеріалів позовної заяви відповідач з 25.11.2020р. і по даний час є військовослужбовцем, проходжу службу в в рядах Збройних сил України є учасником бойових дій, оскільки брав участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Наразі в Україні діє особливий період та відповідач, проходячи військову службу, вносить свій вклад у захист територіальної цілісності України.

Статтею 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Частиною 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист

військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії

особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року по теперішній час.

Таким чином, враховуючи те, що на даний час в Україні діє особливий період, а позивач є військовослужбовцем, який брав та беру участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України , тому на нього розповсюджуються гарантії, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким передбачено, що військовослужбовцям штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Загальний розмір витрат на правову допомогу, який позивач просить стягнути з відповідача на його користь, складає 7000 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд повинен враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Тобто, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «ЕазіЛУезі АПіапсе Ьітііесі» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обгрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.

На думку суду, заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн. не є розумним та співмірним із складністю справи; виконаними Адвокатським бюро «Соломко та партнери» роботами (наданими послугами; часом, витраченим часом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих послуг та виконаних робіт.

Так, надання складання позовної заяви протягом 2 години з оплатою 5000грн. за вказане, а також вивчення матеріалів справи протягом 2 год. з оплатою 1000грн. та підготовка адвокатського запиту протягом 1 години з оплатою 500грн. та підготовка клопотання щодо отримання інформації протягом ще 1 години з оплатою 500 грн. є завищеним розміром оплати даної послуги , оскільки :

- спір у цій справі не належить до категорій справ значної складності,

- обсяг матеріалів справи не є значним,

- вже неодноразово була висловлена думка Верховного Суду в аналогічних справах даної категорії справ, тобто фактично сформована судова практика за спорами такої категорії.

А тому для професійних досвідчених адвокатів Адвокатського бюро «Соломко та партнери» дана категорія справ не становить надмірної складності, не потребує допомоги помічників, значних витрат часу та не вимагає великого обсягу аналітичної й технічної роботи, тобто не займає багато часу на виготовлення документів та збору додатків до них.

Таким чином , враховуючи вказане, розмір витрат на надання професійної правничої допомоги, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 2000грн.

На підставі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, та ст.ст. 2, 10, 12, 76, 77, 141, 263-265, 280- 282, ЦПК України, суд ,

-

УХВАЛИВ:

Позов ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість в сумі 15691 грн.48 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС`сплачений при зверненні судовий збір в розмірі 1251,52 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня проголошення судового рішення, до Житомирського апеляційного суду.

Позивач: ТОВ «ФК «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, вул..Юрія Поправки, буд.6, каб.13 м. Київ, 02094.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Ружинського районного суду

Житомирської області О. В. Митюк