Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №560/9288/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/9288/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

12 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" Центр оцінювання функціонального стану особи про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" Центр оцінювання функціонального стану особи (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено.

Зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії ЦО 175 від 30.01.2025, яким ОСОБА_1 скасовано II групу інвалідності.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України".

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

У своєму відзиві так і в додаткових письмових поясненнях позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

В процесу апеляційного розгляду справи ухвалою від 27.07.2026 апеляційним судом витребувано у відповідача необхідні для розгляду справи докази, а саме рішення експертної команди № ЦО 175 від 30.01.2025, рішення № ЦО 563 від 27.01.2025, докази, на підставі яких вони прийняті, а також усі матеріали перевірки обґрунтованості рішення МСЕК щодо позивача.

На виконання цієї ухвали відповідач надав витяг з рішення № ЦО 175 від 30.01.2025, однак замість рішення № ЦО 563 від 27.01.2025 надіслав рішення та протокол № ЦО 564 від 30.01.2025. Документів, які стали підставою для ініціювання та проведення перевірки, відповідач не надав.

У зв`язку з цим ухвалою апеляційного суду від 24.08.2026 повторно витребувано у відповідача документи, зазначені у витягу з рішення № ЦО 175 як підстава перевірки, а також докази встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності або пояснення щодо можливої помилки в оскаржуваному рішенні, як і письмові пояснення причин розбіжностей у реквізитах рішень № ЦО 175 та № ЦО 564.

Однак витребувані ухвалою від 24.08.2026 докази та письмові пояснення відповідач до апеляційного суду не подав.

Розгляд апеляційної скарги здійснюється судом в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, як особа з інвалідністю 2 групи, внаслідок загального захворювання (згідно виписки з акту огляду МСЕК від 10.07.2019 серії АВ № 0061888 з 08.07.2019 безтерміново).

08.04.2025 за допомогою особистого електронного кабінету Пенсійного фонду (https://portal.pfu.gov.ua) ОСОБА_1 дізнався про те, що згідно «Протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії» ГУ ПФУ в Хмельницькій області (Летичівський район - 22105) 26.03.2025 прийнято рішення № 221050000457 про перерахунок (припинення з 31.03.2025) пенсії у зв`язку з припиненням інвалідності.

08.04.2025 позивач через веб-портал Пенсійного фонду України направив звернення (№ ВЕБ-22001-Ф-С-25-064351), у якому просив повідомити його про підстави припинення інвалідності та надати копії документів, які це підтверджують.

21.04.2025 Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області листом за № 5427-4468/С-03/8-2200/25 проінформувало ОСОБА_1 про те, що ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» листом від 24.03.2025 № 539/01-16 повідомила, що за результатами перевірки обґрунтованості рішень експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи рішення МСЕК про встановлення ОСОБА_1 групи інвалідності скасовано. А тому виплата пенсії по інвалідності припинена з 01.04.2025.

На підтвердження цьому ГУ ПФУ в Хмельницькій області надало копію додатка до зазначеного листа ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико - соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» у вигляді частини (рядка) із таблиці, у якій зазначено окремі відомості, які стосуються цього питання, зокрема: дата винесення рішення (27.01.2025) та номер протоколу рішення (563).

23.04.2025 адвокатом Копанчуком В.О. направлено адвокатський запит до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» щодо надання належним чином завірених копій, які стосуються оскаржуваного рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 563 від 27.01.2025.

29.04.2025 адвокатом Копанчуком В.О. направлено також адвокатський запит до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, у якому просив надати належним чином завірену копію такого «Витягу».

У відповідь на адвокатський запит Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області 02.05.2025 року надало належним чином засвідчену копію зазначеного витягу (датованого ще 30.01.2025), при цьому повідомило, що зазначений витяг надійшов з Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» лише 25.04.2025.

Оскільки у встановлений законодавством термін ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» не надала відповіді на адвокатський запит від 23.04.2025 (направлений електронною поштою), адвокатський запит повторно був направлений даній установі 05.05.2025 засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Проте відповіді на нього позивач так і не отримав.

Вважаючи рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії ЦО 175 від 30.01.2025, яким ОСОБА_1 скасовано II групу інвалідності, протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено дотримання встановленої законодавством процедури перевірки обґрунтованості рішення МСЕК та прийняття рішення про скасування позивачу II групи інвалідності, зокрема не надано доказів належного повідомлення позивача про необхідність проходження повторного оцінювання, його направлення для проведення повного медичного обстеження та необхідних досліджень, а також інших доказів дотримання процедури, передбаченої законодавством. Враховуючи такі обставини суд дійшов висновку, що оскаржене рішення прийнято з порушенням вимог закону, без урахування права позивача на участь у процедурі прийняття рішення, у зв`язку з чим воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15.12.2023 набрав чинності Закон України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX (далі - Закон № 2073-IX, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який упорядковує відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у спосіб прийняття й виконання адміністративних актів (частина перша статті 1 Закону № 2073-IX).

Частиною першою статті 6 Закону № 2073-IX визначено, що адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону (частина третя статті 8 Закону № 2073-IX).

Статтею 18 цього закону гарантовано ефективні засоби правового захисту. Цією нормою передбачено, що особа має право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу в порядку адміністративного оскарження відповідно до цього Закону та/або в судовому порядку.

Статтею 27 Закону № 2073-IX визначено коло осіб, які є учасниками адміністративного провадження. Відповідно до частини першої цієї норми учасником адміністративного провадження є: 1) особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов`язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), у тому числі: а) особа, яка з метою забезпечення реалізації свого права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов`язку звертається до адміністративного органу із заявою про прийняття адміністративного акта (заявник); б) особа, стосовно якої адміністративний орган ініціював адміністративне провадження; в) особа, яка з метою захисту свого права, свободи чи законного інтересу звертається до адміністративного органу із скаргою (скаржник); 2) інша особа, на право, свободу чи законний інтерес якої негативно впливає або може вплинути адміністративний акт (заінтересована особа).

Підпунктом 11 частини першої статті 28 Закону № 2073-IX передбачено право учасників адміністративного провадження оскаржити у передбаченому законом порядку адміністративний акт, процедурне рішення або дію, бездіяльність адміністративного органу.

За правилами статті 36 Закону № 2073-IX адміністративне провадження відповідно до цього Закону розпочинається: 1) за заявою особи щодо забезпечення реалізації її права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов`язку, у тому числі щодо отримання адміністративної послуги; 2) за ініціативою адміністративного органу, у тому числі у порядку здійснення ним інспекційного (контрольного, наглядового) повноваження. Адміністративне провадження продовжується у разі подання скарги в порядку адміністративного оскарження.

Процедура прийняття рішення у справі в адміністративному провадженні передбачена статтею 69 Закону № 2073-IX, відповідно до якої за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.

Стаття 71 Закону № 2073-IX визначає зміст адміністративного акта, за правилами якої письмовий адміністративний акт або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, складається із вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин.

Адміністративний акт містить підпис та/або печатку (у тому числі електронні), якщо інше не передбачено законом, та повне ім`я відповідальної посадової особи адміністративного органу.

У вступній частині зазначаються найменування адміністративного органу, дата прийняття адміністративного акта та його реєстраційний номер, відомості в обсязі, достатньому для встановлення особи адресата адміністративного акта, та його контактні дані.

Мотивувальна частина адміністративного акта складається згідно з вимогами цього Закону.

У резолютивній частині адміністративного акта зазначається суть прийнятого за результатами розгляду справи рішення. Крім того, можливе викладення додаткових положень, визначених цією статтею.

У заключній частині зазначаються строк набрання адміністративним актом чинності та спосіб визначення такого строку. В адміністративному акті, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи або покладає на неї певний обов`язок, зазначаються строки і порядок його оскарження (у тому числі найменування та місцезнаходження адміністративного органу, який є суб`єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов). У разі якщо подання скарги чи пред`явлення позову не зупиняє дію адміністративного акта, у заключній частині повинна міститися вказівка на такий винятковий правовий наслідок з посиланням на правові підстави для такого винятку.

Відповідно до статті 72 Закону № 2073-IX адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті).

Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.

У мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: 1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); 2) фактичні обставини справи; 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.

Адміністративний акт може не містити посилання на фактичні обставини справи і результати дослідження доказів та інших матеріалів справи, якщо такий акт прийнято на підставі акта чи іншого документа, складеного за результатами проведення інспекційних (контрольних, наглядових) заходів, якщо цей документ вже містить відповідне мотивування (обґрунтування) та доведений до особи належним чином. Для окремих видів справ законодавством можуть визначатися додаткові відомості, що зазначаються у мотивувальній частині адміністративного акта.

Відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.

Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта не вимагається, якщо: 1) адміністративний орган задовольнив заяву, при цьому адміністративний акт не стосується прав, свобод чи законних інтересів інших осіб; 2) адміністративний орган під час здійснення інспекційних (контрольних, наглядових) повноважень не виявив порушень законодавства.

Оскільки предметом спору, що виник у цій справі, є ухвалене Інститутом в процесі виконання своїх управлінських функцій адміністративного акта (рішення), а саме рішення про скасування другої групи інвалідності, суд, враховуючи публічно-правову природу спірних правовідносин, що виникли в межах адміністративної процедури прийняття рішень; наявність у спірних правовідносинах категорій адміністративної процедури (адміністративний орган; адміністративний акт; адміністративне провадження; адміністративна процедура; дискреційне повноваження; учасники адміністративного провадження (особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов`язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), та беручи до уваги те, що оскаржуване рішення відповідає формі адміністративного акта, вважає за необхідне зазначити, що спірні публічно-правові (адміністративно-правові) відносини є відносинами адміністративної процедури, які регулюються Законом № 2073-IX з урахуванням, зокрема, положень Закону № 875-ХІІ та Порядку № 1338.

Враховуючи наведені вище норми та підстави позову щодо порушення процедури прийняття рішення, у цій справі перевірці підлягає дотримання суб`єктом владних повноважень – Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» процедури прийняття оскаржуваного рішення з урахуванням вимог зокрема, положень Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі – Закон № 875-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядку № 1338.

Так, Закон № 875-ХІІ визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Статтею 2 Закону № 875-ХІІ визначено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Положення частин 1, 2 статті 6 Закону № 875-ХІІ встановлюють, що захист прав, свобод і законних інтересів осіб з інвалідністю забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом.

Особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Стаття 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 № 2961-IV визначає, що інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який у подальшому продовжений та триває станом на цей час.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023 «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», уведеним в дію Указом Президента України від 12.09.2023 № 576/2023, доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк провести перевірку обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні. У разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень, ініціювати їх перегляд у встановленому порядку та інформувати за наявності підстав відповідні правоохоронні органи.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», що введено в дію Указом Президента України від 22.10.2024 № 732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

На виконання Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанови № 1207 від 25.10.2024 та № 1276 від 08.11.2024, якими були внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи».

19.12.2024 прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» № 4170-IX (далі - Закон № 4170-ІХ) яким внесені зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб`єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.

Згідно абзацу 1 пункту 1 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4170-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.01.2025 (окрім деяких пунктів).

Відповідно пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4170-IX особам, яким встановлена інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності; документами, що підтверджують інвалідність повнолітнім особам, є: видані до 31.12.2024 органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі таких рішень, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених законами України «Про військовий обов`язок та військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь термін дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування; особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням (за зверненням опікуна - у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності).

На період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні перелік причин неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи визначається Кабінетом Міністрів України.

Пункт 3 розділу ІІ Закону № 4170-ІХ передбачає, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України припиняються 31.12.2024.

З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

15.11.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі – Постанова № 1338), пунктом 1 якої затверджені:

Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи;

Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи;

Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.

Абзац 7 пункту 3 Постанови №1338 визначає, що документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених у Законах України «Про військовий обов`язок та військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь строк дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 1338, цей Порядок визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (далі - особа) з метою визначення наявності або відсутності порушень структур та/або функцій організму, в тому числі фізичних, психічних, інтелектуальних, сенсорних, що можуть призводити до обмежень життєдіяльності, встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також розроблення рекомендацій, що є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, з урахуванням індивідуального реабілітаційного плану (за наявності).

Пункт 10 Порядку № 1338 визначає, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності Постановою № 1338, переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

Згідно підпункту 2 пункту 8 Положення № 1338 Центр оцінювання функціонального стану особи, крім іншого, проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.

Якщо за результатами перевірки прийняте рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

Підпунктом 5 Положення № 1338 визначено, що під час оскарження рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання (медико-соціальної експертизи) та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.

З аналізу даних правових норм слідує, що під час проведення перевірки рішення медико-соціальної експертизи на виконання ухвали слідчого судді або рішення, експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи має обов`язок діяти відповідно до Порядку.

Наведений Порядок не передбачає право Центру оцінювання функціонального стану особи скасовувати рішення медико-соціальної експертизи іншим шляхом, ніж як проведення повторного оцінювання функціонального стану особи, з її викликом та повідомленням.

При цьому, таке оцінювання має проводиться на підставі дослідження медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень.

Колегія суддів зауважує, що у випадку, коли під час перевірки обґрунтованості рішення про встановлення інвалідності, у комісії виникає сумнів, відповідач повинен здійснити призначення повторного оцінювання, як це встановлено Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою № 1338, про що має бути повідомлена особа, повторне оцінювання якої має бути проведене.

За приписами Положення № 1338 на адресу такої особи засобами електронної пошти, або засобами поштового зв`язку має бути направлене повідомлення щодо проведення оцінювання повсякденного функціонування особи. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі закладу охорони здоров`я.

Варто зазначити, що у контексті спірних правовідносин саме належне дотримання процедури оцінювання повсякденного функціонування особи є фундаментальним показником правомірності винесеного рішення, за умови протилежного, нівелюється сенс законодавчого врегулювання такої процедури.

Колегією суддів встановлено, що позивачу відповідно до виписки з акта огляду МСЕК від 10.07.2019 серії АВ № 0061888 з 08.07.2019 безтерміново встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок загального захворювання. На підставі цього рішення він перебував на обліку в органі Пенсійного фонду України та отримував пенсію по інвалідності.

Про припинення виплати пенсії позивач дізнався 08.04.2025 з особистого електронного кабінету Пенсійного фонду України. Як вбачається з листа ГУ ПФУ у Хмельницькій області від 21.04.2025, підставою для припинення з 01.04.2025 пенсії по інвалідності став лист відповідача від 24.03.2025 № 539/01-16, у якому зазначено про скасування за результатами перевірки рішення МСЕК щодо встановлення позивачу групи інвалідності.

При цьому додаток до вказаного листа, наданий органом Пенсійного фонду, містив відомості про рішення, датоване 27.01.2025, та номер протоколу рішення 563. Надалі позивачу було надано витяг з рішення, датований 30.01.2025, з номером ЦО 175. Водночас на виконання вимог апеляційного суду відповідач надав рішення експертної команди та протокол перевірки, які мають номер ЦО 564 і датовані 30.01.2025.

Отже, у матеріалах справи наявні документи, що містять різні відомості про дату та номер рішення, яке, за твердженням відповідача, стало підставою для скасування позивачу інвалідності: № ЦО 563 від 27.01.2025, № ЦО 175 від 30.01.2025 та № ЦО 564 від 30.01.2025. Відповідач не надав належних пояснень щодо співвідношення цих документів між собою, причин існування різних номерів та дат, а також не підтвердив, яке саме з указаних рішень було направлене до органу Пенсійного фонду та стало безпосередньою підставою для припинення позивачу виплати пенсії.

Крім того, із наданих відповідачем документів вбачається, що експертна команда дійшла висновку про необґрунтованість встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності з 10.07.2019. Водночас матеріали справи підтверджують, що за актом огляду МСЕК від 10.07.2019 позивачу було встановлено ІІ, а не ІІІ групу інвалідності. Доказів існування рішення МСЕК, яким ОСОБА_1 встановлювалася ІІІ група інвалідності, відповідачем не подано.

Такі розбіжності мають істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки не дають можливості достовірно встановити предмет перевірки, рішення МСЕК, яке перевірялося, зміст висновків експертної команди та зв`язок наданих відповідачем документів саме з правовим статусом позивача як особи з інвалідністю ІІ групи. За таких обставин неможливо визнати доведеним, що рішення, на яке посилається відповідач, прийнято стосовно того рішення МСЕК, яким позивачу встановлено інвалідність та на підставі якого він отримував пенсію.

Колегія суддів також бере до уваги, що у протоколі перевірки підставою для її проведення зазначено постанову слідчого, прокурора або ухвалу слідчого судді з реквізитами: від 06.01.2025 № 02-01/41, на № 1061/01-16 від 26.12.2024. Проте відповідні документи відповідачем не надані ні до суду першої інстанції, ні в апеляційному провадженні.

Відтак відповідач не підтвердив наявності однієї з передбачених підпунктом 2 пункту 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338, підстав для проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК щодо позивача. Саме посилання у внутрішньому документі на реквізити постанови чи ухвали без надання такого документа не є достатнім доказом законності ініціювання процедури перевірки.

Відповідно до пункту 10 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою № 1338, рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності цією постановою, переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, установлених цим Порядком. Отже, чинність рішення МСЕК, ухваленого до 01.01.2025, не може бути припинена поза процедурою та без додержання гарантій, визначених законодавством.

Закон № 4170-ІХ також передбачає, що рішення МСЕК і видані на їх підставі документи є законними та чинними, прирівнюються до рішень експертних команд і продовжують бути підставою для надання особі відповідних прав, пільг, пенсій та інших соціальних гарантій. Тому скасування такого рішення допускається лише за умови доведення як належної правової підстави для його перегляду, так і безумовного дотримання передбаченого порядку.

У разі прийняття за результатами перевірки рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи відповідач зобов`язаний повідомити її про це на адресу електронної пошти, а за її відсутності рекомендованим листом із повідомленням про вручення, а також забезпечити проведення оцінювання на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та необхідних досліджень.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивача було належним чином повідомлено про проведення повторного оцінювання, викликано для його проходження, направлено на повне медичне обстеження чи необхідні дослідження. Не надано також медичних документів, які стали підставою для висновків експертної команди, документів про проведення самого оцінювання та доказів ознайомлення позивача з його результатами.

Сам по собі факт проведення відповідачем перевірки не звільняє його від обов`язку дотримуватися встановленої процедури та забезпечити особі, щодо якої вирішується питання про припинення інвалідності, реальну можливість брати участь у відповідному адміністративному провадженні. Особливо це важливо з огляду на те, що наслідком оскаржуваного рішення стало припинення позивачу виплати пенсії по інвалідності.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 25 серпня 2026 року у справі № 420/37294/25.

За правилами частини другої статті 77 КАС України саме на відповідача покладено обов`язок доведення правомірності прийнятого ним рішення. Однак відповідач не довів: наявності належних підстав для ініціювання перевірки; того, яке саме рішення МСЕК було її предметом; відповідності оскаржуваного рішення статусу позивача як особи з інвалідністю ІІ групи; дотримання процедури повідомлення та проведення повторного оцінювання; а також наявності медичних і фактичних підстав для скасування інвалідності.

У сукупності встановлені розбіжності в реквізитах і змісті документів, відсутність документального підтвердження підстав для проведення перевірки та недоведеність дотримання встановленої процедури свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте не у спосіб, визначений законодавством, та без належного обґрунтування.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та наявність підстав для його скасування.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

ГоловуючийСлободонюк М.В.

СуддіКузьмишин В.М. Канигіна Т.С.