Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №273/2146/25 — Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/2146/25

Провадження № 2/273/742/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м.Баранівка

Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючої судді Бєлкіної Д.С., секретаря судових засідань Стаднюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №376747 від 13.08.2022 у розмірі 11976,90 грн., а також сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн.

В обґрунтовування позовних вимог позивач зазначає, що 13.08.2022 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 у порядку, визначеному Законом України "Про електронну комерцію", в електронній формі укладено Кредитний договір №376747, згідно якого ОСОБА_1 були надані кредитні кошти у тимчасове платне користування на поточні потреби в сумі - 4000 грн.

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 11976,90 грн., яка складається з наступного: 3999,00 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту; 7977,90 грн - прострочена заборгованість по відсотках.

За договором відступлення прав вимоги №01022024-1 від 01.02.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» останнє набуло прав вимоги до позичальників за кредитними договорами, серед яких відповідач.

Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 12.01.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

26.05.2026 року до суду надійшов відзив відповідача, в якому він визнав позов частково у розмірі 4000 гривень - лише заборгованість за тілом кредиту. Проти стягнення процентів заперечував, посилаючись на те, що він призваний на військову службу за мобілізацією, в період з 22.11.2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. У зв`язку з цим, на нього поширюються положення ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо звільнення від нарахування процентів за користування кредитом. Заявлені позивачем до відшкодування витрати на правничу допомогу в сумі 8000 грн. вважає надмірно завищеними.

Представник позивача направив до суду клопотання про розгляд справи без участі представника, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 13.08.2022 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 у порядку, визначеному Законом України "Про електронну комерцію", в електронній формі укладено Договір про надання споживчого кредиту №376747 згідно якого ОСОБА_1 були надані кредитні кошти в сумі - 4000 грн., строк кредиту 50 днів, стандартна процентна ставка 1,90 % в день і застосовується у межах строку кредиту. Договір, Паспорт споживчого кредиту підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором . Умовами Додаткової угоди від 13.08.2022 року до Договору №376747 сторони погодили продовжити строк кредиту на 15 днів, кінцевий термін повернення кредиту 02.10.2022 року (а.с. 29-57).

Листом ТОВ «Пейтек» №20251020-3339 від 20.10.2025 підтверджено перерахування 13.08.2022 коштів у сумі 4 000 грн. на картку № НОМЕР_1 (а.с.59).

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого згідно розрахунку позивача заборгованість становить 11976,90 грн., яка складається з наступного: 3999,00 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту; 7977,90 грн - прострочена заборгованість по відсотках (а.с. 60-65).

01.02.2024 між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір факторингу №01022024-1 (а.с. 75-79, 82). Згідно Акту приймання-передачі реєстру боржників від 01.02.2024 договору факторингу від 01.02.2024 № 01022024-1 (а.с.81), TOB «Селфі кредит» передало TOB «ФК «Кредит-Капітал» належні йому права вимоги, а TOB «ФК «Кредит-Капітал» прийняло належні TOB «Селфі кредит» права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників (а.с. 66 – 75).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01022024-1 від 01.02.2024 TOB «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №376747 в сумі 11976,90 грн., з яких: 3999,00 грн. - залишок по тілу кредиту, 7977,90 грн. - залишок за відсотками (а.с. 76).

У досудовій вимозі позивачем відповідача повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором №376747 від 13.08.2022 та про необхідність виконання зобов`язання за кредитним договором (а.с. 79).

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частинами першою і другою статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Укладення ОСОБА_1 в електронній формі договору №376747 від 13.08.2022 узгоджується з письмовими доказами по справі та не заперечується самим відповідачем.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У частині першій статті 1048 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір позики, кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Тому, суд вважає укладеним договір про надання споживчого кредиту та, зокрема, визнає доведеним перерахування первісним кредитором коштів за договором №376747 від 13.08.2022 в сумі 4 000 грн., а тому вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 3999,00 грн. підлягає до задоволення.

У ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено законом або договором, або розірвання договору, сплата неустойки.

Відповідно частини першої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у цивільній справі № 342/180/17 зроблено висновок про те, що оскільки фактично отримані та використані Позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, Банк має право вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої ним суми кредитних коштів.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до п.1.5.1 договору №376747 від 13.08.2022, стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день.

За п.1.4 договору, строк кредиту 50 днів, з врахуванням умов Додаткової угоди від 13.08.2022 року строк повернення кредиту 02.10.2022 року .

Судом встановлено, що проценти за кредитним договором нараховані відповідачу в сумі 7977,90 грн. підлягають частковому задоволенню, оскільки нараховані поза межами строку кредитування. А тому заборгованість відповідача по відсотках складає 3800,00 грн. (4000 грн. х 1,90 % х 50 днів) , доказів пролонгації кредиту суду не надано.

Суд визнає необґрунтованим посилання відповідача на те, що він має право на звільнення від сплати процентів за кредитним договором з наступних підстав.

Згідно наданої відповідачем довідки від 17.10.2023 року, яка видана Військовою частиною НОМЕР_2 , ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України в період з 22.11.2022 року .

З інформації, внесеної до військового квитка ОСОБА_1 він призваний у ЗСУ за мобілізацією 11.11.2022 року .

Відповідно до ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції від 11.04.2024, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Однак, на дату укладення договору №376747 від 3.08.2022 року та впродовж строку кредитування (тобто до 02.10.2022) ОСОБА_1 не перебував на військовій службі, а подальша його служба не звільняє від обов`язку сплати коштів за договором, яка виникла до набуття ним статусу військовослужбовця.

Таким чином, відсутні підстави для застосування до заборгованості відповідача положень ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Згідно платіжної інструкції від 09.12.2025 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 8000 грн.

До позовної заяви додано копію договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Апологет" з актом наданих послуг №1352 від 08.12.2025 на суму 8000 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Предметом спору в дані справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.

На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об`єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.

Враховуючи фактично надані послуги, а також клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, суд визнає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Крім того, згідно ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача відшкодування витрат зі сплати судового збору пропорційно до задоволених вимог в сумі 1577,39 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 512, 514, 610, 612, 625, 629, 1049, 1054, 1077, 1082, 1081 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 141, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором №376747 від 13.08.2022 в сумі 7799 (сім тисяч сімсот дев`яносто дев`ять ) гривень 00 копійок, з яких: 3999,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 3800,00 гривень - заборгованість за відсотками.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) судовий збір в сумі 1577,39 грн. та 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Бєлкіна Д.С.