Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №140/1578/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. ЛьвівСправа № 140/1578/26 пров. № А/857/32112/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Боршовського Т.І.,

суддів Кухтея Р.В.,

Шевчук С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року у справі № 140/1578/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

суддя в 1-й інстанції – Каленюк Ж.В.,

провадження – письмове,

час ухвалення рішення – 15 травня 2026 року,

місце ухвалення рішення – м. Луцьк.

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА.

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – Управління-1, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – Управління-2, відповідач-2), в якому просила: визнати протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 12 січня 2026 року № 032350009408; зобов`язати ГУ ПФУ у Волинській області з 06 січня 2026 року перевести на пенсію державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХII «Про державну службу» (далі – Закон №3723-ХII), пунктів 10, 12 розділу ХI «Прикінцеві положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIIІ «Про державну службу» (далі – Закон № 889-VIII), зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах державної податкової служби з 16 січня 1997 року по 25 грудня 2025 року та врахувавши при обчисленні розміру пенсії відомості про заробітну плату на підставі довідок Головного управління ДПС у Волинській області від 02 січня 2026 року №06/П/03-20-10-02-12 та №08/П/03-20-10-02-12 і здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року у справі № 140/1578/26 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12 січня 2026 року №032350009408. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 з 06 січня 2026 року на пенсію за віком відповідно до пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» та статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 23 грудня 1997 року по 01 травня 2016 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судові витрати у сумі 887,47 грн (вісімсот вісімдесят сім грн 47 коп.)

За результатом розгляду спору суд першої інстанції під час розгляду справи встановив, що рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області позивачу безпідставно відмовлено у переведенні на інший вид пенсії.

Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції, вважає його необґрунтованим, прийнятим з неповним з`ясуванням обставин по справі та не надано правильної оцінки аргументам учасників справи. Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не займала посади державної служби та стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців відсутній, у зв`язку з чим відсутні підстави для переведення на пенсію за віком відповідно до Закону № 889. Наголошує, що відповідно до частини 4.2 Порядку № 622 для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та які звільнилися до 1 січня 2024 з таких органів. Визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023, а розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок, за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією, але не пізніше 31 грудня 2023. Для призначення пенсії державного службовця таким особам та особам, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, подаються довідки за формою згідно з додатком 4, додатком 5, додатком 6 Порядку № 622.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

1. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV, що не є спірним та підтверджено пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 (а.с. 42).

06 січня 2026 року позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою, в якій просила перевести на пенсію за віком відповідно до Закону № 889-VIII. Разом із заявою про перехід на пенсію за іншим законом позивач надала довідки Головного управління ДПС у Волинській області від 02 січня 2026 року № 06/П/03-20-10-02-12 про складові заробітної плати для державних службовців, який до 01 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та від 02 січня 2026 року №08/П/03-20-10-02-12 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби (а.с. 37, 39).

Після реєстрації працівниками ГУ ПФУ у Волинській області заяви та формування електронної пенсійної справи заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Донецькій області з прийняттям рішення від 12 січня 2026 року №032350009408 про відмову у перерахунку пенсії. Зазначено, що статтею 25 Закону № 3723-ХІІ визначені категорії посад державних службовців. Однак посади працівників податкової інспекції даною статтею не передбачені. ОСОБА_1 (а.с.34-35).

Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернулася до суду з цим позовом.

2. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ. ВИСНОВКИ.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Як передбачено статтею 90 Закону України «Про державну службу» 10.12.2015 № 889-VIII (далі – Закон № 889-VIII) пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Закон № 889-VIII набрав чинності 01.05.2016, одночасно втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ), що передбачав особливості пенсійного забезпечення державних службовців. Разом з тим, пп. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 передбачено переживаючу дію статті 37 Закону № 3723-XII, тобто законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у особи є право на призначення пенсії відповідно до цієї норми Закону №3723-ХІІ.

Так, відповідно до пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII визначали, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 (день набрання чинності Законом № 889-VIII) певного стажу держслужби (10 років для осіб, що станом на цю дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

За приписами частини 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Як передбачено Законом України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Стаття 2 цього Закону визначає структуру заробітної плати, до якої входять: - основна заробітна плата (встановлюється у вигляді посадових окладів для службовців); - додаткова заробітна плата (включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій); - інші заохочувальні та компенсаційні виплати (до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми). Відповідно до статті 33 Закону №3723-ХІІ заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов`язків.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 41 Закону №1058-ІV, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Згідно з пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

За приписами статті 341 Податкового кодексу України (далі – ПК України) служба в контролюючих органах є професійною діяльністю придатних до неї за станом здоров`я, освітнім рівнем та віком громадян України, що пов`язана з формуванням державної податкової та митної політики в частині адміністрування податків, зборів, платежів, реалізацією податкової та митної політики, політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також із здійсненням контролю за додержанням податкового, митного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Пунктом 342.4 статті 342 ПК України визначено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями (пункт 342.4.).

За правилами пункту 344.1 статті 344 ПК України, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Відтак, у спірних правовідносинах слід оцінити обґрунтованість висновку органу ПФУ щодо неможливості зміни виду (призначення) пенсії заявника, який отримує пенсію за віком на підставі Закону № 1058-IV, на пенсію на підставі Закону України «Про державну службу».

Суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов висновку, що позивач станом на 01.05.2016 мала необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а тому відповідає умовам для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Крім того суд дійшов висновку, що спірні правовідносини не стосуються питання про перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу”, а стосуються переведення позивача з одного виду пенсії – відповідно до Закону № 1058-IV на інший вид - пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-XII.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржене, тому не є предметом апеляційного перегляду.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на такі мотиви.

За наявності права на пенсію на підставі різних пенсійних законів або на різні види пенсії в межах одного закону (напр., Закону № 1058-IV), закон дозволяє особі звертатися до органу ПФУ про переведення з одного виду пенсії на інший (в межах одного закону чи з пенсії на підставі одного закону на інший).

Закон № 889-VIII, котрий набрав чинності 01.05.2016, визначає, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII визначали, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, а саме:

- 10 років для осіб, що станом на 01.05.2016 займали посади державної служби, або

- 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд в постанові від 29.04.2020 у справі № 539/1855/17 вказав таке:

«Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08 жовтня 2013 року (справа № 21-275а13) виснував, що аналіз положень статті 37 Закону №3723-XII, Закону №509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.».

Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця.

Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи (пункт 4 Порядку №283).

Трудова книжка серії НОМЕР_2 та вкладиш НОМЕР_3 містять такі записи про періоди трудової діяльності ОСОБА_1 :

16 січня 1997 року прийнята на посаду державного податкового інспектора відділу по контролю за оподаткуванням валютних операцій Державної податкової адміністрації у м. Луцьку;

16 січня 1997 року прийняла присягу державного службовця,

23 грудня 1997 року присвоєно спеціальне звання “Інспектор податкової служби третього рангу”,

01 квітня 1998 року переведена на посаду головного державного податкового інспектора відділу обліку юридичних осіб та податкових документів управління інформатизації;

01 червня 2000 року переведена на посаду головного державного податкового інспектора відділу обліку платників податків, приймання та обробки податкових документів управління автоматизованого адміністрування податків;

03 січня 2001 року присвоєно спеціальне звання “Інспектор податкової служби 2 рангу”;

27 червня 2002 року переведена головним державним податковим інспектором відділу обліку платників податків управління інформатизації та обліку;

01 вересня 2003 року переведена на посаду головного державного податкового інспектора відділу обліку платників податків управління автоматизації процесів оподаткування;

01 вересня 2004 року у зв`язку з реорганізацією Державної податкової інспекції (ДПІ) у м. Луцьку, призначена на посаду головного державного податкового інспектора відділу обліку платників податків управління автоматизації процесів оподаткування Луцької об`єднаної ДПІ;

25 жовтня 2004 року присвоєно спеціальне звання “Інспектор податкової служби першого рангу”;

01 вересня 2005 року переведена на посаду заступника начальника відділу реєстрації та обліку платників податків з кадрового резерву;

27 жовтня 2006 року присвоєно чергове спеціальне звання “Радник податкової служби третього рангу”;

05 березня 2012 року призначена в порядку переведення на посаду головного державного податкового інспектора відділу обліку платників податків та обробки податкової звітності управління інформатизації та обліку платників податків Луцької ОДПІ Волинської області Державної податкової служби;

25 червня 2013 року переведена на посаду головного державного інспектора відділу обліку платників та обробки податкової звітності управління IT та обліку платників Луцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Волинській області;

25 червня 2013 року присвоєно 12 ранг державного службовця;

29 липня 2013 року звільнена в порядку переведення в Головне управління Міндоходів у Волинській області;

30 липня 2013 року призначена в порядку переведення на посаду головного державного інспектора відділу обліку платників та суб`єктів, які здійснюють операції з товарами, управління ІТ та обліку платників;

01 січня 2014 року присвоєно спеціальне звання радник податкової та митної служби III рангу;

31 жовтня 2014 року у зв`язку із реорганізацією Головного управління Міндоходів у Волинській області переведена на посаду головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів Головного управління ДФС у Волинській області;

10 березня 2016 року звільнена з роботи у зв`язку з переведенням на роботу у Луцьку ОДНІ Головного управління ДФС у Волинській області;

11 березня 2016 року призначена в порядку переведення з Головного управління ДФС у Волинській області за заявою на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб Луцької ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області;

21 березня 2016 року переведена на посаду головного державного інспектора відділу обслуговування платників Луцької ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області,

23 березня 2016 року переведена на посаду головного державного інспектора відділу реєстрації та обліку платників у правління обслуговування платників Луцької ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області;

22 травня 2017 року звільнена за заявою з роботи в порядку переведення в Головне управляння ДФС у Волинській області;

23 травня 2017 року призначена в порядку переведення з Луцької ОДПІ на посаду головною державного ревізора-інспектора відділу реєстрації та обліку платників управління обслуговування платників;

16 серпня 2018 року у зв`язку із введенням в дію переліку змін до організаційної структури та штатного розпису Головного управляння ДФС у Волинській області переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу обліку платників, об`єктів оподаткування, ведення реєстрів та реєстрації за окремими видами податків управління обслуговування платників;

20 серпня 2016 року звільнена із займаної посади в порядку переведення до Головного управління ДПС у Волинській області;

21 серпня 2019 року призначена в порядку переведення на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу обліку платників, об`єктів оподаткування, ведення реєстрів та реєстрації за окремими видами податків управління обслуговування платників;

21 серпня 2019 року присвоєно 6 ранг державного службовця;

19 грудня 2019 року у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису переведена па посаду головного державного ревізора-інспектора відділу обліку платників, об`єктів оподаткування, ведення реєстрів та реєстрації за окремими видами податків управління податкових сервісів;

08 вересня 2020 року у зв`язку із введенням в дію організаційної структури та штатного розпису переведено па посаду головного державного ревізора-інспектора відділу обліку платників, об`єктів оподаткування, ведення реєстрів та реєстрації за окремими видами податків управління електронних сервісів;

23 грудня 2020 року у зв`язку з утворенням Головного управління ДПС у Волинській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України призначена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу обліку плащиків, об`єктів оподаткування ведення реєстрів та реєстрації за окремими видами податків управління електронних сервісів;

27 жовтня 2021 року у зв`язку з введенням вдію штатного розпису на 2021 рік Головного управління ДПС у Волинській області посаду “головний державний ревізор-інспектор” перейменовано на “головний державний інспектор”;

21 вересня 2022 року у зв`язку з введенням в дію організаційної структури та штатного розпису переведена па посаду головного державного інспектора відділу обліку платників, об`єктів оподаткування, ведення реєстрів та реєстрації за окремими видами податків управління податкових сервісів;

25 грудня 2025 року припинено державну службу та звільнено з посади відповідно до пункту 7 частини першої статті 83 Закону № 889-VІІІ у зв`язку із досягненням 65-річного віку.

Таким чином, позивачка у період з 16.01.1997 по 25.12.2025 (тобто більше 20 років) працювала на різних посадах в органах державної податкової служби. За період роботи в органах державної податкової служби позивачці в різні періоди служби присвоєно ранги державного службовця, а також спеціальні звання. Станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону № 889-VIII) позивачка продовжувала працювати на посаді в системі органів державної податкової служби, а її стаж служби становив понад 10 років.

Отже, з огляду на встановлені судами обставини, враховуючи наведений вище висновок Верховного Суду, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно не зарахував до стажу державної служби період роботи позивачки в органах державної податкової служби, за які позивачу присвоєно спеціальні звання.

За таких обставин позивач станом на момент набрання чинності Законом № 889-VIII займала посаду, стаж роботи на які зараховується до стажу державної служби (головного державного інспектора відділу реєстрації та обліку платників у правління обслуговування платників Луцької ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області), та мала більше 10 років стажу роботи в органах податкової служби, який підпадає під категорію посад державних службовців, визначену статтею 25 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу», що і дає право на отримання пенсії згідно із Законом України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.

Отже, суд першої інстанції правильно виснував, що позивачка на підставі пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII має право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.

Таким чином, аналізуючи наведені вище законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення №032350009408 від 12.01.2026 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію державного службовця за віком відповідно до заяви від 06.01.2026 є необґрунтованим, а тому його потрібно скасувати як протиправне.

При цьому суд першої інстанції обрав ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, зобов`язавши відповідача перевести позивача відповідно до пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» з 05.11.2025 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 23 грудня 1997 року по 01 травня 2016 року.

Отже, доводи апеляційної скарги є помилковими та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції визнав доводи апеляційної скарги помилковими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, то апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

З огляду на висновок по суті апеляційної скарги, суд покладає на апелянта понесені ним судові витрати.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року у справі № 140/1578/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Головуючий суддяТ. І. Боршовський

суддіР. В. Кухтей

С. М. Шевчук