Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №380/3857/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/3857/26 пров. № А/857/25218/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року (ухвалене головуючим – суддею Брильовським Р.М. у м. Львові) у справі № 380/3857/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 17.07.2025 № ЦО-18322 прийняте щодо скасування IІI групи інвалідності встановленої ОСОБА_1 . Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (далі – відповідач, Інститут).

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №347796 від 14.08.2020 Львівською обласною МСЕК № 2 позивача визнано особою із інвалідністю 3 групи терміном на 2 роки, причина інвалідності - захворювання пов`язане із захистом Батьківщини. У зв`язку з закінченням терміну інвалідності та за результатами медичного огляду 19.07.2022 Львівська обласна МСЕК № 2 позивачу продовжила інвалідність 3 групи терміном на 2 роки, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №603932 від 19.07.2022. 17.07.2024 Львівська обласна МСЕК № 2 продовжила інвалідність 3 групи терміном на 2 роки (до 01.07.2026), що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД №018132 від 17.07.2024. Експертна команда проаналізувала документи в медико-експертної справі позивача на підтвердження законних підстав експертного рішення МСЕК щодо встановлення III групи інвалідності та 17.07.2025 прийняла рішення №ЦО-18322 про скасування вказаного рішення (акту) МСЕК щодо встановлення ОСОБА_1 III групи інвалідності. Підставою для ініціювання перевірки обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці щодо позивача відповідно до листа Центральної медико-соціальної експертизи МОЗ України від 27.12.2024 №441/03-19 стали листи СБУ від 04.11.2024 №14/1¬6971, ДБР від 06.11.2024 № 10-2-02-01-27449 (хоча в п. 6.2 оскаржуваного Рішення зазначено зовсім інший лист ДБР № 3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025), хоча за змістом п. 51 Порядку підставою проведення перевірки обґрунтованості та скасування рішень про встановлення інвалідності є наявність постанови слідчого, прокурора або ухвали слідчого судді. Стверджує, що листи СБУ та ДБР не є процесуальними рішенням, які оформляються постановою, а тому у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки обґрунтованості рішення щодо встановлення позивачу Львівською обласною МСЕК № 2 інвалідності 24.06.2024 на підставі вказаних листів. Зазначає, що в п. 6.1 оскаржуваного Рішення вказано - підстава для ініціювання перевірки обґрунтованості рішення щодо позивача лише лист ДБР №3187¬25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025. Однак, перевірка щодо позивача розпочата ще в 2024 році на підставі листів СБУ від 04.11.2024 №14/1-6971 та ДБР від 06.11.2024 № 10-2-02-01-27449 (що підтверджується листом ЦМСЕК МОЗ України від 27.12.2024 №441/03-19). Стверджує, що в оскаржуваному Рішенні (п. 8) відповідач не зазначив відомостей про прийняття щодо позивача рішення необхідності проведення повторного оцінювання, дати його проведення, заклад охорони здоров`я, на базі якого має проводиться повне медичне обстеження, місце знаходження, тощо. При проведенні повторного оцінювання допущено порушення п. 51 Порядку, оскільки не дотримано спосіб повідомлення про необхідність прибуття на обстеження. Будь-яких листів (викликів) на підставі листа ДБР №3187-25/10-2-02-01¬1348/25 від 31.01.2025, який вказаний в п. 6.2 оскаржуваного Рішення як підстава перевірки позивач не отримував. ОСОБА_1 телефонував відповідачу з проханням визначити іншу дату для проходження медичного обстеження. Вказує, що перегляд Відповідачем проводився в період з 11.07.2025 по 11.07.2025 без його участі. Зазначає, що на момент прийняття оскаржуваного рішення експертна команда повинна була керуватись положенням постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338. Позивач вважає, що прийняте відповідачем Рішення від 17.07.2025 про скасування йому інвалідності є незаконним та суперечить вимогам вищенаведеного законодавства.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав до суду жодного належного та допустимого доказу, що підтверджує недотримання відповідачем законодавчої процедури прийняття спірного рішення та відповідно протиправність такого. Оскаржуване рішення №ЦО-18322 від 17.07.2025 прийнято компетентним адміністративним органом відповідно до приписів чинного законодавства. Перевірка обґрунтованості рішення, прийнятого медико-соціальною експертною комісією відносно позивача проведено відповідно до вищезазначених нормативно-правових актів, так як наявні підстави такої перевірки, з дотриманням процедури проведення. Така перевірка відповідає меті Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів». Відповідач надав до суду належні та допустимі докази, що підтверджують дотримання законодавчої процедури прийняття спірного рішення та відповідно правомірність такого. Отже, оскаржуване рішення відповідача прийняте з дотриманням законодавчо встановленої процедури та є правомірним і обґрунтованим.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким повністю задовольнити позов.

Відзив на апеляційну скаргу подав відповідач та третя особа, які вважають оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №347796 від 14.08.2020 Львівська обласна МСЕК № 2 визнала ОСОБА_1 особою з інвалідністю 3 групи терміном на 2 роки, причина інвалідності - захворювання пов`язане із захистом Батьківщини.

У зв`язку з закінченням терміну інвалідності та за результатами медичного огляду 19.07.2022 Львівська обласна МСЕК № 2 продовжила позивачу інвалідність 3 групи терміном на 2 роки, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №603932 від 19.07.2022.

24.06.2024 Львівська обласна МСЕК №2 продовжила ОСОБА_1 інвалідність 3 групи терміном на 2 роки (до 01.07.2026), що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД №018132 від 17.07.2024.

На адресу відповідача надійшов лист заступника Міністерства охорони здоров`я України від 08.11.2024, яким було доручено Центральній медико-соціальній експертній комісії Міністерства охорони здоров`я України на виконання документів Державного бюро розслідування здійснити перевірку обґрунтованості рішень щодо зазначених у додатках до запитів осіб, а у разі необхідності провести переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно таких осіб і прийняти відповідні рішення.

До відповідача надійшов лист від Державного бюро розслідування від 06.11.2024 про необхідність перегляду прийнятих рішень МСЕК про встановлення груп інвалідності певним особам, згідно переліку на 190 арк., в тому числі, ОСОБА_1 , якому було встановлено III групу інвалідності Львівською обласною МСЕК № 2, що кореспондується із пунктом 8 Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ України.

На адресу відповідача надійшов запит від Державного бюро розслідування від 25.11.2024 в рамках кримінального провадження №62024000000000923, внесеного до ЄРДР 21.10.2024 року, яким було скеровано медико-експертну справу ОСОБА_1 для проведення заочної, при необхідності очної, медико-соціальної експертизи з метою уточнення ступеню тяжкості функціональних порушень та їх відповідності встановленим групам інвалідності працівникам правоохоронних органів.

31.01.2025 старший слідчий ДБР прийняв постанову по кримінальному провадженню №62024000000000923 про залучення спеціалістів - працівників відповідача, в якій також визначено перелік питань, які підлягають дослідженню, зокрема чи обґрунтовано прийняті рішення медико-соціальними експертними комісіями при встановленні груп інвалідності особам, в тому числі позивачу.

Експертна команда провела ретельний аналіз всіх документів в медико-експертної справі ОСОБА_1 на підтвердження законних підстав експертного рішення МСЕК, щодо встановлення III групи інвалідності.

17.07.2025 Експертна команда прийняла рішення №ЦО-18322 про скасування встановлення ОСОБА_1 III групи інвалідності.

Вважаючи рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 17.07.2025 №ЦО-18322 протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15.12.2023 набрав чинності Закон України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 №2073-IX (далі - Закон №2073-IX, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який упорядковує відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у спосіб прийняття й виконання адміністративних актів (частина перша статті 1 Закону №2073-IX).

Частиною першою статті 6 Закону №2073-IX визначено, що адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону (частина третя статті 8 Закону №2073-IX).

Статтею 18 цього закону гарантовано ефективні засоби правового захисту. Цією нормою передбачено, що особа має право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу в порядку адміністративного оскарження відповідно до цього Закону та/або в судовому порядку.

Статтею 27 Закону №2073-IX визначено коло осіб, які є учасниками адміністративного провадження. Відповідно до частини першої цієї норми учасником адміністративного провадження є: 1) особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов`язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), у тому числі: а) особа, яка з метою забезпечення реалізації свого права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов`язку звертається до адміністративного органу із заявою про прийняття адміністративного акта (заявник); б) особа, стосовно якої адміністративний орган ініціював адміністративне провадження; в) особа, яка з метою захисту свого права, свободи чи законного інтересу звертається до адміністративного органу із скаргою (скаржник); 2) інша особа, на право, свободу чи законний інтерес якої негативно впливає або може вплинути адміністративний акт (заінтересована особа).

Підпунктом 11 частини першої статті 28 Закону №2073-IX передбачено право учасників адміністративного провадження оскаржити у передбаченому законом порядку адміністративний акт, процедурне рішення або дію, бездіяльність адміністративного органу.

За правилами статті 36 Закону №2073-IX адміністративне провадження відповідно до цього Закону розпочинається: 1) за заявою особи щодо забезпечення реалізації її права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов`язку, у тому числі щодо отримання адміністративної послуги; 2) за ініціативою адміністративного органу, у тому числі у порядку здійснення ним інспекційного (контрольного, наглядового) повноваження. Адміністративне провадження продовжується у разі подання скарги в порядку адміністративного оскарження.

Процедура прийняття рішення у справі в адміністративному провадженні передбачена статтею 69 Закону №2073-IX, відповідно до якої за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.

Стаття 71 Закону №2073-IX визначає зміст адміністративного акта, за правилами якої письмовий адміністративний акт або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, складається із вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин.

Адміністративний акт містить підпис та/або печатку (у тому числі електронні), якщо інше не передбачено законом, та повне ім`я відповідальної посадової особи адміністративного органу.

У вступній частині зазначаються найменування адміністративного органу, дата прийняття адміністративного акта та його реєстраційний номер, відомості в обсязі, достатньому для встановлення особи адресата адміністративного акта, та його контактні дані.

Мотивувальна частина адміністративного акта складається згідно з вимогами цього Закону.

У резолютивній частині адміністративного акта зазначається суть прийнятого за результатами розгляду справи рішення. Крім того, можливе викладення додаткових положень, визначених цією статтею.

У заключній частині зазначаються строк набрання адміністративним актом чинності та спосіб визначення такого строку. В адміністративному акті, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи або покладає на неї певний обов`язок, зазначаються строки і порядок його оскарження (у тому числі найменування та місцезнаходження адміністративного органу, який є суб`єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов). У разі якщо подання скарги чи пред`явлення позову не зупиняє дію адміністративного акта, у заключній частині повинна міститися вказівка на такий винятковий правовий наслідок з посиланням на правові підстави для такого винятку.

Відповідно до статті 72 Закону №2073-IX адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті).

Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.

У мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: 1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); 2) фактичні обставини справи; 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.

Адміністративний акт може не містити посилання на фактичні обставини справи і результати дослідження доказів та інших матеріалів справи, якщо такий акт прийнято на підставі акта чи іншого документа, складеного за результатами проведення інспекційних (контрольних, наглядових) заходів, якщо цей документ вже містить відповідне мотивування (обґрунтування) та доведений до особи належним чином. Для окремих видів справ законодавством можуть визначатися додаткові відомості, що зазначаються у мотивувальній частині адміністративного акта.

Відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.

Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта не вимагається, якщо: 1) адміністративний орган задовольнив заяву, при цьому адміністративний акт не стосується прав, свобод чи законних інтересів інших осіб; 2) адміністративний орган під час здійснення інспекційних (контрольних, наглядових) повноважень не виявив порушень законодавства.

Оскільки предметом спору, що виник у цій справі, є ухвалене Інститутом в процесі виконання своїх управлінських функцій адміністративного акта (рішення), а саме рішення про скасування другої групи інвалідності, суд, враховуючи публічно-правову природу спірних правовідносин, що виникли в межах адміністративної процедури прийняття рішень; наявність у спірних правовідносинах категорій адміністративної процедури (адміністративний орган; адміністративний акт; адміністративне провадження; адміністративна процедура; дискреційне повноваження; учасники адміністративного провадження (особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов`язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), та беручи до уваги те, що оскаржуване рішення відповідає формі адміністративного акта, вважає за необхідне зазначити, що спірні публічно-правові (адміністративно-правові) відносини є відносинами адміністративної процедури, які регулюються Законом №2073-IX з урахуванням, зокрема, положень Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі – Закон №875-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 (далі – Порядок №1338, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Ураховуючи наведені вище норми та підстави позову щодо порушення процедури прийняття рішення, у цій справі перевірці підлягає дотримання суб`єктом владних повноважень – Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» процедури прийняття оскаржуваного рішення з урахуванням вимог зокрема, положень №875-ХІІ та Порядку №1338.

Закон №875-ХІІ визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Статтею 2 Закону №875-ХІІ визначено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Положення частин 1, 2 статті 6 Закону №875-ХІІ встановлюють, що захист прав, свобод і законних інтересів осіб з інвалідністю забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом.

Особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Стаття 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 №2961-IV визначає, що інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який у подальшому продовжений та триває станом на цей час.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023 «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», уведеним в дію Указом Президента України від 12.09.2023 №576/2023, доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк провести перевірку обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні. У разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень, ініціювати їх перегляд у встановленому порядку та інформувати за наявності підстав відповідні правоохоронні органи.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», що введено в дію Указом Президента України від 22.10.2024 №732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

На виконання Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанови №1207 від 25.10.2024 та №1276 від 08.11.2024, якими були внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи».

19.12.2024 прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» №4170-IX (далі - Закон №4170-ІХ) яким внесені зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб`єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.

Згідно абзацу 1 пункту 1 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4170-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.01.2025 (окрім деяких пунктів).

Відповідно пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4170-IX особам, яким встановлена інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності; документами, що підтверджують інвалідність повнолітнім особам, є: видані до 31.12.2024 органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі таких рішень, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених законами України «Про військовий обов`язок та військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь термін дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування; особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням (за зверненням опікуна - у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності).

На період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні перелік причин неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи визначається Кабінетом Міністрів України.

Пункт 3 розділу ІІ Закону №4170-ІХ передбачає, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України припиняються 31.12.2024.

З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

15.11.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі – Постанова №1338), пунктом 1 якої затверджені:

Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи;

Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи;

Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.

Абзац 7 пункту 3 Постанови №1338 визначає, що документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених у Законах України «Про військовий обов`язок та військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь строк дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами.

Відповідно до пункту 1 Порядку №1338, цей Порядок визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (далі - особа) з метою визначення наявності або відсутності порушень структур та/або функцій організму, в тому числі фізичних, психічних, інтелектуальних, сенсорних, що можуть призводити до обмежень життєдіяльності, встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також розроблення рекомендацій, що є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, з урахуванням індивідуального реабілітаційного плану (за наявності).

Пункт 10 Порядку №1338 визначає, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності Постановою №1338, переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

Згідно підпункту 2 пункту 8 Положення №1338 Центр оцінювання функціонального стану особи, крім іншого, проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.

Якщо за результатами перевірки прийняте рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

Підпунктом 5 Положення №1338 визначено, що під час оскарження рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання (медико-соціальної експертизи) та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.

З аналізу даних правових норм слідує, що під час проведення перевірки рішення медико-соціальної експертизи на виконання ухвали слідчого судді або рішення, експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи має обов`язок діяти відповідно до Порядку.

Наведений Порядок не передбачає право Центру оцінювання функціонального стану особи скасовувати рішення медико-соціальної експертизи іншим шляхом, ніж як проведення повторного оцінювання функціонального стану особи, з її викликом та повідомленням.

При цьому, таке оцінювання має проводиться на підставі дослідження медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень.

Колегія суддів зауважує, що у випадку, коли під час перевірки обґрунтованості рішення про встановлення інвалідності, у комісії виникає сумнів, відповідач повинен здійснити призначення повторного оцінювання, як це встановлено Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою №1338, про що має бути повідомлена особа, повторне оцінювання якої має бути проведене.

За приписами Положення №1338 на адресу такої особи засобами електронної пошти, або засобами поштового зв`язку має бути направлене повідомлення щодо проведення оцінювання повсякденного функціонування особи. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі закладу охорони здоров`я.

Варто зазначити, що у контексті спірних правовідносин саме належне дотримання процедури оцінювання повсякденного функціонування особи є фундаментальним показником правомірності винесеного рішення, за умови протилежного, нівелюється сенс законодавчого врегулювання такої процедури.

За обставинами цієї справи, Експертною командою Інституту проведена перевірка обґрунтованості рішення, за результатом якої 17.07.2025 прийняте рішення №ЦО-18322, яким визнано, що ОСОБА_1 ІІІ група інвалідності, встановлена необґрунтовано. Також у рішенні зазначено, що згідно з Постановою № 1317 даних для встановлення жодної з груп інвалідності з 17.07.2025 немає.

Суд також встановив, що 15.01.2025 ОСОБА_1 за місцем роботи отримав від Інституту повідомлення від 27.12.2025 за вих.№ 414/03-19 про необхідність у період з 06.01.2025 по 17.01.2025 прибути до клініки для проведення медичного обстеження на предмет перевірки законності висновку про встановлення йому інвалідності.

При цьому в тексті повідомлення зазначалося, що термін обстеження складає від двох до п`яти робочих днів в залежності від наявних патологічних змін.

З огляду на те, що таке повідомлення надійшло із значним запізненням, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із проханням про визначення іншої дати для проходження медичного обстеження. Разом з тим, відповідач інших дат обстеження позивачу не визначив.

Тобто, відповідач, запрошуючи позивача до клініки для проведення медичного обстеження на предмет перевірки законності висновку про встановлення йому інвалідності, фактично сам визнав те, що для перевірки законності висновку про встановлення позивачу інвалідності необхідна особлива присутність позивача для проведення медичного обстеження.

Однак, рішення щодо непідтвердження позивачу другої групи інвалідності, обґрунтованість встановлення якої є предметом перевірки, було прийняте за відсутності особи, без проведення медичного обстеження.

Таким чином колегія суддів доходить висновку, що наведені обставини свідчать про помилковість доводів відповідача, що позивач уникав прибуття до установи для проведення перевірки.

Засідання експертної команди проведене без виклику позивача, з порушенням права останнього на особисту участь, за наслідком якого 07.07.2025 прийнятий індивідуальний акт про необґрунтованість встановлення ОСОБА_1 третьої групи інвалідності.

Суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи не містять доказів належного повідомлення позивача про проведення повторного оцінювання стану його здоров`я, а також доказів відображення в електронній системі щодо оцінювання обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії.

Наведене свідчить про те, що позивач як особа з інвалідністю 3-ої групи не був належним чином повідомлений про розгляд зазначеного питання, без проведення будь-яких медичних досліджень та повного медичного обстеження, що є порушенням його прав та інтересів.

Також суд апеляційної інстанції встановив, що згідно наявної в матеріалах справи копії Свідоцтва про хворобу №19 від 17.01.2020 ОСОБА_1 встановлений діагноз: поширений остеохондроз хребта, спондилоартроз поперекового відділу хребта з больовим синдромом та помірним порушенням функції. Вертеброгенний попереково-крижовий радикуліт з переважним ураженням L5-S1 корінців праворуч на фоні виражених дегенеративно-дистрофічних змін в хребті з незначним порушенням функції, затяжний перебіг, стадія нестійкої ремісії.

Ураховуючи наведені встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції, що скасування рішення про встановлення особі інвалідності третьої групи у такому випадку без проведення медико-соціальної експертизи стосовно позивача не свідчить про порушення прав позивача та не є порушенням процедури проведення перевірки обґрунтованості рішень.

Колегія суддів враховує, що відповідач до суду не надав жодних доказів того, що спірне рішення приймалось на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження позивача, із проведенням необхідних досліджень або доказів того, що позивач від проходження повного медичного обстеження відмовився.

В протоколі розгляду підчас перевірки обґрунтованості рішення експертної команди від 17.07.2025, в пункті 10 експертна команда зазначила, що рішення про необхідність проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування особи експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи не приймалося.

Більше того, в підпункті 10.2.2 протоколу вказано, що позивач відмовився від повного медичного обстеження, що, як зазначено вище, не відповідає встановленим судом обставинам справи.

Відповідач, здійснивши перевірку обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії та вважаючи, що даних для встановлення жодної групи інвалідності немає, мав прийняти рішення про необхідність проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування особи експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи та направити позивача на повне медичне обстеження на базі закладу охорони здоров`я, як вимагає Порядок №1338, із повідомленням особи про таке обстеження.

Натомість, як установив апеляційний суд, відповідач без проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування та без виклику особи, прийняв рішення про відсутність даних для встановлення жодної групи інвалідності та фактично скасував встановлену позивачу третю групу інвалідності.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини свідчать, що відповідачем була порушена процедура перевірки рішення МСЕК щодо позивача з прийняттям нового рішення.

З урахуванням встановлених обставин у цій справи та наведених вище норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем було дотримано порядок повторного оцінювання повсякденного функціонування позивача.

Навпаки, апеляційний суд переконаний, що недотримання відповідачем зазначеного порядку свідчить про порушення процедури при проведенні перегляду та повторного оцінювання осіб з інвалідністю, а тому рішення відповідача є необґрунтованим, має бути визнане протиправним і підлягає скасуванню.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справі № 420/37294/25 (постанова від 25 серпня 2026 року).

Згідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, колегія суддів вважає неправильним посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2026 у справі №360/660/25, оскільки у наведеній відповідачем справі вирішувалось питання дотримання Інструкції №561, яка втратила чинність 01.01.2025 на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я від 10.12.2024 №2067 «Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.12.2024 за №1925/43270. Інструкція №561 на час прийняття спірного рішення вже не діяла і не могла бути застосована до цих правовідносин.

За обставинами цієї справи у позивача встановлений діагноз: поширений остеохондроз хребта, спондилоартроз поперекового відділу хребта з больовим синдромом та помірним порушенням функції. Вертеброгенний попереково-крижовий радикуліт з переважним ураженням L5-S1 корінців праворуч на фоні виражених дегенеративно-дистрофічних змін в хребті з незначним порушенням функції, затяжний перебіг, стадія нестійкої ремісії, що не може не враховуватися і не досліджуватися під час розгляду питання скасування позивачу другої групи інвалідності.

Ураховуючи наведені вище норми та встановлені судами обставини, зокрема, що позивачу встановлений діагноз: поширений остеохондроз хребта, спондилоартроз поперекового відділу хребта з больовим синдромом та помірним порушенням функції. Вертеброгенний попереково-крижовий радикуліт з переважним ураженням L5-S1 корінців праворуч на фоні виражених дегенеративно-дистрофічних змін в хребті з незначним порушенням функції, затяжний перебіг, стадія нестійкої ремісії, відповідач самостійно визначив необхідність присутності позивача під час розгляду питання щодо позбавлення його третьої групи інвалідності, колегія суддів дійшла висновку, що колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про дотримання відповідачем Порядку №1338, а тому оскаржуване судове рішення є протиправним і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Враховуючи наведене, апеляційний суд встановив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції, що тягне за собою скасування такого рішення.

Відповідно до статті пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За частинами першою та другою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі № 380/3857/26 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 17 липня 2025 року № ЦО-18322, прийняте щодо скасування IІI групи інвалідності встановленої ОСОБА_1 Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяС. М. Кузьмич

суддіА. Р. Курилець

О. І. Мікула