Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №240/24224/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/24224/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Н.М.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

12 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" Центр оцінювання функціонального стану особи про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" Центр оцінювання функціонального стану особи (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 10.05.2025 № ЦО-4485/1, яким йому скасовано III групу інвалідності довічно.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що оскаржуване рішення експертної команди прийнято з істотним порушенням процедури оцінювання повсякденного функціонування особи, без урахування встановленої йому довічної III групи інвалідності та медичних документів, які підтверджують стійкі порушення слуху. Наголошує на зазначенні у витягу недостовірних відомостей щодо строку проведення перевірки, неправильному визначенні дати припинення інвалідності - з 07.04.2014, а також на посиланні на нормативний акт, який на момент ухвалення рішення втратив чинність.

Крім того, вказує на неправильне визначення діагнозу та коду за МКХ-10, що, на його думку, свідчить про невідповідність висновків експертної команди фактичному стану здоров`я позивача.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 28.04.2014 позивачу за рішенням МСЕК продовжено раніше встановлену ІІІ (третю) групу інвалідності з 07.04.2014 на підставі захворювання, яке пов`язане із наслідками аварії на ЧАЕС, із зазначенням строку чергового переогляду 07.04.2019, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК.

В подальшому, рішенням МСЕК від 15.04.2019 позивачу продовжено раніше встановлену ІІІ (третю) групу інвалідності з 10.04.2019 на підставі захворювання, яке пов`язане із наслідками аварії на ЧАЕС, із зазначенням строку довічно.

Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 10.05.2025 № ЦО-4485/1 позивача визнано таким, що не є особою з інвалідністю з 07.04.2014.

В обґрунтування рішення експертної команди ЦОФСО зазначено, що за результатами очного огляду та представленими медичними документами основна патологія зі сторони органів слуху призводить до незначних функціональних порушень та не обмежує його функціонування. Не є особою з інвалідністю з 07.04.2014. Підстава: Наказ Кабміна України № 1317 від 03.12.2009.

Позивач, не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням, звернувся з позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач був уповноважений здійснити перевірку обґрунтованості раніше прийнятого рішення МСЕК на підставі постанови ДБР від 31.01.2025 та, розглянувши медико-експертну справу позивача, провів його очний огляд і прийняв рішення від 10.05.2025 № ЦО-4485/1 у межах процедури, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338. Суд не встановив порушення прав позивача під час проведення такого оцінювання, а питання щодо наявності медичних підстав для встановлення групи інвалідності належить до компетенції експертної команди та не може бути переоцінене судом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15.12.2023 набрав чинності Закон України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX (далі - Закон № 2073-IX, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який упорядковує відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у спосіб прийняття й виконання адміністративних актів (частина перша статті 1 Закону № 2073-IX).

Частиною першою статті 6 Закону № 2073-IX визначено, що адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону (частина третя статті 8 Закону № 2073-IX).

Статтею 18 цього закону гарантовано ефективні засоби правового захисту. Цією нормою передбачено, що особа має право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу в порядку адміністративного оскарження відповідно до цього Закону та/або в судовому порядку.

Статтею 27 Закону № 2073-IX визначено коло осіб, які є учасниками адміністративного провадження. Відповідно до частини першої цієї норми учасником адміністративного провадження є: 1) особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов`язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), у тому числі: а) особа, яка з метою забезпечення реалізації свого права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов`язку звертається до адміністративного органу із заявою про прийняття адміністративного акта (заявник); б) особа, стосовно якої адміністративний орган ініціював адміністративне провадження; в) особа, яка з метою захисту свого права, свободи чи законного інтересу звертається до адміністративного органу із скаргою (скаржник); 2) інша особа, на право, свободу чи законний інтерес якої негативно впливає або може вплинути адміністративний акт (заінтересована особа).

Підпунктом 11 частини першої статті 28 Закону № 2073-IX передбачено право учасників адміністративного провадження оскаржити у передбаченому законом порядку адміністративний акт, процедурне рішення або дію, бездіяльність адміністративного органу.

За правилами статті 36 Закону № 2073-IX адміністративне провадження відповідно до цього Закону розпочинається: 1) за заявою особи щодо забезпечення реалізації її права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов`язку, у тому числі щодо отримання адміністративної послуги; 2) за ініціативою адміністративного органу, у тому числі у порядку здійснення ним інспекційного (контрольного, наглядового) повноваження. Адміністративне провадження продовжується у разі подання скарги в порядку адміністративного оскарження.

Процедура прийняття рішення у справі в адміністративному провадженні передбачена статтею 69 Закону № 2073-IX, відповідно до якої за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.

Стаття 71 Закону № 2073-IX визначає зміст адміністративного акта, за правилами якої письмовий адміністративний акт або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, складається із вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин.

Адміністративний акт містить підпис та/або печатку (у тому числі електронні), якщо інше не передбачено законом, та повне ім`я відповідальної посадової особи адміністративного органу.

У вступній частині зазначаються найменування адміністративного органу, дата прийняття адміністративного акта та його реєстраційний номер, відомості в обсязі, достатньому для встановлення особи адресата адміністративного акта, та його контактні дані.

Мотивувальна частина адміністративного акта складається згідно з вимогами цього Закону.

У резолютивній частині адміністративного акта зазначається суть прийнятого за результатами розгляду справи рішення. Крім того, можливе викладення додаткових положень, визначених цією статтею.

У заключній частині зазначаються строк набрання адміністративним актом чинності та спосіб визначення такого строку. В адміністративному акті, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи або покладає на неї певний обов`язок, зазначаються строки і порядок його оскарження (у тому числі найменування та місцезнаходження адміністративного органу, який є суб`єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов). У разі якщо подання скарги чи пред`явлення позову не зупиняє дію адміністративного акта, у заключній частині повинна міститися вказівка на такий винятковий правовий наслідок з посиланням на правові підстави для такого винятку.

Відповідно до статті 72 Закону № 2073-IX адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті).

Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.

У мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: 1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); 2) фактичні обставини справи; 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.

Адміністративний акт може не містити посилання на фактичні обставини справи і результати дослідження доказів та інших матеріалів справи, якщо такий акт прийнято на підставі акта чи іншого документа, складеного за результатами проведення інспекційних (контрольних, наглядових) заходів, якщо цей документ вже містить відповідне мотивування (обґрунтування) та доведений до особи належним чином. Для окремих видів справ законодавством можуть визначатися додаткові відомості, що зазначаються у мотивувальній частині адміністративного акта.

Відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.

Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта не вимагається, якщо: 1) адміністративний орган задовольнив заяву, при цьому адміністративний акт не стосується прав, свобод чи законних інтересів інших осіб; 2) адміністративний орган під час здійснення інспекційних (контрольних, наглядових) повноважень не виявив порушень законодавства.

Оскільки предметом спору, що виник у цій справі, є ухвалене Інститутом в процесі виконання своїх управлінських функцій адміністративного акта (рішення), а саме рішення про скасування третьої групи інвалідності, суд, враховуючи наведені вище норми та підстави позову вважає, що у цій справі перевірці підлягає дотримання суб`єктом владних повноважень – Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» процедури прийняття оскаржуваного рішення з урахуванням вимог зокрема, положень Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі – Закон № 875-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядку № 1338.

Так, Закон № 875-ХІІ визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Статтею 2 Закону № 875-ХІІ визначено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Положення частин 1, 2 статті 6 Закону № 875-ХІІ встановлюють, що захист прав, свобод і законних інтересів осіб з інвалідністю забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом.

Особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Стаття 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 № 2961-IV визначає, що інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який у подальшому продовжений та триває станом на цей час.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023 «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», уведеним в дію Указом Президента України від 12.09.2023 № 576/2023, доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк провести перевірку обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні. У разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень, ініціювати їх перегляд у встановленому порядку та інформувати за наявності підстав відповідні правоохоронні органи.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», що введено в дію Указом Президента України від 22.10.2024 № 732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

На виконання Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанови № 1207 від 25.10.2024 та № 1276 від 08.11.2024, якими були внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи».

19.12.2024 прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» № 4170-IX (далі - Закон № 4170-ІХ) яким внесені зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб`єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.

Згідно абзацу 1 пункту 1 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4170-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.01.2025 (окрім деяких пунктів).

Відповідно пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4170-IX особам, яким встановлена інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності; документами, що підтверджують інвалідність повнолітнім особам, є: видані до 31.12.2024 органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі таких рішень, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених законами України «Про військовий обов`язок та військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь термін дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування; особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням (за зверненням опікуна - у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності).

На період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні перелік причин неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи визначається Кабінетом Міністрів України.

Пункт 3 розділу ІІ Закону № 4170-ІХ передбачає, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України припиняються 31.12.2024.

З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

15.11.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі – Постанова № 1338), пунктом 1 якої затверджені:

Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи;

Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи;

Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.

Абзац 7 пункту 3 Постанови №1338 визначає, що документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених у Законах України «Про військовий обов`язок та військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь строк дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 1338, цей Порядок визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (далі - особа) з метою визначення наявності або відсутності порушень структур та/або функцій організму, в тому числі фізичних, психічних, інтелектуальних, сенсорних, що можуть призводити до обмежень життєдіяльності, встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також розроблення рекомендацій, що є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, з урахуванням індивідуального реабілітаційного плану (за наявності).

Пункт 10 Порядку № 1338 визначає, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності Постановою № 1338, переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

Згідно підпункту 2 пункту 8 Положення № 1338 Центр оцінювання функціонального стану особи, крім іншого, проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.

Якщо за результатами перевірки прийняте рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

Підпунктом 5 Положення № 1338 визначено, що під час оскарження рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання (медико-соціальної експертизи) та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.

З аналізу даних правових норм слідує, що під час проведення перевірки рішення медико-соціальної експертизи на виконання ухвали слідчого судді або рішення, експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи має обов`язок діяти відповідно до Порядку.

Наведений Порядок не передбачає право Центру оцінювання функціонального стану особи скасовувати рішення медико-соціальної експертизи іншим шляхом, ніж як проведення повторного оцінювання функціонального стану особи, з її викликом та повідомленням.

Колегією суддів встановлено, що 28.04.2014 позивачу за рішенням МСЕК було продовжено ІІІ групу інвалідності з 07.04.2014 у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із наслідками аварії на ЧАЕС, із визначенням строку чергового переогляду до 07.04.2019.

У подальшому, рішенням МСЕК від 15.04.2019 позивачу продовжено ІІІ групу інвалідності з 10.04.2019 без зазначення строку повторного огляду.

Підставою для проведення перевірки обґрунтованості рішень МСЕК щодо позивача стали запити Служби безпеки України від 04.11.2024 та Державного бюро розслідувань від 06.11.2024, на виконання яких медико-експертну справу позивача було передано для перевірки до ЦМСЕК МОЗ України, а з 01.01.2025 до Центру оцінювання функціонального стану особи. У подальшому, у межах кримінального провадження № 62024000000000923, до Інституту також надійшла постанова слідчого Державного бюро розслідувань від 31.01.2025.

Листом-повідомленням від 26.12.2024 № 1069/01-16 позивача було запрошено прибути у період з 07.04.2025 до 09.04.2025 до Інституту для надання медичних документів та проходження медичного обстеження з метою перевірки підстав установлення йому інвалідності.

В подальшому позивач отримав зазначене повідомлення, у квітні 2025 року прибув до Інституту, надав медичні документи та пройшов медичне обстеження.

За результатами аналізу медико-експертної справи, проведеного очного огляду та дослідження медичної документації експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи 10.05.2025 прийнято рішення № ЦО-4485/1. У ньому зазначено, що патологія органів слуху позивача призводить до незначних функціональних порушень, які не обмежують його повсякденного функціонування, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання позивача особою з інвалідністю з 07.04.2014.

Відповідно до пункту 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338, Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих МСЕК, зокрема на виконання постанови слідчого або прокурора. У разі прийняття за результатами такої перевірки рішення про необхідність повторного оцінювання особи, остання підлягає повідомленню, а оцінювання здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень.

Верховний Суд у постанові від 25.08.2026 у справі № 420/37294/25 зазначив, що під час перевірки обґрунтованості рішення МСЕК Центр оцінювання функціонального стану особи зобов`язаний діяти відповідно до Порядку № 1338. Скасування рішення МСЕК можливе за результатами повторного оцінювання, проведеного з викликом і повідомленням особи та на підставі медичних документів, сформованих за результатами її медичного обстеження і необхідних досліджень.

У цій справі експертна команда прийняла оскаржуване рішення після дослідження медико-експертної справи, результатів проведеного очного огляду та поданої позивачем медичної документації.

Тому доводи апелянта про істотне порушення процедури оцінювання повсякденного функціонування особи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Сам по собі безстроковий характер установлення ІІІ групи інвалідності не виключає перевірки обґрунтованості відповідного рішення МСЕК у випадках і порядку, визначених законодавством. У цій справі така перевірка здійснювалася Центром оцінювання функціонального стану особи на передбаченій пунктом 51 Порядку № 1338 підставі, а саме на виконання постанови слідчого.

Зазначення у витягу відомостей щодо строку проведення перевірки в цьому випадку не свідчить про протиправність оскаржуваного рішення. Вирішальним є те, що позивача було запрошено до Інституту для проходження медичного обстеження, він прибув у визначений період, подав необхідні медичні документи та пройшов очний огляд, за результатами якого експертною командою прийнято рішення від 10.05.2025 № ЦО-4485/1.

Доводи апелянта щодо неправильного визначення діагнозу, коду за МКХ-10, неврахування окремих медичних документів і невідповідності висновків експертної команди фактичному стану здоров`я позивача стосуються медичної оцінки його стану.

Водночас суд не є спеціалізованою медичною установою та не наділений повноваженнями самостійно визначати ступінь функціональних порушень організму, обмеження життєдіяльності особи чи відповідність її стану здоров`я критеріям установлення інвалідності.

Такий підхід відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 17.03.2020 у справі № 240/7133/19, від 25.09.2018 у справі № 804/800/16 та від 26.09.2018 у справі № 817/820/16, згідно з якими суд перевіряє законність рішення медико-експертного органу в межах дотримання процедури його прийняття, не підміняючи собою медичну оцінку, віднесену до компетенції відповідного експертного органу.

Зазначення у витягу дати 07.04.2014 не свідчить про протиправність оскаржуваного рішення. Саме з цієї дати позивачу було продовжено ІІІ групу інвалідності, а тому вказана дата відображає висновок експертної команди щодо відсутності підстав для її встановлення з часу первинного продовження інвалідності. Незгода апелянта з таким висновком не є свідченням порушення процедури проведення оцінювання.

Колегія суддів також критично оцінює доводи апелянта щодо посилання у витягу на постанову Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, яка втратила чинність з 01.01.2025. Вказана постанова регулювала питання медико-соціальної експертизи у період, коли МСЕК приймала рішення щодо позивача. Натомість перевірка обґрунтованості рішень МСЕК, проведення оцінювання та прийняття спірного рішення здійснювалися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1338, чинної на час виникнення відповідних правовідносин.

Тому саме по собі зазначення у витягу реквізитів постанови № 1317 не вказує на застосування відповідачем нечинного нормативного акта при проведенні оцінювання та не свідчить про таке порушення процедури, яке могло вплинути на зміст рішення або позбавити позивача можливості захистити свої права.

Доводи апелянта щодо вимоги органу Пенсійного фонду України про повернення надміру виплаченої пенсії також не впливають на вирішення цього спору. Предметом позову є перевірка правомірності рішення експертної команди від 10.05.2025 № ЦО-4485/1. Питання правомірності дій чи рішень органу Пенсійного фонду, наявності переплати та підстав для її повернення не були предметом розгляду в суді першої інстанції та можуть бути предметом окремого судового спору.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду - без змін.

З огляду на результат апеляційного розгляду, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

ГоловуючийСлободонюк М.В.

СуддіКузьмишин В.М. Канигіна Т.С.