Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №154/4173/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/4173/26

3/154/1476/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026 Суддя Володимирського міського суду Волинської області Пустовойт Тетяна, розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління ДПС у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , керівника дочірнього підприємства «Агрофірма «Луга-Нова» приватного підприємства «Універсам», 23.09.1978 р.н., НОМЕР_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 163-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Володимирського міського суду Волинської області надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 446/03-20-04-05-09 від 22.09.2026, ОСОБА_1 , будучи керівником ДП «Агрофірма «Луга-Нова» ПП «Універсам», допустив несвоєчасне подання платіжних доручень на перерахування належних до сплати узгоджених сум податкових зобов`язань, а саме: рентної плати за користування надрами у сумі 891,48 грн та екологічного податку у сумі 23 939,65 грн, граничний строк сплати яких припадав на 19.08.2026, тоді як фактична сплата проведена 20.08.2026, чим порушено вимоги податкового законодавства.

Порушення встановлено за результатами камеральної перевірки ДП «Агрофірма «Луга-Нова» ПП «Універсам», оформленої актом № 23413/03-20-04-05-09/31979873 від 01.09.2026. Із таблиць на сторінках 2–3 акта перевірки вбачається, що щодо обох податкових платежів граничною датою сплати було 19.08.2026, а фактично їх сплачено 20.08.2026.

Таким чином, прострочення становило один календарний день.

ОСОБА_1 подав до суду письмові заперечення, у яких фактичних обставин сплати податкових зобов`язань 20.08.2026 не заперечував, однак просив визнати вчинене адміністративне правопорушення малозначним, звільнити його від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, обмежитися усним зауваженням та закрити провадження у справі. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що прострочення сплати становило лише один календарний день, податкові зобов`язання сплачені у повному обсязі, негативних наслідків для бюджету не настало, раніше до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення він не притягувався, а саме порушення мало одиничний характер. Крім того, ОСОБА_1 пояснив, що затримка подання платіжних документів була зумовлена технічним збоєм у функціонуванні програмного забезпечення клієнт-банку наприкінці операційного дня та у граничний день сплати, що унеможливило своєчасне підписання електронних платіжних інструкцій. Після усунення перешкод наступного дня платіжні доручення були направлені до банківської установи. До заперечень долучено копії платіжних інструкцій від 20.08.2026.

Дослідивши матеріали справи та доводи письмових заперечень, суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 163-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за неподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов`язкових платежів).

Досліджені судом докази у своїй сукупності підтверджують, що ОСОБА_1 як керівником підприємства було допущено несвоєчасне виконання відповідного обов`язку: узгоджені податкові зобов`язання, граничним строком сплати яких було 19.08.2026, фактично сплачені 20.08.2026.

Ці обставини підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення №446/03-20-04-05-09 від 22.09.2026, актом камеральної перевірки №23413/03-20-04-05-09/31979873 від 01.09.2026 та платіжними документами, а також по суті не заперечуються самим ОСОБА_1 .

Отже, суддя приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП.

Разом з тим встановлення формальних ознак складу адміністративного правопорушення не виключає необхідності вирішення питання про можливість застосування до конкретного правопорушення положень ст. 22 КУпАП.

Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитися усним зауваженням.

Поняття малозначності має оціночний характер, а тому питання про наявність підстав для застосування ст. 22 КУпАП вирішується з урахуванням конкретних обставин вчиненого правопорушення, характеру діяння, його наслідків, ступеня суспільної шкідливості, поведінки особи після його вчинення та інших обставин, які характеризують як саме правопорушення, так і особу порушника.

Оцінюючи характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, суддя насамперед враховує мінімальну тривалість допущеного прострочення. Встановлений законодавством строк було порушено лише на один календарний день: граничний строк сплати настав 19.08.2026, а вже 20.08.2026 відповідні податкові платежі були здійснені.

Суддя також враховує, що податковий обов`язок не залишився невиконаним. Рентна плата у сумі 891,48 грн та екологічний податок у сумі 23 939,65 грн фактично сплачені підприємством у повному обсязі. Отже, допущене порушення було повністю усунуте наступного дня після спливу граничного строку.

При цьому порушення усунуто ще до його виявлення та документального оформлення контролюючим органом: платежі проведено 20.08.2026, тоді як акт камеральної перевірки складено 01.09.2026, а протокол про адміністративне правопорушення — 22.09.2026. Ця обставина свідчить про фактичне виконання податкового обов`язку самим платником, а не внаслідок застосування до нього заходів адміністративного примусу.

Матеріали справи не містять відомостей про настання тяжких чи інших реальних негативних наслідків для бюджету внаслідок одноденного прострочення сплати зазначених податкових платежів. В акті перевірки та протоколі про адміністративне правопорушення таких наслідків не наведено. Тому суд, не роблячи висновку про відсутність будь-яких можливих фінансових наслідків поза межами предмета цієї справи, констатує, що істотних негативних наслідків матеріалами адміністративної справи не встановлено.

Не містять надані контролюючим органом матеріали й відомостей, які б свідчили про систематичний характер несвоєчасного виконання ОСОБА_1 відповідних податкових обов`язків.

У письмових запереченнях ОСОБА_1 зазначив, що раніше до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення не притягувався. Матеріали адміністративної справи відомостей про попереднє притягнення його до відповідальності за аналогічні правопорушення не містять.

Щодо посилань ОСОБА_1 на технічний збій у роботі програмного забезпечення клієнт-банку суд зазначає, що самі по собі такі пояснення не спростовують установленого матеріалами справи факту порушення граничного строку сплати податкових зобов`язань та не усувають складу адміністративного правопорушення.

Разом з тим зазначені пояснення підлягають оцінці в сукупності з іншими встановленими обставинами, зокрема з тим, що прострочення становило лише один день, податкові зобов`язання наступного дня були виконані в повному обсязі, а порушення усунуто задовго до складення протоколу про адміністративне правопорушення. Тому наведені обставини додатково характеризують конкретне правопорушення як таке, що не мало тривалого характеру.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Таким чином, суд враховує сукупність, а не будь-яку окремо взяту обставину: прострочення сплати податкових зобов`язань лише на один календарний день; їх повну фактичну сплату; усунення порушення наступного дня та до його виявлення контролюючим органом; відсутність установлених матеріалами справи тяжких чи реальних негативних наслідків для бюджету; відсутність даних про систематичність таких порушень; відсутність у матеріалах справи відомостей про попереднє притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що хоча в діях ОСОБА_1 формально наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, конкретне вчинене ним діяння характеризується невисоким ступенем суспільної шкідливості.

При цьому застосування ст. 22 КУпАП у цьому випадку не означає відсутності події чи складу адміністративного правопорушення та не спростовує встановленого факту порушення податкового законодавства, а є наслідком оцінки судом ступеня суспільної шкідливості саме цього правопорушення з урахуванням усіх установлених у справі обставин.

За таких обставин суд приходить до висновку, що накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу не є необхідним для досягнення мети адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 23 КУпАП, а достатнім заходом реагування буде оголошення йому усного зауваження.

Тому суд вважає за можливе відповідно до ст. 22 КУпАП визнати вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення малозначним, звільнити його від адміністративної відповідальності та обмежитися усним зауваженням.

Оскільки адміністративне стягнення на ОСОБА_1 не накладається, підстав для стягнення з нього судового збору відповідно до ст. 40-1 КУпАП немає.

Керуючись ст. 22, 23, 40-1, ч. 1 ст. 163-2, ст. 245, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП.

На підставі ст. 22 КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

На підставі ч. 2 ст. 284 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Володимирський міський суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Тетяна Пустовойт