Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №161/8472/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/8472/26

Провадження № 2/161/4899/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючої – судді Плахтій І.Б.

з участю секретаря судових засідань – Маєвської Х.Ю.

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Торчинської селищної ради про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В:

20 квітня 2026 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначила, що проживає в житловому будинку АДРЕСА_1 з 03 листопада 1974 року. Зареєстрована за даною адресою з 13 лютого 2001 року. Вказує, що з 1970 року по даний час її батьки та вона доглядають та користуються земельною ділянкою адресою: АДРЕСА_1 (далі – земельна ділянка). Дана земельна ділянка на сьогоднішній день є єдиним господарським двором, що об?єднує ділянки № НОМЕР_1 та АДРЕСА_2 та колись належала братові її покійного діда ОСОБА_2 , згідно рішення №81a Торчинської районної ради народних депутатів від 8 березня 1958 року. У свою чергу, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. На земельній ділянці розміром 12 сотих ним було побудовано з шлакоблоків тимчасове житлове приміщення, яке у зв?язку з аварійністю було знесено. Спадкоємців до майна ОСОБА_2 немає. За оформленням права власності чи оформленням спадщини на дану земельну ділянку АДРЕСА_1 на сьогоднішній день ніхто не звертався. Інших третіх осіб, які б претендували на дану земельну ділянку, яка належала ОСОБА_3 також немає. Зазначає, що в серпні 2025 року вона звернулась до Торчинської селищної ради Луцького району Волинської області з метою оформити право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 . Однак, рішенням сешищної ради від 27.08.2025 № 58/52 їй було відмовлено. Згідно довідки від 08.04.2026 року № 30/03.06.02/26, виданою Торчинською селищною радою, її сім?я користується даною земельною ділянкою з 1970 року. Тобто 56 років. Вважає, що у неї є всі умови для набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю, а саме: 1) вона є суб?єктом, який здатний набути у власність певний об?єкт, зокрема земельну ділянку; 2) земельна ділянка АДРЕСА_3 , є законним об?єктом нерухомого майна, що підтверджується рішенням № 81a Торчинської районної ради депутатів від 8 березня 1958 року; 3) вона добросовісно володіє даною земельною ділянкою, оскільки не знала, що володіння нею є незаконним. Вона, як володілець земельної ділянки, протягом всього часу володіння майном була впевнена, що на це майно не претендують інші особи, та вважала, що отримала це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. На момент володіння вважала, що це безхазяйне майно, оскільки ніхто не претендував на нього. В Торчинській селищній раді не вважали за доцільне дану земельну ділянку ставити на баланс ради, але при цьому хотіли щоб вона була доглянута та упорядкована; 4) вона не приховувує факт користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_3 . Володіє даною ділянкою відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. Поводиться з належним майном так само, як поводився б з ним власник: впорядковує, косить траву, садить квіти; 5) земельною ділянкою АДРЕСА_1 володіє безперервно; 6) на сьогоднішній день вже закінчився строк (15 років) володіння земельною ділянкою відповідно до вимог ч. 1 ст. 119 ЗК України; 7) на сьогоднішній день відсутні норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

На підставі викладеного просить суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , розмір ділянки 0.012 га. Цільове призначення, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

18 травня 2026 року у відповідь на запит суду від КП «Волиньпроект» надійшли матеріали інвентаризаційної справи на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка у судовому засіданні заявлені вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві та просила їх задовольнити.

Представник відповідача Торчинської селищної ради у судове засідання не з`явився, попередньо подав заяву про розгляд справи у його відсутності, заявлені вимоги визнає. У додатковій заяві від 07 жовтня 2026 року №2115/03-06-02/2-26 Торчинський селищний голова ОСОБА_4 повідомив, що земельна ділянка, котра належала покійному ОСОБА_2 , та на котру претендує ОСОБА_1 , знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 ). Дані зміни відбулись у зв?язку з перейменуванням вулиць та зміною нумерації будинків. На сьогодні за адресою: АДРЕСА_1 проживає сім?я ОСОБА_5 та її дочка ОСОБА_6 , котрі до даного позову відношення не мають.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 проживає та зареєстрована з 13 лютого 2001 року за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 26 травня 2025 року.

Поряд із вказаним житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , розташована земельна ділянка, площею 0, 012 га.

Дана земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 (раніше АДРЕСА_5 ) згідно рішення №81a Торчинської районної ради народних депутатів від 08 березня 1958 року належала ОСОБА_2 , який за твердженням позивачки є братом її покійного діда.

Судом було витребувано і досліджено матеріали інвентаризаційної справи на будинковолодіння в АДРЕСА_2 (раніше Свердлова №39). Матеріали інвентаризаційної справи містять копію Договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 18 березня 1959 року. Відповідно до умов договору Торчинська районна рада депутатів трудящих Волинської області, згідно з рішенням виконавчого комітету Торчинської ради депутатів трудящих за № №81a від 08 березня 1958 року, надала ОСОБА_2 земельну ділянку по АДРЕСА_6 , загальною площею 1200 кв.м.

З письмових пояснень Торчинського селищного голови встановлено, що на даний ча адреса наданої ОСОБА_2 земельної ділянки змінилася на АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Після смерті ОСОБА_2 спадкоємці щодо оформлення спадкових прав на земельну ділянку не зверталися, інших осіб, які б претендували на спірну земельну ділянку, не встановлено.

Так, з повідомлення на запит суду в.о. завідувача Волинського обласного державного архіву О.Кірічек від 07 вересня 2026 року №528/01-17 та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №86580738 від 04 вересня 2026 року вбачається, що спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не заводилась.

ОСОБА_1 зазначає, що земельна ділянка фактично використовується разом із земельною ділянкою, на якій розташований її житловий будинок, та становить з останньою єдиний господарський двір.

Так, позивачем надано ситуаційну схему розташування земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , проведену ТОВ «Горизонт» в серпні 2026 року, з якої вбачається її місце розташування та взаємне розташування із земельною ділянкою позивача. Виділена штрихуванням на схемі земельна ділянка зазначена, як земельна ділянка в користуванні ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 площею 0.1200 га, кадастровий номер земельній ділянці не присвоювався.

За твердженнями ОСОБА_1 вона користується спірною земельною ділянкою з 1970 року, здійснює її обробіток, догляд та утримання.

Вищевказана обставина підтверджується, зокрема, довідкою Торчинської селищної ради №30/03.06.02/26 від 08 квітня 2026 року з якої вбачається, що сім?я ОСОБА_1 з 1970 року, після смерті ОСОБА_3 , безперервно, добросовісно та відкрито користується земельною ділянкою 0,1200 га за адресою: АДРЕСА_7 .

Позивачка також зазначає, що зверталася до відповідної селищної ради з метою оформлення права власності на земельну ділянку, рішенням Торчинської селищної ради від №58/52 від 27 серпня 2025 року їй було відмовлено.

У своєму позові ОСОБА_1 , посилаючись на те, що вона з 1970 року добросовісно, відкрито та безперервно користується земельною ділянкою, здійснює її утримання та обробіток, а також на відсутність інших осіб, які претендують на неї, позивачка просить визнати за нею право власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

Надаючи правову оцінку заявленим позовним вимогам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ.

Воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнішній строк володіння майном, визначений законом.

Позивач, як володілець майна, повинна бути впевнена у тому, що на це майно не претендують інші особи і вона отримала це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Відтак, сам лише факт користування спірним приміщенням не дає підстав для задоволення позовних вимог про набуття права власності на нього на підставі ст. 344 ЦК України.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 року у справі № 389/2946/16 (провадження № 61-6016св20).

Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 року у справі № 910/17274/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.01.2019 року у справі № 755/16913/16-ц.

В ході розгляду справи позивачкою доведено наявність усіх обставин, передбачених ст. 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , розмір ділянки 0.012 га, Зокрема, встановлено, що позивачка добросовісно користується земельною ділянкою, не приховує факту такого користування, володіє нею відкрито та безперервно протягом строку, який перевищує встановлені законом п?ятнадцять років. При цьому спірна земельна ділянка є об?єктом нерухомого майна, який може перебувати у власності фізичної особи, а позивачка є належним суб?єктом набуття права власності на такий об?єкт. Обставин, які відповідно до закону виключали б можливість набуття позивачкою права власності на спірну земельну ділянку, судом не встановлено. У зв`язку з цим суд доходить висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання за позивачкою права власності на спірну земельну ділянку за набувальною давністю.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Торчинської селищної ради про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

Вимога про стягнення судових витрат з відповідача позивачем не заявлялася.

На підставі ст. ст. 15, 16, 316, 328, 344 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , виділену штрихуванням на ситуаційній схемі ТОВ «Горизонт», розмір ділянки 0.012 га. Цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Торчинська селищна рада, адреса: Волинська обл., Луцький р-н, с-ще Торчин, вул. Незалежності, 82, код ЄДРПОУ 04333158.

Рішення суду у повному обсязі складено 12 жовтня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області І.Б. Плахтій