Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №380/11829/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/11829/25 пров. № А/857/5295/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Матковської З.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року про закриття провадження у справі (головуючого судді Костецького Н.В., ухвалену у письмовому провадженні в м. Львів) у справі №380/11829/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 07.06.2025 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в якому просить визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у формі листа-повідомлення від 29.04.2025 р., за №9191-9275/Я-52/8-1300 /25, про відмову ОСОБА_2 зарахувати до страхового стажу період трудової діяльності в російській федерації з 29.01.2010 р. по 09.12.2014 р. та з 04.09.2018 р. по 04.05.2021 р. та перерахувати розмір пенсії, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_2 до загального трудового (страхового) стажу періоде трудової діяльності у російській федерації за період 29.01.2010 р. по 09.12.2014 р., з 04.09.2018 р. по 04.05.2021 р., та провести перерахунок пенсії відповідно до Закону України “Про загально обов`язкове державне пенсійне страхування” з 02.05.2023 року (з дати призначення пенсії).

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року провадження у справі №380/11829/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії – закрито.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивачка подала апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та прийняти нове законне та обґрунтоване рішення.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому заперечує вимоги апеляційної скарги позивачки просить ухвалу залишити в силі.

Згідно статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що в провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа №380/26133/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із позовними вимогами: - визнати протиправними рішення у формі листа-повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № від 20.07.2023 щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії та зарахуванні позивачу стажу роботи за період трудової діяльності в Російській Федерації за період 29.01.2010 по 09.12.2014, з 04.09.2018 по 04.05.2021; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового (страхового) стажу період трудової діяльності в Російській Федерації за період з 29.01.2010 по 09.12.2014, з 04.09.2018 по 04.05.2021 та провести перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 29.01.2010.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 у справі №380/26133/23 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи в російській федерації з 29.01.2010 по 09.12.2014 та з 04.09.2018 по 04.05.2021 при призначенні пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в російській федерації з 29.01.2010 по 09.12.2014 та з 04.09.2018 по 04.05.2021 та провести з 22.05.2023 перерахунок пенсії позивача за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2024 у справі №380/26133/23 скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 у справі №380/26133/23 та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про перерахунок пенсії.

Приймаючи оскаржувану ухвалу у цій справі, суд першої інстанції виходив з тих мотивів, що у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є рішення, що набрало законної сили.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 55 Конституції України зазначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їхній захист шляхом, зокрема: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункти 3, 4 частини першої цієї статті).

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності судового рішення, що набрало законної сили, ухваленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання судовим рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їхні правонаступники, не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

У постанові від 09.10.2018 у справі № 809/487/18 Верховний Суд зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову; це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем і відповідачем спірних правовідносин. Отже, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин і фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що кожна особа наділена правом на звернення до суду, якщо вважає, що суб`єкт владних повноважень своїми рішеннями, діями або бездіяльністю допустив порушення її прав. При цьому, таке право не є абсолютним. Так, у випадку встановлення судом наявності судового рішення, що набрало законної сили між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову, в якому збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2019 року у справі № 826/3678/16.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Судом встановлено, що закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що за своєю суттю даний спір виник після постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2024 у справі №380/26133/23, якою скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 у справі №380/26133/23 та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про перерахунок пенсії.

Колегія суддів враховує, що після вказаного судового рішення ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із письмовою заявою де просила зарахувати до страхового стажу періоди роботи у рф.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 29.04.2025 за №9191-9275/Я-52/8-1300/25, відмовило ОСОБА_1 щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи на вугільних підприємствах набутих на території рф, додатково вказало що 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення.

Колегія суддів аналізуючи доводи апелянта встановила, що підставою для звернення з позовом у справі № 380/11829/25 є рішення відповідача від 29.04.2025 за №9191-9275/Я-52/8-1300/25, також позивачка додала довідки про сплату страхових внесків до пенсійного фонду рф, тобто позовні вимоги направлені на відновлення її порушеного права на її думку, що має перевірити суд під час розгляду справи по суті заявлених вимог із аналізом долучених сторонами належних і достовірних доказів. Предмет вказаного позову не має ознак того, що він тотожний як у справі №380/26133/23, де оскаржувалося рішення у формі листа-повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20.07.2023 та до якого не було додано відомостей із індивідуального (персоніфікованого) обліку чи довідок від роботодавців про сплату на її користь страхових внесків до пенсійного фонду Російської Федерації за період з 29.01.2010 по 09.12.2014 та з 04.09.2018 по 04.05.2021 як встановлено апеляційним судом в постанові від 10.07.2024.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики Європейського Суду з прав людини як джерела права.

Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 у справа «Меньшакова проти України» (Заява № 377/02) у пункті 52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (Рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)».

У справі «Мушта проти України» (Заява № 8863/06) від 18.11.2010 в пункті 32 Європейський суд з прав людини нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Аналізуючи все вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що адміністративний позов по даній справі відрізняється від адміністративного позову розглянутого у справі №380/26133/23 за предметом та рішенням яке оскаржується, що зумовлює відсутність правових підстав для застосування судом першої інстанції приписів пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України та закриття провадження у справі №380/11829/25, а тому наявні підстави для висновку про порушення судом норм процесуального права, через що дана ухвала підлягає скасуванню та справу слід направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 20.05.2025 у справі № 420/9269/24, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Згідно із частиною 3 статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції у апеляційного суду немає.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 320, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року про закриття провадження у справі у справі №380/11829/25 – скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддяН. В. Ільчишин

суддіВ. В. Гуляк

З. М. Матковська