Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №300/7783/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. ЛьвівСправа № 300/7783/24 пров. № А/857/18981/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Боршовського Т.І.,

суддів Кухтея Р.В.,

Шевчук С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у справі № 300/7783/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

суддя в 1-й інстанції – Остап`юк С.В.,

провадження – письмове,

час ухвалення рішення – 25 лютого 2026 року,

місце ухвалення рішення – м. Івано-Франківськ.

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА.

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – Управління-1, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – Управління-2, відповідач-2), в якому просив: скасувати рішення Управління-1 від 02.10.2024 за №092650000348 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком, згідно Закону України «Про державну службу»; зобов`язати Управління-2 зарахувати позивачу до стажу державної служби період з 26.04.2006 по 26.04.2017, сільським головою Чесниківської сільської ради, та призначити пенсію за віком, відповідно до пункту 12 розділу ХІ Закону № 889-VІІІ та статті 37 Закону № 3723-ХІІ, здійснивши нарахування і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначених у довідках за № 02-36/2479, №02-36/2480, виданих 19.09.2024 року Рогатинською міською радою Івано-Франківської області.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у справі № 300/7783/24 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.10.2024 за №092650000348 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за № 1058-IV, на пенсію за віком відповідно до норм статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 за № 3723-XII; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.09.2024 про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за №1058-IV, на пенсію за віком відповідно до норм статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 за № 3723-XII та з врахуванням відомостей довідок про заробітну плату, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 13486010) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 484,48 гривень (чотириста вісімдесят чотири гривні сорок вісім копійок).

За результатом розгляду спору суд першої інстанції під час розгляду справи встановив, що рішення Управління-1 прийнято не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, зокрема, безпідставно не враховано відомості трудової книжки, позаяк, позивач є отримувачем пенсії за віком, та його трудова книжка є наявною в електронній пенсійній справі.

Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції, вважає його ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначені в ньому обставини не відповідають дійсності. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскільки час роботи в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 не зараховується до спеціального стажу для визначення права на пенсію за нормами Закону № 889-VІІІ, відсутні передбачені законом підстави для зарахування періоду з 26.04.2006 по 26.04.2017 до стажу державної служби позивача. Також зазначає, що управлінням не досліджувалось питання відсоткового розміру пенсії та не надавалась оцінка довідкам про розмір заробітної плати. Саме переведення на пенсію державного службовця здійснено не було. Відтак, спору щодо розміру пенсії відносно заробітної плати на час звернення позивача до суду не існувало. На час розгляду справи відсутні підстави вважати, що права ОСОБА_1 щодо визначення розміру пенсії при здійсненні такого переведення будуть порушені. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, то відповідно питання розміру пенсії відносно заробітної плати є передчасним.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

1. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за №1058-IV, що визнається і не заперечується сторонами.

Згідно записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 15.02.2001, копія якої наявна в матеріалах справи, ОСОБА_1 , у спірні періоди: з 26.04.2006 обраний сільським головою села Чесники; з 26.04.2006 прийняв присягу посадової особи органу місцевого самоврядування; з 26.04.2006 присвоєно 9 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування; з 26.04.2008 присвоєно 8 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування; з 26.04.2010 присвоєно 7 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування; з 18.11.2010 обраний на посаду сільського голови села Чесники на наступний термін; з 06.11.2015 обраний на посаду сільського голови села Чесники на наступний термін; з 26.04.2017 звільнений з посади сільського голови села Чесники у зв`язку із достроковим припиненням повноважень.

ОСОБА_1 26.09.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перевід з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII.

За результатом розгляду заяви позивача від 26.09.2024, за принципом екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняло рішення № 092650000348 від 02.10.2024, яким відмовило позивачу у переводі з пенсії за віком, призначеної у відповідності з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком у відповідності з Законом України «Про державну службу». Вказана відмова мотивована тим, що відповідно до статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

2. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ. ВИСНОВКИ.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Як передбачено статтею 90 Закону України «Про державну службу» 10.12.2015 № 889-VIII (далі – Закон № 889-VIII) пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Закон № 889-VIII набрав чинності 01.05.2016, одночасно втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ), що передбачав особливості пенсійного забезпечення державних службовців. Разом з тим, пп. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено переживаючу дію статті 37 Закону № 3723-XII, тобто законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у особи є право на призначення пенсії відповідно до цієї норми Закону № 3723-ХІІ.

Так, відповідно до пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII визначали, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 (день набрання чинності Законом № 889-VIII) певного стажу держслужби (10 років для осіб, що станом на цю дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

За приписами частини 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 46 Закону № 889-VIII до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

У період проходження позивачем публічної служби на посадах в органах місцевого самоврядування діяв Порядок обчислення стажу державної служби, затверджені постановою КМУ від 03.05.1994 № 283 (далі – Постанова № 283). Постанова № 283 втратила чинність з 01.05.2016 у зв`язку із набранням чинності Постановою КМУ № 229 від 25.03.2016, якою визначалися посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби на підставі Закону № 889-VIII.

Пункт 2 Порядку № 283 визначав, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (2493-14), а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою КМУ від 25.03.2016 № 229 (далі – Порядок № 229, чинний з 01.05.2016) до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відтак, у спірних правовідносинах слід оцінити обґрунтованість висновку органу ПФУ щодо неможливості зміни виду (призначення) пенсії заявника, який отримує пенсію за віком на підставі Закону № 1058-IV, на пенсію на підставі Закону України «Про державну службу», а також наявності/відсутності підстав для зарахування часу перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» до стажу державної служби.

Суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов висновку, що позивач станом на 01.05.2016 мав необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а тому відповідає умовам для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Аргументи апелянта зводяться до того, що спірні періоди роботи позивача в органах місцевого самоврядування не можуть бути враховані при визначенні необхідного стажу державної служби, тому позивач не має права на пенсію за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ (у зв`язку з відсутністю необхідного стажу державної служби станом на 01.05.2016).

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржене, тому не є предметом апеляційного перегляду.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на такі мотиви:

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника, пенсія держслужбовця), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Законодавець оперує лише поняттям призначення пенсії, яким є первинне її призначення та поняттям переведення пенсії з виду на вид, яким є всі подальші зміни виду пенсії. Тому хибним є аргумент апелянта про те, що у позивача відсутнє право на переведення його на пенсію держслужбовця, оскільки він вже раніше використав право на призначення та отримання пенсії відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Той факт, що позивач раніше отримував таку пенсію, не позбавляє його права перейти на пенсію держслужбовця за нормами Закону № 889-VIІ.

Закон № 889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016, визначає, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII визначали, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, а саме: - 10 років для осіб, що станом на 01.05.2016 займали посади державної служби, або - 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі.

Вирішуючи питання щодо стажу державної служби позивача станом на 01.05.2016 суд враховує таке:

- пункт 4 частини другої статті 46 Закону № 889-VIII визначає, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування»;

- як Порядок № 283, так і Порядок № 229 визначають, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до статті 14 Закону № 2493-III до четвертої категорії посад віднесено посади олів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад.

Суд встановив, що позивач за період із 26.04.2006 по 26.04.2017 перебував на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону № 2493-III (сільського голови с. Чесники). Отже, цей стаж має включатися до стажу державної служби, що дає право на пенсійне забезпечення у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Так, позивач станом на 01.05.2016 займав посаду, що зараховується до стажу державної служби, і такий стаж становить більше 10 років. Отже, позивач на підставі пунктів 10,12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII має право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.

Таким чином, аналізуючи наведені вище законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення № 092650000348 від 02.10.2024 про відмову в переведення на пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ за заявою від 26.09.2024 є необґрунтованим, а тому його потрібно скасувати як протиправне.

Оскільки заява позивача від 26.09.2024 була розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Донецькій області, яке за результатами її розгляду прийняло оскаржуване рішення №092650000348 від 02.10.2024, то саме цей орган повинен вчинити дії щодо повторного розгляду заяви позивача від 26.09.2024, з врахуванням правової оцінки суду, наданої в рішенні в цій справі.

Отже, доводи апеляційної скарги є помилковими та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції визнав доводи апеляційної скарги помилковими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, то апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

З огляду на висновок по суті апеляційної скарги, суд покладає на апелянта понесені ним судові витрати.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року у справі № 300/7783/24 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Головуючий суддяТ. І. Боршовський

суддіР. В. Кухтей

С. М. Шевчук