Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №240/18099/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/18099/25

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

12 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Шимоновичем Р.М. у м. Житомирі) від 19 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

В липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Житомирського окружного адміністративного суду щодо визнання бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправною та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно до військово-облікового документу «Резерв+», сформованого 14 травня 2025 року, позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

23 травня 2025 року він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, у якій просив внести відомості про виключення його з військового обліку військовозобов`язаних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, оскільки 23 січня 2006 року його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується тимчасовим посвідченням № НОМЕР_1 від 15 лютого 2007 року.

Проте листом від 03 липня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив позивача про відсутність підстав для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача, ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду та просив зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення його з військового обліку військовозобов`язаних відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 15 лютого 2007 року.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд керувався тим, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року № 3621-IX (яким були внесені зміни до Закону № 2232-ХІІ, набрав чинності з 18 травня 2024 року) на військовозобов`язаних, визнаних непридатними до військової служби протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом, покладено обов`язок пройти повторний медичний огляд з метою визначення ступеню придатності до військової служби.

Суд виснував, оскільки ОСОБА_1 визнано непридатним до проходження військової служби з виключенням з військового обліку з 23 січня 2006 року, тобто до внесення змін до Закону № 2232-ХІІ, при цьому позивач з 18 травня 2024 року не проходив повторний медичний огляд з метою визначення ступеню придатності до військової служби, тому у відповідача не було підстав для виключення позивача з військового обліку на підставі його звернень.

Окремо суд зазначив, що взяття на облік позивача здійснено автоматично та без будь-якого втручання в цей процес посадових осіб відповідача відповідно до Порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів № 932. При цьому зазначена подія відбулася у зв`язку із тим, що позивач у період з 18 травня 2024 року не виконав безпосереднього обов`язку щодо оновлення своїх облікових даних, а тому дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо постановлення позивача до військового обліку є правомірними.

Короткий зміст апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обгрунтовнаа тим, що законодавцем не визначена процедура поновлення на військовому обліку осіб, яких раніше було визнано непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Водночас всупереч наведеному вище ІНФОРМАЦІЯ_2 безпідставно поновлено ОСОБА_1 на військовому обліку та віднесено до категорії військовозобов`язаних осіб.

Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.

Стислий виклад встановлених обставин

23 січня 2006 року ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби та знято (виключено) з військового обліку відповідно до пункту 5 наказу Міністерства оборони України № 342-06, що підтверджується тимчасовим посвідченням № НОМЕР_1 від 15 лютого 2007 року.

Відповідно до військово-облікового документу «Резерв+», сформованого станом на 14 травня 2025 року, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів внесено інформацію про те, що позивач є військовозобов`язаною особою.

23 травня 2025 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 та 2 відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявами, у яких просив внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення його з військового обліку військовозобов`язаних осіб на підставі інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 від 15 лютого 2007 року.

Листом від 03 квітня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив заявника про те, що наказ Міністерства оборони України № 312 від 09 червня 2006 року втратив чинність відповідно до наказу Міністерства оборони України "Про внесення змін до настанови з військового обліку прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин, солдатів і матросів запасу в Збройних Силах України та інших військових формувань" № 24 від 15 січня 2015 року, а відомості у військовому квитку на дату події вже не актуальні. При цьому у листі йдеться про те, що запис у військовому квитку "знятий з військового обліку відповідно до наказу Міністерства оборони України № 312 від 09 червня 2006 року" не означає, що особа не підлягає призову у воєнний час.

Відповіді від 2 відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу позивача не надходило.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» № 2232-XII від 25 березня 1992 року (далі - Закон № 2232-XII).

Частиною 7 статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Поняття та види, порядок ведення військового обліку, постановка на військовий облік, а також зняття та виключення з нього визначені статтями 33 та 37 Закону № 2232-XII.

Наведеними вище нормами визначено, що усі військовозобов`язані та призовники підлягають військовому обліку.

Військовий облік усіх військовозобов`язаних та призовників провадиться за місцем їх проживання, а також за обсягами та деталізацією і поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов`язаних за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.

Зняттю з військового обліку призовників та військовозобов`язаних у військових комісаріатах підлягали громадяни України:

1) з військового обліку призовників: які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання; які вибувають на строк більше трьох місяців за межі України; які взяті згідно з рішеннями комісії з питань приписки або призовної комісії на облік військовозобов`язаних; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу;

2) з військового обліку військовозобов`язаних: які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання; які після проходження строкової військової служби прийняті на військову службу до інших військових формувань або на службу в органи внутрішніх справ, податкової міліції;

які вибули на строк більше трьох місяців за межі України;

в інших випадках за рішенням Міністерства оборони України.

Відповідно до частини 6 статті 37 Закону № 2232-XII виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягали громадяни України, які:

1) призвані чи прийняті на військову службу або направлені для проходження альтернативної (невійськової) служби;

2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів;

3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;

4) досягли граничного віку перебування в запасі;

5) припинили громадянство України;

6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;

7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;

8) не отримали до 40-річного віку військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності;

9) померли.

Привертає увагу той факт, що згідно з тимчасовим посвідченням № НОМЕР_1 , що видане ОСОБА_1 замість військового квитка, останнього визнано непридатним до військової служби за станом здоров`я зі зняттям з військового обліку військовозобов`язаних на підставі пункту 30 "в" графи ІІ Розкладу хвороб (наказ Міністерства оборони України № 207 від 12 липня 1999 року).

Так, наказом Міністерства оборони України № 207 від 12 липня 1999 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 липня 1999 року № 501/3794) внесено зміни та доповнення до наказу Міністра оборони України від 4 січня 1999 року № 2, яким затверджено Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України.

Додатком 1 до цього Положення затверджений Розклад хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби у Збройних Силах України.

У статті 30 Розкладу хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби у Збройних Силах України йшлося про порушення рефракції та акомодації; при цьому згідно з пунктом “в” цієї статті короткозорість або далекозорість будь-якого ока в одному із меридіанів більше 6,0 дптр. і до 8,0 дптр. або астигматизм будь-якого виду з різницею рефракції у двох головних меридіанах більше 3,0 дптр. і до 6,0 дптр.

Наслідком наявності такої хвороби була непридатність до військової служби у мирний час, обмежена здатність у воєнний час із зняттям з військового обліку громадян при приписці до призовних дільниць та призові на строкову військову службу.

Відтак наведене вище свідчить про те, що позивач був саме знятий з військового обліку на підставі пункту "в" статті 30 наказу Міністерства оборони України № 207 від 12 липня 1999 року, адже наведена вище норма не передбачає виключення з військового обліку.

Водночас апелянт наполягає на тому, що запис, вчинений у виданому йому тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 , свідчить про те, що він знятий (виключений) з військового обліку.

В контексті таких доводів скаржника колегія суддів зауважує, що поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку» не є тотожними, позаяк різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку.

Аналіз змісту відповідних положень статті 37 Закону № 2232-XII свідчить про те, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку повністю, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку - ні.

При цьому слід врахувати те, що 15 січня 2015 року наказом Міністерства оборони України внесені зміни до Настанови з військового обліку в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 35 від 22 січня 2002 року, щодо відміни положення про зняття з військового обліку громадян, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби в мирний час та обмежено придатними у воєнний час.

Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 20 грудня 2017 року № 684 «Про затвердження Переліку випадків, за яких громадяни України знімаються з військового обліку військовозобов`язаних» зняттю з військового обліку військовозобов`язаних у військових комісаріатах, відповідних підрозділах Служби безпеки України підлягають громадяни України, які: були засуджені до позбавлення волі за злочини середньої тяжкості та відбували покарання в установах відбування покарань; за рішенням військово-лікарських комісій (призовних комісій) визнані за станом здоров`я непридатними до служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час через хвороби, які пов`язані з розладами психіки і поведінки, нервової системи, та їх наслідки.

Отже, починаючи з 13 лютого 2018 року, громадяни України, яких визнано військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час (окрім через хвороби, які пов`язані з розладами психіки і поведінки, нервової системи, та їх наслідками) мають перебувати на військовому обліку.

Пунктом 17-1 Порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 року № 932, встановлено, що стосовно громадян України чоловічої статі віком від 16 до 60 років ДМС одноразово формує перелік відомостей, зазначених у п.п.1 - 11 п.5 цього Порядку, та передає їх Міноборони для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в установленому законодавством порядку з використанням засобів захисту інформації, що мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері захисту інформації, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних.

Подальше внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і взяття на військовий облік громадян України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, які на такому обліку не перебувають, здійснюється шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного демографічного реєстру, відомчої інформаційної системи ДМС, інших інформаційних систем, реєстрів та баз (банків) даних відповідно до статті 14 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з використанням засобів системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів Трембіта.

На підставі відомостей, отриманих Міноборони відповідно до абзацу першого і другого цього пункту, здійснюється автоматичне взяття зазначених осіб на військовий облік.

Взяття на військовий облік громадян України, зазначених в абзаці першому і другому цього пункту, здійснюється за зареєстрованим/задекларованим їх місцем проживання, а у разі, коли місце проживання не зареєстровано/не задекларовано, - територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил.

Взяття на військовий облік зазначених осіб проводиться без направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Порядок доповнено пунктом 17-1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 556 від 11 квітня 2025 року.

Таким чином, позивач взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_2 автоматично відповідно до змін, внесених до постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 року № 932, в порядку визначеному пунктом 17-1 згадуваної вище постанови Уряду.

Крім того, абзацом 7 пункту 2 частини 1 статті 37 Закону № 2232-XII передбачено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, а саме на військовий облік військовозобов`язаних, зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 20 згаданого Порядку військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Відповідно до частин 8-9 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Стаття 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» регламентує ведення Реєстру.

Так, ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Відповідно до частини 3 статті 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Аналіз встановлених у цій справі фактичних обставин дає підстави для висновків, що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 по взяттю позивача на військовий облік як військовозобов`язаного та внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідного запису є правомірними.

Зважаючи на викладене та також з огляду на відсутність інформації про визнання позивача повністю непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, вірним є висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав вважати позивача виключеним з військового обліку.

Апеляційний суд наголошує на тому, що при знятті особи з військового обліку законодавством передбачена можливість повторного взяття на такий облік.

Таким чином, оскільки встановленими у цій справі обставинами підтверджується зняття позивача у 2006 році з військового обліку, а не його виключення з такого обліку (як він стверджує), тому відповідно до абзацу 7 пункту 2 частини 1 статті 37 Закону № 2232-XII ОСОБА_1 підлягав повторному взяттю на військовий облік.

Жодних інших підстав для виключення позивача з військового обліку судом не встановлено, а апелянтом не наведено.

Відтак колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку військовозобов`язаних осіб.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя-доповідачЯремчук К.О.

СуддіГнап Д.Д. Сушко О.О.