Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №161/16486/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/16486/26

Провадження № 2/161/7844/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Мазура Д.Г.,

за участі секретаря судового засідання Дручок О.М.,

розглянувши в залі Луцького міськрайонного суду Волинської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» через свого представника звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 13 350,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 січня 2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4017503, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 5 000,00 грн строком на 15 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом та комісії за його надання.

Позивач зазначає, що первісний кредитодавець виконав свої зобов`язання за договором, однак відповідач отримані кредитні кошти не повернув та передбачені договором платежі не сплатив.

26 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 26-07/2024, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором.

Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача становить 13 350,00 грн, з яких 5 000,00 грн — заборгованість за основною сумою кредиту, 6 900,00 грн — заборгованість за процентами та 1 450,00 грн — заборгованість за комісією.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, позивач просить стягнути зазначену заборгованість, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву від 29 вересня 2026 року, в якій позовні вимоги не визнав, зазначивши, що кредитного договору з ТОВ «МІЛОАН» не укладав. Крім того, заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх розмір завищеним та необґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом встановлено, що 02 січня 2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 4017503, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 5 000,00 грн строком на 15 днів, із кінцевою датою повернення 17 січня 2022 року.

Відповідно до пунктів 1.5.1 та 1.5.2 договору комісія за надання кредиту становить 1 450,00 грн, а проценти за користування кредитом протягом первісного строку кредитування — 2 250,00 грн за ставкою 3 % на день. Пунктом 1.6 договору передбачено стандартну процентну ставку в розмірі 5 відсотків на день.

Згідно з пунктом 2.3 кредитного договору сторонами передбачено можливість продовження строку кредитування на визначених договором умовах, у тому числі шляхом пролонгації із застосуванням стандартної процентної ставки.

Крім того, умовами кредитного договору та паспорта споживчого кредиту передбачено наслідки прострочення виконання позичальником грошових зобов`язань.

Кредитний договір укладено в електронній формі шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором F31679, що підтверджується наданими позивачем документами.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом прийняття пропозиції його укласти та може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

На підтвердження виконання кредитодавцем своїх зобов`язань позивачем надано квитанцію про перерахування 02 січня 2022 року кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн на платіжну картку позичальника.

Оцінюючи заперечення відповідача щодо неукладення ним кредитного договору, суд враховує, що надані позивачем кредитний договір, документи щодо його електронного підписання та квитанція про перерахування кредитних коштів у своїй сукупності підтверджують факт виникнення кредитних правовідносин та виконання кредитодавцем своїх зобов`язань.

Натомість належних доказів на спростування зазначених обставин відповідачем не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн є доведеним.

Відповідно до статей 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, який є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові, а останній зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, отримані кредитні кошти не повернув, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Згідно з наданим позивачем розрахунком загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 13 350,00 грн, з яких 5 000,00 грн — заборгованість за основною сумою кредиту, 6 900,00 грн — заборгованість за процентами та 1 450,00 грн — заборгованість за комісією.

Оцінюючи обґрунтованість нарахування процентів, суд враховує, що умовами кредитного договору передбачено первісний строк кредитування, порядок його продовження відповідно до пункту 2.3 договору, а також застосування стандартної процентної ставки, визначеної пунктом 1.6 договору.

Крім того, умовами кредитного договору та паспорта споживчого кредиту визначено наслідки прострочення виконання позичальником грошових зобов`язань, у тому числі порядок нарахування процентів.

Таким чином, дослідивши умови кредитного договору, паспорт споживчого кредиту та розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем заборгованість за процентами в розмірі 6 900,00 грн відповідає умовам договору та підлягає стягненню з відповідача.

Щодо комісії за надання кредиту суд враховує, що її розмір у сумі 1 450,00 грн визначений пунктом 1.5.1 договору та відображений у графіку платежів. Зазначений платіж має одноразовий характер і передбачений умовами кредитування, з якими позичальник був ознайомлений під час укладення договору.

Враховуючи наведене та відсутність доказів сплати зазначеної комісії, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги в цій частині.

Судом також встановлено, що 26 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 26-07/2024, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 4017503 від 02 січня 2022 року, що підтверджується відповідним реєстром боржників.

Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, при цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент їх переходу.

Таким чином, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 13 350,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до статей 133, 141 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн.

Відповідно до статей 137, 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд враховує складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на надання відповідних послуг, ціну позову та співмірність заявлених витрат.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критеріїв реальності таких витрат, їх необхідності та розумності розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

Відповідач заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх завищений та необґрунтований розмір.

Оцінюючи заявлені витрати, суд враховує характер спірних правовідносин, незначну складність справи, її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, ціну позову та обсяг виконаної представником позивача роботи.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 000,00 грн є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг, а тому, враховуючи заперечення відповідача та критерії розумності й співмірності, вважає за необхідне зменшити розмір витрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, до 3 000,00 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 133, 137, 141, 259, 263–265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором № 4017503 від 02 січня 2022 року в розмірі 13 350 (тринадцять тисяч триста п`ятдесят) гривень 00 копійок, з яких: 5 000,00 грн — заборгованість за основною сумою кредиту, 6 900,00 грн — заборгованість за процентами та 1 450,00 грн — заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику)

учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Факторинг Партнерс», місцезнаходження: 03150, Київська обл., м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, оф. 521; код в ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 09 жовтня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Д.Г. Мазур