Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №159/4860/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/4860/26

Провадження № 2/159/2813/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі

головуючого судді - Смалюх Р.Я.,

з участю:

секретаря судового засідання - Клевецької О.М.,

позивача - не з`явився,

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

У липні 2026 року ОСОБА_2 (далі – позивач або ОСОБА_2 ) звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач або ОСОБА_1 ) в якому просить стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей – дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/2 частини всього доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення старшою дитиною повноліття.

Позивачка обґрунтовує позовні вимоги тим, що між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, у якому в позивача та відповідача народились діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Відповідач протягом останнього року не надає матеріальної допомоги на утримання дітей, хоча таку можливість має.

На підтвердження своїх вимог посилається на положення статей 141, 181, 182, 184 Сімейного кодексу України (далі – СК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

14.08.2026 суд ухвалою відкрив провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначив судове засідання на 02.10.2026, вирішив витребувати інформацію з державних реєстрів, щодо майнового стану відповідача.

02.10.2026 суд отримав інформацію з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, з Державного реєстру фізичних осіб -платників податків про джерела та суми доходів, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У судове засідання 02.10.2026 прибув відповідач, який позов визнав частково, повідомив, що зможе сплачувати аліменти в розмірі 1/3 від свого заробітку що становить на сьогодні близько 20000,00 грн, зазначив, що перебуває на військовій службі. Також заперечив стягнення з нього витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, вважає її завищеною.

У судове засідання не прибув позивач, хоча належно повідомлявся про дату і час розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У ч. 3 ст. 223 ЦПК України зазначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Верховний Суд у своїх постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19) та від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) наголосив, що якщо учасники судового процесу, зокрема сторони чи їхні представники, не з`явилися на судове засідання, але суд дійде висновку, що наявних матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, розгляд справи може бути завершено без її відкладення. Основним критерієм для відкладення справи є не відсутність сторони або її представника, а неможливість вирішення спору в межах відповідного судового засідання.

У цій справі суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому вирішення спору по суті може відбутися без відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 02.10.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та повідомив присутніх, що проголошення повного судового рішення відбудеться у судовому засіданні 12.10.2026.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Свідоцтвом про шлюб від 16.10.2010, підтверджується укладення шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_6 .

Свідоцтво про народження від 16.05.2011, підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 . Батьками дитини зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Свідоцтвом про народження від 21.02.2017, підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 . Батьками дитини зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповіддю №3390139 від 02.10.2026 з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів видно, що відповідач за період з 1 кварталу 2025 по серпень 2026 отримав дохід на загальну суму 207503,80 з яких сплачено 32490,68 грн податків.

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері сімейних правовідносин щодо стягнення аліментів на дітей.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Отже, обов`язок із забезпечення належного рівня життя дітей покладений в рівній мірі як на батька так і на матір.

Отже, аліменти є важливим механізмом, який гарантує виконання батьками свого обов`язку забезпечувати дитину всім необхідним для її добробуту: соціальними благами, якісним харчуванням, житлом, розвагами, захистом та піклуванням. Правовий зв`язок між батьками та дитиною базується на її походженні й не залежить від наявності чи відсутності шлюбу між батьками. Тому обов`язок утримувати дитину зберігається незалежно від сімейного стану батьків, чи перебувають вони у шлюбі між собою, чи шлюб розірваний, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітніх дітей, є правомірними.

Визначаючи розмір аліментів, які необхідно стягувати на двох неповнолітніх дітей, суд зазначає таке.

Під час визначення розміру аліментів суд враховує обставини, передбачені статті 182 СК України, а саме: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Встановлюючи мінімальний розмір аліментів держава визначає лише орієнтир щодо гарантованих мінімальних меж.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Позивач просить стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1/2 частки від усіх видів доходу, тобто у розмірі, який перевищує встановлений законом розмір. Позивач жодним чином не обґрунтовує свою вимогу про необхідність стягнення аліментів саме у такому збільшеному розмірі, не надає доказів про розмір отриманого доходу відповідачем.

Отже, позивач не довела, що лише підвищений розмір частки аліментів (1/2 від заробітку) буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, а встановлений законом розмір – 1/3 частки від усіх видів доходу відповідача буде не достатнім. Також позивач не довела, що відповідач може сплачувати такий розмір.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

На переконання суду, враховуючи спільний обов`язок батьків утримувати своїх дітей, стягнення з відповідача аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 від отриманих доходів буде справедливим та достатнім і не становитиме надмірний тягар для платника аліментів.

Відповідно до ч 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Отже, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей належить задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дітьми повноліття.

Суд роз`яснює, що сторони не позбавлені можливості, у разі зміни матеріального стану звернутися до суду з позовом про збільшення або зменшення розміру аліментів.

Суд звертає увагу сторін, що відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України рішення підлягає до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Статтею 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Позов пред`явлено до суду 28.07.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки згідно з вимогами Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про збільшення розміру аліментів та зміну способу їх стягнення, з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Крім того позивач просила стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач заперечив розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн, вважаючи що він не повинен їх нести, адже правнича допомога надавалася позивачу, а не йому.

На підтвердження витрат на правничу допомогу, позивач надала Договір про надання правничої допомоги від 02.04.2026, укладений між адвокатом Демчук Н. В. та клієнтом ОСОБА_2 .. Відповідно до умов даного договору адвокат взяв на себе обов`язок надати правничу допомогу щодо стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на двох неповнолітніх дітей. У пункті 6.3 Договору зазначено, що за надання адвокатських послуг сплачено гонорар у розмірі 3000,00 грн.

Позов від імені позивача поданий адвокатом Демчук Н.В.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивач поніс витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, а їх розмір не є завищеним та відповідає складності справи.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує положення частини другої статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково (2/3 від розміру позовних вимог), то суд стягує з відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу, які підлягають розподілу, пропорційно до розміру задоволених вимог, що складає 2000,00 грн.

Керуючись статтями 12, 76-81, 258, 259, 263-265, 273, 279, 280 ЦПК України, статтями 7,18, 181,182, 183, 192 СК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.07.2026 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач – ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач – ОСОБА_1 (останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повне судове рішення складене 12.10.2026.

Суддя Р.Я. Смалюх