Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №640/13972/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/13972/22 Суддя (судді) першої інстанції: Михайлик А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УНІМОТ УКРАЇНА" до Державної податкової служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "УНІМОТ УКРАЇНА" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової служби України в якому просило:

- визнати протиправними дії щодо відмови у прийнятті направлених для реєстрації податкових накладних за лютий 2022 року: № 12 від 01.02.2022; № 13 від 02.02.2022, № 14 від 02.02.2022; № 15 від 09.02.2022; № 16 від 09.02.2022; № 17 від 15.02.2022; № 18 від 16.02.2022; № 19 від 16.02.2022; № 20 від 18.02.2022; № 21 від 22.02.2022; № 22 від 23.02.2022;

- зобов`язати прийняти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за лютий 2022 року датою їх подання (13.07.2022) за КЕП директора ОСОБА_1.: № 12 від 01.02.2022; № 13 від 02.02.2022, № 14 від 02.02.2022; № 15 від 09.02.2022; № 16 від 09.02.2022; № 17 від 15.02.2022; № 18 від 16.02.2022; № 19 від 16.02.2022; № 20 від 18.02.2022; № 21 від 22.02.2022; № 22 від 23.02.2022.

На виконання положень Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399 цю справу передано на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправними дії Державної податкової служби України щодо відмови у прийнятті направлених для реєстрації податкових накладних за лютий 2022 року: № 12 від 01.02.2022; № 13 від 02.02.2022, № 14 від 02.02.2022; № 15 від 09.02.2022; № 16 від 09.02.2022; № 17 від 15.02.2022; № 18 від 16.02.2022; № 19 від 16.02.2022; № 20 від 18.02.2022; № 21 від 22.02.2022; № 22 від 23.02.2022; зобов`язано Державну податкову службу України прийняти на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за лютий 2022 року датою їх подання (13.07.2022) за КЕП директора ОСОБА_1.: № 12 від 01.02.2022; № 13 від 02.02.2022, № 14 від 02.02.2022; № 15 від 09.02.2022; № 16 від 09.02.2022; № 17 від 15.02.2022; № 18 від 16.02.2022; № 19 від 16.02.2022; № 20 від 18.02.2022; № 21 від 22.02.2022; № 22 від 23.02.2022. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «УНІМОТ УКРАЇНА» є юридичною особою, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 42080282.

Рішенням одноосібного засновника (учасника) ТОВ «УНІМОТ УКРАЇНА» № 30/05/2022 від 31.05.2022 звільнено з посади директора товариства ОСОБА_3 з 30.05.2022, та призначено на посаду директора товариства - ОСОБА_1 з 31.05.2022, у зв`язку із чим останнього уповноважено здійснити дії з державної реєстрації змін відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 31.05.2022 до реєстру внесений запис про керівника ТОВ «УНІМОТ УКРАЇНА» - ОСОБА_1.

10.06.2022 відповідну заяву про змін відомостей про особу, відповідальну за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку (форма 1-ОПП) надано до податкового органу.

13.07.2022 позивачем направлено на реєстрацію 11 податкових накладних за лютий 2022 року, а саме: від 01.02.2022 № 12 (ПДВ 663,16 грн); від 02.02.2022 № 13 (ПДВ 3441,40 грн), від 02.02.2022 № 14 (ПДВ 13391,59 грн); від 09.02.2022 № 15 ( ПДВ 18495,02 грн); від 09.02.2022 № 16 (ПДВ 7361,87 грн); від 15.02.2022 № 17 (ПДВ 2314,00 грн); від 16.02.2022 № 18 (ПДВ 489,73 грн); від 16.02.2022 № 19 (ПДВ 159591,26 грн); від 18.02.2022 № 20 (ПДВ 82037,44 грн); від 22.02.2022 № 21 (ПДВ 127217,50 грн); від 23.02.2022 № 22 (ПДВ 8911,54 грн). Копії зазначених податкових накладних наявні в матеріалах справи.

Згідно з квитанціями Державної податкової служби України (відповідач у справі) від 13.07.2022 податкові накладні не було прийнято.

В квитанціях про неприйняття податкових накладних від 01.02.0022 № 12, від 02.02.2022 № 14, від 09.02.2022 № 15; від 09.02.2022 № 16; від 15.02. 2022 № 17; від 16.02.2022 № 18; від 16.02.2022 №19; від 18.02.2022 № 20; від 22.02.2022 № 21; від 23.02.2022 № 22 зазначено: «Документ не може бути прийнятий. Відомості про особу, яка склала податкову накладну не відповідають КЕП особи, що підписала документ», в квитанціях про неприйняття податкових накладних від 02.02.2022 № 13, зазначено: «Порушено вимоги статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» - відсутня інформація про право підпису на дату складання документу особи, що засвідчила податкову накладну (НОМЕР_1 ОСОБА_1), зареєстровані підписи особи: директор з 01.06.2022 по 13.07.2022, бухгалтер з 10.06.2022 по 13.07.2022, директор з 10.06.2022 по 27.09.2022)».

19.07.2022 позивач надав до відповідача скаргу на дії щодо неприйняття до реєстрації податкових накладних. 10.08.202 листом № 8992/6/99-00-12-02-05-06 Державна податкова служба повідомила про відсутність підстав для реєстрації податкових накладних, виписаних в період з 01.02.022 по 23.02.202, оскільки вони складені до набуття права на підпис ОСОБА_1 , який є керівником товариства з 01.06.2022.

Не погоджуючись з відмовою у прийнятті до реєстрації податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п. 14.1.60 ПК України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до положень п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Законом № 2118-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану», який набрав чинності 07.03.2022 підрозділ 10 розділу Податкового кодексу України доповнений пунктом 69, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті .

Підпунктами 69.1, 69.9 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема, щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, встановленої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, - то в такому випадку платники податків звільняються від визначеної цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. Для платників та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Законом від 24.03.2022 № 2142-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» було внесено зміни до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу Податкового кодексу України, а саме: слова «трьох місяців» замінено словами «шести місяців».

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 № 2260-IX (далі - Закон № 2260-IX), що набрав чинності 27.05.2022 підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України було викладено у такій редакції:

«У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24.02.2022 до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в «Єдиному реєстрі податкових накладних» до 15.07.2022 [..]».

Пунктами 18, 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Усі податкові накладні скріплюються електронними цифровими підписами посадових осіб платника податку та електронним цифровим підписом (за наявності), що є аналогом відбитка печатки постачальника (продавця). Податкова накладна не скріплюється електронними цифровими підписами (печаткою) отримувача (покупця) товарів/послуг.

Накладання електронних цифрових підписів посадових осіб (печаток) платника податку здійснюється в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до пункту 5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі Порядок № 1246), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Пунктом 10 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, встановлено, що після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб постачальника (продавця) в такому порядку: електронний цифровий підпис головного бухгалтера (бухгалтера) або електронний цифровий підпис керівника (у разі відсутності у постачальника (продавця) посади бухгалтера).

Для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі платник податку отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає органу ДПС за основним місцем обліку (або за неосновним місцем обліку - для платників податку, які змінили місцезнаходження та для яких сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду) посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи. У такому разі електронні цифрові підписи посадових осіб платника податку накладаються в такому порядку:

електронний цифровий підпис посадової особи, якій делеговано право підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування;

електронний цифровий підпис, який за правовим статусом прирівнюється до печатки платника податку (у разі наявності).

Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:

відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);

чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу;

наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу;

наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015);

наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування;

дотримання вимог Законів України «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктами 13-15 Порядку № 1246 визначено, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДПС.

У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

За правилами статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги». Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Згідно з статті 1 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» суб`єктами електронного документообігу є автор, підписувач, адресат та посередник, які набувають передбачених законом або договором прав і обов`язків у процесі електронного документообігу.

Наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01.06.2020 № 261) затверджено Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами, який визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису (далі також - Порядок).

Пунктами 1-7 розділу ІІ вказаного Порядку встановлено, що суб`єкти електронного документообігу самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту. В інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних системах, які забезпечують обмін електронними документами, що містять державні електронні інформаційні ресурси або інформацію з обмеженим доступом, повинен забезпечуватися рівень захисту цієї інформації, який відповідно до законодавства має відповідати ступеню обмеження доступу до неї.

Автор створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронній та паперовій формі, із зазначенням усіх обов`язкових реквізитів та з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису та печатки (за наявності), керуючись цим Порядком.

Створення електронного документа завершується накладанням на нього кваліфікованого або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису та печатки (за наявності) підписувача (підписувачів).

Після накладання кваліфікованого або удосконаленого електронного підпису та печатки (за наявності), що базуються на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису та кваліфікованому сертифікаті електронної печатки, автор здійснює шифрування електронного документа з дотриманням вимог до форматів криптографічних повідомлень, затверджених в установленому законодавством порядку, та надсилає його у форматі (стандарті) з використанням засобів електронного зв`язку до адресата протягом операційного дня.

У разі якщо адресатом є контролюючий орган, після надходження електронного документа здійснюється його автоматизована перевірка.

Автоматизована перевірка здійснюється в день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо електронний документ надійшов після закінчення операційного дня.

Автоматизована перевірка електронного документа включає:

підтвердження дійсності кваліфікованого або удосконаленого електронного підпису та печатки (за наявності), що базуються на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису та кваліфікованому сертифікаті електронної печатки за умов, встановлених Законом України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги";

перевірку обов`язковості та послідовності накладання на електронний документ кваліфікованого або удосконаленого електронного підпису та печатки (за наявності), що базуються на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису та кваліфікованому сертифікаті електронної печатки підписувачів у встановленому порядку;

перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту);

перевірку обов`язкових реквізитів;

перевірку права підпису електронного документа підписувачем.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Порядку перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня.

У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 7 цього розділу, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. На першу квитанцію накладається печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі.

Якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається не одержаним адресатом.

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідком перевірки податкових накладних № 12 від 01.02.2022; № 13 від 02.02.2022, № 14 від 02.02.2022; № 15 від 09.02.2022; № 16 від 09.02.2022; № 17 від 15.02.2022; № 18 від 16.02.2022; № 19 від 16.02.2022; № 20 від 18.02.2022; № 21 від 22.02.2022; № 22 від 23.02.2022 сформовано квитанції про неприйняття через відсутність інформації про право підпису на дату складання документу особи, що засвідчила податкову накладну (НОМЕР_1 ОСОБА_1).

Судом встановлено, що станом на час накладення електронного цифрового підпису та направлення на реєстрацію податкових накладних - 13.07.2022 посаду директора позивача обіймав ОСОБА_2 , а його електронний цифровий підпис був дійсним та зареєстрованим з червня 2022 року. Вказані обставини визнаються відповідачем у відзиві.

Аналіз положень Податкового кодексу України дає підстави для висновку про те, що податковим законодавством передбачено складання податкових накладних однією датою (датою виникнення податкових зобов`язань - п.201.1 ст. 201 ПК України), а реєстрацію їх за іншою датою (до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені, якщо вони складені з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця - п.201.10 ст. 201 ПК України).

Отже, посилання відповідача на те, що надіслані у липні 2022 року податкові накладні № 12 від 01.02.2022; № 13 від 02.02.2022, № 14 від 02.02.2022; № 15 від 09.02.2022; № 16 від 09.02.2022; № 17 від 15.02.2022; № 18 від 16.02.2022; № 19 від 16.02.2022; № 20 від 18.02.2022; № 21 від 22.02.2022; № 22 від 23.02.2022, на які накладений електронний цифровий підпис ОСОБА_1., підписані електронним підписом, що не є чинним, є необґрунтованими, оскільки до Єдиного реєстру податкових накладних спірна податкова накладна надіслана у період, коли ОСОБА_1. вже обіймав посаду директора підприємства позивача та мав відповідні повноваження.

Відповідачем помилково ототожнюється поняття створення електронного документу (податкової накладної) та надіслання такого документу для реєстрації.

Відповідно до 56.21 ст.56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акту суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Сама юридична конструкція вказаної норми дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду. Більше того, наведеною нормою охоплюються не лише очікування платника, запровадженням у податковому законодавстві цієї презумпції як принципу (основної засади) накладається відповідний таким очікуванням обов`язок вибору визначеного нею варіанту поведінки і контролюючим органом, і судом. При цьому тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган.

При цьому, недосконалість законодавства та програмного забезпечення (телекомунікаційної системи) не може бути причиною неприйняття податкової накладної, враховуючи, що накладення кваліфікованого електронного підпису діючого керівника не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань.

З огляду на те, що податкові накладні № 12 від 01.02.2022; № 13 від 02.02.2022, № 14 від 02.02.2022; № 15 від 09.02.2022; № 16 від 09.02.2022; № 17 від 15.02.2022; № 18 від 16.02.2022; № 19 від 16.02.2022; № 20 від 18.02.2022; № 21 від 22.02.2022; № 22 від 23.02.2022 були направлені на реєстрацію у межах встановлених строків, а також враховуючи зміну керівництва товариства з червня 2022 року, такі податкові накладні є такими, що підписані повноважним керівником на момент їх подання, із використанням чинного електронного цифрового підпису.

При цьому, відповідно до матеріалів справи, чинність електронного цифрового підпису ОСОБА_1 як директора ТОВ "УНІМОТ УКРАЇНА" на момент подання електронного документа для реєстрації у ЄРПН контролюючим органом не ставиться під сумнів, а тому платником податків здійснені необхідні та належні заходи з метою реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 160/18959/21.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дії ДПС України щодо неприйняття податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІМОТ УКРАЇНА» № 12 від 0ої1.02.2022; № 13 від 02.02.2022, № 14 від 02.02.2022; № 15 від 09.02.2022; № 16 від 09.02.2022; № 17 від 15.02.2022; № 18 від 16.02.2022; № 19 від 16.02.2022; № 20 від 18.02.2022; № 21 від 22.02.2022; № 22 від 23.02.2022 за умови підписання такої КЕП повноважного директора на дату подання податкової накладної на реєстрацію є протиправними, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Водночас, позовна вимога в частині зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 12 від 01.02.2022; № 13 від 02.02.2022, № 14 від 02.02.2022; № 15 від 09.02.2022; № 16 від 09.02.2022; № 17 від 15.02.2022; № 18 від 16.02.2022; № 19 від 16.02.2022; № 20 від 18.02.2022; № 21 від 22.02.2022; № 22 від 23.02.2022 задоволенню не підлягає, оскільки вказані податкові накладні не були перевірені на відповідність за всіма критеріями, згідно пункту 12 Порядку № 1246.

Суд зазначає, що наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 520).

Пунктом 2 Порядку № 520 визначено, що рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, приймають комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі територіальних органів ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 520 Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у терміни, визначені пунктом 9 цього Порядку, та надсилає його платнику податку на додану вартість (далі - платник податку) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронні довірчі послуги».

Таким чином, відповідне рішення про реєстрацію податкової накладної має прийняти комісія регіонального рівня.

Крім того, законодавством передбачено певний порядок виконання податковими органами своїх функцій щодо податкового контролю, що в правовідносинах, які розглядаються, визначений у формі перевірки наданих платником податків податкової накладної та/або розрахунку коригування.

За наведеного, належним захистом порушеного права в даному випадку є зобов`язання відповідача прийняти на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 12 від 01.02.2022; № 13 від 02.02.2022, № 14 від 02.02.2022; № 15 від 09.02.2022; № 16 від 09.02.2022; № 17 від 15.02.2022; № 18 від 16.02.2022; № 19 від 16.02.2022; № 20 від 18.02.2022; № 21 від 22.02.2022; № 22 від 23.02.2022 датою її подання.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

Стосовно клопотання представника позивача про стягнення з апелянта судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судова колегія, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 року у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

У додатковій постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року по справі №926/1795/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на певних критеріях, які суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Судом встановлено, що на підтвердження понесених в суді апеляційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу представником позивача було надано: договір про надання професійної правничої допомоги від 10.10.2025 № 10/10, акт виконаних робіт від 08.05.2025 про підтвердження наданих послуг за договором від 15.08.2022 № 08/22; рахунок від 03.04.2025 на сплату послуг за договором від 15.08.2022 № 08/22, платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 04.04.2025 на суму 38000,00 (оплата за юридичні послуги згідно з рахунком № 03/04 від 03.04.2025)

За п.п. 1.1 договору надання професійної правничої допомоги від 10.10.2025 № 10/10, повірений позивача - Адвокатське бюро Ратушняка Володимира «Лігалконсалтинг» зобов`язався надати професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції по спору з Державною податковою службою України щодо відмови у прийнятті 11 податкових накладних за лютий 2022 року, у т.ч. вивчення апеляційної скарги, підготовка відзиву на апеляційну скаргу, представництво в суді апеляційної інстанції, участь в судових засіданнях.

Відповідно до пункту 2.1 договору сторони дійшли згоди встановити фіксовану вартість послуг за надання професійної правничої допомоги у розмірі 38000,00 грн.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем в суді апеляційної інстанції.

Проаналізувавши розрахунок та надані докази на підтвердження здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правової (професійної правничої) допомоги, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат під час розгляду апеляційної скарги колегія суддів, вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 8 000,00 грн., які є документально підтвердженими, обґрунтованими та співмірними зі складністю цієї справи, значенням справи для учасників процесу, наданим адвокатом обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, а тому, саме такі витрати слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року - без змін.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УНІМОТ УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 42080282, адреса: Україна, 79007, місто Львів, вул. Січових Стрільців, будинок 12, квартира 9), за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393, адреса: Україна, 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8), витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 8 000 (вісім тисяч гривень) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя О.В.Епель

суддя В.В.Файдюк