Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №620/5757/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/5757/25 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чуприни О.В., суддів Попової О.Г., Говоруна О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ПФУ в Чернігівській області, Управління), у якому просив:

визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови, ОСОБА_1 , в нарахуванні та виплаті основного розміру пенсії, як особі з інвалідністю 2 групи (категорія 1), захворювання пов`язане з наслідками аварії на ЧАЄС, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , державну пенсію у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, як особі віднесеній до категорії І, щодо якої встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, по 2 групі інвалідності в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, щомісячно, починаючи з 16.05.2025.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025, адміністративний позов задоволено повністю:

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 , в нарахуванні та виплаті основного розміру пенсії, як особі з інвалідністю 2 групи (категорія 1), захворювання пов`язане з наслідками аварії на ЧАЄС, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021, та статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , державну пенсію у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021, та статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, як особі віднесеній до категорії І, щодо якої встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, по 2 групі інвалідності в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, щомісячно, починаючи з 16.05.2025.

ОСОБА_1 подав до суду заяву від 12.02.2026 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №620/5757/25, у відповідності до в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс).

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 заяву представника позивача ОСОБА_1 від 21.07.2025 задоволено частково та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області протягом 30 днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали подати до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення від 21.07.2025 у справі №620/5757/25 в частині виплати заборгованості.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на адресу суду надійшов звіт від 27.03.2026 про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 у справі №620/5757/25 (надалі по тексту також - звіт).

У межах такого зазначено про одержання позивачем пенсії на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 по справі №620/5757/25 з урахуванням положень "Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 за №821 (надалі по тексту також - Порядок №821).

В автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації (електронній пенсійній справі) обліковується нарахована сума доплати на виконання рішення суду по справі №620/5757/25 за період з 16.05.2025 по 30.04.2026, що становить 124 808,86 гривень. ОСОБА_1 частково погашено заборгованість пропорційно виділеним бюджетним призначенням. Зокрема, додатковими відомостями від 23.02.2026 профінансовано 103,00 гривень та 1 000,00 гривень в рахунок погашення боргу, а також 23.03.2026 - 101,00 гривень та 982,00 гривень. Станом на 27.03.2026 залишок невиплаченої заборгованості, нарахованої на виконання даного рішення суду, складає 122 622,86 гривень.

У частині вжиття заходів щодо проведення виплат за судовими рішенням поінформовано про введення в дію з 24.02.2026 "Плану доходів і видатків Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на 2026 рік", яким передбачено суми видатків на виплату пенсій в солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду, на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 прийнято звіт Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області від 27.03.2026 про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду по справі від 21.07.2024 у справі №620/5757/25.

Суд першої інстанції виходив з того, що оскільки невиконання відповідачем рішення суду спричинене об`єктивними причинами, а саме відсутність належного фінансування та коштів, необхідних для виплати існуючої перед стягувачем заборгованості, натомість належних доказів, які б свідчили про намір суб`єкта владних повноважень ухилитися від виконання судового рішення не здобуто.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у прийнятті зазначеного звіту, встановити новий строк для подання звіту про виконання судового рішення, а також вирішити питання про накладення на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, який є відповідальним за умисне невиконання рішення суду, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, передбачених статтею 3823 КАС України.

За доводами позивача, поданий звіт носить формальний характер та фактично зводиться до констатації загальної проблеми фінансування, що є типовою для значної кількості подібних спорів, однак не свідчить про реальне вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів для виконання судового рішення. За таких обставин висновок суду про достатність вжитих заходів є необґрунтованим.

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області 26.06.2026 подало до суду клопотання, у якому просило відмовити в задоволенні заяви про накладення штрафу на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зважаючи на відсутність умислу щодо невиконання судового рішення та виплати позивачу існуючої заборгованості по перерахованим пенсійним виплатам.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.

У силу вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

За статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення, суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 1291 Основного Закону України).

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс) судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 1291 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23.04.2020 у справі №560/523/19, від 01.02.2022 у справі 420/177/20 та від 18.05.2022 у справі №140/279/21.

Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.

Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 за №1404-VIII (надалі по тексту також - Закон №1404-VIII) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частині першій статті 11 Закону №1404-VIII йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Конституційний Суд України у Рішенні від 01.03.2023 за №2-р(II)/2023 зазначив, що виконання судового рішення є невідокремним складником права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 за №18-рп/2012); обов`язкове виконання судового рішення є доконечною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та поновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам "верховенства права" (правовладдя) та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист [перше речення абзацу восьмого, абзац чотирнадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 за №2- р(II)/2019].

Європейський суд з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на те, що ефективний захист учасника судового провадження й відновлення справедливості передбачає зобов`язання адміністративних органів влади виконувати рішення [рішення від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); від 28.05.2003 у справі "Киртатос проти Греції" (Kyrtatos v. Greece)]. У цьому розумінні виконання рішення повинно бути повним та вичерпним, а не частковим [рішення від 02.03.2004 у справі "Сабін Попеску проти Румунії" (Sabin Popescu v. Romania); від 31.03.2005 у справі "Матеус проти Франції" (Matheus v. France)], і рішення не може не виконуватись, бути позбавленим юридичної сили, або незаконно відкладатися [рішення від 28.07.1999 у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy)].

Позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично [рішення ЄСПЛ від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України"].

У рішенні від 05.07.2012 у справі "Глоба проти України" ЄСПЛ зауважував, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Ураховуючи наведене, інститут судового контролю є ключовою гарантією реальності судового захисту та юридичним механізмом діяльності суду, який покликаний забезпечити виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист та який реалізовується за допомогою комплексу нормативно визначених правових засобів і процедур у межах окремих форм судочинства.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень статті 3811 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-3823 і 383 цього Кодексу.

Так, за приписами частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення (абзац 2 частини 1 статті 382 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 3821 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною 5 статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

Згідно з частиною 2 статті 3821 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців (частина 3 статті 3821 КАС України).

Здійснивши тлумачення положень частини першої статті 382 КАС України із застосуванням лексичного способу їх інтерпретації, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2026 у справі №990/282/24 дійшла висновку, що зазначена норма закріплює два правила здійснення судового контролю в адміністративних справах:

абзац перший визначає, що суд першої інстанції може (тобто закріплює диспозитивне право) зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, пов`язуючи таку можливість з поданням письмової заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або з власною ініціативою суду;

абзац другий визначає певний перелік справ, в яких суд за письмовою заявою стягувача зобов`язує у формі імперативу суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.

Близький за змістом висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.04.2026 у справі №9901/459/21.

Тож законодавець установлює імператив для суду зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення лише у категорії адміністративних справ щодо пенсій та інших соціальних виплат (послуг, доплат, допомоги). Водночас в інших справах на суд не покладається такого імперативного обов`язку, а передбачається диспозитивне право суду на встановлення судового контролю через вживання конструкції "може зобов`язати".

Статтею 3822 врегульовано порядок розгляду звіту про виконання судового рішення.

Суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду (частина 1 статті 3822 КАС України).

Згідно частини 2 статті 3822 КАС України звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу (частина 3 статті 3822 КАС України).

За приписами частини 1 статті 3823 Кодексу за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 3821 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Поруч із цим, у силу вимог частини 2 статті 3823 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Наслідком подання звіту без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 3822 цього Кодексу є відмова суду у прийнятті звіту, що унормовано абзацом 2 частини 2 статті 3823 КАС України.

Досліджуючи стадію розгляду звіту про виконання судового рішення Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2026 у справі №990/282/24 (пункти 76-81, 87-89) зазначила, що така передбачає дослідження безпосередньо обставин самого виконання судового рішення. На цьому етапі відповідно до пунктів 5, 6 частини другої статті 3822 КАС України суб`єкт владних повноважень зобов`язаний розкрити відомості про виконання судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання, а в разі невиконання - зазначити орієнтовні строки, обґрунтування та обставини, які ускладнюють виконання.

Такі відомості відображаються саме у звіті, який є предметом самостійного судового розгляду. Тобто закон покладає обов`язок обґрунтувати у тексті звіту спосіб виконання саме на суб`єкта владних повноважень, а не особу, на користь якої ухвалено судове рішення, під час подання заяви.

Іншими словами, саме стадія розгляду вже поданого звіту є тим процесуальним етапом, коли суд досліджує строк, порядок та спосіб виконання судового рішення, що може бути здійснено лише після постановлення ухвали та подання суб`єктом владних повноважень відповідного звіту.

Лише за наслідками цього етапу суд відповідно до частини першої статті 3823 КАС України за результатами розгляду вже поданого звіту постановляє ухвалу про його прийняття або відмову у прийнятті.

Отже, питання виконання судового рішення (повноти виконання / причин невиконання) є предметом розгляду саме звіту суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення та ухвалення одного з рішень за результатами його розгляду, а не предметом розгляду заяви про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати такий звіт.

Водночас здійснення оцінки причин (наявності підстав) невиконання або неповного виконання одночасно з вирішенням питання про задоволення заяви про зобов`язання подати звіт є передчасним і нівелює не лише процедуру судового контролю, а й стадію, на якій суд першої інстанції встановлює і оцінює ключові обставини та причини, які вплинули на повноту виконання судового рішення, в тому числі вирішує питання застосування заходів впливу до суб`єкта владних повноважень у разі неподання ним звіту у встановлений строк без поважних причин (частина восьма статті 3823 КАС України).

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що під час вирішення питання встановлення судового контролю за виконанням судового рішення необхідно розрізняти за змістом предмет розгляду заяви про зобов`язання подати звіт (стаття 3821 КАС України) та предмет розгляду самого звіту (статті 3822, 3823 КАС України).

Для задоволення заяви про встановлення судового контролю та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, судовий контроль за виконання якого здійснюється за правилами абзацу першого частини першої статті 382 КАС України, достатнім є лише сам факт невиконання (неповного виконання) судового рішення (незалежно від причин такого невиконання).

Натомість оцінка питання виконання судового рішення (причин невиконання чи повноти виконання), складності процедури його реалізації, а також перевірка обставин, які ускладнюють (унеможливлюють) його виконання, є виключним предметом дослідження на стадії розгляду вже поданого суб`єктом владних повноважень звіту про виконання судового рішення.

Повертаючись до обставин цієї справи, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025, адміністративний позов задоволено повністю:

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в. Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 , в нарахуванні та виплаті основного розміру пенсії, як особі з інвалідністю 2 групи (категорія 1), захворювання пов`язане з наслідками аварії на ЧАЄС, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021, та статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , державну пенсію у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021, та статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, як особі віднесеній до категорії І, щодо якої встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, по 2 групі інвалідності в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, щомісячно, починаючи з 16.05.2025.

На виконання ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області на адресу суду подано звіт від 27.03.2026 про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 у справі №620/5757/25.

Із сукупності доданих до звіту доказів про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, беручи до уваги доводи та вимоги апеляційної скарги, колегією суддів встановлено наступне.

На виконання рішенням суду ГУ ПФУ в Чернігівській області прийнято рішення від 03.12.2025 за №254150002324, яким 02.12.2025 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 16.05.2025 у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Згідно відомостей протоколу перерахунку, основний розмір пенсії (мінімальна пенсія інвалідам ЧАЕС) складає 18 888,00 гривень, додаткова пенсія по інвалідності - 227,76 гривень, разом до виплати - 19 115,76 гривень.

Таким чином, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 у справі №620/5757/25 в частині здійснення нарахування ОСОБА_1 з 16.05.2025 пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком виконане. Звідси, зважаючи на проведення 02.12.2025 відповідного перерахунку, виконання обов`язку органу пенсійного забезпечення, покладеного на нього цим рішенням у відповідній частині, слід вважати вичерпаним.

Разом з тим, в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації (електронній пенсійній справі) обліковується нарахована сума доплати на виконання рішення суду за період з 16.05.2025 по 30.04.2026, що сукупно становить 124 808,86 гривень. З них фактично виплачено 2 186,00 гривень, а залишок боргу складає 122 622,86 гривень.

З огляду на таке, виконання рішення суду стосовно проведення виплати за наслідком попереднього перерахунку обмежене конкретним часовим проміжком, а саме - з 16.05.2025 по 02.12.2025, котрий і підлягає контролю судом щодо належного його виконання.

Отже, невиконаною залишилася виключно частина судового рішення щодо фактичної виплати вже нарахованих коштів.

Як зазначено органом пенсійного забезпечення у звіті від 27.03.2026, такий погоджується із невиконанням судового рішення в частині виплати грошових коштів, водночас наявну ситуацію пояснює відсутністю належного фінансового забезпечення.

У частині вжиття заходів щодо проведення виплат за судовими рішенням поінформовано про введення в дію з 24.02.2026 "Плану доходів і видатків Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на 2026 рік", яким передбачено суми видатків на виплату пенсій в солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду, на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень. Окрім цього відповідачем здійснено виплату частини заборгованості на виконання рішення суду в розмірі 2 186,00 гривень.

Оцінивши наведені обставини у сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області вчиняються залежні від них дії для отримання фінансування, необхідного для фактичного виконання судового рішення, а матеріали справи не містять даних про умисне ухилення від його виконання.

Суд апеляційної інстанції не може погодитися із окресленим висновком, оскільки передбачення у бюджеті Пенсійного фонду України загального обсягу коштів за певною бюджетною програмою саме по собі не свідчить про фактичне доведення відповідних бюджетних асигнувань до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в обсязі, достатньому для виплати ОСОБА_1 нарахованих на виконання рішення коштів.

Щодо посилання відповідача на те, що виплата напряму залежить від виділених бюджетних асигнувань та з врахуванням принципу пропорційності щодо кількості проведених перерахунків на виконання судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Так, пунктом 14 Розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет на 2026 рік" від 03.12.2025 за №4695-IX установлено, що, починаючи з 1 січня 2026 року, видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У Бюджеті Пенсійного фонду України на 2025 рік, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2025 за №1152, передбачено кошти на фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень на 2025 рік в розмірі 250 000 000,00 гривень.

На даний час постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2026 року №127 "Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік" (надалі по тексту також - Постанова №127, в редакції на час виникнення спірних правовідносин) затверджено бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік, у якому передбачено кошти на фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень на 2026 рік в розмірі 500 000 000,00 гривень.

Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно з пунктом 3 розділу VII Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 за №21-1 (надалі по тексту також - Порядок №21-1, в редакції на час виникнення спірних правовідносин), проект бюджету Пенсійного фонду України на плановий рік протягом двох тижнів з дня прийняття закону про Державний бюджет України на відповідний рік надсилається Міністерству соціальної політики України для погодження Міністром соціальної політики України відповідно до вимог Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 за №950.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 за №821 "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень".

У випадку внесення змін до нормативно-правових актів, які впливають на доходи та видатки бюджету Пенсійного фонду до бюджету Пенсійного фонду також вносяться зміни (пункт 1 розділу VІII Порядку №21-1).

Зокрема, за змістом положень пункту 2 зазначеного розділу Порядку №21-1, якщо зміни відбуваються у межах затверджених бюджетом Пенсійного фонду показників, рішенням Голови правління вносяться зміни до помісячного розпису основних груп доходів і видатків бюджету та річного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду.

Внесення змін до бюджету та/або бюджетної документації Пенсійного фонду, що застосовується в процесі використання коштів Державного бюджету України, які передаються на фінансування пенсійних програм, здійснюється після внесення змін до Державного бюджету України (крім випадків перерозподілу видатків державного бюджету в межах головного розпорядника коштів та надання Міністерством фінансів України довідок про зміни до річного розпису бюджету).

На підставі змін до бюджету Пенсійного фонду на відповідний бюджетний період, затверджених постановою Кабінету Міністрів України, розробляються зміни до планів доходів і видатків територіальних органів.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів акцентує увагу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на необхідності вжиття заходів для забезпечення виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 у справі №620/5757/25, зокрема шляхом ініціювання перед Пенсійним фондом України питання про внесення змін до відповідного бюджету Пенсійного фонду України, з метою забезпечення фінансування для погашення заборгованості з виплати пенсій.

Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції, вжиті відповідачем заходи для виконання судового рішення, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 27.03.2026.

За змістом норм частини 5 статті 3823 КАС України суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Верховний Суд в ухвалі від 03.03.2025 у справі №160/5259/20 відзначив, що за усталеною судовою практикою сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

У взаємозв`язку із наведеним, суд вважає за необхідне зазначити, що накладення штрафу за невиконання судового рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності останнього за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу процесуального примусу як штраф у випадку відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення є обов`язком суду й направлено на забезпечення повної реалізації відповідного судового рішення.

При цьому визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.

У свою чергу в залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання за судовим рішенням, що підлягає виконанню боржником, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Зокрема перелік таких обставин при виконанні судового рішення, яке стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), визначений у частині 5 статті 3823 КАС України. А саме це відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Отже, враховуючи передбачене у частині 5 статті 3823 КАС України право суду звільнити боржника від сплати штрафу за невиконання (неповне виконання) судового рішення, за наявності документально доведених обставин щодо відсутності бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень, суд розглядає як прийнятне не застосовувати до відповідача штраф та надати йому можливість виконати судове рішення належним чином, здійснивши виплату нарахованої суми пенсії, у зв`язку з чим, згідно з положенням частини 3 статті 3823 КАС України вирішив встановити новий строк для надання звіту про виконання судового рішення.

Окремо суд зауважує, що наявність доказів, котрі містять відомості стосовно керівника суб`єкта владних повноважень, має значення при розгляді судом звіту суб`єкта владних повноважень.

У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції вважає за можливе витребувати у Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області необхідні для розгляду звіту відомості стосовно керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, а саме: його прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові; адреса місця проживання чи перебування; дата народження; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті).

Суд наголошує, що у разі невиконання відповідачем рішення суду після спливу нового строку на виконання судового рішення, судом можуть бути вжиті заходи, передбачені частиною 2 статті 3823 КАС України, а саме за результатами розгляду звіту може бути накладено на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Окрім цього колегія суддів звертає увагу на необхідність дотримання суб`єктом владних повноважень вимог до звіту, встановлених частинами 2-3 статті 3822 КАС України.

З огляду на те, що положеннями частини 3 статті 3821 КАС України надано суду право власного розсуду щодо визначення тривалості встановленого строку для подання звіту, з урахування положень, що такий строк має становити не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищувати трьох місяців, відтак суд вважає, що необхідним і достатнім буде встановлення відповідачу строку для подання звіту тривалістю тридцять днів з дня отримання цієї ухвали.

Суд враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, у пункті 60 рішення "Helle v. Finland" (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Поруч із цим, в силу вимог частини 3 статті 308 Кодексу, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 1, 2 статті 308 КАС України).

За пунктом 4 частини 1 статті 317 Кодексу, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 317 КАС України).

Пунктом 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про допущення судом першої інстанції неповноти з`ясування обставин, які мають значення для справи, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для прийняття звіту в адміністративній справі №620/5757/25.

Відтак, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 у справі №620/5757/25 - скасуванню з одночасною відмовою у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 06.05.2026 та встановленням нового строку для подання звіту про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 у справі №620/5757/25.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 6 статті 139 КАС України).

Матеріали справи позбавлені будь-яких доказів про понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх перерозподілу.

Керуючись статтями 294, 308, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 у справі №620/5757/25, - скасувати.

Відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 27.03.2026 про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 у справі №620/5757/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 у справі №620/5757/25, а саме до 13 листопада 2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подати у строк до 13 листопада 2026 року до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 у справі №620/5757/25.

Роз`яснити, що звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має відповідати вимогам, встановленим частинами 2, 3 статті 3822 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надати до суду разом зі звітом відомості про керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (особу, відповідальну за виконання рішення суду); прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові; адреса місця проживання чи перебування; дата народження; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Чуприна О.В.

Суддя Попова О.Г.

Суддя Говорун О.В.