Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №759/8504/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 759/8504/26 Суддя (судді) першої інстанції: Бабич Н.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Парненко В.С.,

суддів: Епель О.В.,

Ясиновського І. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та скасування арешту, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просив:

- визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 у зв`язку з припиненням чинності виконавчого документа;

- визнати протиправною постанову про арешт коштів боржника від 21.03.2026 року у межах виконавчого провадження НОМЕР_1 та зобов`язати виконавця Бурлака Руслана Володимировича невідкладно направити відповідне повідомлення до банківських установ; повернути виконавчий документ стягувачу (ТЦК та СП) без виконання.

Позов обґрунтований тим, що відповідачем 2 було відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 від 21.03.2026 року на підставі виконавчого документа - постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 №5064 від 23.09.2025 року про накладення адміністративного стягнення. Вказана постанова набрала законної сили з 03.10.2025 року, а тому строк її пред`явлення до виконання сплив 03.01.2026 року. Таким чином, станом на 21.03.2026 року постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 №5064 від 23.09.2025 року втратила чинність для примусового виконання, а виконавче провадження було відкрито помилково поза межами встановлених законом строків.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 червня 2026 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та скасування арешту відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що заява від 24.11.2025 року №21/13229 про стягнення штрафу на користь держави разом з постановою №5064 від 23.09.2025 року була направлена ІНФОРМАЦІЯ_2 до Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції та отримана останнім 26.11.2025 року, про що свідчить відтиск печатки (а.с. 42). Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що строк пред`явлення виконавчого документу до виконання станом на 26.11.2025 року не закінчився. Крім того, суд зазначив, що Законом України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15.03.2022 № 2129-ІХ розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, відповідно до якого тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було належним чином оцінено порушення строків відкриття виконавчого провадження та неправильно застосовано норми щодо переривання строків під час воєнного стану.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено учасникам справи строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2026 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 07.10.2026 року.

Відзиву від відповідачів на апеляційну скаргу позивача до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 №5064 від 23.09.2025 року.

21.03.2026 року головним державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 №5064 від 23.09.2025 року.

21.03.2026 головним державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_1.

Зважаючи на встановлені вище обставини, здійснивши аналіз положень законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Разом з тим, розглядаючи цей спір по суті, суд першої інстанції не врахував такого.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Колегія суддів звертає увагу, що предметом спору у даній адміністративній справі є рішення (дії) відповідачів, як суб`єктів владних повноважень, що прийнятті (вчинені) при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім того, відповідно до п. п. 2-6 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб`єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;

3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, або особами без громадянства; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;

5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) адміністративні справи за позовними заявами територіального центру комплектування та соціальної підтримки з приводу тимчасового обмеження громадян України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою. Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.

Як вбачається із заявлених позовних вимог, позивач просить суд визнати протиправною постанову про арешт коштів боржника від 21.03.2026 року у межах виконавчого провадження НОМЕР_1, а також визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Частиною 1, 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, Закон України "Про виконавче провадження" встановлює порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, згідно з яким відповідні спори належать до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені ст. 287 КАС України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

У силу вимог ч. 5 ст. 287 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Зазначена норма процесуального закону вказує на підсудність справ, предметом позову в яких є рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом.

Водночас у даній справі позивач оскаржує постанову державного виконавця про арешт коштів боржника, прийняту у виконавчому провадженні з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 №5064 від 23.09.2025 року, а не у зв`язку з примусовим виконанням виконавчого листа, виданого на виконання рішення місцевого загального суду, ухваленого за результатом розгляду адміністративної справи в порядку КАС України.

Враховуючи вказане, дана справа не підсудна місцевому загальному суду як адміністративному суду, а відноситься до предметної підсудності окружного адміністративного суду.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно Указу Президента України від 16.11.2004 № 1417/2004 «Про утворення місцевих адміністративних судів, затвердження їх мережі» на територію міста Києва поширюються повноваження Окружного адміністративного суду міста Києва.

Разом з тим, у зв`язку з набранням чинності 15.12.2022 року Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, а до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Зареєстрованим місцем проживанням позивача та місцем реєстрації відповідачів є місто Київ, а тому колегія суддів приходить до висновку, що окружним адміністративним судом, уповноваженим на розгляд і вирішення даної адміністративної справи, є Київський окружний адміністративний суд.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

Згідно з ч. 1 ст. 318 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

За таких обставин, враховуючи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням правил предметної юрисдикції, адже цей спір належить розглядати окружному адміністративному суду, а не місцевому суду як адміністративному, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції із направленням справи на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 311, 315, 318, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 червня 2026 року - скасувати.

Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та скасування арешту - направити на розгляд до Київського окружного адміністративного суду за встановленою підсудністю.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.С. Парненко

Судді: О.В. Епель

І. Г. Ясиновський