Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №159/5134/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/5134/26

Провадження № 2/159/2934/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

в складі головуючого судді Окостень І.В.,

з участю секретаря судового засідання Конашук М.А.,

розглянув справу № 159/5134/26,

учасники справи:

позивач — ОСОБА_1 ,

відповідач — ОСОБА_2 ,

вимоги позивача: про поділ спільного майна подружжя,

представники учасників справи:

представники позивача — ОСОБА_3 ,

представник відповідача — ОСОБА_4 ,

в с т а н о в и в:

У серпні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із указаним позовом, який обґрунтований тим, що з 05 жовтня 2013 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.03.2024 у справі № 159/565/24 було розірвано, рішення набрало законної сили 30.04.2024. За час шлюбу та спільного проживання сторонами за спільні кошти було набуто у спільну сумісну власність рухоме та нерухоме майно. Питання поділу нерухомого майна (двох земельних ділянок, житлового будинку та квартири) сторонами врегульовано в позасудовому порядку. Проте згоди щодо поділу рухомого майна, а саме автомобіля марки Geely MR-7151A, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , сторони не дійшли. 16.06.2026 відповідач без згоди позивача перереєструвала вказаний транспортний засіб на третю особу. Згідно з довідкою судового експерта № 2644 середньоринкова вартість автомобіля становить 82 860 гривень. Позивач претендує на грошову компенсацію частини його вартості.

З таких підстав позивач просить визнати транспортний засіб спільним сумісним майном подружжя; в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з відповідача грошову компенсацію частини вартості вказаного автомобіля в розмірі 41 430 гривень, а також стягнути понесені судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 1 331,20 гривень, витрат на оплату висновку експерта в розмірі 500 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень.

Ухвалою від 13.08.2026 року суд відкрив провадження у справі, вирішив проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, визначив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У відзиві на позовну заву представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що наприкінці березня 2026 року сторони у позасудовому порядку вже досягли остаточної згоди та провели поділ усього спільного сумісного майна подружжя, у тому числі й спірного автомобіля марки Geely. Згідно з досягнутими домовленостями, вказаний транспортний засіб перейшов у особисту приватну власність відповідача. Відповідна угода про поділ рухомого майна була укладена сторонами у письмовій формі шляхом обміну листами від 01.05.2026, узгодження її умов відбулося у месенджері «Viber», що повністю відповідає приписам статті 207 ЦК України. На виконання умов цієї спільної домовленості позивач добровільно залишив автомобіль відповідачу, а остання, у свою чергу, понесла всі витрати з нотаріального оформлення двох інших договорів щодо поділу нерухомого майна на загальну суму 38 100 гривень. Відповідач вважає звернення позивача до суду з даним позовом свідченням його недобросовісності, оскільки спірний автомобіль уже був фактично поділений та належним чином перейшов у її власність за взаємною згодою сторін, а відповідне зобов`язання є припиненим. Просила стягнути у її користь понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 гривень.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи, викладені у письмових заявах по суті — позовній заяві та відзиві, просили вирішити питання про судові витрати у справі.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив матеріали справи, оцінив надані докази у їх сукупності та встановив такі обставини.

З 05.10.2013 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.03.2024 року у справі № 159/565/24 було розірвано, рішення набрало законної сили 30.04.2024 року.

За час шлюбу сторони набули нерухоме майно: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , а також квартиру АДРЕСА_2 .

Після розірвання шлюбу сторони досягли добровільної згоди щодо поділу вказаного нерухомого майна - 01.05.2026 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали в нотаріальному порядку два змішані цивільно-правові договори з елементами договору купівлі-продажу часток нерухомого майна. За результатами поділу позивач ОСОБА_1 набув у приватну власність будинок та земельну ділянку в с. Уховецьк, а відповідачк ОСОБА_2 квартиру та земельну ділянку в м. Ковелі. У договорах зазначено про те, що витрати на нотаріальне оформлення вказаних договорів у сумі 38 100 гривень згідно з домовленістю сторін повністю понесла відповідач ОСОБА_2 . Оплата витрат підтверджується довідкою нотаріуса.

Вказаними угодами вирішено питання про поділ лише нерухомого майна, набутого сторонами за час шлюбу.

За час шлюбу 11.09.2021 сторони також набули у власність автомобіль марки Geely MR-7151A, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , який під час придбання був зареєстрований в органах МВС на ім`я відповідача ОСОБА_2

16.06.2026 року відповідач відчужила автомобіль на користь третьої особи ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу. Така обставина підтверджується повідомленням Територіального сервісного центру № 0742 РСЦ ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях (м. Ковель) від 22.07.2026 року № 31/35/0742/716-аз-729-2026.

Згідно з довідкою судового експерта № 2644 від 04.08.2026 середньоринкова вартість такого автомобіля становить 82 860 гривень. Доказів на спростування вказаної вартості транспортного засобу сторона відповідача суду не надавала; клопотань про призначення судової автотоварознавчої експертизи сторони не заявляли.

Позивач стверджує, що після розірвання шлюбу сторони не досягли згоди щодо долі спірного автомобіля. Відповідач у свою чергу доводить, що автомобіль став її особистою власністю на підставі досягнутої домовленості.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу (далі — СК) України та ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу (далі — ЦК) України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

За змістом ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (ч. 1 ст. 71 СК України).

Встановлені у справі обставини вказують на те, що набутий сторонами за час шлюбу автомобіль марки Geely MR-7151A, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , був спільною сумісною власністю подружжя.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що між сторонами вже відбувся добровільний поділ вказаного автомобіля шляхом узгодження умов у месенджері «Viber» та обміну листами, внаслідок чого транспортний засіб перейшов у її особисту власність, а відповідне зобов`язання є припиненим. Оцінюючи ці доводи, суд зважає на таке.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Зміст правочину, вчиненого в письмовій формі, згідно зі ст. 207 ЦК України, може бути зафіксований за допомогою засобів електронного зв`язку, проте правочин вважається підписаним його авторами за умови використання електронного підпису. Крім того, приписи п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України вимагають обов`язкового дотримання письмової форми для правочинів фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Спірний автомобіль за своєю природою є неподільною річчю, і правочин щодо зміни режиму спільної сумісної власності на такий об`єкт має чітко та недвозначно виражати погоджену волю обох сторін. Проте, як убачається з наданих фото листування у мобільних додатках, сторони перебували лише на стадії переговорів, обговорювали взаємні умови, а позивач прямо зазначив про намір надати відповідь із власними умовами у паперовому вигляді. Доказів про існування будь-якого підсумкового документа чи фіксації беззастережного акцепту матеріали справи не містять.

За таких обставин, у розумінні ст. 638 ЦК України договір між сторонами згідно з наданими суду доказами не був неукладеним, оскільки вони не дійшли згоди щодо всіх істотних умов у належній формі.

Обмін листами свідчать лише про наявність переговорів щодо розподілу майна та витрат, проте не є належним та допустимим договором про поділ майна подружжя у розумінні ст. 69, ст 71 СК України.

Вказане прямо свідчить про те, що станом на момент цього листування сторони перебували в процесі узгодження істотних умов, позивач наполягав на висуненні власних умов у письмовому вигляді, а отже, єдиного волевиявлення та остаточної взаємної згоди, яка б свідчила про укладення договору, зафіксовано не було.

Заперечення відповідача про те, що таке листування є належним договором у письмовій формі в розумінні ст. 207 ЦК України, суд вважає безпідставними з огляду на особливості сімейних правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 69 СК України договір про поділ нерухомого майна подружжя має бути нотаріально посвідчений. Як встановлено судом, поділ нерухомості (двох земельних діялнок, будинку та квартири) сторони згодом дійсно оформили належним чином — нотаріальними договорами від 01.05.2026 року. Натомість, спірний автомобіль Geely MR-7151A не був включений до тексту жодного з нотаріальних договорів, як і не став предметом окремого письмового договору про поділ рухомого майна.

Хоча закон не містить імперативної вимоги про обов`язкове нотаріальне посвідчення правочинів щодо поділу рухомого майна, такий правочин, з огляду на його значну цінність, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України, має укладатися у письмовій формі як єдиний документ, підписаний сторонами, або шляхом укладення мирової угоди. Листування в месенджері, яке містить суперечливі висловлювання, не може підміняти собою цивільно-правову угоду про поділ спільної сумісної власності та не є підставою для припинення права власності одного з подружжя.

Суд відхиляє посилання сторони відповідач на доктрину «Venire contra factum proprium» (заборона суперечливої поведінки). Дана доктрина базується на принципі добросовісності та застосовується у випадках, коли сторона діє всупереч своїм попереднім чітким заявам або поведінці, чим вводить в оману іншу сторону.

Оскільки з наданого фото листування чітко вбачається, що позивач не давав остаточної, беззастережної та юридично оформленої згоди на безоплатну відмову від своєї частки в автомобілі на користь відповідача, його звернення до суду з позовом про стягнення компенсації після того, як відповідач в односторонньому відчужила автомобіль третій особі, є легітимним способом захисту порушеного права власності, а не недобросовісною поведінкою.

Ураховуючи, що 16.06.2026 відповідач одноособово відчужила транспортний засіб третій особі без письмової згоди позивача, суд застосовує сталу судову практику, відповідно до якої у разі відчуження спільного майна одним із подружжя проти волі іншого, останній має право на компенсацію вартості своєї частки.

Оскільки середньоринкова вартість автомобіля згідно з довідкою експерта № 2644 становить 82 860 гривень і відповідачем не спростована, вимога позивача про стягнення грошової компенсації у розмірі 41 430 гривень є законною та обґрунтованою. Сплата відповідачем нотаріальних послуг за іншими договорами щодо нерухомого майна не позбавляє позивача права на компенсацію вартості частки автомобіля.

Згідно зі ст. 89 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 81 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідачем не доведено факт укладення законної угоди про поділ рухомого майна.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує на підставі ч. 1 і ч. 2 ст. 141 ЦПК України, покладаючи на відповідача витрати зі сплати судового збору (1 331,20 грн), проведення експертного дослідження (500 грн) та професійної правничої допомоги (10 000 грн) у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог.

Обов`язок довести неспівмірність заявлених витрат покладається на відповідача. Оскільки відповідач не скористався своїм правом подати заперечення щодо зазначеного розміру судових витрат, суд не вбачає підстав для їх зменшення.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 141, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя задовольнити повністю.

Визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль марки Geely MR-7151A, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля в сумі 41 430 (сорок одна тисяча чотириста тридцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати: судовий збір у розмірі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок), витрати за оплату висновку експерта у розмірі 500 (п`ятсот) гривень та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 12.10.2026.

Головуючий:І.В.Окостень