Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №300/9201/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/9201/25 пров. № А/857/30688/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Болехівської міської ради Івано-Франківської області на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року про закриття провадження, постановлену суддею Скільським І.І. у м. Івано-Франківську у порядку письмового провадження у справі № 300/9201/25 за адміністративним позовом Болехівської міської ради Івано-Франківської області до Державної екологічної інспекції Карпатського округу про визнання дій протиправними, зобов`язання утриматися від вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ :

22 листопада 2025 року Болехівська міська рада Івано-Франківської області ( далі – позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції Карпатського округу (далі – відповідач) в якому просить суд: визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції Карпатського округу щодо проведення заходу державного нагляду та проведення розрахунку розміру шкоди заподіяної навколишньому середовищу та зобов`язати відповідача утриматися від подальшого вчинення дій, не у спосіб визначений законодавством, спрямованих на здійснення державного нагляду (контролю).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року провадження у справі №300/9201/25 закрито.

Постановляючи цю ухвалу, суд першої інстанції виснував, що оскаржуваний розрахунок розміру шкоди не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні статті 19 КАС України, не породжує для позивача обов`язкових юридичних наслідків, а тому не може порушувати його права чи інтереси та не може бути предметом оскарження у судах будь – якої юрисдикції, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення інспекції до господарського суду з відповідним позовом про стягнення суми шкоди.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

За положеннями частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, відбувається шляхом пред`явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції. При цьому суд повинен перевірити належність справи до відповідної юрисдикції.

Пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).

Згідно із частинами першою та третьою статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Як установлено частиною другою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Вказаний принцип також закріплений в частині першій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.

У Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні та конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Контитуцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Разом з тим, з наведеної норми Конституції України вбачається, що судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні правовідносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто і на наявність юридичного спору.

В свою чергу, неодмінними елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Таким чином, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Таким чином, незгода з діями, що полягають у проведенні заходу державного нагляду (контролю), можуть бути підставою для оцінки наслідків або результатів перевірки (припису, постанови, рішення про анулювання ліцензії, інших санкцій) або ж скасування санкцій, пов`язаних із недопуском до проведення перевірки, правомірності такого недопуску. Оскарження самих лише дій не призводить до реального захисту прав суб`єкта перевірки, а тому не відповідає завданням адміністративного судочинства.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції поділяє твердження суду першої інстанції, що складені та затверджені відповідачем акти, протоколи, відомості обліку пнів незаконно зрубаних дерев, розрахунок розміру шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу незаконною рубкою дерев за своєю суттю є способом документації підрозділів Державної екологічної інспекції України та її територіальних органів проведеного заходу державного нагляду та матеріальної фіксації інформації щодо результатів обліку та вимірювання кількісних і якісних характеристик знищення дерев зелених насаджень.

Отже, такі акти, протоколи, розрахунки розміру шкоди є документами інформаційного характеру й самі собою не створюють жодних правових наслідків для позивача, не містять приписів зобов`язального характеру щодо позивача, не покладають на нього жодних обов`язків, не створюють інших наслідків, які б мали реальний вплив на його права.

Тобто, оскаржуваний розрахунок розміру шкоди не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні статті 19 КАС України, не породжує для позивача обов`язкових юридичних наслідків, а тому не може порушувати його права чи інтереси та не може бути предметом оскарження у судах будь-якої юрисдикції, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення інспекції до господарського суду з відповідним позовом про стягнення суми шкоди.

Претензією від 13.10.2025 №68/25 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев, Державна екологічна інспекція Карпатського округу запропонувала Болехівській міській раді в добровільному порядку відшкодувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки дерев. А також зазначено, що у разі не врегулювання спору у досудовому порядку, Інспекцією буде направлено позов до господарського суду з метою стягнення в судовому порядку.

Таким чином, розрахунок розміру шкоди та претензія не створюють правових наслідків для Болехівської міської ради у разі її невизнання, тому не може порушувати права чи інтереси позивача.

Крім того, оцінка та правильність проведення розрахунку розміру шкоди у межах спірних правовідносин може бути надана виключно господарським судом при вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу за позовною заявою Державної екологічної інспекції Карпатського округу до органа місцевого самоврядування, в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Отже, ані розрахунок розміру шкоди, ні претензія не є рішеннями суб`єкта владних повноважень у розумінні ст. 19 КАС України, не зумовлює виникнення будь – яких прав і обов`язків, тому вона не може бути предметом спору.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20.03.2019 у справі №810/5854/14, та правову позицію Верховного Суду, наведену у постановах від 29.04.2020 у справі №819/838/16, від 23.10.2019 у справі №804/6165/16, від 03.12.2021 у справі №820/7180/16, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення від 21 грудня 2010 року у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України”, заяви № 17160/06 та № 35548/06, пункт 33).

У розглядуваній справі поняття “спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства” щодо вказаних вимог позивача слід тлумачити як поняття, що стосується не лише тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а й і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції.

Суд апеляційної інстанції резюмує, що поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію не лише адміністративних судів, а взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таким чином, суд першої інстанції правильно роз`яснив позивачу, що, з огляду на предмет цього позову, спір не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства.

Суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми процесуального права, які підлягають застосуванню. Вирішення спірних правовідносин не віднесено до юрисдикції адміністративного суду та не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а тому суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції про застосування до позовних вимог правових наслідків, передбачених ст. 238 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Болехівської міської ради Івано-Франківської області залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року про закриття провадження у справі № 300/9201/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяІ. В. Глушко

суддіВ. С. Затолочний

Н. М. Судова-Хомюк