Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №580/2810/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/2810/25 Суддя (судді) першої інстанції: Паламар П.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чуприни О.В., суддів Попової О.Г., Говоруна О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області, Управління), у якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.03.2025 №971040164343;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок позивачу пенсії відповідно до вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 21.03.2024 з урахуванням усіх надбавок, доплат та підвищень, без обмеження максимального розміру пенсії та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2025, адміністративний позов задоволено повністю:

визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.03.2025 №971040164343 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 21.03.2024 без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат.

ОСОБА_1 подав до суду заяву від 27.04.2026 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №580/2810/25, у відповідності до в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс).

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 заяву про встановлення судового контролю у справі №580/2810/25 задоволено та встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області місячний строк з моменту отримання копії даної ухвали для подання до суду звіту про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі №580/2810/25.

Від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на адресу суду надійшов звіт від 06.05.2026 про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі №580/2810/25 (надалі по тексту також - звіт).

У межах такого зазначено про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 21.03.2024 без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат. В результаті проведеного перерахунку розмір пенсії ОСОБА_1 становить з 21.03.2024 - 18 220,99 гривень, з 01.03.2025 - 19 720,99 гривень, з 01.01.2026 - 19 814,59 гривень, з 01.03.2026 - 22 317,96 гривень.

Окрім цього Управлінням повідомлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 14.08.2025 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2025, розмір пенсії опісля такого становив 19 721,00 гривень. Розрахунок пенсії при виконанні рішення суду проведено без урахування довідки про заробітну плату від 08.12.2015 №64, виданої Державним підприємством фірмою "ОризонПромжитлобут", за лютий 1987 року (21 день), оскільки ГУ ПФУ в Черкаській області рішенням від 13.08.2025, пенсійну справу ОСОБА_1 приведено у відповідність до чинного законодавства, а саме пенсію обчислено з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на відповідний рік, згідно із статтею 54 Закону №796 та пункту 9 Порядку №1210.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 прийнято звіт в адміністративній справі №580/2810/25.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі №580/2810/25; встановити новий строк для подання звіту про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі №580/2810/25 та зобов`язати подати до Черкаського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду протягом 10 календарних днів з дня отримання ухвали суду.

За доводами позивача, при звернення до суду із цими позовними вимогами, протиправність рішення Управління була обґрунтована, зокрема, такими обставинами: розмір нарахованої пенсії з 01.03.2024 становив: основний розмір пенсії від середнього заробітку - 55 831,65 гривень, підвищення інвалідам армії - 944,40 гривень; натомість до виплати визначено суму у розмірі 23 610,00 гривень, що свідчило про обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Отже, після набрання судовим рішенням законної сили, яким зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії з 21.03.2024 без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат, ОСОБА_1 мав очікувані законні сподівання, що розмір його пенсії становитиме: основний розмір пенсії від середнього заробітку 55 831,65 гривень, підвищення інвалідам армії - 944,40 гривень.

Натомість при перерахунку пенсії на виконання рішення Управлінням протиправно використано розмір пенсійної виплати, котрий був знижений ГУ ПФУ в Черкаській області з 01.09.2025, а також нарахував борг в сумі 382 359,27 гривень.

Проте суд першої інстанції формально підійшов до перевірки правильності виконання рішення суду, не надав належної оцінки аргументам позивача щодо невірного виконання судового рішення та не дав можливості скористатися правом подання заперечень на поданий звіт.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області скористалася правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що надійшов на адресу суду 12.06.2026, у якому просить вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення. У такому наполягає на вжитті всіх можливих (конкретних) заходів для виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі №580/2810/25.

ОСОБА_1 скеровано заперечення на відзив на апеляційну скаргу, що надійшло на адресу суду 15.06.2026, за змістом якого наголошує на протиправності дій Управління щодо перерахунку пенсії за минулий час (з 21.03.2024) із протиправно заниженої пенсійної виплати яку було обчислено з 01.09.2025.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

У силу вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

За статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення, суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 1291 Основного Закону України).

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс) судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 1291 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23.04.2020 у справі №560/523/19, від 01.02.2022 у справі 420/177/20 та від 18.05.2022 у справі №140/279/21.

Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.

Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 за №1404-VIII (надалі по тексту також - Закон №1404-VIII) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частині першій статті 11 Закону №1404-VIII йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Конституційний Суд України у Рішенні від 01.03.2023 за №2-р(II)/2023 зазначив, що виконання судового рішення є невідокремним складником права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 за №18-рп/2012); обов`язкове виконання судового рішення є доконечною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та поновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам "верховенства права" (правовладдя) та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист [перше речення абзацу восьмого, абзац чотирнадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 за №2- р(II)/2019].

Європейський суд з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на те, що ефективний захист учасника судового провадження й відновлення справедливості передбачає зобов`язання адміністративних органів влади виконувати рішення [рішення від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); від 28.05.2003 у справі "Киртатос проти Греції" (Kyrtatos v. Greece)]. У цьому розумінні виконання рішення повинно бути повним та вичерпним, а не частковим [рішення від 02.03.2004 у справі "Сабін Попеску проти Румунії" (Sabin Popescu v. Romania); від 31.03.2005 у справі "Матеус проти Франції" (Matheus v. France)], і рішення не може не виконуватись, бути позбавленим юридичної сили, або незаконно відкладатися [рішення від 28.07.1999 у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy)].

Позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично [рішення ЄСПЛ від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України"[.

У рішенні від 05.07.2012 у справі "Глоба проти України" ЄСПЛ зауважував, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Ураховуючи наведене, інститут судового контролю є ключовою гарантією реальності судового захисту та юридичним механізмом діяльності суду, який покликаний забезпечити виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист та який реалізовується за допомогою комплексу нормативно визначених правових засобів і процедур у межах окремих форм судочинства.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень статті 3811 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-3823 і 383 цього Кодексу.

Так, за приписами частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення (абзац 2 частини 1 статті 382 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 3821 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною 5 статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

Згідно з частиною 2 статті 3821 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців (частина 3 статті 3821 КАС України).

Здійснивши тлумачення положень частини першої статті 382 КАС України із застосуванням лексичного способу їх інтерпретації, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2026 у справі №990/282/24 дійшла висновку, що зазначена норма закріплює два правила здійснення судового контролю в адміністративних справах:

абзац перший визначає, що суд першої інстанції може (тобто закріплює диспозитивне право) зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, пов`язуючи таку можливість з поданням письмової заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або з власною ініціативою суду;

абзац другий визначає певний перелік справ, в яких суд за письмовою заявою стягувача зобов`язує у формі імперативу суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.

Близький за змістом висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.04.2026 у справі №9901/459/21.

Тож законодавець установлює імператив для суду зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення лише у категорії адміністративних справ щодо пенсій та інших соціальних виплат (послуг, доплат, допомоги). Водночас в інших справах на суд не покладається такого імперативного обов`язку, а передбачається диспозитивне право суду на встановлення судового контролю через вживання конструкції "може зобов`язати".

Статтею 3822 Кодексу врегульовано порядок розгляду звіту про виконання судового рішення.

Суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду (частина 1 статті 3822 КАС України).

Згідно частини 2 статті 3822 КАС України звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу (частина 3 статті 3822 КАС України).

За приписами частини 1 статті 3823 Кодексу за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 3821 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Поруч із цим, у силу вимог частини 2 статті 3823 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Наслідком подання звіту без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 3822 цього Кодексу є відмова суду у прийнятті звіту, що унормовано абзацом 2 частини 2 статті 3823 КАС України.

Досліджуючи стадію розгляду звіту про виконання судового рішення Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2026 у справі №990/282/24 (пункти 76-81, 87-89) зазначила, що така передбачає дослідження безпосередньо обставин самого виконання судового рішення. На цьому етапі відповідно до пунктів 5, 6 частини другої статті 3822 КАС України суб`єкт владних повноважень зобов`язаний розкрити відомості про виконання судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання, а в разі невиконання - зазначити орієнтовні строки, обґрунтування та обставини, які ускладнюють виконання.

Такі відомості відображаються саме у звіті, який є предметом самостійного судового розгляду. Тобто закон покладає обов`язок обґрунтувати у тексті звіту спосіб виконання саме на суб`єкта владних повноважень, а не особу, на користь якої ухвалено судове рішення, під час подання заяви.

Іншими словами, саме стадія розгляду вже поданого звіту є тим процесуальним етапом, коли суд досліджує строк, порядок та спосіб виконання судового рішення, що може бути здійснено лише після постановлення ухвали та подання суб`єктом владних повноважень відповідного звіту.

Лише за наслідками цього етапу суд відповідно до частини першої статті 3823 КАС України за результатами розгляду вже поданого звіту постановляє ухвалу про його прийняття або відмову у прийнятті.

Отже, питання виконання судового рішення (повноти виконання / причин невиконання) є предметом розгляду саме звіту суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення та ухвалення одного з рішень за результатами його розгляду, а не предметом розгляду заяви про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати такий звіт.

Водночас здійснення оцінки причин (наявності підстав) невиконання або неповного виконання одночасно з вирішенням питання про задоволення заяви про зобов`язання подати звіт є передчасним і нівелює не лише процедуру судового контролю, а й стадію, на якій суд першої інстанції встановлює і оцінює ключові обставини та причини, які вплинули на повноту виконання судового рішення, в тому числі вирішує питання застосування заходів впливу до суб`єкта владних повноважень у разі неподання ним звіту у встановлений строк без поважних причин (частина восьма статті 3823 КАС України).

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що під час вирішення питання встановлення судового контролю за виконанням судового рішення необхідно розрізняти за змістом предмет розгляду заяви про зобов`язання подати звіт (стаття 3821 КАС України) та предмет розгляду самого звіту (статті 3822, 3823 КАС України).

Для задоволення заяви про встановлення судового контролю та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, судовий контроль за виконання якого здійснюється за правилами абзацу першого частини першої статті 382 КАС України, достатнім є лише сам факт невиконання (неповного виконання) судового рішення (незалежно від причин такого невиконання).

Натомість оцінка питання виконання судового рішення (причин невиконання чи повноти виконання), складності процедури його реалізації, а також перевірка обставин, які ускладнюють (унеможливлюють) його виконання, є виключним предметом дослідження на стадії розгляду вже поданого суб`єктом владних повноважень звіту про виконання судового рішення.

Повертаючись до обставин цієї справи, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2025, адміністративний позов задоволено повністю:

визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.03.2025 №971040164343 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 21.03.2024 без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат.

На виконання ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області на адресу суду подано звіт від 06.05.2026 про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі №580/2810/25 (надалі по тексту також - звіт).

Із сукупності матеріалів адміністративної справи, а також доданих до звіту доказів про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, беручи до уваги доводи та вимоги апеляційної скарги, колегією суддів встановлено наступне.

За протоколом перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 27.02.2024 , з 01.03.2024 її основний розмір від середнього заробітку становить 55 831,65 гривень, підвищення інвалідам армії - 944,40 гривень, водночас до виплати сума становить 23 610,00 гривень, позаяк обмежена максимальним розміром пенсії.

Власне, наведене, а саме - обмеження пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, стало підставою для звернення до суду із цим адміністративним позовом.

Як повідомлено в межах звіту, та підтверджується протоколом перерахунку пенсії від 13.08.2025, а також листом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 25.09.2025 за №2300-0304-8/75443, рішенням від 14.08.2025 за №971040164343 останнім проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2025, розмір пенсії опісля такого склав 19 721,00 гривень. Розрахунок пенсії при виконанні рішення суду проведено без урахування довідки про заробітну плату від 08.12.2015 №64, виданої Державним підприємством фірмою "ОризонПромжитлобут", за лютий 1987 року (21 день), оскільки ГУ ПФУ в Черкаській області пенсійну справу ОСОБА_1 приведено у відповідність до чинного законодавства, а саме пенсію обчислено з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на відповідний рік, згідно із статтею 54 Закону №796 та пункту 9 Порядку №1210.

Так, відповідно до відомостей коментованого перерахунку, основний розмір пенсії від середнього заробітку становить 20 689,07 гривень, підвищення інвалідам армії - 944,40 гривень.

Натомість на виконання рішення суду у справі №580/2810/25, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області рішенням від 21.01.2026 за №971040164343 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 21.03.2024, внаслідок чого її розмір становить з 21.03.2024 - 18 220,99 гривень, з 01.03.2025 - 19 720,99 гривень, з 01.01.2026 - 19 814,59 гривень, з 01.03.2026 - 22 317,96 гривень.

Протоколи перерахунку пенсії позбавлені відомостей про її обмеження максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.

Окрім цього, позивачем повідомлено про ініціювання судового оскарження рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 14.08.2025 №971040164343 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії (№580/13228/25).

З відкритих публічних відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень судом апеляційної інстанції з`ясовано, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 у справі №580/13228/25 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/132843038) адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 14.08.2025 №971040164343. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Вказане рішення суду станом на час апеляційного перегляду у цій справі не набрало законної сили, водночас ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2026 у справі №580/13228/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення у апеляційному порядку суд вважає за необхідне звернутися до позиції Верховного Суду, сформованої у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.09.2026 у справі №580/490/26, у межах котрої здійснено відступ від висновку, сформульованого у постанові від 30.04.2026 у справі №340/7985/25.

Так, правовідносини у згаданій вище справі склалися навколо можливості розгляду спору щодо правомірності застосування суб`єктом владних повноважень положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 за №821, котрий виник під час виконання судового рішення, в порядку окремого адміністративного позову.

Натомість у цій справі, на переконання апелянта, має місце ухилення від належного виконання судового рішення внаслідок здійснення перерахунку пенсії на його виконання шляхом використання обчисленого з 01.09.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області (рішення від 14.08.2025 за №971040164343) п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на відповідний рік.

Втім дослідження питання розмежування спору щодо належного виконання судового рішення, котрий має вирішуватися у межах спеціальної процедури судового контролю, внаслідок вчинення дій, що мають безпосередній зв`язок із виконанням такого та нового адміністративного спору зберігає свою актуальність й у розглядуваному судом випадку.

У цій же постанові (справа №580/490/26) Верховний Суд визнав правильним висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.04.2026 у справі №620/13341/25, згідно з яким у разі, якщо спір виник у зв`язку з виконанням судового рішення, а заявлені вимоги фактично спрямовані на перевірку правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на стадії виконання такого рішення, цей спір не утворює нового предмета адміністративного судочинства. Відповідні питання підлягають вирішенню в межах спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень, установлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Суд касаційної інстанції зазначив, що сам факт прийняття відповідачем у процесі виконання судового рішення певного управлінського рішення або застосування ним нормативного регулювання не змінює процесуальної природи правовідносин, якщо такі дії вчинені саме з метою реалізації обов`язку, встановленого судовим рішенням. Визначальним у такому випадку є не форма відповідного акта чи дії суб`єкта владних повноважень, а їх функціональний зв`язок із виконанням судового рішення.

Встановлений КАС України механізм судового контролю має стадійний характер та передбачає послідовну перевірку виконання судового рішення і застосування відповідних процесуальних заходів у разі його невиконання або неналежного виконання. Така законодавча конструкція свідчить про те, що питання, які виникають безпосередньо у зв`язку з виконанням судового рішення, мають вирішуватися у межах спеціальної процедури судового контролю, а не шляхом повторного розгляду вже вирішеного спору в позовному провадженні.

Отже, якщо особа пов`язує порушення своїх прав саме з тим, що суб`єкт владних повноважень неналежно виконав покладений на нього судовим рішенням обов`язок, належним способом судового захисту є використання передбачених статтями 382, 3821- 3823, 383 КАС України процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення виконання цього рішення.

Інше тлумачення призвело б до ситуації, за якої кожна незгода особи зі способом виконання судового рішення могла б бути підставою для порушення нового адміністративного провадження, що фактично нівелювало б спеціальний інститут судового контролю та створювало можливість повторного судового розгляду правовідносин, щодо яких уже ухвалено остаточне судове рішення.

При цьому сама по собі обставина, що неналежне виконання судового рішення проявилося у прийнятті відповідачем нового індивідуального акта, здійсненні нового розрахунку або застосуванні нормативного акта, не є достатньою для висновку про виникнення нового адміністративного спору. Вирішальним є встановлення того, чи виникли внаслідок таких дій нові самостійні правовідносини щодо іншого предмета, який не був охоплений первісним судовим рішенням, чи відповідні дії є лише способом реалізації обов`язку, вже встановленого цим рішенням. У другому випадку спір стосується виконання судового рішення та підлягає вирішенню в порядку судового контролю.

Визначальним у розмежуванні нового адміністративного спору та спору щодо належного виконання судового рішення є не сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень нового рішення чи вчинення ним нових дій, а їх зміст, мета та безпосередній зв`язок із виконанням судового рішення. Якщо такі рішення чи дії є способом реалізації вже встановленого судом обов`язку, питання про їх правомірність підлягає вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.

Колегія суддів зауважує, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2025, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2025, містить висновок виключно про протиправне здійснення перерахунку та виплати пенсії позивача з 21.03.2024 із обмеженням пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.

Саме такий обсяг дій, що їх ОСОБА_1 вважав протиправним на момент звернення до суду із цим позовом, останнім віднесено до спірних; натомість питання визначення розрахункової величини основного розміру пенсії від середнього заробітку не було предметом розгляду суду першої інстанції.

Натомість як прослідковується зі змісту звіту про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі №580/2810/25, проведений ГУ ПФУ у Львівській області перерахунок на виконання такого рішення поставлено у залежність від рішення Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області від 14.08.2025 за №971040164343, яким з 01.09.2025 визначено новий основний розмір пенсії шляхом формування такого у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на відповідний рік.

Суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що факт прийняття ГУ ПФУ в Черкаській області управлінського рішення під час виконання судового рішення відповідачем не може вважатися функціонально пов`язаним із виконанням такого, позаяк на першого суб`єкта рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 не покладалося жодного обов`язку.

Більше того, вказані правовідносини набули характеру спірних, що не заперечується сторонами, та стосуються іншого предмета, який не був охоплений первісним судовим рішенням, за яким встановлено контроль за його виконанням.

Тим не менш, навіть зважаючи на обставини прийняття у процесі виконання цього судового рішення нового індивідуального акта іншим суб`єктом владних повноважень, що безумовно вплинуло на порядок такого виконання, хоч і не є способом його реалізації, поза увагою суду першої інстанції при вирішенні питання про прийняття / відмову у прийнятті звіту залишилося таке:

повнота виконання судового рішення у частині перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром пенсії за період з 21.03.2024 (дата проведення перерахунку, визначена рішенням) по 01.09.2025 (формування нового основного розміру пенсії внаслідок зміни розміру середнього заробітку за рішенням від 14.08.2025 за №971040164343) - зважаючи на використання відповідачем нової розрахункової величини основного розміру пенсії від середнього заробітку у ретроспективі, а також причини такого застосування;

повнота виконання судового рішення у частині "зобов`язання виплатити [перераховану] пенсію з 21.03.2024, з урахуванням раніше проведених виплат", щодо якого Управлінням у звіті не наведено жодного пояснення як і не надано доказів про розмір проведених виплат, особливо зважаючи на зауваження позивача про виникнення внаслідок виконання рішення суду боргу у розмірі 382 359,27 гривень.

У постанові від 10.06.2026 у справі №300/657/25 Верховний Суд зазначив, що в державі, яка керується принципом верховенства права, виконання судового рішення є невід`ємною складовою ефективного судового захисту.

Запровадження судового контролю у формі зобов`язання подати звіт є легітимним процесуальним інструментом, який дає змогу суду отримати повну та структуровану інформацію про стан виконання судового рішення, причини його невиконання, вжиті заходи та орієнтовні строки виконання, а суб`єкту владних повноважень у разі неможливості негайного виконання рішення - зазначити у звіті обґрунтовані орієнтовні строки його виконання. Такий інструмент судового контролю сприяє реалізації принципу виконуваності судового рішення, забезпечує дотримання законності у діях боржника, а також підвищує довіру до суду і держави.

За приписами частини 1 статті 3823 Кодексу за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 3821 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Поруч із цим, у силу вимог частини 2 статті 3823 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 3821 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (частина 3 статті 3823 КАС України).

Згідно частини 5 статті 3823 КАС України суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Аналізуючи наведені вище процесуальні норми у сукупності, Верховний Суд при розгляді звіту про виконання судового рішення, що стосується виплати заборгованості з пенсії (ухвала від 13.03.2025 у справі №640/16655/21), висловив позицію про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання зобов`язань у межах відповідної справи. Наслідком відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення є накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу, а також можливість встановлення нового строку для подання звіту про виконання судового рішення чи зміна способу і порядку його виконання. Будь-якого альтернативного варіанту дій у такому випадку у суду немає.

Отже, до кола обставин, котрі необхідно з`ясувати судом належить чи вживалися суб`єктом владних повноважень (зокрема в особі його керівника) всі необхідні та вичерпні заходи для своєчасного і повного виконання судового рішення, та які саме заходи; чи діяв зазначений керівник при вжитті тих чи інших заходів добросовісно, пропорційно, своєчасно та обґрунтовано; чи існували документально підтверджені поважні обставини, які ускладнюють виконання судового рішення.

Звідси, наявність доказів, що містять відомості стосовно керівника суб`єкта владних повноважень, має значення при розгляді судом звіту суб`єкта владних повноважень.

У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції вважає за можливе витребувати у Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області необхідні для розгляду звіту відомості стосовно керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, а саме: його прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові; адреса місця проживання чи перебування; дата народження; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті).

Суд наголошує, що у разі невиконання відповідачем рішення суду після спливу нового строку на виконання судового рішення, судом можуть бути вжиті заходи, передбачені частиною 2 статті 3823 КАС України, а саме за результатами розгляду звіту може бути накладено на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В той же час, сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання.

Окрім цього колегія суддів звертає увагу на необхідність дотримання суб`єктом владних повноважень вимог до звіту, встановлених частинами 2-3 статті 3822 КАС України.

З огляду на те, що положеннями частини 3 статті 3821 КАС України надано суду право власного розсуду щодо визначення тривалості встановленого строку для подання звіту, з урахування положень, що такий строк має становити не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищувати трьох місяців, відтак суд вважає, що необхідним і достатнім буде встановлення відповідачу строку для подання звіту тривалістю тридцять днів з дня отримання цієї ухвали.

Суд враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, у пункті 60 рішення "Helle v. Finland" (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Поруч із цим, в силу вимог частини 3 статті 308 Кодексу, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 1, 2 статті 308 КАС України).

За пунктом 4 частини 1 статті 317 Кодексу, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 317 КАС України).

Пунктом 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про допущення судом першої інстанції неповноти з`ясування судом обставин, які мають значення для справи, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для прийняття звіту в адміністративній справі №580/2810/25.

Відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 у справі №580/2810/25 - скасуванню з одночасною відмовою у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06.05.2026 та встановленням нового строку для подання звіту про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі №580/2810/25.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 6 статті 139 КАС України).

Матеріали справи позбавлені будь-яких доказів про понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх перерозподілу.

Керуючись статтями 294, 308, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 у справі №580/2810/25, - скасувати.

Відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06.05.2026 про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі №580/2810/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії.

Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі №580/2810/25, а саме до 13 листопада 2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати у строк до 13 листопада 2026 до Черкаського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі №580/2810/25.

Роз`яснити, що звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має відповідати вимогам, встановленим частинами 2, 3 статті 3822 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надати до суду разом зі звітом відомості про керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (особу, відповідальну за виконання рішення суду); прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові; адреса місця проживання чи перебування; дата народження; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Чуприна О.В.

Суддя Попова О.Г.

Суддя Говорун О.В.