Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №755/782/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Гаврилова О.В.,

Суддя-доповідач: Епель О.В.,

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року Справа № 755/782/24

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Компанієць І.Д., Кузьменка В.В.,

за участі секретаря: Снитко А.А.,

Позивача ОСОБА_1 ,

Представника Відповідача Адамишина А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 червня 2026 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Центрального міжрегіонального управління

Державної міграційної служби України

у м. Києві та Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області (далі - Відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина від 25 грудня 2023 року щодо громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилався на порушення процедури прийняття та вручення спірного рішення.

Також ОСОБА_1 зазначав, що спірні правовідносини виникли внаслідок протиправної бездіяльності саме Відповідача, оскільки ще в лютому 2022 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою про видачу посвідки на постійне проживання та необхідним пакетом документів, однак станом на момент подачі позову у цій справі, суб`єкт владних повноважень так і не прийняв рішення про видачу або відмову у видачі посвідки на постійне проживання.

2. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22 червня 2026 року адміністративний позов було задоволено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що протиправна бездіяльність саме ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про оформлення та видачу посвідки на постійне проживання в Україні стала передумовою для прийняття рішення про примусове повернення.

Також суд врахував, що протиправність такої бездіяльності була встановлена рішенням суду у справі №640/19118/22, яке має преюдиційне значення у цій справі.

Окрім того, суд зазначив, що рішенням суду у іншій справі №761/1000/24 було скасовано постанову ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області та закрито справу про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 203 КУпАП, на підставі якої було винесено спірне у цій справі рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни.

3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

В обґрунтування вимог скарги Апелянт зазначає, що після сливу дії дозволу на імміграцію Позивача, останній проживає на території України без жодних документів, що дають йому право на законне перебування на території України.

Також Апелянт акцентує увагу на тому, що Позивач не звертався до ЦМУ ДМС щодо оформлення посвідки. На його переконання, твердження ОСОБА_1 документально не підтверджені, а покази свідка не можуть вважатися достатніми доказами та підтвердити законність перебування Позивача на території України.

Також Апелянт зазначає, що вирішення питання про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства в країну походження або третю країну віднесене до дискреційних повноважень ЦМУ ДМС.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнята за неповно та неправильно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2026 та від 29.09.2026 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

5. У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.

6. У судовому засіданні представник Апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги в межах доводів, викладених у ній. Просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

У судовому засіданні Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду - залишити без змін.

7. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

При цьому, колегія суддів зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на території України було введено воєнний стан, який на сьогоднішній день подовжено.

Відповідно до рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану опублікованих Радою Суддів України 02.03.2022 процесуальні строки за можливістю продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає за необхідне продовжити строк розгляду апеляційної скарги на розумний строк.

8. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 25 грудня 2023 року головним спеціалістом ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області Ковтуненко Т.М. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ № 014277 про те, що 25 грудня 2023 року о 13-30 год. за адресою: м. Київ, вул. Ольгинська, буд. 3, виявлено громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства на території України, а саме: проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, місце скоєння правопорушення: АДРЕСА_1 , за що передбачена відповідальність відповідно до частини 2 статті 203 КУпАП /т.1 а.с.55/.

Цього ж числа заступником начальника ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області Лемешем Д.Л. винесено постанову серії ПН МКМ № 014221 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, про порушення статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та на підставі протоколу про адміністративне правопорушення ПР МКМ № 014277 від 25 грудня 2023 року, встановлено, що 25 грудня 2023 року о 13-30 год. за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, який порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства на території України, а саме: проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, місце скоєння правопорушення: АДРЕСА_1 . Встановлено, що вказане є порушенням статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 203 КУпАП. Постановлено, відповідно до частини другої статті 203 КУпАП накласти на ОСОБА_3 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 грн /т.1 а.с.56/.

Також 25 грудня 2023 року головним спеціалістом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Тетяною Ковтуненко прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, яким останнього примусово повернуто до країни походження або третьої країни та зобов`язано його покинути територію України у термін до 14 січня 2024 року /т. 1 а.с.57-зворот - 59/.

Як убачається зі змісту даного рішення, 25 грудня 2023 року співробітниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області виявлено громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_3 , який порушив законодавство України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме: проживання без документів на право проживання (перебування) в Україні. У ході опитування громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_2 пояснив, що в Україну прибув 19 жовтня 2020 року через ПП «Вільча» з метою постійного проживання. 29 грудня 2020 іноземець звернувся до органів ДМС за отриманням дозволу на імміграцію за територіальним походженням, 22 грудня 2021 року надано дозвіл на імміграцію (дійсний до 22.12.2022). Двічі звертався за продовженням строку перебування, останнє продовження строку перебування до 15.02.2022. У зв`язку з повномасштабним вторгненням в лютому 2022 року російської федерації на територію України, не зміг вчасно продовжити строк свого перебування. Для врегулювання свого правового статусу звернувся до органів ДМС усно, але отримав відмову на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №165 від 28 лютого 2022 року «Про зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру». З питань оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні, продовження строків перебування (повторно) документи не подавав. До компетентних органів про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні не звертався. Після закінчення законного терміну перебування територію України не покинув, чим порушив вимоги Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». До органів ДМС звернувся з метою покинути територію України для врегулювання свого правового статусу. За порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства на території України, працівниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відносно громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 203 КУпАП (ПР МКМ 014277 від 25.12.2023). за таких обставин громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_2 порушив вимоги статей 4, 9, 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Також, з матеріаламів справи вбачається, що 22 грудня 2021 року Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області позивачу ОСОБА_4 видано дозвіл на імміграцію в Україну №80114200068056/2366, дійсний до 22 грудня 2022 року.

При цьому, згідно відповіді ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 21.04.2026 на адвокатський запит (т.1 а.с. 209) та листа Відповідача від 17.09.2025 (т.2 а.с.90-91), відповідно до вимог пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2020 № 259 «Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції на період установлення на всій території України карантину», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2021 № 757, рішення про надання дозволу на імміграцію, прийняте протягом одного року до установлення або у період установлення на всій території України карантину, діє протягом двох років від дня його прийняття. Тобто, термін дії дозволу на імміграцію в Україну громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_3 був дійсним до 22 грудня 2023 року. Також у цих відповіді та листі зазначається, що ОСОБА_2 станом на дату їх надання з питання оформлення посвідки на постійне проживання не звертався.

Разом із тим, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду показала, що Позивач є цивільним чоловіком сестри свідка, з яким вона знайома з 2021 року. В лютому 2022 року, на прохання сестри, свідок супроводжувала Позивача за адресою: АДРЕСА_3 з метою допомоги в перекладі у імміграційній справі. Тоді Позивач подавав клопотання по імміграційній службі, свідок допомагала заповнити документи.

Також з матеріалів справи вбачається, що в листопаді 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду Києва, ухвалою якого від 08 листопада 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/19118/22 за позовом ОСОБА_3 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_2 про оформлення та видачу посвідки на постійне проживання на підставі дозволу на імміграцію в Україну від 22.12.2021 №80114200068056/2366; зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області розглянути заяву громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_2 про оформлення та видачу посвідки на постійне проживання на підставі дозволу на імміграцію в Україну від 22.12.2021 № №80114200068056/2366 /т.1 а.с.22-29, 30-31/.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року у справі №640/19118/22 адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_2 про оформлення та видачу посвідки на постійне проживання на підставі дозволу на імміграцію в Україну від 22.12.2021 №80114200068056/2366.

Зобов`язано Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області розглянути заяву громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_2 про оформлення та видачу посвідки на постійне проживання на підставі дозволу на імміграцію в Україну від 22.12.2021 №80114200068056/2366 /т.1 а.с.121-124/.

Вищезазначеним рішенням суду встановлено наступне:

«Позивач є громадянином республіки Білорусь, документований паспортом громадянина республіки Білорусь.

22.12.2021 Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області видано позивачу дозвіл на імміграцію в Україну №80114200068056/2366, який дійсний до 22.12.2022.

Як зазначає позивач у позовній заяві, він у лютому 2022 року звернувся до Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області із заявою про видачі йому посвідки на постійне проживання та необхідним пакетом документів. Зазначені документи були прийняті уповноваженим працівником відповідача без зауважень.

У подальшому, у зв`язку з відсутністю рішення відповідача за зверненням позивача, адвокатом ОСОБА_1. було надіслано на адресу відповідача адвокатський запит від 13.10.2022, в якому адвокат просив відповідача надати відповіді на такі питання:

1. Чи приймались уповноваженим органом ДМС будь-які рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну №80114200068056/2366 від 22.12.2021 року, який був виданий громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 .? У випадку, якщо приймались рішення про скасування зазначеного дозволу, просимо надати копію такого рішення.

2. Чи звертався ОСОБА_1 до органів ДМС із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання на підставі дозволу на імміграцію в Україну №80114200068056/2366 від 22.12.2021 року?

3. У випадку, якщо таке звернення мало місце, просимо надати копію відповідної заяви і повідомити дату, коли ця заява була прийнята від ОСОБА_1 .

4. У випадку, якщо ОСОБА_1 звертався із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання, просимо повідомити яке рішення було прийняте відповідним органом ДМС за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 та надати копію такого рішення.

5. У випадку, якщо органом ДМС було прийняте рішення про оформлення та видачу ОСОБА_1 посвідки на постійне проживання, просимо повідомити чи була видана ОСОБА_1 посвідка на постійне проживання.

6. У випадку, якщо посвідка на постійне проживання ОСОБА_1 видавалась, просимо повідомити підстави, через які посвідка до сьогодні не була видана.

7. Просимо також надати копію матеріалів міграційної справи ОСОБА_1 .

Відповіді на даний адвокатський запит відповідачем також надано не було.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду…».

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року у вказаній справі.

Крім того, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 06 лютого 2026 року у справі №761/1000/24 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, скасовано постанову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області від 25 грудня 2023 року серії ПК МКМ № 014221, якою громадянина Білорусі ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 3 400,00 грн, справу про адміністративне правопорушення громадянина Білорусі ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 203 КУпАП закрито /т. 1 а.с.183-190/.

Цим рішенням суду встановлено наступне:

«До матеріалів справи долучено копію паспорта громадянина Республіки Білорусь № НОМЕР_1 , виданого 03 серпня 2016 року, що належить ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із паперової копії відомостей про осіб, які перетнули державний кордон Державної прикордонної служби України встановлено, що ОСОБА_2 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснив перетин державного кордону України: 29 липня 2019 року у напрямку «в`їзд» через пункт пропуску Виступовичі, 02 серпня 2019 року - у напрямку «Виїзд» через пункт пропуску Виступовичі, 19 жовтня 2020 року у напрямку «в`їзд» через пункт пропуску Вільча.

Особова картка іноземця ОСОБА_2 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , містить відмітки про документи, видані органами України, а саме: 1) посвідка від 08 квітня 2021 року строком дії до 06 жовтня 2021 року; 2) посвідка від 07 жовтня 2021 року строком дії до 15 лютого 2022 року; 3) дозвіл на імміграцію від 22 грудня 2021 року строком дії до 22 грудня 2022 року.

22 грудня 2021 року Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видано дозвіл на імміграцію в Україну № 80114200068056/2366, який дійсний до 22 грудня 2022 року.

У тексті дозволу на імміграцію в Україну від 22 грудня 2021 року роз`яснено, що особи, яким надано дозвіл на імміграцію, зобов`язані протягом періоду дозволу звернутися до:

- Закордонних дипломатичних установ України із заявою про оформлення візи типу D-01-імміграція, якщо вони постійно проживають за межами України, в`їхати на територію України і не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування в Україні звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС за місцем проживання із заявою про видачу посвідки на постійне проживання;

- До територіального підрозділу ДМС України за місцем проживання із заявою про видачу посвідки на постійне проживання, якщо вони перебувають на законних підставах в Україні, не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування в Україні.

25 грудня 2023 року головним спеціалістом ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області Ковтуненко Т.М. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ № 014277 про те, що 25 грудня 2023 року о 13-30 год. за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, який порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства на території України, а саме: проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, місце скоєння правопорушення: АДРЕСА_1 , за що передбачена відповідальність відповідно до частини 2 статті 203 КУпАП.

У протоколі зазначено, що до протоколу додаються, серед іншого, пояснення, лист-ознайомлення з прийнятим рішенням та копія документа перекладача.

ОСОБА_2 шляхом проставлення особистого підпису підтвердив, що йому роз`яснено зміст статті 63 Конституції України.

Також ОСОБА_2 заявив клопотання про розгляд справи про адміністративне правопорушення, який відбудеться 25 грудня 2023 року о 14-55 год., без його участі, про що свідчить його особистий підпис у відповідній графі протоколу.

Шляхом проставлення особистого підпису ОСОБА_2 підтвердив факт отримання копії протоколу.

У протоколі зазначено, що переклад протоколу зроблено усно за участі перекладача Кіпоренко К.В. , про що перекладач проставив особистий підпис.

У своїх письмових поясненнях ОСОБА_2 зазначив, що прибув в Україну 19 жовтня 2020 року через пункт пропуску «Вільча» з метою постійного проживання. 29 грудня 2020 року звернувся до органів ДМС за отриманням дозволу на імміграцію за територіальним походженням, 22 грудня 2021 року надано дозвіл на імміграцію (дійсний до 22 грудня 2022 року). Двічі звертався за продовженням строку перебування, останнє продовження строку перебування до 15 лютого 2022 року. На території України перебуває в цивільному шлюбі з громадянкою України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою в майбутньому планує зареєструвати шлюб. У зв`язку із повномасштабним вторгненням в лютому 2022 року Російської Федерації на територію України, не зміг вчасно продовжити строк свого перебування. Для врегулювання свого правового статусу звертався до органів ДМС усно, але отримав відмову на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 165 «Про зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру». З питань оформлення посвідки на тимчасове проживання, продовження строків перебування (повторно) документи не подавав. До компетентних органів про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні не звертався. Після закінчення законного терміну перебування територію України не покинув. До органів ДМС звернувся з метою покинути територію України для врегулювання свого правового статусу. Претензій до співробітників міграційної служби не має.

Текст пояснень ОСОБА_3 містить його особистий підпис та підпис перекладача Кіпоренка К.В.

25 грудня 2023 року заступником начальника ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області Лемеш Д.Л. винесено постанову серії ПН МКМ № 014221 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про порушення статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та на підставі протоколу про адміністративне правопорушення ПР МКМ № 014277 від 25 грудня 2023 року. Встановлено, що 25 грудня 2023 року о 13-30 год. за адресою: вул. Ольгинська, буд. 3, м. Київ, виявлено громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства на території України, а саме: проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, місце скоєння правопорушення: АДРЕСА_1 . Обставинами, що пом`якшують відповідальність зазначено щире каяття, обставини, що обтяжують відповідальність - відсутні. Встановлено, що вказане є порушенням статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 203 КУпАП.

Постановлено, відповідно до частини другої статті 203 КУпАП накласти на ОСОБА_3 , адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 грн.

Постанова від 25 грудня 2023 року серії ПР МКМ № 014277 містить розписку ОСОБА_3 , про отримання її копії від 26 грудня 2023 року.

В матеріалах справи також міститься копія Рішення ЦМУ ДМС України у місті Києві та Київській області від 25 грудня 2023 року № 8010130100014718 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Білорусі ОСОБА_3 , затвердженого першим заступником начальника ЦМУ ДМС України у місті Києві та Київській області Лемеш Д.Л. 25 грудня 2023 року.

Так головним спеціалістом Ковтуненко Т. за результатами розгляду матеріалів щодо громадянина Білорусі ОСОБА_2 , установлено, що 25 грудня 2023 року співробітниками ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області виявлено громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_2 , який порушив законодавство України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні. У ході опитування громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_2 , пояснив, що в Україну прибув 19 жовтня 2020 року через пункт пропуску «Вільча» з метою постійного проживання. 29 грудня 2020 року іноземець звертався до органів ДМС за отриманням дозволу на імміграцію за територіальним походженням, 22 грудня 2021 року надано дозвіл на імміграцію (дійсний до 22 грудня 2022 року). Двічі звертався за продовженням строку перебування, останнє продовження строку перебування до 15 лютого 2022 року. У зв`язку із повномасштабним вторгненням в лютому 2022 року Російської Федерації на територію України, не зміг вчасно продовжити строк свого перебування. Для врегулювання свого правового статусу звертався до органів ДМС усно, але отримав відмову на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 165 «Про зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру». З питань оформлення посвідки на тимчасове проживання, продовження строків перебування (повторно) документи не подавав. До компетентних органів про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні не звертався. Після закінчення законного терміну перебування територію України не покинув. До органів ДМС звернувся з метою покинути територію України для врегулювання свого правового статусу. За порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства на території України, працівниками ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області відносно громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_3 , складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 203 КУпАП (ПР МКМ № 014277 від 25 грудня 2023 року).

Зроблено висновок, що за таких обставин громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_2 , порушив вимоги статей 4, 9, 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Враховуючи викладене та з метою виконання положень статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» вирішено: 1) примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина Білорусі ОСОБА_3 ; 2) зобов`язати його покинути територію України у термін до 14 січня 2024 року.

Рішення містить письмову розписку від 25 грудня 2023 року, вчинену ОСОБА_1 , у якій він підтвердив, що за порушення законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інтересів національної безпеки України чи охорони громадського порядку, прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні прийнято рішення про його примусове повернення. Зобов`язується не пізніше 14 січня 2024 року залишити територію України. З вимогами статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» щодо видворення в примусовому порядку у разу ухилення від виїзду за межі України у визначений строк ознайомлений.

Рішення також містить підпис перекладача Кіпоренка К.В.

До матеріалів справи також долучено окрему письмову розписку від 25 грудня 2023 року, вчинену ОСОБА_1 , у якій він також підтвердив, що за порушення законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інтересів національної безпеки України чи охорони громадського порядку, прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні прийнято рішення про його примусове повернення. Зобов`язується не пізніше 14 січня 2024 року залишити територію України. З вимогами статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» щодо видворення в примусовому порядку у разу ухилення від виїзду за межі України у визначений строк ознайомлений.

Розписка також містить підпис перекладача Кіпоренка К.В. »

«… У особовій картці іноземця зазначено про видачу на ім`я позивача посвідки від 08 квітня 2021 року строком дії до 06 жовтня 2021 року. У подальшому позивач, на підставі відповідної заяви, отримав посвідку від 07 жовтня 2021 року строком дії до 15 лютого 2022 року.

Водночас, з матеріалів справи встановлено, що 22 грудня 2021 року ОСОБА_2 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав дозвіл на імміграцію № НОМЕР_2 строком дії до 22 грудня 2022 року. Відповідні відомості також внесено до особової картки іноземця. …»

9. Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI), Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 № 353/271/150 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України 22.01.2018 № 38/77) (далі - Інструкція № 353/271/150).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пункті 6 частини першої статті 1 Закону № 3773-VI визначено, що іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Частиною третьою статті 3 Закону № 3773-VI передбачено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

В силу частини 1 статті 9 Закону №3773-VI, іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.

Згідно пункту 14 частини 1 статті 1 Закону №3773-VI, нелегальний мігрант - це іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Частиною 1 статті 23 Закону №3773-VI передбачено, що нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

Частинами першою, другою, третьою, сьомою статті 26 Закону № 3773-VI передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в`їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.

Один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.

У разі прийняття рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, таким особам у паспортному документі проставляється відмітка про cкасування візи, вилучаються документи, що підтверджують законні підстави перебування в Україні, та вживаються заходи для скорочення строку тимчасового перебування на території України, скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні або скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні.

Відповідно до п.п. 5-6 Розділу І Інструкції № 353/271/150 підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є: дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.

Примусове повернення з підстав, передбачених пунктом 5 цього розділу, здійснюється за рішенням органів ДМС, органу охорони державного кордону (стосовно іноземців, затриманих ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), органу СБУ з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, оформленням відповідних документів, доведенням цього рішення до іноземця та взяттям з нього зобов`язання про добровільний виїзд з України у визначений у рішенні строк, а також здійсненням подальшого контролю за фактичним виконанням іноземцем цього рішення.

Згідно п.п. 2, 3 Розділу ІІ Інструкції № 353/271/150, рішення про примусове повернення оголошується іноземцю протягом 72 годин з дати його ухвалення, за винятком випадків, коли місцезнаходження іноземця не встановлено, в присутності перекладача та/або законного представника (на вимогу особи) під підпис та обліковується посадовою особою органу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ, яка уповноважена складати документи для примусового повернення, у журналі обліку прийнятих рішень про примусове повернення та видворення з України іноземців та осіб без громадянства (додаток 3).

Рішення про примусове повернення може супроводжуватися забороною подальшого в`їзду в Україну строком на три роки.

Якщо рішення про примусове повернення супроводжується забороною в`їзду в Україну, у паспортному документі іноземця проставляється відмітка про заборону в`їзду.

10. Висновки суду апеляційної інстанції.

Отже, правовою підставою для примусового повернення особи до країни походження або третьої країни може бути: 1) вчинення дій, що порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 2) вчинення дій, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; 3) якщо повернення особи є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 25.12.2023 працівниками Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області виявлено громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_3 , який порушив Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», оскільки проживав на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні. У зв`язку з чим щодо Позивача було складено постанову про адміністративне правопорушення від 25.12.2023 серії ПР МКМ № 014277, якою Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 203 КУпАП.

На підставі зазначеної вище постанови Відповідачем було прийнято рішення про примусове повернення Позивача до країни походження або третьої країни. Однак, судова колегія зазначає, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 06 лютого 2026 року у справі №761/1000/24, яке набрало законної сили, постанову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області від 25 грудня 2023 року серії ПК МКМ № 014221 було скасовано, а справу про адміністративне правопорушення - закрито.

Отже, правова підстава, покладена Відповідачем в основу прийнятого рішення про примусове повернення Позивача до країни походження або третьої країни, відсутня.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року у справі №640/19118/22 було встановлено, що у лютому 2022 року Позивач звернувся до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області із заявою про видачі йому посвідки на постійне проживання та необхідним пакетом документів. Зазначені документи були прийняті уповноваженим працівником відповідача без зауважень. Втім, доказів на підтвердження розгляду заяви Позивача про видачу йому посвідки на постійне проживання та/або відповіді на адвокатський запит із наданням відповідного рішення щодо результатів розгляду звернення Позивача, Відповідачем суду надано не було.

Враховуючи ненадання суду Відповідачем відповідного рішення за результатом звернення Позивача про видачу йому посвідки на постійне проживання, суд визнав протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_3 про оформлення та видачу посвідки на постійне проживання на підставі дозволу на імміграцію в Україну від 22 грудня 2021 року № 80114200068056/2366 та зобов`язав таку заяву ОСОБА_3 розглянути.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відтак, колегія суддів враховує як преюдиційні обставини щодо бездіяльності Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_3 про оформлення та видачу посвідки на постійне проживання на підставі дозволу на імміграцію в Україну від 22 грудня 2021 року № 80114200068056/2366, а відтак, приходить до висновку, що протиправна бездіяльність саме суб`єкта владних повноважень призвела до правової невизначеності щодо статусу Позивача та його права перебувати на території України.

Також судова колегія звертає увагу на те, що допитана судом першої інстанції у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 показала, що в лютому 2022 року, на прохання сестри, свідок супроводжувала Позивача за адресою: м. Київ, вул. Хмельницького, 10 з метою допомоги в перекладі у імміграційній справі. Тоді Позивач подавав клопотання, а свідок допомагала заповнити документи.

Колегія суддів зазначає, що покази свідка узгоджуються з обставинами справи, встановленими рішенням суду у справі №640/19118/22.

Доводи Апелянта про те, що Позивач не надав доказів, які можуть підтвердити законність його перебування на території України, а покази свідка, без надання інших належних та допустимих доказів, не можуть вважатися достатніми доказами, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на усе, викладене вище.

Інші доводи Апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Позаяк, як зазначалося колегією суддів раніше, правова підстава, покладена ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області в основу спірного рішення про примусове повернення Позивача до країни походження або третьої країни, відсутня, що встановлено рішеннями судів у справах № 761/1000/24 та № 640/19118/22, які мають преюдиційне значення у цій справі.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 червня 2026 року - без змін.

11. Розподіл судових витрат.

Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 червня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 12 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: І.Д. Компанієць

В.В. Кузьменко