Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №500/6089/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. ЛьвівСправа № 500/6089/25 пров. № А/857/20112/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Боршовського Т.І.,

суддів Кухтея Р.В.,

Шевчук С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі № 500/6089/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

суддя в 1-й інстанції – Подлісна І.М.,

провадження – письмове,

час ухвалення рішення – 23 лютого 2026 року,

місце ухвалення рішення – м. Тернопіль,

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА.

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі – Управління-1, відповідач-1), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі – Управління-2, третя особа), в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Управління-1 від 10 жовтня 2025 року №192550007347; зобов`язати Управління-1 перевести позивача (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з 02.10.2025 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди її роботи з 02.06.1994 по 28.07.2014 в органах державної податкової служби.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі № 500/6089/25 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №192550007347 від 10 жовтня 2025 року про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію відповідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби з 02.06.1994 року по 28.07.2014 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», згідно поданої нею заяви, з урахуванням висновків суду у цій справі. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір на суму 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири грн 48 коп.).

За результатом розгляду спору суд першої інстанції під час розгляду справи встановив, що позивач має необхідний стаж 20 років та досягла передбаченого віку 60 роки для переведення її на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування судового рішення в частині задоволених вимог. Просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення у цій справі, яким відмовити в задоволенні позовної заяви про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії в повному обсязі.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскільки на день набрання чинності Закону №889-УІП (01.05.2016) позивач не перебувала на посаді державної служби та не має 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ, підстави в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 відсутні. Вважає, що Управління-1 правомірно та на законних підставах винесло рішення від 10.10.2025 за № 192550007347 про відмову позивачу в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-УІІІ «Про державу службу», а відповідно позовні вимоги позивача - безпідставні, а отже, не підлягають задоволенню.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила доводи апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

1. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області та отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

02.10.2025 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Тернопільській області з заявою про проведення перерахунку пенсії у зв`язку з переходом з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ (далі - Закон № 899).

За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто ГУ ПФУ в Харківській області.

10 жовтня 2025 року ГУ ПФУ в Харківській області було прийнято рішення №192550007347, яким відмовлено позивачу в проведенні перерахунку.

Згідно з рішенням № 192550007347 від 10 жовтня 2025 року ГУ ПФУ в Харківській області було встановлено, що за записами трудової книжки НОМЕР_2 від 01.09.1982, заявниця з 01.02.1995 по 28.07.2014 працювала у Гусятинській міжрайонній Державній податковій інспекції по Теребовлянському району Тернопільської області, та за ці періоди роботи були присвоєні спеціальні звання, а не ранги державного службовця. Контролюючий орган зазначив, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєнні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 (далі - Закон № 3723-XII). Враховуючи вищезазначене, відділом перерахунків пенсій № 3 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення відмовити громадянці ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», у зв`язку з відсутністю стажу державної служби.

Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернулася до суду з цим позовом.

2. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ. ВИСНОВКИ.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Як передбачено статтею 90 Закону України «Про державну службу» 10.12.2015 № 889-VIII (далі – Закон № 889-VIII) пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Так, відповідно до пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII визначали, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 (день набрання чинності Законом № 889-VIII) певного стажу держслужби (10 років для осіб, що станом на цю дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

За приписами частини 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Як передбачено Законом України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Стаття 2 цього Закону визначає структуру заробітної плати, до якої входять: - основна заробітна плата (встановлюється у вигляді посадових окладів для службовців); - додаткова заробітна плата (включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій); - інші заохочувальні та компенсаційні виплати (до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми). Відповідно до статті 33 Закону №3723-ХІІ заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов`язків.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 41 Закону № 1058-ІV, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Згідно з пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

За приписами статті 341 Податкового кодексу України (далі – ПК України) служба в контролюючих органах є професійною діяльністю придатних до неї за станом здоров`я, освітнім рівнем та віком громадян України, що пов`язана з формуванням державної податкової та митної політики в частині адміністрування податків, зборів, платежів, реалізацією податкової та митної політики, політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також із здійсненням контролю за додержанням податкового, митного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Пунктом 342.4 статті 342 ПК України визначено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями (пункт 342.4.).

За правилами пункту 344.1 статті 344 ПК України, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Відтак, у спірних правовідносинах слід оцінити обґрунтованість висновку органу ПФУ щодо неможливості зміни виду (призначення) пенсії заявника, який отримує пенсію за віком на підставі Закону № 1058-IV, на пенсію на підставі Закону України «Про державну службу».

Суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов висновку, що позивач станом на 01.05.2016 мала необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а тому відповідає умовам для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Аргументи апелянта зводяться до того, що спірні періоди роботи позивача в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не можуть бути враховані при визначенні необхідного стажу державної служби, тому позивач не має права на пенсію за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ (у зв`язку з відсутністю необхідного стажу державної служби станом на 01.05.2016).

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржене, тому не є предметом апеляційного перегляду.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на такі мотиви.

Закон № 889-VIII, котрий набрав чинності 01.05.2016, визначає, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII визначали, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, а саме:

- 10 років для осіб, що станом на 01.05.2016 займали посади державної служби, або

- 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд в постанові від 29.04.2020 у справі №539/1855/17 вказав таке: «Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08 жовтня 2013 року (справа № 21-275а13) виснував, що аналіз положень статті 37 Закону № 3723-XII, Закону № 509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.».

Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця.

Так, на підтвердження трудової діяльності ОСОБА_1 на державній службі, в органах державної податкової служби, присвоєння персональних та спеціальних звань, рангів державного службовця в її трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 01.09.1982 року містяться наступні записи про її роботу за спірні періоди:

Державна податкова інспекція Міністерства фінансів України по Теребовлянському району:

з 02.06.1994 по 31.10.1995 перебувала на посаді старшого державного податкового інспектора відділу аудиту фізичних осіб;

01.02.1995 присвоєно персональне звання інспектора податкової служби ІІІ рангу;

03.01.1995 прийняла присягу державного службовця;

з 01.11.1995 по 25.11.1996 перебувала на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу аудиту фізичних осіб;

Державна податкова адміністрація у Теребовлянському районі:

з 26.11.1996 по 16.02.1998 перебувала на посаді головного державного податкового інспектора відділу справляння податків з фізичних осіб;

Державна податкова інспекція у Теребовлянському районі:

з 17.02.1998 по 09.04.1998 перебувала на посаді головного державного податкового інспектора відділу справляння податків з фізичних осіб;

з 10.04.1998 по 30.06.2000 перебувала на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування фізичних осіб з функцією документальних перевірок;

29.03.2000 присвоєно спеціальне звання інспектора податкової служби ІІ рангу;

з 01.07.2000 по 19.08.2003 перебувала на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування фізичних осіб;

з 20.08.2003 по 31.07.2004 перебувала на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора групи документальних перевірок відділу оподаткування фізичних осіб;

01.06.2004 присвоєно спеціальне звання інспектора податкової служби І рангу

Теребовлянська міжрайонна державна податкова інспекція:

з 01.08.2004 по 30.09.2004 перебувала на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора сектору документальних перевірок відділу оподаткування фізичних осіб;

Гусятинська міжрайонна державна податкова інспекція:

з 01.10.2004 по 31.08.2005 перебувала на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора сектору документальних перевірок відділу оподаткування фізичних осіб;

з 01.09.2005 по 31.10.2005 перебувала на посаді старшого державного податкового інспектора сектору оподаткування фізичних осіб Теребовлянського відділення;

з 01.11.2005 по 31.03.2006 перебувала на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора сектору оподаткування фізичних осіб Теребовлянського відділення;

ДПІ у Теребовлянському районі:

з 03.04.2006 по 01.10.2009 перебувала на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування фізичних осіб;

з 02.10.2009 по 15.02.2011 перебувала на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування фізичних осіб;

з 16.02.2011 по 26.03.2012 перебувала на посаді начальника відділу оподаткування фізичних осіб;

16.02.2011 присвоєно спеціальне звання радник податкової служби ІІІ рангу;

Гусятинська міжрайонна державна податкова інспекція Тернопільської області ДПС:

з 27.03.2012 по 25.07.2013 перебувала на посаді головного державного податкового інспектора із забезпечення доступу до публічної інформації та розгляду звернень громадян;

Гусятинська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Тернопільській області:

з 26.07.2013 по 19.01.2014 перебувала на посаді старшого державного податкового інспектора відділу обслуговування платників податків;

26.07.2013 присвоєно 13 ранг державного службовця;

01.04.2014 присвоєно спеціальне звання радник податкової та митної справи 3 рангу;

з 20.01.2014 по 28.07.2014 перебувала на посаді старшого державного ревізора- інспектора (відділу) сектору доходів і зборів з фізичних осіб Теребовлянського відділення;

28.07.2014 звільнена з роботи у зв`язку з реорганізацією та скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Таким чином, позивачка у період з 02.06.1994 по 28.07.2014 (більше 20 років) працювала на різних посадах в органах державної податкової служби. За період роботи в органах державної податкової служби позивачу присвоєно спеціальні звання, а також в подальшому – ранги державного службовця. Станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону № 889-VIII) стаж служби позивачки в органах державної податкової служби становив понад 20 років.

Враховуючи наведений вище висновок Верховного Суду, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно не зарахував до стажу державної служби період роботи позивачки в органах державної податкової служби, за які позивачці присвоєно спеціальні звання.

Отже, ОСОБА_1 на підставі пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII має право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.

Таким чином, аналізуючи наведені вище законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення № 192550007347 від 10.10.2025 про відмову в проведенні перерахунку, яким відмовлено ОСОБА_1 в переведенні на пенсію державного службовця за віком відповідно до заяви від 02.10.2025, є необґрунтованим, а тому його потрібно скасувати як протиправне.

При цьому суд першої інстанції обрав ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, окрім скасування рішення про відмову, зобов`язавши відповідача зарахувати до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби з 02.06.1994 по 28.07.2014 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», згідно поданої нею заяви від 02.10.2025, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Отже, доводи апеляційної скарги є помилковими та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції визнав доводи апеляційної скарги помилковими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, то апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

З огляду на висновок по суті апеляційної скарги, суд покладає на апелянта понесені ним судові витрати.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі № 500/6089/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Головуючий суддяТ. І. Боршовський

суддіР. В. Кухтей

С. М. Шевчук