Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №686/18903/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/18903/25

Провадження № 22-ц/820/1740/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Плінська І.П.,

з участю сторін та їх представників,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Козак О.В. від 03 березня 2026 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

В липні 2025 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідачки, вказував, що 05.09.1984 року він придбав 8/25 частини будинковолодіння по АДРЕСА_1 . Придбане житлове приміщення складається з житлових кімнат площею 8,2 кв.м, 8 кв.м, 10,7 кв.м, коридору 4,3 кв.м, кухні 4 кв.м, частини сараю та погребу, що підтверджується Договором купівлі-продажу житлового будинку від 05.09.1984 року.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14.11.2012 року в справі №2218/9375/2012 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину будинковолодіння, було визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності по 4/25 частини будинковолодіння по АДРЕСА_1 кожному.

ОСОБА_2 зайняла кімнату 8,2 кв.м, та коридор 4,3 кв.м, поставила новий замок на вхідні двері та перешкоджає йому у користуванні коридором в його житловому приміщенні, розташованому по АДРЕСА_1 . Коридор площею 4,3 кв.м є єдиним входом до житлового будинку.

Даний факт підтверджується актом, складеним 08.04.2025 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які засвідчили факт перешкоджання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , користування спільним коридором 4,3 кв.м за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .

В березні 2025 року він звернувся до Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області щодо перешкоджання користування коридором в будинку АДРЕСА_2 та отримав відповідь про відсутність в діях ОСОБА_2 ознак кримінального правопорушення та наявність ознак цивільно-правових відносин.

Він не має іншого постійного місця проживання та змушений був орендувати житло разом із синами від другого шлюбу. Зараз він не має коштів для оренди житла і проживає за місцем реєстрації, але вимушений був розбити стіни будинку і обладнати інший вхід, щоб мати можливість заходити у будинок, оскільки відповідачка закрила вхідні двері та не надала ключ від вхідних дверей.

Враховуючи наведене, позивач просив суд усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні своїм майном ОСОБА_1 , коридором в житловому будинку АДРЕСА_1 шляхом вселення.

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 березня 2026 року позов задоволено. Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні та розпорядженні приміщенням в житловому будинку, а саме - коридором 1-1 площею 4,3 кв.м. (згідно поверхневого плану) в житловому будинку АДРЕСА_1 шляхом його вселення у вказане приміщення.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду від 03 березня 2026 року як незаконне та відмовити в позові. Вказує, що суд першої інстанції не повідомляв її належно про час і місце розгляду справи, судові повістки вона не отримувала і про цей спір в суді не знала, у зв`язку з цим вона не мала змоги брати участь у розгляді справи, надати свої доводи та заперечення, заявити клопотання тощо.

Позивач самочинно облаштував вхід до своєї частини будинку, а також здійснив ряд неоформлених прибудов, що могло мати значення для вирішення питання щодо користування приміщенням та комунікаціями, розташованими в ньому.

Суд встановив наявність самочинної добудови/прибудови, однак не врахував, що право власності або користування земельною ділянкою між співвласниками будинку не визначене, а здійснення позивачем прибудов до частини будинку могло порушити права інших співвласників. При цьому суд не вирішив питання про залучення їх до участі у справі як третіх осіб, хоча рішення може впливати на їх права та інтереси.

Також суд не врахував, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 14.11.2012 року у справі № 2-4285/12 визнано право власності сторін на 4/25 частки будинковолодіння, порядок користування житловими приміщеннями будинку між сторонами не визначався. Фактично між сторонами склався певний порядок користування приміщеннями, у тому числі спірним коридором, однак належного документального оформлення такого порядку немає, тож суд безпідставно вирішив питання щодо користування спірним приміщенням та вселення позивача до нього.

Спірне приміщення площею 4,3 кв.м є коридором, призначеним для проходу та забезпечення доступу до інших приміщень. Визнавши коридор житловим приміщенням та вселивши до нього позивача, суд фактично створив перешкоди апелянтці у користуванні цим проходом.

Також вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами створення нею перешкод позивачу у користуванні спірним приміщенням, а надані ним докази - лист органу Нацполіції, акт від 08.04.2025 року та показання свідка ОСОБА_5 не є достатніми.

Також рішення містить розбіжності в зазначенні адреси спірного нерухомого майна - у резолютивній частині рішення – АДРЕСА_3 , а в інших частинах – АДРЕСА_2 , неправильно зазначено її прізвище – « ОСОБА_6 » замість « ОСОБА_7 ».

В засіданні апеляційного суду апелянтка та її представник підтримали доводи апеляційної скарги з викладених у ній мотивів.

Позивач та його представник просили відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 25.05.1980 року по 23.08.1989 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

05.09.1984 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу придбав 8/25 частин будинковолодіння по АДРЕСА_1 . Згідно вказаного договору в постійне користування покупця ОСОБА_1 перейшли: 1-4 жила кімната 6,2 кв.м, 1-5 – жила кімната 8,8 кв.м, 1-6 – кухня 3,7 кв.м, 1-7 – коридор 4,3 кв.м, 1-8 жила кімната 8,2 кв.м, частина сараю «В» та погріб літера «в».

Право власності на вказану частину будинковолодіння було оформлено на ОСОБА_1 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14.11.2012 року в справі №2218/9375/2012 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_8 про визнання права власності на частину будинковолодіння, визнано за ОСОБА_2 право власності на 4/25 частини будинковолодіння по АДРЕСА_1 , інші 4/25 частини вказаного будинковолодіння залишено у власності ОСОБА_8 .

Згідно довідки Хмельницького БТІ про технічний опис об`єкта нерухомого майна від 13.10.2025 року в користуванні сторін знаходяться такі приміщення: 1-2 житлова пл. 10,7 кв.м (колишня 1-4 пл. 6,2 кв.м), 1-3 житлова пл. 8,8 кв.м (колишня 1-5 пл. 8,8 кв.м), 1-4 кухня пл. 4,0 кв.м (колишня 1-6 пл. 3,7кв.м), 1-1 коридор пл. 4,3 кв.м (колишній 1-7 пл. 4,3кв.м), 1-5 житлова пл. 8,2 кв.м (колишня 1-8 пл. - 8,2 кв.м), з надвірних будівель - частина хліва літ. "В" (колишній сарай), погріб літ. "в".

Прибудову літ. «а» загальною площею 8,5 кв.м., прибудову літ. «а1» загальною площею 18,7 кв.м. побудовано до 05.08.1992 року, що не потребує отримання дозволу на їх виконання та прийняття в експлуатацію.

1/2 частину хліва літ. "В", погріб літ. "в 1", сарай літ. "Г", гараж літ."Д" - знесено.

Загальна площа житлового будинку літ."А-1" збільшена на 5,0 кв.м, та житлова площа будинку збільшена на 17,4 кв.м внаслідок виконання поточного ремонту та робіт по переплануванню, які не потребують отримання дозволу та прийняття в експлуатацію, згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 406 від 7 червня 2017р.

Порядок користування будинком у судовому порядку не встановлювався, між сторонами існує спір щодо порядку користування спільним майном.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сторони є власниками ідеальних часток у праві власності на будинковолодіння, їхні частки в натурі не виділені, при цьому порядок користування будинком у судовому порядку не встановлювався, між сторонами існує спір щодо порядку користування спільним майном. Наданими доказами підтверджується вчинення відповідачкою перешкод позивачу у користуванні коридором 1-1 площею 4,3 кв.м, що є входом до житлового будинку, тому слід усунути ці перешкоди шляхом вселення позивача у вказане приміщення.

Доводи апеляційної скарги про помилковість цих висновків суду є безпідставними.

Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно з статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

За змістом статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. При цьому кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За частиною 1 статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

В постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-2931цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 753/481/15-ц та в постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 695/2427/16-ц, від 09 жовтня 2019 року у справі № 523/12186/13-ц, зазначено, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Суд першої інстанції правильно констатував, що сторони є власниками ідеальних часток (по 4/25 частка кожного) у праві власності на будинковолодіння, їхні частки в натурі не виділені, при цьому порядок користування будинком у судовому порядку не встановлювався, між сторонами існує спір щодо порядку користування спільним майном. За відсутності такого порядку кожен співвласник має право користуватися спільним майном відповідно до своєї частки, а інший співвласник не вправі самостійно обмежувати цей доступ.

В засіданні апеляційного суду апелянтка ОСОБА_2 визнала, що дійсно з 2009 року між сторонами склався певний порядок користування будинком - вона займає житлову кімнату 1-5 площею 8,2 кв.м та спірний коридор 1-1 площею 4,3 кв. м, який вона переобладнала в кухню. Позивач користується приміщеннями 1-2 житлова пл. 10,7 кв.м, 1-3 житлова пл. 8,8 кв.м, 1-4 кухня пл. 4,0 кв.м (з врахуванням здійсненого ним перепланування), а також прибудовою 1-6 площею 18,7 кв.м, через який влаштовано вхід у його частину будинку. При цьому вихід йому з цих приміщень в спірний коридор 1-1 заблоковано, цим приміщенням користується лише ОСОБА_2 .

Наведене цілком спростовує доводи апеляційної скарги про недоведеність факту вчинення перешкод позивачу в користуванні цим приміщенням.

Спірний коридор дійсно не є житловим приміщенням, призначенням коридору є забезпечення проходу до інших приміщень, що зумовлює необхідність безперешкодного доступу до нього обом сторонам, тому суд обґрунтовано вказав про наявність підстав для усунення перешкод позивачу у користуванні ним шляхом вселення.

В апеляційному суд позивач також визнав, що він влаштував вхід у його частину будинку у прибудові 1-6 площею 18,7 кв.м, яким користується. Фактично сторони зацікавлені у поділі в натурі частини будинку, якою вони користуються, пропорційно їхнім часткам.

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин між сторонами, та об`єктом спору. Згідно з довідкою про технічний опис об`єкта (а.с.34) будинковолодіння за адресою по АДРЕСА_1 складається з двох будинків АДРЕСА_4 , що й зумовило подвійну нумерацію будинковолодіння. Сторони користуються частиною будинку А-1, інша частина будинку є технічно ізольованою, має іншого власника, спору з яким щодо порядку користування житлом у позивача немає, тож у суду не було процесуальних підстав для залучення інших співвласників третіми особами в справу.

У резолютивній частині рішення спірне приміщення конкретизовано як коридор 1-1 площею 4,3 кв. м у будинку по АДРЕСА_1 № 57-57/1, що відповідає технічній документації.

Питання законності будівництва прибудов, права на земельну ділянку та її розподілу між співвласниками не є предметом цього спору, тому відповідні доводи апеляційної скарги не приймаються апеляційним судом до уваги.

Допущена помилка у прізвищі відповідачки ( ОСОБА_6 замість ОСОБА_7 ) може бути усунута в порядку виправлення помилки судом першої інстанції після повернення справи.

Доводи про неналежне повідомлення апелянтки є безпідставними.

Так, суд відповідно до ч. 1 ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п.п. 3-4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України ).

Згідно з наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення відповідачці ОСОБА_2 за місцем її проживання направлялися судові повістки на судові засідання 02.10.2025 року, 28.10.2025 року, 13.01.2026 року 03.03.2026 року, проте вказане поштове відправлення повернулося до суду першої інстанції з відміткою «адресат відсутній» (а.с. 28, 38, 51, 52).

Водночас суд першої інстанції додатково вживав заходи щодо її належного повідомлення – в матеріалах справи наявні оголошення про виклик до суду ОСОБА_2 у судові засідання 02 жовтня 2025 року, 13 січня 2026 року та 03 березня 2026 року (а.с. 27, 41, 47)

Отже, ОСОБА_2 відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України належно повідомлялася про розгляд справи, що спростовує її доводи про допущені порушення її процесуальних прав

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 жовтня 2026 року.

Судді Л.М. Грох

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк