Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №560/17102/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/17102/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач - Мацький Є.М.

12 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2022 по 31.12.2022,

В С Т А Н О В И В :

До Хмельницького окружного адміністративного суду надійшла заява, в якій ОСОБА_1 просить зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області подати звіт про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі № 560/17102/25 у повному обсязі.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 560/17102/25 відмовлено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою встановити судовий контроль.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.05.2026 у справі № 560/17102/25, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2026, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 з 01.01.2022 по 31.12.2022 грошового забезпечення, а також всіх належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти. Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, а також всіх належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, та з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідно до ст. 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382 - 382-3 і 383 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Метою судового контролю є встановлення судом факту виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Отже, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, про що просить позивач, є правом суду, а не обов`язком.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права (що зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду) викладені в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №823/1265/16.

Згідно з статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини 1 статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до суду з заявою про отримання виконавчого листа по справі та звернення з цим виконавчим листом до органів державної виконавчої служби України.

Крім того, апелянт не позбавлений права у разі невиконання судового рішення звернутися із виконавчим листом до органу примусового виконання рішень, а у разі порушення його прав під час такого виконання - скористатися процесуальними механізмами захисту, передбаченими статтями 287, 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, за відсутності доказів вжиття апелянтом усіх передбачених законом заходів, спрямованих на примусове виконання судового рішення, а також доказів того, що механізм виконавчого провадження виявився неефективним або не забезпечує реального виконання рішення суду, підстав для встановлення судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду суд першої інстанції правильно не вбачав.

Наведене свідчить про існування у позивача можливості отримати реальне виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження, у тому числі шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів, визначених Законом України "Про виконавче провадження".

Таким чином, наразі неможливо стверджувати, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть очікуваних результатів, а, отже, про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

У постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №806/2594/16 вказано, що необхідність такого застосування має бути належним чином обґрунтована стороною у справі з огляду на доцільність вжиття такого процесуального механізму або потребує наявності певних сумнівів у суду щодо виконання суб`єктом владних повноважень його рішення, чи інших значущих підстав. Саме по собі застосування судового контролю виконання судових рішень за відсутності очевидної необхідності не є виправданим.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, а також те, що позивач може ініціювати загальний порядок виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю.

Суд першої інстанції не ставив під сумнів обов`язковість виконання рішення суду та не дійшов висновку про припинення обов`язку відповідача щодо його виконання. Відмова у встановленні судового контролю не означає визнання судового рішення виконаним у повному обсязі та не звільняє боржника від обов`язку завершити його виконання шляхом фактичної виплати нарахованих коштів.

Таким чином, невстановлення судового контролю не позбавляє позивача права на подальше використання передбачених законом механізмів забезпечення виконання судового рішення у разі тривалого невиконання відповідачем покладених на нього обов`язків.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю у даній справі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться переважно до незгоди апелянта з оцінкою встановлених судом обставин, що не є підставою для скасування законної та обґрунтованої ухвали суду.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМацький Є.М.

СуддіЗалімський І. Г. Сушко О.О.