Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №683/210/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 683/210/26

Провадження № 33/820/810/26

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду Болотін С.М., за участі секретаря судового засідання Жураківського В.А., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 вересня 2026 року, -

в с т а н о в и в :

Постановою судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 вересня 2026 року, –

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 , військовослужбовця,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

За постановою судді, ОСОБА_1 16.01.2026 року о 17 год. 04 хв. по вул. Грушевського, 14/1 в м. Старокостянтинів Хмельницької області, керував транспортним засобом марки «Hyundai Tucson», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, нечітке мовлення. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, водій відмовився, у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що висновок судді першої інстанції про доведеність його вини не відповідає фактичним обставинам справи та не підтверджується належними і достатніми доказами.

Зокрема, вказує на недоведеність факту керування ним транспортним засобом, оскільки з відеозапису неможливо достовірно встановити особу водія, а інших доказів безпосереднього керування ним автомобілем матеріали справи не містять. У зв`язку з цим вважає, що обов`язку проходити огляд на стан сп`яніння у нього не виникло.

Крім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, посилаючись на те, що справу розглянуто за його відсутності, а повний текст оскаржуваної постанови він отримав у канцелярії суду лише 24 вересня 2026 року.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 на підтримку апеляційної скарги з посиланням на зазначені в ній доводи, дослідивши матеріали справи, зокрема відеозапис події вважаю, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, дізнання, з`ясування обставин у справі та перевірка їх доказами проведені з дотриманням вимог закону, таких порушень закону, які були б істотними і тягли за собою безумовне скасування судового рішення, у справі не допущено, а висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення при зазначених у постанові обставинах відповідає матеріалам справи та ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.

Обставини керування ОСОБА_1 транспортним засобом 16 січня 2026 року з ознаками алкогольного сп`яніння та відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці події та в медичному закладі підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів.

Зокрема, даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів стверджується, що водій ОСОБА_1 виявляв явні ознаки алкогольного сп`яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, нечітке мовлення, однак від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився (а.с.3).

Змістом направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, стверджується, що в ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння у вигляді: запаху алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, нечітке мовлення та 16 січня 2026 року о 17 год. 45 хв. його було направлено на огляд до КНП «Старокостянтинівська БПЛ», однак огляд не проводився у зв`язку із його відмовою (а.с.2).

Обставини керування саме ОСОБА_1 транспортним засобом

16 січня 2026 року у вечірню пору доби та його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, повністю стверджується, жодним чином, не спростованими даними відеозапису подій з яких вбачається, що особа притягнута до адміністративної відповідальності перебуваючи за кермом транспортного засобу та не заперечуючи обставин керування ним, виявляючи явні ознаки алкогольного сп`яніння, відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі (а.с. 8).

Вказані докази взаємопов`язані, взаємодоповнюють один одного і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню.

Наведені докази повністю спростовують доводи апеляційної скарги про необґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до встановленої законом відповідальності.

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об`єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації стороною захисту не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду, а тому законні підстави для їх відхилення у суду відсутні.

Сторона захисту жодних даних, які б викликали сумніви у належності даних матеріалів справи та об`єктивності органів поліції при їх складанні навести не змогла.

В справі не встановлено жодного належного, переконливого та об`єктивного доказу щодо застосування відносно ОСОБА_1 заборонених законодавством методів дізнання, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.

При цьому, в матеріалах справи не встановлено доказів, щоб ОСОБА_1 звертався із заявами та скаргами до прокурора, який здійснює нагляд за органами поліції чи вищестоящих органів з приводу незаконних дій працівників поліції, а тому такі твердження викликають об`єктивний сумнів, підлягають відхиленню.

Таким чином, підстав вважати, що в процесі встановлення обставин справи зі сторони органів поліції на особу, яка притягнута до адміністративної відповідальності, чинився тиск, проводилася фальсифікація матеріалів справи, в суду немає.

Сторона захисту, натомість, не навела обґрунтованих доводів, які би спростовували висновки судді. Доводи апеляційної скарги і матеріали справи не містять вказівок на порушення вимог закону, які були би підставами для зміни або скасування судового рішення.

Об`єктивних даних, які вказували на відсутність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 в матеріалах справи не встановлено.

Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 про те, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є доведення факту її перебування у стані алкогольного сп`яніння, з огляду на наступне.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає два самостійні склади правопорушення: керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому порядку.

Зазначені діяння є самостійними підставами для притягнення особи до адміністративної відповідальності за цією нормою.

Оскільки ОСОБА_1 інкримінується саме порушення вимог п. 2.5 ПДР України — відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, фактичне перебування останнього у такому стані не є обов`язковою ознакою складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

За такої правової кваліфікації юридично значущими є обставини, що підтверджують факт керування особою транспортним засобом та її відмову від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Так, згідно з приписами пункту першого частини першої статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02 липня 2015 року поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою виявлення та фіксування правопорушення.

Як вбачається із відеозапису подій, які надані працівниками поліції, на ньому зафіксовані відеозаписи із нагрудних камер поліцейських, які взаємодоповнюють один одного та в сукупності підтверджують обставини справи .

Записи цілісні та безперервні, отримані поліцейським відповідно до вимог законодавства та не є електронним документом в розумінні Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Так, зокрема, на вищезазначених відеозаписах повністю зафіксовано увесь перебіг події, а саме: обставини керування ОСОБА_1 автомобілем марки «Hyundai Tucson», н.з. НОМЕР_1 , виявлення поліцейськими явних ознак алкогольного сп`яніння (запаху алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, нечітке мовлення,), пропозиції працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі, роз`яснення наслідків відмови та волевиявлення особи щодо відмови.

Відеозапис події є належним та допустимим доказом. А тому суддя місцевого суду обґрунтовано поклав такий в основу доведеності вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Безпідставними є також доводи сторони захисту про неможливість достовірного встановлення особи, яка керувала транспортним засобом, з огляду на те, що документи, які посвідчують особу, працівникам поліції не пред`являлися, а відтак, на його думку, відсутні докази того, що саме він перебував за кермом транспортного засобу у зв`язку з цим вважає, що обов`язку проходити огляд на стан сп`яніння у нього не виникло.

Сам по собі факт непред`явлення такого документа не свідчить про невстановлення особи, оскільки як убачається з відеозапису події, особу ОСОБА_1 працівниками поліції було встановлено та перевірено за наявними інформаційними ресурсами Національної поліції. В процесі апеляційного розгляду безпосередньо встановлено і стороною захисту не спростовано, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу.

При цьому з відеозапису події вбачається, що працівники поліції зверталися до ОСОБА_1 як до конкретно встановленої особи, а останній під час спілкування не заперечував, що він є ОСОБА_1 , та не заявляв про помилкове встановлення його особи, будь-яких зауважень з цього приводу не висловлював.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, під час цієї ж події стосовно ОСОБА_1 працівниками поліції було винесено постанову серії ЕНА № 6521512 від 16 січня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП у зв`язку з непред`явленням відповідних документів.

Будь-яких даних, які б свідчили про помилкове встановлення працівниками поліції особи ОСОБА_1 або невідповідність зазначених у складених щодо нього адміністративних матеріалах анкетних даних дійсності, апелянтом не наведено та матеріали справи не містять.

Об`єктивних даних, які б давали підстави вважати, що зафіксованою на відеозаписі особою є інша особа, апелянтом не наведено та матеріали справи таких відомостей не містять.

За таких обставин, враховуючи сукупність наведених відомостей, саме лише посилання на відсутність на відеозаписі факту пред`явлення документа, що посвідчує особу, не спростовує правильності її встановлення працівниками поліції та не звільняє від обов`язку водія транспортного засобу відвстановленої законом відповідальності.

Оскільки відповідно до змісту статті 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735, якщо у працівника поліції виникають підстави вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані сп`яніння, то поліцейський має законне право вимагати від водія пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного чи іншого сп`яніння, при цьому закон не вимагає, щоб ці ознаки сп`яніння були підтверджені свідками або зафіксовані на відео.

Тому твердження сторони захисту про те, що вимога пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння є незаконною та необґрунтованою, не заслуговують на увагу, оскільки 16 січня 2026 року працівниками поліції встановлено наявність ознак алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу марки «Hyundai Tucson», номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 у вигляді: запаху алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, нечітке мовлення, що підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп`яніння та направленням на медичний огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та даними відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції.

З чого слідує, що працівники поліції, виявивши ознаки алкогольного сп`яніння, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції №1452/735, законно та обґрунтовано запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, однак він відмовився від такого, що є самостійною та достатньою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Таким чином, твердження сторони захисту, що огляд на стан алкогольного сп`яніння проведено з порушеннями статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а тому вважається недійсним, не заслуговують на увагу та підлягають відхиленню.

Протокол про адміністративне правопорушення, кваліфікація дій ОСОБА_1 , з якою погодився суддя, містить виклад фактичних обставин, в тому числі часу, місця та інших обставин вчинення правопорушення, наскільки вони відомі органам поліції. Знайшли вони своє відображення і у постанові, тобто при її постановлені суддя повністю вирішив питання, зазначені в ст. 283 КУпАП.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

Суддею місцевого суду були встановлені дійсні обставини справи, дана належна оцінка особі ОСОБА_1 , правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права та зроблено обґрунтований висновок про доведеність його вини у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накладене на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідає вимогам ст. 33-35 КУпАП, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення особи притягнутої до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень.

Зокрема, суддею при визначенні ОСОБА_1 виду стягнення взято до уваги характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність,.

За таких обставин вважаю, що стягнення, накладене на ОСОБА_1 , при даних конкретних обставинах справи та особи притягнутої до адміністративної відповідальності є достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових правопорушень, тобто ґрунтується на вимогах закону.

З матеріалів провадження вбачається, оскаржувана постанова була постановлена 16 вересня 2026 року суддею Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області. Перебіг строку на апеляційне оскарження постанови для сторони захисту розпочався 17 вересня 2026 року та закінчився після спливу десяти днів – 26 вересня 2026 року (останній день для подачі апеляційної скарги). Враховуючи те, що ОСОБА_1 в судовому засіданні не був присутній, про рішення судді стало відомо 24 вересня 2026 року, тому строк на апеляційне оскарження постанови пропущений із поважних причин.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання ОСОБА_1 задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 вересня 2026 року.

Постанову судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 вересня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , залишити без зміни, а його апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду Сергій БОЛОТІН