Вирок від 11 жовтня 2026 р. у справі №283/2171/26 — Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/2171/26

Провадження №1-кп/283/329/2026

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

12 жовтня 2026 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ), обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника – адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.05.2026 за №12026060510000122 та 28.07.2026 за №12026060510000194, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з середньою спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця, уродженця м. Артемівськ Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , не судимого, РНОКПП НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.194, ч. 5 ст. 407 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Указом Президента № 64/2022 від 24.02.2023, затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан, який продовжує діяти.

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді стрільця 3 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного 3 батальйону військової частини НОМЕР_2 , в порушення вимог ст. ст. 9, 11, 12, 16, 40, 49, 127, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, 30.04.2026, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, однак не пізніше 06 години 30 хвилин, самовільно залишив місце несення служби в місці тимчасової дислокації підрозділів військової частини в АДРЕСА_3 , свої службові обов`язки не виконував, проводив час на власний розсуд, заходів для повернення до місця несення служби та військової частини не вживав та про своє місцезнаходження командуванню, органам військового та цивільного управління не повідомляв. Перебував за межами місця служби до 11.08.2026, а саме до моменту його затримання в порядку ст. 208 КПК України за адресою: АДРЕСА_4 .

Крім цього, 15.05.2026 близько 10 години ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, зайшов на територію огородженого домоволодіння АДРЕСА_5 , де в цей час в будинку перебувала ОСОБА_6 , та на ґрунті неприязних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виникла суперечка, під час якої у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на умисне знищення чужого майна шляхом підпалу, а саме: дерев`яного будинку за вказаною вище адресою, власником якого є ОСОБА_7 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне знищення чужого майна, шляхом підпалу, ОСОБА_4 , у вказаний день близько 10 год. 30 хв., перебуваючи на території домоволодіння АДРЕСА_5 , знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, усвідомлюючи протиправних характер своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, зайшов до господарського приміщення, яке розташоване за вказаною адресою, де взяв пляшку з пальним, після чого підійшов до південної стіни вказаного будинку, розлив пальне на нижню частину стіни та за допомогою сірників здійснив підпал, внаслідок чого виникла пожежа, під час якої вогнем пошкоджено частину будинку, чим потерпілому ОСОБА_7 завдано шкоду на суму 35610 грн.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав у повному обсязі, підтвердив всі обставини, викладені в обвинувальних актах. Зауважив, що жодну з обставин обвинувачення він не оспорює.

У судовому засіданні обвинувачений надав показання, що він є внутрішньо переміщеною особою. Переїхав на проживання із співмешканкою у с. Лісна Колона. Потім його мобілізували, а співмешканка залишилась сама з малою дитиною. Він дуже хвилювався, що вони залишились без засобів до існування, тому одного дня вранці пішов з місця тимчасової дислокації підрозділу, на зупинці сів у автобус і поїхав додому. Перебуваючи вдома, повернувся працювати на пилораму. 15.05.2026 він, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, посварився із співмешканкою. Вона зачинилась у будинку і не впускала його. Він, щоб налякати співмешканку, пішов у гараж, взяв пляшку з бензином, полив на стіну будинку і підпалив. Співмешканка, побачивши вогонь, вийшла з будинку і викликала пожежників. Він відразу усвідомив, що наробив, взяв відро води і почав гасити вогонь. Від підпалу будинок не постраждав, тільки дошки почорніли. Про вчинене щиро шкодує, обдумав свою поведінку, бажає повернутись на військову службу.

Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про проведення судових засідань без його участі, при призначенні покарання покладається на розсуд суду.

Суд, з`ясувавши у обвинуваченого правильність розуміння ним змісту обвинувачення, роз`яснивши йому обмеження у праві на апеляційне оскарження таких обставин, за відсутності сумнівів у добровільності його позиції та з його згоди, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

Судом було досліджено письмові докази, надані стороною обвинувачення, а саме:

-постанови про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 16.05.2026, згідно з якими вилучені 15.05.2026 під час ОМП: пластикову ємність об`ємом 1,5 л із речовиною з різким запахом пального, паперове пакування із маркуванням «Сірники господарські», сірник, 4 зіскоби із місця горіння, а також паперове пакування із сірниками з маркуванням «УСФ» визнано речовими доказами та передано на зберігання до ВП №1 Коростенського РУП;

-ухвали слідчого судді Малинського районного суду Житомирської області від 22.05.2026 про накладення арешту на: пластикову ємність об`ємом 1,5 л із речовиною з різким запахом пального, паперове пакування із маркуванням «Сірники господарські», сірник, 4 зіскоби із місця горіння, а також на паперове пакування із сірниками з маркуванням «УСФ»;

-ухвала слідчого судді від 24.07.2026 про надання дозволу на затримання ОСОБА_4 з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою;

-протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 11.08.2026, відповідно до якого ОСОБА_4 затримано о 15 годині 10 хвилин 11.08.2026;

-ухвала слідчого судді від 12.08.2026 про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою;

-довідка ВЛК від 21.04.2026 № 2026-0421-1042-3555-0, згідно з якою ОСОБА_4 визнаний придатним до військової служби;

-витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 121 від 21.04.2026, згідно з яким ОСОБА_4 , призваного на військову службу по мобілізації, призначено на посаду стрільця мотопіхотного відділення механізованого взводу мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_2 ;

-витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 906 від 24.06.2026, згідно з яким, факт самовільного залишення військової частини 30.04.2026 солдатом ОСОБА_4 вважати підтвердженим.

Інші докази судом не досліджувались, в тому числі не проводився допит свідків, оскільки учасники кримінального провадження не наполягали на їх досліджені, а обвинувачений не оспорював фактичні обставини.

Оцінюючи викладене, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, повністю доведена, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України.

Також суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні умисного пошкодження чужого майна, вчиненого шляхом підпалу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

Судом у судовому засіданні було досліджено характеризуючі матеріали на обвинуваченого, а саме:

- копію паспорта;

- вимогу про судимості, згідно з якою ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався;

- медичний висновок про те, що на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень – тяжких злочинів, їх суспільну небезпеку, дані, що характеризують особу обвинуваченого, його ставлення до скоєного.

Відповідно до положень ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України. Пом`якшуючих покарання обставин за ч. 5 ст. 407 КК України судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 , згідно зі ст. 67 КК України за ч. 2 ст. 194 КК України, є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння. Обтяжуючих покарання обставин за ч. 5 ст. 407 КК України судом не встановлено.

Беручи до уваги те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, враховуючи характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставини справи, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання за ч. 4 ст. 194 КК України, відсутність таких обставин по обвинуваченню за ч. 5 ст. 407 КК України, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкцій ч. 5 ст. 407 та ч. 2 ст. 194 КК України у виді позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України покарання за сукупністю кримінальних правопорушень слід призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначивши покарання у виді позбавлення волі.

Підстав для застосування щодо ОСОБА_4 положень ст. 69 та ст. 75 КК України суд не вбачає.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили слід залишити щодо ОСОБА_4 без змін - у виді тримання під вартою, зарахувавши у строк покарання строк попереднього ув`язнення.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні становлять 25030,72 грн, які підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави.

Доля речових доказів підлягає вирішенню на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 371, 373, 374 та 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити без змін – тримання під вартою, але не довше, ніж 60 днів з дня ухвалення вироку.

Початок строку відбування покарання рахувати з моменту набрання вироком законної сили, зарахувавши у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з дня затримання – 11 серпня 2026 року по день набрання вироком законної сили відповідно до ч. 5 ст.72 КК України.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні у розмірі 25030 (двадцять п`ять тисяч тридцять) гривень 72 копійки.

Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту, накладеного на підставі ухвал слідчого судді Малинського районного суду Житомирської області від 22.05.2026, скасувати.

Речові докази:

-пластикову ємність об`ємом 1,5 л із речовиною з різким запахом пального, паперове пакування із маркуванням «Сірники господарські», сірник, 4 зіскоби із місця горіння, паперове пакування із сірниками з маркуванням «УСФ» – після набрання вироком законної сили знищити;

-оптичні носії інформації (DVD-диск) із записами: слідчого експерименту, допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 – зберігати у матеріалах кримінального провадження у розпорядженні прокурора.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Вирок може бути оскаржений протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги (з урахуванням особливостей, визначених ч. 3 ст. 349 КПК України).

Суддя ОСОБА_1