Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №466/9671/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 466/9671/25 пров. № А/857/52906/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Шевчук С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 20 листопада 2025 року (ухвалене головуючою-суддею Свірідовою В.В. в порядку ч.4 ст.229 КАС України у м. Львові, повний текст судового рішення складено 25 листопада 2025 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради (далі - відповідач), в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 20.11.2025 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та ухвалити постанову, якою відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що фото 1-2 додатку 1 було здійснено о 17 год 29 хв, (про що зазначено в лівому верхньому куті на фото) на якому видно, що транспортний засіб марки “TOYOTA”, державний номерний знак (ДНЗ) НОМЕР_1 , який належить позивачці, знаходиться на відведеному майданчику для платного паркування, код майданчика для платного паркування В1002. На наступних фото 3-5 додатку 1 видно, що о 17 год 42 хв вказаний транспортний знаходиться на відведеному майданчику для платного паркування, (код майданчика для платного паркування В1002), однак підтвердження оплати за послуги з користування майданчиком для платного паркування, згідно з даними АСКОП, відсутнє. З цього випливає, що транспортний засіб перебував на платному паркувальному майданчику без проведення оплати більше 10 хвилин, що є порушенням відповідно до ст.1521 КУпАП.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

З урахуванням положень п.1 ч.1 ст.311, ст.286 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 є власником автомобіля марки “TOYOTA”, модель “YARIS CROSS”, ДНЗ НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Повідомленням про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови Серії ЛВ №00956095 від 07.10.2025, інспектором з паркування відділу контролю та адміністрування у сфері паркування управління безпеки та вуличної інфраструктури департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, Бровко К.Г. в режимі фото/відеозйомки зафіксовано порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу марки “TOYOTA”, днз НОМЕР_4 , 07.10.2025 17:42:13, В1002 по вул. Гавришкевича, 3 пл. Д. Галицького, 8, встановлено недоплату паркування на платному паркувальному майданчику, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.1521 КУпАП, п.15 Правил дорожнього руху (а.с.26-29).

Відповідно до квитанції до платіжної інструкції №20368-1051 294489645 позивачка 07.10.2025 о 15 год 06 хв 06 сек здійснила оплату за паркування по вул. Гавришкевича, 3 пл. Д. Галицького, 8, номер транспортного засобу: BO7705ВС, час оплати за паркування з 07.10.2025 15:06 по 07.10.2025 18:26 паркувальний майданчик: В1002, вартість за паркування 116,66 грн.

Постановою начальника відділу - інспектора з паркування відділу контролю та адміністрування у сфері паркування управління безпеки та вуличної інфраструктури департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, Діденко Миколи Анатолійовича Серії ЛВ №00956095 від 20.10.2025 ОСОБА_1 притягнуто до відповідальність за ч.1 ст.1521 КУпАП (а.с.108), яку позивачкою було отримано 28.10.2025 в приміщенні Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради.

Вважаючи протиправною оспорювану постанову, представниця позивачки Проскурякова І.М. звернулася до адміністративного суду з вимогою про її скасування.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка здійснила оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування, що підтверджується знімком екрану мобільного пристрою за допомогою EasyPay, Суд врахував доводи представниці позивачки про те, що у конкретному випадку позивачка вчинила усі залежні від неї дії щодо реєстрації початку паркування та здійснила оплату паркування. Помилка введення двох останніх букв номерного знаку, яка дозволила згенерувати початок паркування при введенні номерного знаку автомобіля, не може бути покладена у провину позивачці, яка на момент початку паркування не помітила некоректність введення номерного знаку автомобіля та не була повідомлена про коректний формат введення номерного знаку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Адміністративним правопорушенням (проступком), згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст.1521 КУпАП, порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.

Водночас, згідно з приміткою до ст.1521 КУпАП, під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).

Між тим, згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу правопорушення.

Отже, диспозиція ч.1 ст.1521 КУпАП є бланкетною та карає за конкретну протиправну бездіяльність - неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування.

Тобто, об`єктивною стороною цього правопорушення є порушення правил паркування, а саме бездіяльність у вигляді неоплати вартості послуг за користування платним майданчиком тривалістю понад 10 хвилин поспіль (крім майданчиків з автоматичними терміналами на виїзді). Юридична відповідальність за цією нормою настає за безкоштовне користування платним паркувальним місцем або інше порушення правил паркування транспортних засобів. Санкція статті передбачає стягнення штрафу у двадцятикратному розмірі від вартості однієї години паркування на відповідному майданчику.

Постановою Кабінету Міністрів України №1342 від 03.12.2009 затверджені Правила паркування транспортних засобів, які регламентують організацію та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів.

Як визначено Правилами, оператор - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка організовує та провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування, здійснює їх утримання, облаштування та обладнання, надає послуги з користування такими майданчиками, забезпечує відповідно до Податкового кодексу України сплату збору за місця для паркування транспортних засобів.

Згідно п.6 Правил, контроль за виконанням цих Правил здійснює уповноважений підрозділ Національної поліції у частині забезпечення безпеки дорожнього руху на майданчиках для паркування та посадові особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради у частині контролю за станом благоустрою, інспектори з паркування у частині контролю за дотриманням правил паркування (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування).

Пункт 21 Правил визначає, що на майданчиках для платного паркування у доступному для ознайомлення користувачів місці розміщується інформація про: оператора (найменування, адреса, контактні телефони); вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування, спосіб оплати.

Відповідно до п.26 Правил, Користувач зобов`язаний: поставити транспортний засіб на місце для паркування відповідно до дорожньої розмітки та дорожніх знаків, а також з дотриманням вимог цих Правил і Правил дорожнього руху; сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування;розмістити на час паркування на майданчиках для паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, під лобовим склом транспортного засобу документ про оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки; після закінчення часу паркування, за який сплачено, звільнити місце паркування або сплатити вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування за час фактичного паркування. Допускається безоплатна стоянка транспортного засобу протягом 10 хвилин після закінчення часу паркування, за який сплачено.

Пункт 29 Правил передбачає, що оплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, здійснюється у безготівковій формі за такими способами: придбання паркувального талона з визначеною тривалістю паркування; за допомогою засобів мобільного зв`язку; через паркувальний автомат або платіжний пристрій з введенням реєстраційного номера транспортного засобу; через автоматичний в`їзний та виїзний термінали. Факт оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування підтверджується відповідним документом із зазначенням в ньому реєстраційного номера транспортного засобу, що розміщується під лобовим склом транспортного засобу, за винятком випадків оплати вартості послуг за допомогою засобів мобільного зв`язку, коли факт такої оплати підтверджується захищеною комп`ютеризованою системою, або випадків паркування на майданчиках, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата (перевірка оплати) здійснюється під час виїзду з такого майданчика. Паркувальні автомати, платіжні пристрої, за допомогою яких здійснюється оплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, на яких запроваджено автоматизовану систему, повинні бути інтегровані в автоматизовану систему та передбачати наявність технічної можливості введення реєстраційного номера транспортного засобу. Сплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування не здійснюється у разі незабезпечення оператором належного функціонування засобів сплати вартості зазначених послуг відповідно до вимог цих Правил щодо обладнання таких майданчиків. Несплата користувачем вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування тягне за собою відповідальність, передбачену законом

Порушення цих Правил тягне за собою відповідальність згідно із законом (п.32 Правил).

Судом встановлено, що позивачка здійснила повну та своєчасну оплату послуг паркування транспортного засобу за відповідний проміжок часу та у відповідному місці.

Вказане підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №20368-1051 294489645 позивачка 07.10.2025 о 15 год 06 хв 06 сек здійснила оплату за паркування по вул. Гавришкевича, 3 пл. Д. Галицького, 8, номер транспортного засобу: BO7705ВС, час оплати за паркування з 07.10.2025 15:06 по 07.10.2025 18:26 паркувальний майданчик: В1002, вартість за паркування 116,66 грн (а.с.20).

При цьому, оплату здійснено саме за послуги паркування належного позивачці транспортного засобу марки марки: TOYOTA, модель: YARIS CROSS, номер транспортного засобу: НОМЕР_2 .

Таким чином, визначальний елемент об`єктивної сторони правопорушення - "неоплата" - у даній спірній ситуації відсутній.

У свою чергу, зарахування коштів до місцевого бюджету (або на рахунок оператора) свідчить про те, що суспільні відносини у сфері благоустрою та паркування не були порушені, а майновий інтерес територіальної громади повністю задоволено.

Відтак, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.1521 КУпАП. При цьому суд керується положеннями ч. 3 ст. 62 Конституції України, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд першої інстанції слушно зауважив, що помилка введення двох останніх букв номерного знаку, яка дозволила згенерувати початок паркування при введенні номерного знаку автомобіля, не може бути покладена у провину позивачці, яка на момент початку паркування не помітила некоректність введення номерного знаку автомобіля (а саме: замість вірних букв « НОМЕР_2 » зазначила помилкові « НОМЕР_5 » та не була повідомлена про коректний формат введення номерного знаку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо обгрунтованості даного позову.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень ч.3 ст.272 КАС України, судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 286 цього Кодексу (особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності), набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст. 286, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 20 листопада 2025 року по справі №466/221/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддяР. В. Кухтей

суддіС. П. Нос

С. М. Шевчук