Суд: Луцький міськрайонний суд Волинської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 05 жовтня 2026 р.
Справа: №161/17831/26
Суддя: Філюк Т. М.
Справа № 161/17831/26
Провадження № 2/161/8414/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 жовтня 2026 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого – судді Філюк Т.М.
за участі секретаря судового засідання Романюк М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, -
в с т а н о в и в :
Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Бенещук Людмила Валеріївна звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину.
Позов обґрунтовує тим, що відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає з матір`ю та перебуває на її утриманні. Рішенням Луцького міськрайонного суду від 26 листопада 2018 року ухвалено стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина в розмірі частин заробітку (доходу), до досягнення повноліття. Вказує, що дитина має хронічне тяжке захворювання - цукровий діабет першого типу, важка форма, у зв`язку з чим потребує регулярних обстежень, стаціонарного лікування, оздоровлення в санаторно-курортних закладах, постійного прийому дороговартісних ліків. У зв`язку з захворюванням дитині було надано статус особи з інвалідністю терміном до 15.11.2031. Дитина потребує постійних додаткових витрат на лікування, понесені витрати складаються з спеціального медичного обстеження, лікування у медичному закладі, придбання ліків. Загальна сума витрат за період липень-серпень склала 16 000 грн.
Оскільки відповідач є працездатною особою, інших дітей на утриманні не має, вважає, що повинен нести додаткові витрати на дитину.
Просить стягувати з відповідача на користь позивача щомісячно додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 8000 гривень, починаючи з дня подання позовної заяви та до досягнення повноліття (до закінчення термін дії статусу особи з інвалідністю - 15.11.2031).
Ухвалою від 26 серпня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
17 вересня 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат в сумі 8000 грн щомісячно, не заперечує щодо відшкодування частини витрат що вже підтверджені медичними призначеннями з урахуванням вже сплачених аліментів та фактично понесених витрат.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Представник відповідача подала до суду заяву, в якій просила розглядати справу без її участі, заперечувала щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає з матір`ю ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні.
Відповідно до рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 листопада 2018 року з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання сина в розмірі частин заробітку (доходу), до досягнення повноліття.
Позивачем надані медичні документи, які підтверджують, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має хронічне тяжке захворювання - цукровий діабет першого типу, важка форма, а також квитанції на придбання ліків, оплату медичних послуг та аналізів. У зв`язку з наявним захворюванням дитині надано статус дитини з інвалідністю віком до 18 років терміном до 16.11.2031.
Положеннями ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХII), держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.
Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину у разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватись наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема у зв`язку з хронічною хворобою дитини, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
У постанові від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 Верховний Суд України зробив правовий висновок, згідно якого СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Визначення особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
Отже, вирішуючи даний спір, суд враховує, що дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року по справі «Хант проти України»).
Так, до особливих обставин, які викликають необхідність додаткових витрат на дитину закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.
Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини.
В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
У пунктах 18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 зазначено, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини можуть залучатися батьки, а додаткові витрати це такі, які викликані особливими обставинами: розвитком здібностей дітей, хворобою, каліцтвом тощо.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягнення коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.
Так, позивачем надані медичні документи, що підтверджують наявність у дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , хронічного захворювання, а саме: цукровий діабет першого типу, важка форма, та містять рекомендації лікарів.
Крім того, позивачем також надані квитанції на придбання рекомендованих ліків, квитанції про оплату медичних послуг та аналізів.
Таким чином, з огляду на викладене та враховуючи стан здоров`я дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд вважає, що позивачем надано достатньо доказів, які підтверджують, що дитина потребує постійного лікування і специфічного догляду, та відповідно, значних матеріальних витрат на лікування.
Статтею 141 СК України визначено, що мати та батько мають рівні права та обов`язки по відношенню до дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до правової позиції, висловленої в ухвалі Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 грудня 2009 року № 6-20478св09, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.
У даному випадку, враховуючи що ОСОБА_2 є здоровою, працездатною особою, суд вважає, що відповідач, як батько неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повинен оплачувати частину додаткових витрат, що викликані особливими обставинами, а саме хронічним захворюваннями дитини, оскільки витрати на системне та довготривале лікування при такому стані здоров`я дитини є додатковими та необхідними витратами, що викликані особливими обставинами, передбаченими статтею 185 СК України.
Системно аналізуючи норми матеріального права та надані сторонами докази, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням положень Сімейного кодексу України, враховуючи фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що у якості додаткових витрат на утриманні дитини, які будуть понесені в майбутньому, достатньою буде сума у розмірі 4000 гривень щомісячно.
Вимога позивача про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає до часткового задоволення із урахуванням наступного.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з правилами пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Витрати на правничу допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, заяв, запитів, клопотань, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Надані представником позивача документи відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України є належними доказами сплати грошових коштів за надання професійної правничої допомоги адвоката у даній справі.
Визначаючи розмір витрат, понесених позивачем суд враховує вимоги ч.2 ст. 141 ЦПК України, згідно якої судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позонві вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне зменшити розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на корсить позивача 5000 гривень понесених витрат на професійну правову допомогу.
Крім того, у зв`язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення додаткових витрат на дитину на підставі п. 3 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір слід стягнути з відповідача на користь держави пропорційно задоволених позовних вимог в сумі 1331,20 грн.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-5,11-13,141,279,352,354,430 ЦПК України, ст. ст. 180-182, 184, 185 СК України, суд –
у х в а л и в :
Позов задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 4000 ( чотири тисячі) гривень щомісяця, починаючи з дня подання позовної заяви 21 серпня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, пов`язані з наданням правової допомоги в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: ОСОБА_2 ( місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Дата складання повного тексту рішення 09 жовтня 2026 року
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Т.М.Філюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua