Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №300/524/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/524/25 пров. № А/857/51103/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року (головуючий суддя: Бобров Ю.О., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

ОСОБА_1 , 25.01.2025 звернувся з позовом до суду, в якому просив:

- визнати протиправним та скасування рішення від 04.11.2024 № 092650007658 про відмову у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати зарахувати до страхового стажу період роботи з 22.04.1991 по 21.04.1999 та призначити пенсію за віком з 29.10.2024.

Обґрунтовує позов тим, що відповідачем протиправно прийнято рішення від 04.11.2024 № 092650007658 про відмову у призначенні пенсії за віком та відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи згідно записів у трудовій книжці. Позивачем зазначено, що вказаний період підтверджується відповідними записами в трудовій книжці, яка відповідно до вимог чинного законодавства є основним документом, що підтверджує стаж роботи та була надана пенсійному органу. Вказав, що основною причиною для відмови у призначенні пенсії та зарахуванні стажу згідно трудової книжки було те, що у записі за період роботи з 22.04.1991 по 21.04.1999 відсутній номер та дата наказу про звільнення. Проте, всі записи у трудовій книжці виконані без перекреслень, не містять виправлень, записи є послідовними та завірені печатками. Окрім цього, вказав, що він не повинен нести відповідальність за заповнення трудової книжки чи за помилку (описку, виправлення) допущену роботодавцем. Таким чином, вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача на належний соціальний захист. Просив позов задовольнити повністю.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 04.11.2024 року № 092650007658 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 22.04.1991 по 21.04.1999.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити з 29.10.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Оскільки вважає, що рішення суду винесене з порушенням норм матеріального та процесуального, тому просить скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що на дату досягнення віку 60 років позивач мав лише 23 роки 3 місяці 14 днів страхового стажу проти необхідних 31 року. Підстав для зарахування спірного стажу немає, оскільки у записі за періоди роботи з 22.04.1991 по 21.04.1999 відсутній номер та дата наказу про звільнення.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29.10.2024 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.

За результатами розгляду заяви за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 04.11.2024 прийнято рішення № 092650007658 про відмову у призначенні пенсії позивачу.

Так, вказаним рішення позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю у нього необхідного страхового стажу 31 рік. Зазначено, що страховий стаж становить 23 років 3 місяці 14 днів. Не зараховано до страхового стажу період роботи з 22.04.1991 по 21.04.1999 згідно записів трудової книжки від 15.11.1985, оскільки на титульній сторінці дата народження виправлена, а період з 05.04.1982 - не значиться номер та дата наказу на звільнення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою для висновку про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-ІV).

Приписами статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Системний аналіз наведених норм доводить, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Таким чином, надання уточнюючих довідок повинно здійснюватися лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений запис.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.

Щодо не зарахування відповідачем до страхового стажу періоду роботи з 22.04.1991 по 21.04.1999 року у зв`язку з відсутністю номеру та дати наказу про звільнення згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.11.1985, суд апеляційної інстанції вважає такі висновки безпідставними, оскільки у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 наявний запис про його роботу в період з 22.04.1991 по 21.04.1999 року.

Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за правильністю ведення та заповнення роботодавцем трудової книжки чи іншої облікової документації. Відтак працівник не може нести негативні наслідки порушень, допущених роботодавцем або іншими уповноваженими органами при оформленні відповідних записів. На особу не може бути покладений тягар доведення правдивості чи достовірності відомостей, внесених до її трудової книжки.

Відсутність або неточність окремих відомостей у первинних документах з обліку трудового стажу та нарахування заробітної плати за наявності належним чином оформленої трудової книжки не може бути підставою для виключення відповідних періодів роботи зі стажу позивача, що дає право на призначення пенсії. Працівник не відповідає за правильність та повноту ведення бухгалтерських і кадрових документів на підприємстві, а недотримання адміністрацією підприємства встановленого порядку їх оформлення не може призводити до позбавлення особи конституційного права на соціальний захист.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, в якій зазначено, що окремі недоліки у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи при обчисленні стажу для призначення пенсії.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а наголошено, що визначальною підставою для призначення пенсії є наявність відповідного стажу роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 677/277/17, у якій зазначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 покладається на керівника підприємства, установи чи організації, а тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки виключно для особи, яка допустила такі порушення, але не для особи, яка звертається за призначенням пенсії, та не може впливати на її суб`єктивні права.

Висновок узгоджується з позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах по справах - № 687/975/17, № 490/12392/16-а та №638/18467/15-а.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області залишити без задоволення, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі № 300/524/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяО. М. Гінда

суддіО. Б. Заверуха

З. М. Матковська