Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №295/14439/24 — Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 295/14439/24

Провадження № 2/273/139/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Баранівка

Баранівський районний суд Житомирської області у складі: головуючої судді Бєлкіної Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Паріс» звернулось до Баранівського районного суду Житомирьскої області з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 22781,72 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23.01.2020 між ОСОБА_1 та АТ «РВС Банк» було підписано Заяву-Договір № 0049278 про надання банківської послуги, що є договором про приєднання до Публічної пропозиції АТ «РВС Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. За умовами договору відповідачу було надано споживчий кредит у сумі 15151,52 грн. строком на 12 місяців з фіксованою процентною ставкою 18 % річних, разова комісія при видачі кредиту — 1% від суми наданого кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту — 5 % від суми наданого кредиту. Банк виконав свої зобов`язання в повному обсязі, перерахувавши кошти на картковий рахунок відповідача.

28.12.2021 між АТ «РВС Банк» та ТОВ «ФК «Паріс» було укладено Договір про відступлення права вимоги № 28/12/2021-1, згідно з яким позивач набув права вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати щомісячних платежів, у ОСОБА_1 утворилася заборгованість у розмірі 22033,15 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту — 14175,92 грн.; заборгованості за відсотками — 1752,14 грн.; заборгованість за комісією — 6075,09 грн., заборгованість за штрафними санкціям — 30,00 грн.

Крім того, на підставі частини 2 статті 625 ЦК України та умов Публічної пропозиції, за період з 28.12.2021 року до 23.02.2022 позивачем додатково нараховано 105,03 грн. 3% річних та 643,54 грн. інфляційних втрат.

В добровільному порядку ОСОБА_1 заборгованість не сплачує, тому змушені звернутися до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області у даній справі відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористалась.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 83 ЦК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що 23.01.2020 між ОСОБА_1 та АТ «РВС Банк» було підписано Заяву-Договір № 0049278 про надання банківської послуги , що є договором про приєднання до Публічної пропозиції АТ «РВС Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

Зі змісту вищевказаної Заяви-Договору слідує, що відповідач підписанням Заяви-Договору про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції АТ «РВС Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, акцептувала укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, який розміщений на сайті банку і беззастережно приєдналася до його умов.

На підставі вищевказаної Заяви-Договору відповідачу було надано споживний кредит шляхом перерахунку на картковий рахунок 15151,52 грн., строк дії кредиту - 12 місяців, процентна ставка 18% річних, тип ставки - фіксована, разова комісія при видачі кредиту — 1 % від суми наданого кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту — 5 % від суми наданого кредиту.

28.12.2021 між АТ «РВС Банк» та ТОВ «ФК «Паріс» було укладено Договір про відступлення права вимоги № 28/12/2021-1, відповідно до умов якого АТ «РВС Банк» в порядку та на умовах, визначених Договором та чинним законодавством України, відступило (передало), а ТОВ «ФК «Паріс» прийняло (набуло) права вимоги АТ «РВС Банк» за кредитними договорами, зокрема за договором укладеним із ОСОБА_1 .

З наданого ТОВ «ФК «Паріс» розрахунку заборгованості слідує, що у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за Заявою-Договором № 0049278 від 23.01.2020 року станом на 16.09.202 року у неї утворилася заборгованість у розмірі22033,15 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту — 14175,92 грн.; заборгованості за відсотками — 1752,14 грн.; заборгованість за комісією — 6075,09 грн., заборгованість за штрафними санкціям — 30,00 грн.

Крім того, на підставі частини 2 статті 625 ЦК України та умов Публічної пропозиції, за період з 28.12.2021 року до 23.02.2022 позивачем додатково нараховано 105,03 грн. 3% річних та 643,54 грн. інфляційних втрат.

25.01.2022 ТОВ «ФК «Паріс» направляло на адресу відповідача вимогу про погашення заборгованості по кредитного договору, однак остання була залишена поза увагою .

На час розгляду справи судом, відповідачкою не надано доказів, що свідчать про погашення заборгованості.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статями 526 та 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно зі статтями 610 та 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені положення закону та встановлені судом обставини справи, зокрема те, що відповідачка отримала кредитні кошти, однак у передбачений у Договорі строк їх не повернула, а також не сплатила комісію та проценти за користування кредитом, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом у розмірі 14175,92 грн., 1752,14 грн. заборгованість за процентами, 151,52 грн. одноразової комісії за видачу кредиту.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за комісією за супроводження кредиту, суд приходить до наступного висновку.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу(частина друга статті 1050 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Суд звертає увагу на те, що в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з супроводженням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, також ТОВ «ФК «Паріс» не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на зазначене, відсутні підстави для стягнення заборгованості за комісією у розмірі 6075,09 грн.

Також, як встановлено із розрахунку заборгованості, відповідачем було сплачено на користь позивача 2258,29 грн. щомісячної комісії за обслуговування кредиту, а тому суд дійшов висновку про зарахування цих коштів в рахунок погашення 1752,14 грн. заборгованості за процентами та 506,15 грн. в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 13669,77 грн., заборгованості за комісією за видачу кредиту у розмірі 151,52 грн. та заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 30,00 грн.

Окрім цього, позивачем було заявлено позовну вимогу щодо стягнення з ОСОБА_1 3 % річних та інфляційних втрат.

Враховуючи, встановлені обставини, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 66,03 грн. 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 404,57 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути судовий збір з врахуванням часткового задоволення позовних вимог. Так розмір стягуваного судового збору відповідно до пропорційності задоволення позовних вимог становить 1523,76 грн. (62,87 %).

Керуючись ст. ст.11, 514, 515, 509, 525, 526, 530, 536, 610, 629, 1049,1054 ЦК України, ст.ст.12,76-81, 83, 95, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» (код ЄДРПОУ 38962392, місцезнаходження: вул. Велика Васильківська,77-А, м. Київ, індекс 031505) заборгованість у розмірі 14321 (чотирнадцять тисяч триста двадцять одну) грн. 89 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» (код ЄДРПОУ 38962392, місцезнаходження: вул. Велика Васильківська,77-А, м. Київ, індекс 031505) судовий збір у розмірі 1523 (одна тисяча п`ятсот двадцять три) грн. 76 коп.

В задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бєлкіна Д .С.