Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №240/16468/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/16468/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Н.М.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

12 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайтвуд" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вайтвуд" (далі також ТОВ "Вайтвуд", Товариство, позивач) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі також ГУ ДПС у Житомирській області, відповідач, контролюючий орган), за вимогами якого просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000196480707 від 14.08.2024 щодо нарахування йому пені у сумі 882 417,12 грн.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Зокрема, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області № 000196480707 від 14.08.2024 щодо нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Вайтвуд" пені у сумі 882 417,12 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайтвуд" сплачений судовий збір в сумі 13236,27 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Ключові доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем порушено встановлений Національним банком України граничний строк розрахунків за зовнішньоекономічним договором, оскільки валютна виручка в сумі 338 336,62 євро у визначений строк на рахунки ТОВ "Вайтвуд" не надійшла. Апелянт вважає, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів припинення зобов`язань нерезидента або наявності інших передбачених законодавством підстав для зупинення валютного нагляду та ненарахування пені.

На думку відповідача, контролюючий орган правомірно встановив факт порушення позивачем вимог валютного законодавства, обчислив кількість днів прострочення та нарахував пеню відповідно до статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Зазначає, що контролюючим органом не доведено наявності передбачених законом підстав для нарахування пені, а також не враховано обставин виконання зовнішньоекономічного договору та документи, надані Товариством під час перевірки.

Справа розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами Головного управління ДПС у Житомирській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Вайтвуд» з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні зовнішньоекономічного контракту № 54 від 07.06.2022 за період з 01.01.2023 по 04.07.2024, за результатами якої складено акт № 15987/06-30-07-07/41011218 від 16.07.2024.

Під час перевірки відповідач дійшов висновку, що при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 07.06.2022 за № 54 на експорт продукції, укладеного з нерезидентом - «Polesie Trade sp.z о.о.» (Польща), порушено вимоги, встановлені пунктом 2 статті 13 Закону №2473 (з урахуванням норм пункту 21 розділу II Положення № 5, пунктів 14-2 та 14-6 Постанови № 18), оскільки валютна виручка в сумі 338336,62 євро надійшла з порушенням строків, встановлених НБУ. Повідомлення Національного банку України про виявлені факти ненадходження в установлені Національним банком граничні строки розрахунків або строки, визначені у висновках, грошових коштів чи товарів, які надані банками до НБУ згідно з Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 7 на виконання статей 12 і 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII, - повідомлення АТ КБ «Приватбанк» про перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 07.06.2022 № 54 перевірено та підтверджено.

На підставі акту перевірки контролюючим органом 14.08.2024 прийнято податкове повідомлення-рішення № 000196480707 про нарахування Товариству пені у сумі 882 417,12 грн.

Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення необґрунтованим та незаконним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та його нерезидентом-контрагентом 29.11.2023 правомірно проведено залік зустрічних однорідних вимог у частині суми 78 000 доларів США, що еквівалентно 71 236,13 євро, внаслідок чого зобов`язання контрагента щодо сплати валютної виручки припинилося.

Суд зазначив, що товар, який був предметом зовнішньоекономічного контракту, не належить до товарів, щодо яких законодавством установлено заборону проведення такого заліку, а обмеження, передбачені постановою Правління НБУ № 18, стосуються порядку здійснення банками валютного нагляду та не виключають можливості припинення цивільно-правових зобов`язань шляхом зарахування.

Відтак висновок контролюючого органу про порушення позивачем строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та нарахування пені у сумі 882 417,12 грн є безпідставним, а відповідач не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) врегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Спірні правовідносини врегульовані також Законом "Про валюту і валютні операції" від 21.06.2018 № 2473-VIII (далі - Закон № 2473), Положенням про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженим постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5 (далі - Положення № 5) та Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 7 (далі - Інструкція).

Принципи валютного регулювання викладені у статті 2 Закону № 2473 та передбачають, зокрема, право фізичних та юридичних осіб - резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов`язання, пов`язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону №2473 валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду.

Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства (частина 4 статті 11 Закону № 2473).

Згідно з частиною 6 статті 11 Закону № 2473 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

Частинами 1, 2, 5 статті 13 Закону № 2473 визначено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.

Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів не застосовуються щодо розрахунків, пов`язаних з договорами про участь у розподілі пропускної спроможності, а також щодо грошового забезпечення (кредитних лімітів) з метою участі в аукціонах з розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів.

Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до частини 7 статті 13 Закону № 2473 у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.

При цьому, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів встановлені пунктом 21 розділу II Положення № 5 та становлять 365 календарних днів.

Граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 21 розділу II цього Положення:

1) не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій;

2) застосовуються з урахуванням установлених Національним банком за поданням Кабінету Міністрів України, відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції", винятків та (або) особливостей для окремих товарів, та (або) галузей економіки (пункт 22 розділу II Положення № 5).

Відповідно до пункту 23 Положення № 5 розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.

Згідно із пунктом 14-2 Постанови № 18 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 14-2 цієї постанови:

1) не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій;

2) застосовуються з урахуванням установлених Національним банком України за поданням Кабінету Міністрів України відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" винятків та (або) особливостей для окремих товарів та (або) галузей економіки (пункт 14-3 Постанови № 18).

Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 14-2 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні (пункт 14-4 Постанови № 18).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною 5 цієї статті (частина 8 статті 13 Закону № 2473).

Отже, несвоєчасність здійснення розрахунків в іноземній валюті у сфері зовнішньоекономічної діяльності є валютним правопорушенням, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій - пені за кожен день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів, застосування якої віднесено до повноважень органів ДПС.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між позивачем (як продавцем) і «Polesie Trade sp.z о.о.» - юридичною особою, зареєстрованою в Республіці Польща (як покупцем), 07.06.2022 було укладено контракт № 54, за умовами якого продавець продає, а покупець купує фанеру (надалі -«продукція») у кількості та за цінами, обумовленими у додатках, що складаються на кожну партію товару. Загальна сума контракту становить 3 000 000 євро. Валютою цього контракту є євро. Продавець здійснює постачання продукції, покупець оплачує її протягом 90 днів з дня її отримання. Умови постачання - FCA lncoterms-2010 Кодня, Житомирський район, Житомирська область. Оплата продукції здійснюється так: - 100% від суми партії продукції сплачується покупцем протягом 90 днів з дня її отримання. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на р/р продавця. Усі платежі за цим контрактом здійснюються у євро. Усі комісії банків покупця, у тому числі банку-кореспондента, сплачує покупець, комісії банку продавця оплачує продавець. Цей контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023.

Додатковою угодою № 29 від 31.12.2023 сторони продовжили строк дії контракту №54 від 07.06.2022 до 31.12.2024.

На початок перевіряємого періоду по акту попередньої документальної позапланової виїзної перевірки від 03.04.2023 № 4179/06-30-07-03/41011218 по контракту від 07.06.2022 № 54 рахувалась непросторочена дебіторська заборгованість в сумі 508434,25 євро.

У перевіряємому періоді на виконання умов контракту від 07.06.2022 № 54 ТОВ «Вайтвуд» відвантажило контрагенту товар (код за УКТ ЗЕД 4412) згідно митних декларацій на загальну суму 1168880,48 євро, що еквівалентно 47 214 737,21 грн.

У періоді, що перевірявся, на валютний рахунок Товариства за відвантажений товар надійшла валютна виручка у загальній сумі 1335603,25 євро.

29.11.2023 між позивачем (як стороною 1) і «Polesie Trade sp.z о.о.» (як стороною 2) підписано договір про зарахування зустрічних вимог, яким визначено, що за контрактом № 54 від 07.06.2022 заборгованість сторони 2 перед стороною 1 на 01.01.2023 складала 507829,25 євро; протягом 2023 року стороною 1 було реалізовано стороні 2 товар - фанеру на загальну суму 795294,00 євро, за який було проведено частковий розрахунок на суму 1043497,90 євро.

Таким чином, сторона 1 є кредитором, а сторона 2 - боржником щодо виконання грошового зобов`язання за контрактом № 54 від 07.06.2022 у сумі 259625,35 євро станом на 29.11.2023.

Крім того, за контрактом № Р060323 від 06.03.2023 стороною 2 було реалізовано стороні 1 товар - запасні частини до деревообробного обладнання на загальну суму 3000,00 доларів США, а за контрактом № Р181023 від 18.10.2023 сторона 2 реалізувала стороні 1 товар – деревообробне обладнання на загальну суму 75000,00 доларів США.

Тобто, сторона 2 є кредитором по відношенню до сторони 1 на загальну суму 78000,00 доларів США.

Відтак, сторона 1 та сторона 2, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди про залік таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з контрактів: № 54 від 07.06.2022, № Р060323 від 06.03.2023 та № Р181023 від 18.10.2023, зарахувавши зустрічні однорідні вимоги за зобов`язаннями в сумі 78000,00 доларів США, що на день укладення договору про зарахування зустрічних вимог складало 71236,13 євро.

Отже, за результатами зарахування зустрічних однорідних вимог заборгованість «Polesie Trade Sp.z.o.o.» перед ТОВ «Вайтвуд» становить 188389,22 євро.

Відповідач не врахував здійснене Товариством зарахування зустрічних однорідних вимог та дійшов висновку про порушення ним граничних строків проведення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями.

При цьому податковий орган посилався на приписи пункту 14-6 Постанови № 18, відповідно до яких банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Колегія суддів звертає увагу на положення частини 10 статті 5 Закону України від 16.04.1991 № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі – Закон № 959-XII), згідно з якими втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб`єктів у випадках, не передбачених цим Законом, у тому числі шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених у цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Верховний Суд у своїх постановах дотримується послідовної правової позиції, за якою припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України (постанови від 15.08.2024 у справі №580/4079/23, від 19.09.2023 у справі № 804/15956/15, від 07.02.2023 у справі №1340/3649/18, від 29.07.2021 у справі № 817/1200/15, від 31.01.2020 у справі №813/1342/16).

Особливості здійснення операцій з експорту товарів у період дії воєнного чи надзвичайного стану у період спірних відносин були встановлені статтею 19-1 Закону № 959-XII.

Відповідно до ч. 1, 11 цієї статті передбачали, що на період дії воєнного, надзвичайного стану Кабінет Міністрів України має право запроваджувати режим експортного забезпечення з метою державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та особливостей здійснення зовнішньоекономічних операцій з експорту товарів, включених до товарних позицій 1001, 1003, 1005, 1201, 1205, 1206, 1512, 2306 згідно з УКТ ЗЕД.

До операцій з експорту товарів, щодо яких застосовано режим експортного забезпечення, забороняється: зарахування зустрічних вимог; використання рахунків резидентів, відкритих за кордоном, для отримання грошових коштів від нерезидентів; використання інших форм грошових розрахунків з нерезидентом, що не передбачають рух коштів з-за кордону на рахунки резидентів в Україні.

Відповідно до Закону України "Митний тариф України" від 19.02.2022 № 2697-IX, яким встановлено особливості застосування та основні правила інтерпретації Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, до вищезазначеного переліку входять такі товари: 1001 (пшениця і суміш пшениці та жита), 1003 (ячмінь), 1005 (кукурудза), 1201 (соєві боби), 1205 (насіння ріпаку), 1206 (насіння соняшнику), 1512 (олія соняшникова), 2306 (макуха).

За таких обставин операція з експорту фанери за контрактом № 54 від 07.06.2022 не підпадає під сферу дії статті 19-1 Закону № 959-XII та запровадженого на її підставі режиму експортного забезпечення.

Відповідно, обмеження щодо припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, встановлене для операцій з експорту товарів, стосовно яких застосовано цей режим, не може бути застосоване до правовідносин сторін у цій справі.

Колегія суддів зазначає, що обмеження щодо зняття експортних операцій з валютного контролю, установлені пунктом 14-6 Постанови № 18, адресовані виключно уповноваженим банкам як суб`єктам валютного нагляду. Ці приписи регулюють питання завершення банком здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків та не встановлюють заборони для суб`єктів господарювання припиняти зобов`язання за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону № 959-XII суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Загальні принципи підприємницької діяльності визначені статтею 44 Господарського кодексу України, чинного на час виникнення спірних правовідносин. Зокрема, підприємництво здійснюється на засадах вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком після сплати податків, зборів та інших передбачених законом платежів; самостійного здійснення зовнішньоекономічної діяльності та використання належної підприємцеві частки валютної виручки на власний розсуд.

Отже, принцип вільного вибору та самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності передбачає можливість суб`єктів підприємницької діяльності України підтримувати відносини з іноземними суб`єктами господарської діяльності з урахуванням положень Конституції України, законів України, а також міжнародних норм і правил. Водночас обмеження права суб`єктів господарювання на визначення умов і способів виконання зобов`язань за зовнішньоекономічним договором має бути прямо встановлене законом.

Частиною 5 статті 6 Закону № 959-XII передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Втім, матеріали справи не містять доказів визнання недійсними ані контракту № 54 від 07.06.2022, ані договору про зарахування зустрічних вимог від 29.11.2023. За таких обставин умови зазначених правочинів є чинними та обов`язковими для їх сторін.

Пунктом 5 статті 13 Закону № 2473 установлено відповідальність за порушення резидентами строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів у вигляді нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором або вартості недопоставленого товару. Таким чином, підставою для нарахування пені є порушення резидентом граничного строку розрахунків за відповідною експортною чи імпортною операцією.

Натомість незавершення уповноваженим банком валютного нагляду за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків не є тотожним порушенню резидентом таких строків та саме по собі не утворює підстави для застосування до нього відповідальності, передбаченої пунктом 5 статті 13 Закону № 2473. Отже, збереження банком валютного нагляду на підставі пункту 14-6 Постанови № 18 не може бути самостійною підставою для висновку про наявність порушення позивачем валютного законодавства.

Застосування сторонами контракту такої форми розрахунків, як зарахування зустрічних однорідних вимог, є підставою для припинення зобов`язань за зовнішньоекономічною операцією. Оскільки чинність договору про зарахування зустрічних вимог від 29.11.2023 не спростована, правові підстави для визнання наявності простроченої заборгованості та, відповідно, для нарахування позивачу пені за порушення строків розрахунків відсутні.

Отже, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області № 000196480707 від 14.08.2024 щодо нарахування ТОВ «Вайтвуд» пені у сумі 882 417,12 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апелянта про те, що пункт 14-6 Постанови № 18 виключає можливість урахування припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, колегія суддів відхиляє. Такі доводи ґрунтуються на помилковому ототожненні порядку здійснення банком валютного нагляду з підставами відповідальності резидента за порушення строків розрахунків, установленими пунктом 5 статті 13 Закону № 2473.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції та не містять нових обставин, які б спростовували його висновки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

З огляду на результат апеляційного розгляду, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

ГоловуючийСлободонюк М.В.

СуддіКузьмишин В.М. Канигіна Т.С.