Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №240/14593/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/14593/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Приходько О.Г.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

12 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року позов задоволено частково.

Зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 28.01.2025 № 262740013312 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 з 03 березня 1997 року по 30 січня 1998 року, з 17 лютого 1986 року по 13 листопада 1987 року та період навчання з 01 вересня 1979 року по 15 липня 1982 року, та з 21 січня 2025 року призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.) сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 після досягнення 60-річного віку звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 21.01.2025 про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV.

За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області .

За результатом розгляду поданих позивачем заяви та доданих до неї документів Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняло рішення від 28 січня 2025 року № 262740013312, яким відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком за відсутністю необхідного страхового стажу у 31 рік, за наявного у позивача - 28 років 05 місяців 01 день.

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що до страхового стажу позивача пенсійним органом не зараховано періоди:

- трудової діяльності з 03 березня 1997 року по 30 січня 1998 року, з 17 лютого 1986 року по 13 листопада 1987 року згідно з трудовою книжкою від 22 липня 1982 року серії НОМЕР_2 , оскільки не ідентифікується печатка при звільнення з роботи;

- навчання з 01 вересня 1979 року по 15 липня 1982 року згідно з трудовою книжкою від 22 липня 1982 року серії НОМЕР_2 , оскільки відсутня дата видачі диплому та згідно з дипломом № НОМЕР_3 , оскільки надано копію диплому.

Інші документи, передбачені пунктами 3 та 8 Порядку № 637, відсутні.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб до страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності.

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 28 січня 2025 року № 262740013312 протиправним, позивач звернувся до суду.

Приймаючи оскаржуване судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що трудова книжка позивача містить належні записи про періоди його роботи та навчання, зокрема дати прийняття і звільнення, номери відповідних наказів, найменування підприємств, а також підписи посадових осіб і відбитки печаток. Нечіткість останніх не спростовує факту трудової діяльності позивача та не може бути підставою для незарахування відповідних періодів до страхового стажу, оскільки працівник не відповідає за порядок ведення й оформлення трудової книжки роботодавцем. Також запис у трудовій книжці про навчання позивача з 01 вересня 1979 року по 15 липня 1982 року є чітким та містить відомості про навчальний заклад і диплом.

Суд дійшов висновку, що з врахуванням спірних періодів позивач набуває необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком. Відтак, відмова ГУ ПФУ в Житомирській області у призначенні пенсії є протиправною. Оскільки саме цей орган розглянув заяву позивача за принципом екстериторіальності та ухвалив оскаржуване рішення, на нього покладено обов`язок зарахувати спірні періоди до страхового стажу і призначити позивачу пенсію з дня звернення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції здійснює перевірку законності та обґрунтованості цього рішення виключно в межах оскарженої частини та доводів апеляційної скарги.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно з визначенням, наведеним у ст. 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно з законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно з цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Як встановлено у частині першій статті 44 Закону № 1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок ведення трудових книжок у спірний період регулювався Інструкцією № 58, а порядок заповнення трудових книжок, своєю чергою, врегульований главою 2 Інструкції № 58.

Відповідно до пунктів 2.3 та 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 містяться записи про його роботу у періоди з 17.02.1986 по 13.11.1987 та з 03.03.1997 по 30.01.1998. Вказані записи містять дати прийняття на роботу та звільнення, посилання на відповідні накази, найменування підприємств, засвідчені підписом посадової особи та печаткою.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, пенсійний орган не зарахував зазначені періоди до страхового стажу з підстави нечіткості відбитків печаток у записах про звільнення з роботи, унаслідок чого, на думку відповідача, неможливо ідентифікувати такі печатки.

Надаючи оцінку зазначеним доводам, колегія суддів виходить з того, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення, обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Посадові особи несуть відповідальність за порушення встановленого порядку ведення трудових книжок.

Отже, недотримання роботодавцем вимог щодо оформлення трудової книжки не може спричиняти негативних наслідків для працівника, який не відповідає за правильність, повноту та чіткість внесених роботодавцем записів і відбитків печаток. Формальні недоліки оформлення трудової книжки не можуть бути підставою для позбавлення особи права на соціальний захист за умови, що записи дають можливість установити факт її трудової діяльності.

Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.09.2022 у справі № 569/16691/16-а, відповідно до якої неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи права на пенсійне забезпечення. Також у постанові від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19 Верховний Суд зазначив, що недоліки у заповненні трудової книжки, які не стосуються періодів трудової діяльності, не утворюють підстав для незарахування таких періодів до страхового стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту роботи, а не бездоганність оформлення відповідного документа.

Дослідивши записи трудової книжки серії НОМЕР_1 , колегія суддів не встановила в них суперечностей чи неточностей, які б ставили під сумнів факт роботи позивача у спірні періоди. Наявні у трудовій книжці відомості є чіткими за змістом та дають можливість ідентифікувати дату, місце роботи, підстави прийняття на роботу і звільнення. Водночас відповідач не надав доказів недостовірності цих записів або відсутності у позивача трудових відносин у зазначені періоди.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що трудова книжка позивача є належним та достатнім доказом його роботи з 17.02.1986 по 13.11.1987 та з 03.03.1997 по 30.01.1998, а незарахування цих періодів до страхового стажу лише через нечіткість відбитків печаток є безпідставним.

Щодо незарахування до страхового стажу періоду навчання з 01 вересня 1979 року по 15 липня 1982 року за відсутності вказаної у трудовій книжці серії НОМЕР_1 дати диплома та з огляду на додання до заяви від 21 січня 2025 року його копії, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом "д" статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 8 Порядку № 637 передбачено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Згідно із Інструкцією № 58 до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, запис про час навчання у вищих навчальних закладах.

Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів (пункт 2.16 Інструкції).

Колегія суддів вказує, що запис у трудовій книжці серії НОМЕР_2 містить відомості про навчання позивача у ГорПТУ № 34 м. Слов`янка Донецької області, його період та реквізити диплома. Ці відомості є чіткими, не містять виправлень чи суперечностей, а тому сама лише відсутність архівної довідки серед документів, поданих разом із заявою про призначення пенсії, не могла бути підставою для незарахування спірного періоду.

Надана під час розгляду справи архівна довідка від 11 липня 2025 року № 07-03/71 додатково підтверджує навчання ОСОБА_1 у ПТУ № 34 з 01 вересня 1979 року до 16 липня 1982 року за фахом електромонтажника та здобуття ним диплома № НОМЕР_3 , реквізити якого відповідають запису в трудовій книжці. Відомості щодо подальшої реорганізації закладу освіти не спростовують факту його навчання у відповідний період.

Отже, пенсійний орган, маючи трудову книжку з належно оформленим записом про навчання, не довів існування обставин, які ставили б під сумнів достовірність таких відомостей. Відтак незарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача є протиправним, а висновок суду першої інстанції в цій частині є правильним.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 08 травня 2026 року № 263040020009 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком та наявність підстав для його скасування.

Зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком з дня звернення із заявою, зарахувавши до його страхового стажу спірні періоди навчання та роботи, є належним і ефективним способом захисту порушеного права.

Отже, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

ГоловуючийСлободонюк М.В.

СуддіКузьмишин В.М. Канигіна Т.С.